Ухвала

від 17.05.2021 по справі 640/4990/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/4990/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/542/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12018200000001145 від 04.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Накладено арешт на майно, вилучене 19.02.2021 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на майно, вилучене 19.01.2021 під час проведення обшуку в приміщенні в будинку АДРЕСА_2 , за місцем знаходження ТОВ «СІ ЕС ТІ Ю», код ЄДРПОУ 41502972, адреса: місто Харків, вулиця Різдвяна, 16.

Накладено арешт на майно, вилучене 19.02.2021 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_3 , яке належить останньому.

Накладено арешт на майно, вилучене 19.02.2021 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_4 , яке належить останній.

Визначено місцем зберіганні арештованих документів - матеріали кримінального провадження № 12018220000001145 від 04.10.2018.

Визначено місцем зберігання грошових коштів в банківській установі АТ КБ «Приватбанк», з якою ГУНП в Харківській області укладено відповідну угоду.

Зобов`язано слідчого за участю спеціаліста зняти інформацію з мобільних телефонів, комп`ютерної техніки та накопичувачів інформації, які були вилучені 19.02.2021 в ході проведення обшуків по кримінальному провадженню № 12018220000001145 від 04.10.2018, після чого передати їх на відповідальне зберігання власникам вказаного майна, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Відмовлено в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно, вилучене 19.02.2021 під час проведення обшуку в будинку АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено майно, яке належить ТОВ «Максі груп інтернешнл».

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 01.03.2021 прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотаннями в межах кримінального провадження №12018200000001145 від 04.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №12018200000001145 від 04.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно можливо використати як доказу у даному кримінальному провадженні.

Відмовляючи в накладенні арешту в частині накладення арешту на майно, вилучене 19.02.2021 під час проведення обшуку в будинку АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено майно, яке належить ТОВ «Максі груп інтернешнл», слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення не надано даних, що майно вказаного підприємства, за встановлених вище обставин, може мати значення для досудового розслідування, може бути доказом у даному кримінальному провадженні, та вилучене з дотриманням вимог, визначених КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 як незаконну та необґрунтовану, постановлену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуків 19.02.2021 у кримінальному провадженні №12018200000001145 від 04.10.2018.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України, а прокурором повною мірою обґрунтовано необхідність накладення арешту на майно.

Учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, однак з невідомих причин на апеляційний розгляд не з`явилися, клопотань про розгляд за його участю або відкладення судового засідання не надали.

За таких обставин, в силу вимог ст. 405 КПК України неявка учасників справи не є перешкодою для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №№12018200000001145 від 04.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Також слідчий суддя відмовив в накладенні арешту в частині накладення арешту на майно, вилучене 19.02.2021 під час проведення обшуку в будинку АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено майно, яке належить ТОВ «Максі груп інтернешнл», слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення не надано даних, що майно вказаного підприємства, за встановлених вище обставин, може мати значення для досудового розслідування, може бути доказом у даному кримінальному провадженні, та вилучене з дотриманням вимог, визначених КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (мобільні телефони, жорсткі накопичувачі, системні блоки, ноутбук), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що банківські картки це лише один із способів зняття грошових коштів з особистого рахунку відповідальної особи, що належить держателю картки, а тому накладення арешту на банківській картки є неефективним заходом забезпечення кримінального провадження, що не позбавляє слідчого, прокурора звернутися до суду із клопотанням про накладення арешту на особисті банківські рахунки відповідних осіб.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги прокурора, не вбачає.

Керуючись ст.ст.392,404,405,407,418,419,423КПК України,колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12018200000001145 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді