Постанова

від 13.05.2021 по справі 915/2017/15(915/54/20)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2017/15(915/54/20) Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "АГРОЕФЕКТ-ПТИЦЯ"- адвокат Щербак Т.І.

від ТОВ "Щасливе курча" - адвокат Балтуцька О.М.

від ОСОБА_1 - адвокат Долгополов О.В.

Арбітражний керуючий - Глуховський О.Ю. особисто

ОСОБА_2 особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливе курча" та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020

у справі №915/2017/15(915/54/20)

за позовом ОСОБА_1

до Правобережної товарної біржі

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: гр. ОСОБА_2

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Щасливе курча"

про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута, які відбулись 31.10.2019, 13.11.2019, 18.11.2019 недійсними

В межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Евро-Вет"

ВСТАНОВИВ

У січні 2020 ОСОБА_1 , в межах справи про банкрутство приватного підприємства "Евро-Вет" (далі - ПП "Евро-Вет"), звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Правобережної товарної біржі про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута, які відбулись 31.10.2019, 13.11.2019, 18.11.2019, недійсними.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує, що до моменту припинення арешту майна банкрута - ПП "ЕВРО-ВЕТ", який був накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019, та відновлення зниклого майна, ліквідатор банкрута Цуріка М.В. та Придніпровська товарна біржа не мали права здійснювати будь-які дії направлені на відчуження майна банкрута.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 позов задоволено частково, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" від 31.10.2019 та від 13.11.2019, відмовлено в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що відбувся 18.11.2019.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ПП "ЕВРО-ВЕТ" та заборонено відчуження та будь-яку зміну права власності арештованого майна до скасування арешту у встановленому законом порядку. Судом першої інстанції встановлено, що майно ПП "ЕВРО-ВЕТ" на яке згідно зазначеної ухвали було накладено арешт в рамках кримінального провадження, увійшло до складу лотів, які були реалізовані на аукціонах з продажу майна банкрута, що відбулись 31.10.2019 та 13.11.2019. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про неправомірність проведених 31.10.2019 та 13.11.2019 аукціонів з реалізації майна боржника, з огляду на накладений в межах кримінального провадження арешт на майно банкрута.

Доводи учасників справи щодо правомірності проведення оскаржуваних аукціонів у зв`язку із подальшим скасуванням арешту судом першої інстанції відхилено, оскільки скасування арешту не припиняє дію такого арешту у період з дати прийняття до часу скасування.

Також місцевим господарським судом зазначено, що рухоме майно та обладнання для переробки сої, яке було предметом судового розгляду та яке згідно ухвали суду від 20.12.2019 ліквідатор був зобов`язаний повернути ДП "Золотоніський комбікормовий завод", увійшло до складу лоту №2, що був реалізований на аукціоні від 13.11.2019.

За твердженням суду першої інстанції, в межах справи про банкрутство ПП "ЕВРО-ВЕТ" розглядається скарга ТОВ "Черкаська птахофабрика" про визнання неправомірними дій (бездіяльності) ліквідатора, за змістом якої скаржник просить повернути йому, як законному власнику, рухоме майно, а саме транспортні засоби. Однак, як встановлено судом, металобрухт даних транспортних засобів був включений до складу Лоту № 1, що був реалізований на аукціоні 13.11.2019. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про неправомірність реалізації вказаного рухомого майна, яке увійшло до лотів №1 та №2, та було реалізоване на аукціонах з продажу майна банкрута 13.11.2019.

Суд першої інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 є належним позивачем за даним позовом та не вбачає підстав для задоволення клопотань учасників справи про залишення позову без розгляду, оскільки у відповідності згідно Статуту боржника частка ОСОБА_1 у статутному капіталі становить 61%. За приписами Кодексу України з процедур банкрутства за результатами проведення процедур банкрутства боржника та продажу майна банкрута існує ймовірність погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром та закриття провадження у справі на підставі п. 4 ст. 90 Кодексу. До того ж, як відзначено місцевим господарським судом, у судовому засіданні 18.12.2020 представник ОСОБА_1 вказав на свою заінтересованість у законному проведенні реалізації майна на аукціонах за найвищою ціною, у зв`язку з чим, вказуючи на порушення законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю "Щасливе курча" (далі - ТОВ "Щасливе курча") та ОСОБА_2 , які просять скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 по справі №915/2017/15(915/54/20) та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також воно є незаконним, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, не базується на нормах чинного законодавства України з огляду на таке.

Так, на переконання апелянтів, ОСОБА_1 не є належним позивачем та не мав права звертатись до суду із позовною заявою про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, а суд повинен був залишити його позовну заяву без розгляду. За твердженням апелянта, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що він є заінтересованою особою стосовно боржника, а тому може бути учасником провадження про банкрутство, як власник боржника, однак, щоб бути учасником у справі про банкрутство ОСОБА_1 повинен мати статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Набуття статусу такої особи відбувається за певної умови - наявності рішення загальних зборів щодо уповноваження зазначеної особи на представництво інтересів боржника, однак такого рішення позивачем надано не було.

З огляду на вищевказане, апелянти вважають, що ОСОБА_1 помилково ототожнює себе з учасником справи про банкрутство, а Господарський суд Миколаївської області, не маючи для цього правових підстав, наявних доказів та без врахування дійсних обставин справи, необґрунтовано та безпідставно прийняв до розгляду по суті заяву (позов) ОСОБА_1 та визнав його належним позивачем із порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Крім того, як вважають апелянти, ОСОБА_1 не є іншим учасником справи про банкрутство, права якого можуть бути порушені внаслідок недотримання законодавства в процесі реалізації майна боржника, оскільки сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство є продавець, переможець аукціону та організатор цього аукціону. Поняття сторони спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який суд розглядає в межах провадження у справі про банкрутство, не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників, яких стосуються спірні правовідносини.

Суд першої інстанції, як вважають скаржники, помилково дійшов висновку про неправомірність проведених 31.10.2019 та 13.11.2019 аукціонів з реалізації майна боржника з огляду на накладений в межах кримінального провадження арешт, оскільки такий арешт було скасовано ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04.12.2019. А також, кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт, було закрито, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Апелянти вважають, що при проведенні аукціонів із продажу майна ПП ЕВРО-ВЕТ не допускалися порушення вимог законодавства при підготовці до проведення аукціону, проведення аукціону та оформлення його результатів, а так відсутній негативний вплив на результати аукціонів.

На переконання скаржників, позивач не надав доказів наявності його порушеного права з урахуванням того, що в результаті проведених аукціонів з продажу майна боржника сплачено найвищу із запропонованих цінових пропозицій, що сприяло максимально ефективному погашенню боргових зобов`язань боржника, а тому права позивача проведеними електронними торгами не порушено.

Скаржники наголошують, що до організатора аукціону - Правобережної товарної біржі не надходили у визначений законом спосіб повідомлення, листи, постанови суду або інших компетентних органів, що, у відповідності до своєї компетенції, мають право заборонити здійснювати продаж майна банкрута (шляхом проведення аукціону) для задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, в тому числі кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою та/або іпотекою. А тому, у організатора аукціонів на час проведення продажу майна банкрута ПП ЕВРО-ВЕТ були відсутні підстави відмовитися від виконання договірних зобов`язань в частині організації та проведення аукціонів, оформлення їх результатів, тощо.

Крім того, як вважають апелянти, позивачем всупереч приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України не надано жодного належного доказу щодо повідомлення організатора аукціону про заборону здійснювати продаж майна банкрута, а надані позивачем листи та повідомлення направлені не уповноваженими особами та на адреси, які не визначені в офіційному повідомленні організатора аукціону - Правобережної товарної біржі.

З приводу наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, апелянти зазначають, що відомості внесенні до Реєстру після проведення аукціону, а тому у організатора аукціону - Придніпровської товарної біржі не було підстав не проводити аукціон з продажу майна банкрута (шляхом проведення аукціону).

Як вважають апелянти, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що скасування арешту не припиняє дію такого арешту у період з дати прийняття до часу скасування, оскільки ухвала слідчого судді про накладення арешту, яка в подальшому скасована не впливає на правовідносини, які виникли в період її чинності, скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Скаржники також вважають, що суд першої інстанції помилково ототожнює рухоме майно, що було реалізовано на аукціоні 13.11.2019 із рухомим майном, що було предметом ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 у справі про банкрутство, оскільки воно не є тотожним. До того ж, як стверджують апелянти, суд першої інстанції ухвалою від 20.12.2019 зобов`язав повернути ДП Золотоніський комбікормовий завод майно, вже після того, як воно було реалізовано 13.11.2019 передано новому власнику та було відсутнє у ліквідатора. При цьому, як стверджують апелянти, зазначені обставини не були викладені у позові, доказів на їх підтвердження разом із позовною заявою та під час розгляду справи позивачем не надано, зазначені обставини в суді не розглядались та не досліджувались, а про їх існування стало відомо із змісту оскаржуваного рішення, що позбавило сторони надати свої доводи, пояснення, заперечення і міркування із цього приводу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №915/2017/15(915/54/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливе курча" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 призначено справу №915/2017/15(915/54/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Щасливе курча" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 до розгляду на 29 березня 2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №915/2017/15(915/54/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020, об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Щасливе курча" та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 у справі №915/2017/15(915/54/20) в одне апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 призначено до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Щасливе курча" на 29 березня 2021.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Щасливе курча" від ОСОБА_1 , в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що ОСОБА_1 є засновником (учасником) ПП ЕВРО-ВЕТ , частка в статутному капіталі якого становить 61 %, є заінтересованою особою стосовно боржника, а тому може бути учасником провадження у справі про банкрутство як власник (учасник, акціонер) боржника. Окрім того, вартість і порядок реалізації майна боржника напряму зачапає інтереси позивача, як засновника, який володіє вирішальною часткою в ПП ЕВРО-ВЕТ , у зв`язку з тим, що у разі коли від реалізації майна вистачить коштів усім кредиторам платоспроможність боржника буде поновлена і він матиме можливість продовжити свою господарську діяльність.

За твердженням позивача, на час проведення аукціону з продажу майна боржника його керівник - арбітражний керуючий Цуріка М.В. достеменно був обізнаний про накладення арешту на майно, що було предметом аукціону, оскільки не погоджуючись із ухвалою слідчого судді про накладення арешту, звернувся з апеляційною скаргою, і як наслідок зобов`язаний був вжити заходів щодо припинення реалізації арештованого майна.

Позивач із посиланням на висновки Верховного Суду зазначає, що накладений в межах кримінального провадження арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації такого майна, в тому числі шляхом проведення аукціону в межах справи про банкрутство. Обов`язком господарського суду у справі про банкрутство на будь-якій стадії провадження справи є оцінка правомірності реалізації майна боржника, з огляду на наявність накладеного арешту на таке майно, задля забезпечення не лише приватно - правових інтересів учасників справи про банкрутство, а й публічно-правових інтересів суспільства в цілому, виходячи із завдань судочинства.

До того ж, як зазначає позивач, в межах справи про банкрутство ПП "Евро-Вет" було зобов`язано ліквідатора Цуріку М.В. повернути третім особам майно, яке було включено до складу лотів та реалізовано під час проведення спірних аукціонів.

Судове засідання призначене на 29.03.2021 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В. з 29.03.2021 по 05.04.2021.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.04.2021 розгляд справи призначено на 21.04.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи №915/2017/15(915/54/20) за апеляційними скаргами ТОВ "Щасливе курча" та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 на 13.05.2021.

У судовому засіданні від 13.05.2021 представники ТОВ "Щасливе курча", ТОВ "АГРОЕФЕКТ-ПТИЦЯ" та ОСОБА_2 підтримали вимоги за апеляційними скаргами та наполягали на їх задоволенні.

Арбітражний керуючий Глуховський О.Ю. та представник ОСОБА_1 надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з доводами апеляційних скарг, просять залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 порушено провадження у справі № 915/2017/15 про банкрутство ПП "Евро-Вет".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2015 ПП "Евро-Вет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дубровного Михайла Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2017 року звільнено арбітражного керуючого Дубровного Михайла Олександровича від виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство ПП "Евро-Вет".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2018 призначено ліквідатором ПП "Евро-Вет" арбітражного керуючого Цуріку М.В.

У відповідності до наказу №01/06/19-інв від 03.06.2019 арбітражним керуючим Цурікою М.В. було призначено інвентаризаційну комісію та визначено провести інвентаризацію активів ПП "Евро-Вет" з 10.06.2019 по 01.07.2019 станом на 01.07.2019 (т.2, а.с. 205).

Арбітражним керуючим Цурікою М.В. було проведено інвентаризацію майна ПП "Евро-Вет" про що складено відповідні акти та інвентаризаційні описи (т.2, а.с. 207-245).

У липні 2019 арбітражним керуючим Цурікою М.В. розміщено оголошення у газеті "Голос України" №132(7138) від 16.07.2019 року про проведення конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" (т.3, а.с. 12).

За результатами оголошеного ліквідатором конкурсу надійшли пропозиції від ТБ "ФІДДА" та ТБ "Правобережна товарна біржа". Розглянувши пропозицій учасників ліквідатором прийнято рішення про визначення організатором аукціону з продажу майна банкрута з врахуванням визначених законом критеріїв ТБ "Правобережна товарна біржа" та укладено договір №0209 від 02.09.2019 про організацію та проведення аукціону (т. 2 а.с. 187-189).

13 вересня 2019 року на веб-сайті ВГСУ розміщено оголошення №62395 про проведення 15.10.2019 аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ПП "Евро-Вет" за ціною 135 492 377,19 грн.

18.09.2019 за №62523 на сайтах ВГСУ та МЮУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 15.10.2019 не відбудеться у зв`язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.

19.09.2019 на веб-сайті ВГСУ розміщено оголошення №62558 про проведення 18.10.2019 повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ПП "Евро-Вет" за ціною 108 393 901,75 грн.

24.09.2019 за № 62690 на сайтах ВГСУ та МЮУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 18.10.2019 не відбудеться у зв`язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.

25.09.2019 на веб-сайті ВГСУ розміщено оголошення №62708 про проведення 24.10.2019 другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ПП "Евро-Вет" зі стартовою ціною 86 715 121,40 грн.

30.09.2019 за № 62851 на сайті ВГСУ та 01.10.2019 на сайті МЮУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 24.10.2019 не відбудеться у зв`язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.

02.10.2019 на веб-сайті ВГСУ та МЮУ розміщено оголошення № 62908 про проведення 31.10.2019 аукціону з продажу майна боржника у складі Лоту № 1 - нерухоме та рухоме майно (початковою вартістю 10202579,00 грн), Лоту № 2 - рухоме та нерухоме майно (початковою вартістю 5293097,00 грн), Лоту № 3 - рухоме майно 100 найменувань (початковою вартістю 1110291,00 грн), Лоту № 4 - дебіторська заборгованість (початковою вартістю 1549924,08 грн), Лоту № 5 - довгострокові фінансові інвестиції (початковою вартістю 8771668,80 грн).

У відповідності до розміщеного 08.10.2019 на веб-сайті ВГСУ та МЮУ повідомлення № 63099 організатором аукціону у зв`язку з відсутністю заяв на участь по лотам № 2, 3, 4, 5 визнано аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет", що призначено на 31.10.2019 за лотами № 2,3,4,5 таким, що не відбудеться.

Згідно з повідомленням на сайті ВГСУ від 01.11.2019 за № 63966 про результати проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет", призначеного на 31.10.2019, аукціон відбувся по Лоту № 1, переможець - юридична особа.

У відповідності до протоколу №1 про проведення аукціону від 31.10.2019 переможцем аукціону з продажу майна Лот № 1 ПП "Евро-Вет" стало ТОВ "Щасливе курча" запропонувавши ціну 10 406 630,58 грн (т. 3 а.с. 187-198).

31.10.2019 між ПП "Евро-Вет" та ТОВ "Щасливе курча" укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Щасливе курча" прийняло у власність рухоме майно у кількості 123 найменування про що складено акт № 1 про придбання майна на аукціоні від 08.12.2019 та акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу № 01/10/19 від 31.10.2019.

08.10.2019 на сайтах ВГСУ та МЮУ було розміщено оголошення № 63138 про проведення 07.11.2019 повторного аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" у складі Лот № 1 - нерухоме та рухоме майно, Лот № 2 - рухоме майно 100 найменувань, Лот № 3 - дебіторська заборгованість, Лот № 4 - довгострокові фінансові інвестиції.

11.10.2019 за № 63318 на сайтах ВГСУ та МЮУ організатор аукціону розмістив повідомлення про те, що аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 07.11.2019 не відбудеться у зв`язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.

15.10.2019 на сайтах ВГСУ та МЮУ було розміщено оголошення № 63392 про проведення 13.11.2019 другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" у складі Лот № 1 - нерухоме та рухоме майно, Лот № 2 - рухоме майно 100 найменувань, Лот № 3 - дебіторська заборгованість, Лот № 4 - довгострокові фінансові інвестиції.

У відповідності до розміщеного 18.10.2019 на веб-сайті ВГСУ та МЮУ повідомлення № 63676 організатором аукціону у зв`язку з відсутністю заяв на участь по лотам № 3, 4 визнано аукціон з продажу майна ПП "Евро-Вет", що призначено на 13.11.2019 за лотами № 3, 4 таким, що не відбудеться.

14 листопада 2019 р. на сайті ВГСУ за № 64093 опубліковано повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна ПП "ЕВРО-ВЕТ", призначеного на 13.11.2019, згідно якого Аукціон відбувся: по Лоту №1, переможець - фізична особа, по Лоту №2, переможець - юридична особа.

У відповідності до протоколу №1 про проведення аукціону від 13.11.2019 ОСОБА_2 став переможцем аукціону з продажу майна Лот № 1 (нерухоме та рухоме майно) ПП "Евро-Вет", запропонувавши ціну 67751,64 грн (т. 3 а.с. 233-246).

13.11.2019 між ПП "Евро-Вет" та ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу рухомого майна, за умовами якого ОСОБА_2 прийняв у власність рухоме майно про що складено акт № 1 про передання права власності від 13.11.2019 та акти приймання-передачі за договорами купівлі-продажу від 13.11.2019.

Згідно з протоколом № 2 про проведення аукціону від 13.11.2019 переможцем аукціону з продажу майна Лот № 2 (рухоме майно - 100 найменувань) ПП "Евро-Вет" визначено ТОВ "Щасливе курча", яке запропонувало ціну 14211,72 грн (т. 4 а.с. 16-17).

13.11.2019 між ПП "Евро-Вет" та ТОВ "Щасливе курча" укладений договір купівлі-продажу №01/11/19, за умовами якого ТОВ "Щасливе курча" прийняло у власність рухоме майно у кількості 100 найменувань згідно переліку наведеному у додатку № 1 до договору про що складено акт № 1 про передання права власності на куплене майно від 18.11.2019.

18.10.2019 на сайтах ВГСУ та МЮУ було розміщено оголошення № 63696 про проведення 18.11.2019 аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" у складі Лот № 1 - права вимоги (дебіторська заборгованість), які має продавець до інших осіб на загальну суму 1 549 575,94 грн, Лот № 2 - довгострокові фінансові інвестиції.

19 листопада 2019 на сайті ВГСУ за № 64157 опубліковано повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна ПП "ЕВРО-ВЕТ", призначеного на 18.11.2019, згідно якого аукціон відбувся по лоту №1, №2, переможець - юридична особа.

У відповідності до протоколів № 1 та № 2 про проведення аукціону від 18.11.2019 переможцем аукціону з продажу майна Лот № 1 та Лот № 2 ПП "Евро-Вет" стало ТОВ "Щасливе курча", запропонувавши ціну 1000 грн за Лот № 1 та 1000 грн за Лот № 2 (т. 4 а.с. 71-72, 90-91).

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що аукціон з продажу майна ПП "Евро-Вет" по Лоту №1, що відбувся 31.10.2019, по Лотам №1, 2, що відбувся 13.11.2019 та по Лотам №1, 2, що відбувся 18.11.2019 проведені з порушенням законодавства України та мають бути визнанні недійсними, оскільки в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" мітиться інформація про продаж усього майна підприємства, у тому числі того, що було викрадено, розібрано, знищено тощо. До того ж, ухвалою слідчого судді від 23.10.2019 по справі №712/13777/19 було накладено арешт на все майно, яке належить ПП "Евро-Вет", а тому, як вважає позивач, до моменту припинення арешту майна ліквідатор ПП "Евро-Вет" та Правобережна товарна біржа не мали права здійснювати будь-які дії направлені на відчуження майна боржника.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх частково, відмовивши у задоволенні позову в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що відбувся 18.11.2019, що оформлені протоколом №1 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 18.11.2019 (Лот № 1) та протоколом № 2 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 18.11.2019 (Лот № 2).

Скаржниками рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог та не міститься доводів щодо незгоди із оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні позову, а тому з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/16039/16).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право на позов в особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються.

Отже, навіть у разі обґрунтованого і підставного позову, але у разі, коли жодне право особи, яке звернулася із позовом непорушене і неоспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

За вимогами ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За положеннями ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Так предметом позову у даній справі є визнання недійсними результатів проведених аукціоні з продажу майна боржника з підстав їх невідповідності вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до приписів ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Приписами ч.3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.

Виходячи з положень наведеної норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).

До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення.

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

Так, звертаючись із позовом до суду першої інстанції про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, позивач обмежився лише посиланням на те, що він є засновником (учасником) ПП "Евро-Вет", частка у статутному капіталі якого становить 61%, а тому може бути учасником провадження у справі про банкрутство.

Однак, позивач не навів жодних обґрунтованих доводів, із посиланням на відповідні докази, які б свідчили про те, що під час проведення оскаржуваних аукціонів з продажу майна боржника мало місце порушення його прав і законних інтересів.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд також не надав жодної оцінки таким обставинам.

За змістом позовної заяви позивач не ставить під сумнів дотримання процедури продажу майна банкрута, як то обрання організатора торгів, належності процедур організації продажу спірного майна, дотримання процедури продажу спірного майна.

За доводами позивача, ліквідатор ПП "Евро-Вет" та Правобережна товарна біржа не мали права на здійснення будь-яких дій направлених на відчуження майна боржника з огляду на наявність арешту накладеного на все майно боржника у межах кримінального провадження, а також в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" мітиться інформація про продаж усього майна підприємства, у тому числі того, що було викрадено, розібрано, знищено тощо.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19 було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ПП "Евро-Вет", у тому числі:

- майно № 1: майновий комплекс, який розташований за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р., с/рада Подільська.

- майно № 2: нежитлова будівля, яка розташована за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вулиця Гагаріна, 2в/1.

- майно № 3: нежитлова будівля, яка розташована за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вулиця Гагаріна, 2в.

- майно № 4: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вулиця Гагаріна, 2д.

- майно № 5: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вулиця Гагаріна, 1-в.

- майно № 6: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вулиця Гагаріна, 2г/1.

- майно № 7: цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Чернігівська обл., Менський р., м. Мена, вул. Леніна, 134.

- майно № 8: комплекс, який розташований за адресою: Чернігівська обл., Менський р., смт. Березна, вул. Колгоспна, 50.

- майно № 9: рухоме майно - транспортні засоби, що мають державну реєстрацію для руху дорогами загального користування, у кількості 5 штук.

- майно № 10: рухоме майно - обладнання, інструменти, прилади та інвентар, інші основні засоби у кількості 1465 найменувань комплексу, який розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рада Подільська, майновий комплекс (згідно переліку).

Також вказаною ухвалою заборонено відчуження та будь-яку зміну права власності арештованого майна до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04.12.20219 у справі №712/13777/19 вищевказану ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно, яке належить ПП "Евро-Вет" скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання начальника відділення СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Кривов`яза В.Г. про накладення арешту на майно ПП "ЕВРО-ВЕТ" в рамках кримінального провадження №12019251010005576 від 08.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України - відмовлено.

В мотивах даної ухвали суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчий суддя місцевого суду при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаного клопотання. Слідчий суддя в порушення вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна не врахував: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом" визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, здійснюється продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Вказана норма покликана в першу чергу забезпечити як збереження майна боржника, визнаного банкрутом, так і не допустити втрати його властивостей для досягнення основного завдання ліквідаційної процедури - продажу майна банкрута за найвищою ціною та ключової мети - задоволення вимог всіх кредиторів боржника за рахунок його продажу, в тому числі і заставних.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від 13.01.2016р. у справі №3-1165гс15, від 03.02.2016р. у справі №6-2026цс15, від 24.06.2015р. у справі №826/19838/14, від 25.05.2016р. у справі №6-2858цс15, від 22.06.2016р. у справі №6-1562цс15, від 03.02.2016р. у справі №6-2026цс15, предметом правового аналізу яких виступало дослідження можливості впливу судового рішення, в подальшому скасованого, на правовідносини, які виникли в період його чинності, скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

З огляду на викладене, арешт накладений на майно ПП "Евро-Вет" ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19, яка в подальшому скасована, не впливає на правовідносини, які виникли в період її чинності, оскільки скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Колегія суддів також наголошує, що наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ліквідатор боржника та організатор аукціону були обізнані про наявність будь-яких заборон щодо відчуження майна боржника, зокрема й про наявність ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19.

Так, позивачем на підтвердження повідомлення організатора про наявність ухвали про накладення арешту на майно боржника надано скрін-шот в відповідності до якого невідома особа - ОСОБА_4 направив ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19 на електронну адресу right_ptb@mail.ru (т.7, а.с. 73-95).

Однак, у відповідності до розміщених на сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України оголошень про проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" зазначено відомості про організатора аукціону Правобережну товарну біржу, зокрема юридичну адресу Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 35-С, фактичну адресу Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 64, та електронну адресу - ptbdnepr@gmail.com.

Доказів направлення та отримання організатором аукціону ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19 за адресами наведеними в оголошеннях на проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано. Не надано позивачем й доказів направлення даної ухвали ліквідатору боржника.

Надані позивачем копії поштового конверту, накладених, фіскальних чеків та описів вкладення про направлення організатору аукціону ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19 колегія суддів також не може прийняти як належний доказ на підтвердження сповіщення Правобережної товарної біржі про накладення арешту на майно боржника в межах кримінального провадження, оскільки такий лист було направлено особою, яка не є ані учасником справи, ані судом, який прийняв відповідну ухвалу про накладення арешту на майно боржника, а саме ТОВ М`ясопромторг . До того ж, відправлення було здійснено за адресою м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 35-С, у той час як фактичною адресою Правобережної товарної біржі визначено м. Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 64. Також, слід наголосити, що такий лист був повернутий відділенням поштового зв`язку із відміткою про закінчення терміну зберігання (т.1, а.с. 23-25).

З приводу наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в якій міститься посилання на наявність обтяжень запроваджених на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.10.2019 у справі №712/13777/19 колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до п. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі арешт підлягає державній реєстрації.

За приписами п. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі, незалежно від обізнаності цих осіб щодо наявності обтяжень.

Іпотека або арешт, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, аукціон з продажу майна ПП "Евро-Вет" був призначений на 31.10.2019 о 10:00 (т.3, а.с. 186). В той же час відомості про наявність обтяжень щодо майна боржника були внесені до реєстрі 31.10.2019 після 10:00. Тобто станом на час проведення аукціону з продажу майна боржника відомості щодо наявності будь-яких обтяжень були відсутні.

Відтак колегія суддів вважає, що у організатора аукціону, з огляду на відсутність відомостей щодо наявності арештів (обтяжень) майна боржника, були відсутні обґрунтовані підстави задля відмови у проведенні аукціону з продажу майна боржника.

Судова колегія також відзначає, що посилаючись у позові на те, що в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна ПП "Евро-Вет" міститься інформація про продаж усього майна підприємства, у тому числі того, що було викрадено, розібрано, знищено, позивач не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких припущень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо тверджень апелянтів про порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін та диспозитивності колегія суддів зазначає таке.

Так, за приписами ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ст. 13 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд послався на обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 у справі №915/2017/15, а також зазначив про те, що в межах справи про банкрутство судом розглядається скарга ТОВ "Черкаська птахофабрика" про визнання неправомірними дій (бездіяльності) ліквідатора від 02.09.2016 № 02-01/21-50 , за змістом якої скаржник просить повернути йому, як законному власнику, рухоме майно - транспортні засоби, у тому числі ГАЗ 3507 куз. 0077943, ГАЗ 3507-01 куз. 0096909, полупричіп-зерновіз ОдАЗ-935761. При цьому судом встановлено, що металобрухт вказаних транспортних засобів ГАЗ 3507 куз. 0077943, ГАЗ 3507-01 куз. 0096909, полупричіп-зерновіз ОдАЗ-935761 був включений до складу Лоту № 1, що був реалізований на аукціоні 13.11.2019 згідно протоколу про проведення аукціону № 1 від 13.11.2019.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, зміст позовної заяви не містить вищенаведених судом першої інстанції обставин, а також доказів на їх підтвердження. Наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що такі обставини ставилися на обговорення учасників справи та останнім було надано можливість висловити свої міркування, заперечення тощо з приводу таких обставин.

Відтак колегія погоджується із твердженням апелянтів з приводу порушення судом першої інстанції таких основних принципів господарського судочинства як диспозитивність та змагальність, оскільки в оскаржуваному рішення місцевий господарський суд послався на обставини, на які позивач ані під час звернення із позовом до суду першої інстанції, ані під час розгляду справи по суті не посилався, та відповідно, позбавив можливості інших учасників справи надати свої пояснення, міркування, заперечення тощо з приводу таких доводів, оскільки, як свідчать наявні матеріали справи, наведені у оскаржуваному рішенні обставини не досліджувалися та ставилися на обговорення під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог, та з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 по справі №915/2017/15(915/54/20) в частині задоволення позовних вимог - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6306 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливе курча" 6306 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Таран С.В.