Рішення

від 05.09.2007 по справі 4/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "05" вересня 2007 р.Справа №  4/246

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 246

за позовом: селянського фермерського господарства "Дослідне", с. Веселий Поділ Семенівського району  Полтавської  області  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-авто ", м. Кіровоград     

про стягнення 79180 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Супряга С.І. , довіреність № б/н  від 07.12.06;

від позивача - Мокляк В.Я., засновник господарства;

від відповідача: участі  не  брали. Про час  та місце розгляду справи  відповідач належним чином повідомлений у  відповідності до вимог  Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих. №20772 від 01.08.2007 року). Поштове  повідомлення №1936171  направлене  рекомендованим  листом отримане  відповідачем   06.08.2007 року.  Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що  відповідач не виявив  бажання скористатись своїм   процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі  79180 грн. з  товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-авто”  на користь    селянського фермерського господарства "Дослідне", с. Веселий Поділ Семенівського району  Полтавської  області, з яких  стягнути на користь позивача 43000 грн. як  суму попередньої оплати та зобов'язати сплатити пеню в розмірі   35980 грн.  за  невиконання умов договору.

Представник позивача вимоги підтримав повністю.

Відповідачем  заперечення  на  позовні вимоги  до суду  не направлені, ухвалу  суду  про  представлення до суду    документів  відповідач не виконав.

В  судове  засідання  05.09.2007 року   представник   відповідача  не  прибув, про причини  неявки  суд  не повідомив,  передбачених ст.77 ГПК  України  підстав  для  відкладення  розгляду  справи суд  не вбачає.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,   проаналізувавши     встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-  

                                                   ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між  сторонами спору виникли  на підставі   договору купівлі- продажу №17/02/12  від 17.02.2007 року ( в подальшому договору), предметом якого сторони визначили   згідно до п.1.1 зобов'язання  продавця ( відповідач) передати  в асортименті та кількості продукцію у  власність покупця (позивач по справі) та  зобов'язання  покупця прийняти та оплатити продукцію на умовах  цього договору. За умовами  розділу  2 договору   продавець поставляє покупцю продукцію: аміачну  селітру (п.2.2) та  карбамід (п.2.3) на загальну суму  постачання за договором  43200 грн. (п.2.5).

На виконання умов договору   позивач   на підставі  наданого відповідачем   рахунка - фактури  №АА-00000 від 05.03.2007 року, дійсність  якого до сплати  відповідачем   зазначено до  15.03.,  перерахував  на розрахунковий  рахунок відповідача  платіжним  дорученням №52  від  12.03.2007 року  43200 грн., що складала  50% вартості 64 тонн нітроамофоски.

Отже,  позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином і в повному обсязі.

Відповідно до п.3.6 договору  відповідач   був  зобов'язаний  обумовлений  договором об'єм  продукції поставити на склад  покупця на протязі 10 банківських днів з моменту надходження коштів на  рахунок  продавця.. Однак, взяте зобов'язання  відповідач не виконав  як на  визначений  умовами договору  час , тобто станом на 29.03.2007 року  так і на час  пред'явлення  йому претензії-27.06.2007 року.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору  та надавши їм правову оцінку, господарський  суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з  відповідача   суми попередньої оплати підлягають до задоволення повністю, з відповідача  необхідно стягнути   43200 грн.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв попередню оплату  за  товар, але поставку  товару у  визначений договором термін не провів та  не вжив  заходів  для  повернення  грошових коштів  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в рахунку - фактурі  (а.с. 11).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на  проведення попередньої оплати  про вартість  з ПДВ.

Позивач перерахував  гроші відповідно до умов договору,   а відповідач прийняв гроші, але не поставив  товар, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем не оспорюється  факт  отримання  грошей.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести поставку  на   отримані від  позивача  та  використані   на  власний  розсуд  гроші.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку провести поставку товару.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Господарський  суд приходить до переконання, що   до стягнення  підлягає  43200 грн. основного  боргу, що виник в результаті проведеної попередньої оплати товару,  на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або  одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором   або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, проаналізувавши  обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  з відповідача  пені в розмірі   1% від суми заборгованості за кожен день заборгованості, господарський суд вважає, що вказані  вимоги  є обґрунтованими.

Такий  висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Умовами договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання  договору, а саме:  Пунктом 5.2 договору передбачено, що за кожен день прострочення виконання зобов'язання за  даним  договором винна сторона сплачує на користь іншої пеню в розмірі 1% від суми залишку заборгованості.

Вирішуючи  питання   про  обґрунтованість  позовних вимог   в  частині  стягнення пені,    господарський  суд  виходить  з  того, що   умови договору   від 17.02.2007 року     прийняті  сторонами в  результаті  вільного  волевиявлення, договір  підписано   керівниками   підприємств та  їх  підписи  скріплені  печатками, умови  договору   сторонами  не  оспорені і  на  виконання  умов  договору  позивач   повністю  виконав  передбачені  договором  дії, а  відповідач   прийняв   від  позивача  часткову  оплату за товар  та  розпорядився  нею  на  свій  розсуд.   

Розмір пені   розраховано  у  відповідності до вимог  ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, за  приписом якої   нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання  зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або  договором  припиняється через шість  місяців від дня коли  зобов'язання мало бути виконане.

За приписом ст. 230 Господарського  кодексу України штрафними санкціями визнаються  господарські санкції у вигляді   грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний  сплатити у  разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського  зобов'язання.

У відповідності до  ст.237 Господарського кодексу України   підставою для застосування   оперативно - господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами   конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором.

Господарським судом приймається до уваги, що згідно до  ст. 233 Господарського  кодексу України уразі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір  санкції, але при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання  зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які  беруть участь у  зобов'язанні, не лише майнові але й  інші  інтереси сторін, що  заслуговують на увагу. Доказів  про наявність  таких  обставин  відповідач до суду не надав.

Крім того,  господарський суд не може використати своє право на  зменшення  у  виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає  стягненню зі сторони, що порушила   зобов'язання, оскільки   до суду  не подано  відповідачем  будь - яких доказів  про наявність   виняткових  обставин, які б  можливо  було   розцінити як  винятковий  випадок та на підставі  яких зменшити розмір пені.

Таким чином,  до стягнення з відповідача підлягає  35980 грн в межах заявлених позовних вимог. При цьому господарським судом  враховується, що фактично за вказаний  позивачем  період -86 дні та виходячи з    того, що 1% від заборгованості складає  432 грн.,  розмір пені становить  37152 грн. (43200 Х 1% Х86 =37152).

Однак, суд не находить  підстав    виходити за межі позовних вимог, оскільки про це відсутнє клопотання  заінтересованої сторони у  відповідності до ст.83 ГПК України.

Крім того, господарським судом звертається увага на те, що  позивачем при визначенні  ціни позову в позовній заяві  в розмірі  79180 грн. допущено арифметичну помилку, оскільки   в прохальній частині  позові  зазначено до стягнення   43000 грн. та  до зобов'язання  сплатити пеню в розмірі  35980 грн, що в загальній сумі складає    78980 грн., а   в мотивувальній частині   позовної заяви   проведено  обґрунтування про стягнення  432000 грн.  суми попередньої оплати та  зобов'язання   сплатити   35980 грн. (43200 +35980 =79180).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через невиконання ним умов  договору  позивач  за  захистом своїх прав  змушений  був  звернутись до суду  та поніс  додаткові витрати. Крім того, виходячи  з  розміру  заявлених  позовних вимог на суму  79180 грн.  позивачем  при зверненні до суду  не   повністю сплачено  державне мито та підлягає до стягнення з позивача  додатково    державне  мито в  розмірі  80 коп.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                                В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-авто ", м. Кіровоград вул. Є. Маланюка  27 (р/р 26005000666 в КФ КБ Західнокомбанк МФО 383040, ін. номер 236794811236, код ОКПО 23679483) на користь селянського фермерського господарства "Дослідне", с. Веселий Поділ Семенівського району  Полтавської  області  (р/р 26007100004221 "Райффазейн Банк Аваль МФО 331605, ін. под. номер 323645316266) заборгованість  по проведеній  передплаті   в розмірі  43200 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі   791 грн. 80 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ  видати.

Зобов'язати   товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-авто ", м. Кіровоград вул. Є. Маланюка  27  (р/р 26005000666 в КФ КБ Західнокомбанк МФО 383040, ін. номер 236794811236, код ОКПО 23679483) сплатити   на користь селянського фермерського господарства "Дослідне", с. Веселий Поділ Семенівського району  Полтавської  області   (р/р 26007100004221 "Райффазейн Банк Аваль МФО 331605, ін. под. номер 323645316266) пеню в  розмірі  35980 грн. за неналежне виконання  умов  господарського  зобов'язання.

Наказ  видати.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Дослідне", с. Веселий Поділ Семенівського району  Полтавської  області  (р/р 26007100004221 "Райффазейн Банк Аваль МФО 331605, ін. под. номер 323645316266) державне  мито в розмірі 00 грн. 80 коп. не сплачене  при зверненні до суду  до Державного бюджету України  р/р 31115095700002, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувач: ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 2Державне мито, не віднесене до інших категорій" .

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                               Ю.І. Хилько