Ухвала

від 31.08.2021 по справі 915/2017/15(915/54/20)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/2017/15(915/54/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Данилова В.В., адвокат (Ордер КВ №219475 від 31.08.2021),

відповідач - Правобережна товарна біржа,

представник відповідача - не з`явився,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Щасливе курча - Панченко Н.О., адвокат (Ордер КВ № 419193 від 30.08.2021),

ОСОБА_2 - особисто,

за участю :

Приватного підприємства Евро-Вет (боржник) - представник не з`явився,

арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючий), Лавриненко Л.В., Таран С.В.

у справі за позовом

ОСОБА_1

до Правобережної товарної біржі

про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута, які відбулися 31.10.2019, 13.11.2019, 18.11.2019, недійсними

в межах справи № 915/2017/15

про банкрутство Приватного підприємства Евро-Вет

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа № 915/2017/15 про банкрутство Приватного підприємства Евро-Вет (Приватне підприємство АРТБУДІНВЕСТ ).

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2015 ПП Евро-Вет визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дубровного Михайла Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2017 звільнено арбітражного керуючого Дубровного Михайла Олександровича від виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство ПП Евро-Вет .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2018 призначено ліквідатором ПП Евро-Вет арбітражного керуючого Цуріку М.В.

У січні 2020 ОСОБА_1 , в межах справи про банкрутство приватного підприємства Евро-Вет , звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Правобережної товарної біржі про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута, які відбулись 31.10.2019, 13.11.2019, 18.11.2019, недійсними.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує, що до моменту припинення арешту майна банкрута - ПП Евро-Вет , який був накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019, та відновлення зниклого майна, ліквідатор банкрута Цуріка М.В. та Придніпровська товарна біржа не мали права здійснювати будь-які дії направлені на відчуження майна банкрута.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 позов задоволено частково, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП Евро-Вет від 31.10.2019 та від 13.11.2019, відмовлено в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що відбувся 18.11.2019.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019 було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ПП Евро-Вет та заборонено відчуження та будь-яку зміну права власності арештованого майна до скасування арешту у встановленому законом порядку. Судом першої інстанції встановлено, що майно ПП Евро-Вет на яке згідно зазначеної ухвали було накладено арешт в рамках кримінального провадження, увійшло до складу лотів, які були реалізовані на аукціонах з продажу майна банкрута, що відбулись 31.10.2019 та 13.11.2019. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про неправомірність проведених 31.10.2019 та 13.11.2019 аукціонів з реалізації майна боржника, з огляду на накладений в межах кримінального провадження арешт на майно банкрута.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ Щасливе курча задоволено.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 у справі №915/2017/15(915/54/20) в частині задоволення позовних вимог - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6306 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Щасливе курча 6306 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована, зокрема, тим, що:

позивач не навів жодних обґрунтованих доводів, із посиланням на відповідні докази, які б свідчили про те, що під час проведення оскаржуваних аукціонів з продажу майна боржника мало місце порушення його прав і законних інтересів;

арешт накладений на майно ПП Евро-Вет ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019 у справі № 712/13777/19, яка в подальшому скасована, не впливає на правовідносини, які виникли в період її чинності, оскільки скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення;

наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ліквідатор боржника та організатор аукціону були обізнані про наявність будь-яких заборон щодо відчуження майна боржника, зокрема й про наявність ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019 у справі № 712/13777/19.

При цьому, суд вказав на те, що доказів направлення та отримання організатором аукціону ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019 у справі № 712/13777/19 за адресами наведеними в оголошеннях на проведення аукціону з продажу майна ПП Евро-Вет наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано. Не надано позивачем й доказів направлення даної ухвали ліквідатору боржника.

Не прийнято апеляційним судом до уваги надані позивачем копії поштового конверту, накладних, фіскальних чеків та описів вкладення про направлення організатору аукціону ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2019 у справі № 712/13777/19, оскільки такий лист було направлено особою, яка не є ані учасником справи, ані судом, який прийняв відповідну ухвалу про накладення арешту на майно боржника, а саме ТОВ М`ясопромторг . До того ж, відправлення було здійснено за адресою АДРЕСА_1 , у той час як фактичною адресою Правобережної товарної біржі визначено м. Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 64. Наголошено, що такий лист був повернутий відділенням поштового зв`язку із відміткою про закінчення терміну зберігання (том 1, арк. справи 23-25).

Також суд встановив, що аукціон з продажу майна ПП Евро-Вет був призначений на 31.10.2019 о 10:00 (том 3, арк. справи 186). В той же час відомості про наявність обтяжень щодо майна боржника були внесені до реєстрі 31.10.2019 після 10:00. Тобто станом на час проведення аукціону з продажу майна боржника відомості щодо наявності будь-яких обтяжень були відсутні.

За висновком суду апеляційної інстанції, у організатора аукціону, з огляду на відсутність відомостей щодо наявності арештів (обтяжень) майна боржника, були відсутні обґрунтовані підстави для відмови у проведенні аукціону з продажу майна боржника.

Не погоджуючись з постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у цій справі, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 16.10.2018 у справі № Б-50/112-09, постанові від 11.04.2019 у справі № 926/1307-б/15, постанові від 24.04.2018 у справі № 910/10369/15 та постанові від 18.04.2019 у справі № 1-23-32/135-08-4825.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/2017/15(915/54/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2021.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 915/2017/15 (915/54/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 31.08.2021.

29.07.2021 до Верховного Суду від ТОВ Щасливе курча надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з проханням залишити постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у цій справі без змін.

25.08.2021 до Суду надійшов (електронною поштою) Відзив ОСОБА_2 (третя особа у справі) на касаційну скаргу ОСОБА_1 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

Під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 колегією суддів встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2021 справу № 914/2618/16 за позовом АТ Державний експортно-імпортний банк України до арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича, Української Універсальної біржі Капітал , ТОВ Фалькон Агро Груп , ТОВ Протеїн-продакшн , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Малогон Вікторія Олександрівна, про визнання недійсними: результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна, свідоцтва; скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна; зобов`язання передати (повернути) майно у межах справи за заявою ТОВ Компанія Профстоун до ТОВ Протеїн-продакшн про визнання банкрутом передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Справу № 914/2618/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України, з урахуванням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи подібність фактичних обставин та правового регулювання справи № Б-39/187-08 та справи № Б-19/207-09, для вирішення питання щодо відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

Ухвала про передачу мотивована тим, що Верховний Суд України, переглядаючи судові рішення, ухвалені за результатами розгляду спорів про визнання недійсними правочинів, у постановах 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16 дійшов висновку, що недодержання сторонами під час вчинення оспорюваного правочину з відчуження майна вимог закону, а саме його вчинення в період чинності застосованих судом обмежень на відчуження майна (за рішенням суду про забезпечення позову, про арешт) є підставою для визнання його недійсним. При цьому Верховний Суд України виходив з того, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

Разом з цим колегія суддів у справі № 914/2618/16 зазначала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) з посиланням на правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 10.03.2011 у справі № 6-2773св08, від яких вона не вбачала підстав відступати, не зважила на те, чи був обізнаний відчужувач про існування ухвали про забезпечення позову та відповідну заборону відчуження належного йому майна (цей аргумент був однією із підстав для касаційного оскарження судових рішень в зазначеній справі) та погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, викладеними в оскаржуваних рішеннях, про необхідність визнання недійсними оспорюваних договорів, якими відчужено майно, з підстав недотримання при їх вчиненні вимог закону через установлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження щодо відчуження майна, яке було предметом продажу за цими угодами, дійшовши висновку, що не має правового значення той факт, що на момент укладення спірних договорів ухвала судді про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином існує відмінність правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), від правових позицій Верховного Суду України в подібних правовідносинах, викладених у постановах 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16, яка полягає в різному підході до необхідності урахування обставин достеменної обізнаності відчужувача майна за оспорюваним правочином про встановлену судом заборону відчужувати майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів у справі № 914/2618/16 вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що у разі, якщо правочин з відчуження майна був вчинений відчужувачем після постановлення ухвали про забезпечення позову, яка набирає законної сили з моменту її підписання (стаття 235 ГПК України) та підлягає негайному виконанню, стосовно майна, яке стало предметом відповідного правочину, однак відчужувач не був залучений та/або повідомлений про розгляд відповідної заяви про забезпечення позову (арешт/заборону на вчинення дій з відчуження цього майна), не отримував ухвалу про забезпечення позову, будь-яким іншим встановленим законом способом не був повідомлений про цю ухвалу та/або її зміст, за умови, що цю ухвалу на час вчинення правочину не було опубліковано в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до судових рішень , зазначені обставини необізнаності відчужувача про застосовані судом обмеження щодо майна виключають його вину та відповідальність за невиконання ухвали про забезпечення позову у розумінні частини четвертої статті 144 ГПК України, а тому мають значення і при застосуванні інших пов`язаних з цим негативних наслідків, зокрема, при вирішенні спору про визнання недійсним правочину (договору) з відчуження майна, забороненого судом до обігу.

Такий підхід у вирішенні спорів про визнання недійсним правочину має особливе значення та є виправданим при вирішенні спорів про визнання недійсними торгів (аукціону) з продажу (реалізації) майна боржника у справі про банкрутство, оскільки Законом та Кодексом встановлені особливості процедури відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, що зумовлюють і особливості заперечення відповідних торгів (аукціону) з продажу (реалізації) майна боржника.

Підготовка, організація та реалізація/відчуження майна боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство є триваючим у часі процесом та відбувається у декілька стадій, які хоча і взаємопов`язані, але, як правило, відмежовані одна від одної у часі, а тому за формою (процедурою) не може ототожнюватись з відчуженням майна, що здійснюється поза межами вказаної процедури, зокрема, за правилами Цивільного кодексу України шляхом вчинення відповідного правочину. У зв`язку із цим наявність/виникнення заборони (судової) на відчуження майна боржника на будь-якому із етапів реалізації майна у ліквідаційній процедурі боржника у справі про банкрутство, порядок її застосування, спосіб (належність) доведення та обізнаність про неї, зокрема, учасниками аукціону з продажу майна боржника впливає на законність всієї процедури реалізації майна боржника та має значення при вирішенні спорів про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство та при запереченні відповідних правочинів.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 справу № 914/2618/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича, Української Універсальної біржі "Капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-продакшн" про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна та свідоцтва, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання передати (повернути) майно, у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Профстоун" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-продакшн" про визнання банкрутом, прийнято до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому, термін подібні правовідносини може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими як інші (див. також значення терміну тотожний : Словник української мови : в 11 т. / редкол.: I. К. Бiлодiд (голова) та iн.; Акад. наук Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебні. К. : Наук. думка, 1970- 1980. Том 10: Т - Ф. 1979. С. 213).

Водночас, процесуальний закон не вимагає встановлення тотожності правовідносин.

До складу правовідносин включають їх суб`єктів, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Так, подібність правовідносин слід встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним.

Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний. Мова йде про права й обов`язки суб`єктів. Саме за характером цих прав та обов`язків необхідно й визначати подібність правовідносин у справі.

Правовідносини у справі № 914/2618/16 не є за ступенем подібності повністю тотожними з правовідносинами у цій справі, проте, як зазначалося, процесуальний закон і не вимагає такої тотожності, а вказує на необхідність встановити лише їх подібність. І змістовна подібність правовідносин в обох справах є, оскільки спори розглядаються в межах справ про банкрутство (спеціальний склад учасників справи про банкрутство визначається нормами законодавства, що регулює процедури банкрутства), предметами спорів є аукціони проведені у ліквідаційних процедурах, спірним у справах постало питання відчуження майна боржника на аукціоні (вчинення правочину) під час дії певної заборони (арешту, забезпечення позову, що є тимчасовими обмеженнями у вчиненні певних дій), а саме, вплив факту обізнаності відповідних осіб на наслідки вчинення правочину за наявності певної заборони.

За частиною 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до пункту 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), Верховенство права одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з пунктами 44, 46, 50 даної Доповіді:

44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику приватного правосуддя , що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності."

50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

Фактично право суду, надане приписами пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України і є таким запровадженим законодавцем механізмом, що надає можливість забезпечувати узгодженість судової практики Верховного Суду, яка як має враховуватися судами першої та апеляційної інстанцій, так і є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи викладене та з метою дотримання єдності судової практики, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 915/2017/15 (№915/54/20) до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2618/16.

Керуючись п.7 ч.1 ст. 228, п.11 ч.1 ст. 229, ст.ст.234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 915/2017/15 (915/54/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (за позовом ОСОБА_1 до Правобережної товарної біржі про визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута, які відбулися 31.10.2019, 13.11.2019, 18.11.2019 недійсними) зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2618/16 за позовом АТ Державний експортно-імпортний банк України до арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича, Української Універсальної біржі Капітал , ТОВ Фалькон Агро Груп , ТОВ Протеїн-продакшн , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Малогон Вікторія Олександрівна, про визнання недійсними: результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна, свідоцтва; скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна; зобов`язання передати (повернути) майно у межах справи за заявою ТОВ Компанія Профстоун до ТОВ Протеїн-продакшн про визнання банкрутом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков