Постанова

від 13.05.2021 по справі 911/2040/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа№ 911/2040/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 13.05.2021

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 (повний текст складено та підписано 18.03.2021)

у справі № 911/2040/20 (суддя Спичак О.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше"

про стягнення 137 520,57 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс"

про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 911/2040/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" суму основного боргу у розмірі 110 000,00 грн. пеню у розмірі 12 300,18 грн. 3% річних у розмірі 2 010,53 грн. інфляційні втрати у розмірі 2 081,02 грн. та судовий збір у розмірі 1 931,90 грн. у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" відмовлено.

18.02.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 27 572,25 грн., в іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник у апеляційній скарзі вказує, зокрема, на те, що у позовній заяві (перша заява по суті за первісним позовом) була заявлена сума судових витрат у розмірі 2 102 грн. (в заяві ТОВ "Профітекс-Сервіс", що була подана 18.02.2021 витрати заявлені в сумі 30 000,00 грн., тобто істотно перевищила суму попереднього розрахунку майже в 15 разів); разом з відзивом на зустрічну позовну заяву (перша заява по суті за зустрічним позовом) попередній розрахунок суми судових витрат ТОВ "Профітекс-Сервіс" не був наданий; копію заяви ТОВ "Профітекс-Сервіс" від 18.02.2021 відповідач за первісним позовом не отримував; додатковим рішення Господарський суд міста Києва ухвалив стягнути з скаржника витрати на правову допомогу адвоката у сумі 27 572,25 грн., яка від ціни позову (137 520,57 грн.) складає більше 20%, тобто є очевидним непропорційність цієї суми щодо предмета спору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем за первісним позовом не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складі суду) справу № 911/2040/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 та призначено справу № 911/2040/20 до розгляду у судовому засіданні 13.05.2021.

05.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання по справі № 911/2040/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відбудеться 13.05.2021 о 12 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. (зал судових засідань № 2, 1 поверх).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 виправлено описки в ухвалах Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та 11.05.2021 у справі № 911/2040/20 та ухвалено вважати вірним зазначення в ухвалах Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та 11.05.2021 у справі № 911/2040/20 заявника апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше".

Позиції учасників справи

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У судовому засіданні 16.02.2021 представником позивача за первісним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс") було усно заявлено про компенсацію понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката та зазначено, що відповідні докази будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.07.2020 між адвокатським об`єднанням "Юбікон" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" (клієнт) укладено Договір № 14/07/20/1 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується протягом дії договору за винагороду надавати правничу допомогу клієнту з питань, що цікавлять клієнта, в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору та інші умови врегульовано додатковою угодою.

21.09.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою сторони доповнили умови договору, зазначивши, що адвокатське об`єднання представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в Господарському суді міста Києва по справі №911/2040/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" про спонукання до виконання умов договору.

При цьому, сторонами погоджено, що правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях; вартість правничої допомоги складає 30000,00 грн та не залежить від витраченого адвокатом часу.

За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін.

Оплата правничої допомоги здійснюється протягом 3-х місяців з моменту винесення судом рішення по справі №911/2040/20.

16.02.2021 між сторонами складено Акт про надання правничої допомоги, в якому наведено вид правової допомоги, яка надавалась адвокатським об`єднанням, та зазначено, що сума гонорару становить 30000,00 грн.

З умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" та адвокатським об`єднанням Договору №14/07/20/1 про надання правничої допомоги від 14.07.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 21.09.2020) вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг від адвокатського об`єднання, які наведені сторонами в Акті про надання правничої допомоги від 16.02.2021.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідачем відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України подано не було, ґрунтовних заперечень з приводу наявності підстав вважати розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу завищеним не наведено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітек-Сервіс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та наявність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20, враховуючи наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, позивачем за первісним позовом надано договір № 14/07/20/1 про надання правничої допомоги від 14.07.2020, додаткову угоду № 1 від 21.09.2020 до договору № 14/07/20/1 про надання правничої допомоги від 14.07.2020, акт від 16.02.2021 про надання правничої допомоги до договору № 14/07/20/1 про надання правничої допомоги від 14.07.2020, докази надсилання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із доданими документами Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше".

Однак, позивачем за первісним позовом не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься у акті від 16.02.2021 про надання правничої допомоги до договору № 14/07/20/1 про надання правничої допомоги від 14.07.2020, зокрема, перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 та відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 та відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 255, 267-270, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 911/2040/20 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарня "Коперше" витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Справу № 911/2040/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2021.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич