Ухвала

від 26.03.2021 по справі 619/683/21

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/683/21

провадження №1-кс/619/267/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Дергачівський районний суд

Харківської області

в складі: слідчого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Дергачі клопотання першого заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42020221280000211 від 17.12.2020 про арешт майна та скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, у якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене 11.02.2021 в ході обшуку проведеного за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 майно.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у ході досудового розслідування встановлено, що службові особи підприємств, що діють на території Дергачівського району Харківської області та м. Харкова, у змові зі службовими особами АТ "Харківобленерго" розкрадають державні грошові кошти шляхом втручання в прилади обліку електроенергії та налаштовування їх таким чином, що облік споживаної електричної енергії рахує лише 30 відсотків від фактичного обсягу споживання. У результаті втручання до приладів обліку спожитої електроенергії державі протягом грудня 2020 - січня 2021 року нанесено збитків від 500000 до 1 000 000 гривень. Відповідно до рапорту УСР в Харківській області ДСР НПУ встановлено оперативну інформацію, яка безпосередньо вказує на те, що працівники АТ «Харківобленерго»: директор з розподілу електроенергії ОСОБА_5 , заступник директора з обліку та аудиту керівництва ОСОБА_6 , керівник групи служби нагляду за електроспоживанням ОСОБА_7 , старші інспектори з контролю та обліку електроенергії ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , вступивши у змову, та діючи згідно розподілених у змові ролей, систематично розкрадають електроенергію, шляхом втручання в автоматизовану систему обліку та зменшення на 70% показників споживання електроенергії, що постачається підприємствам, а також отримують готівкові грошові кошти з цих підприємств - 50% від вартості незаконно надлишково спожитої електроенергії у якості неправомірної вигоди. 11.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області в ході проведеного обшуку транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля будівлі за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а саме: нотатник в обкладинці синього кольору з чорновими записами рукописними; роздруківку на 13 аркушах стосовно споживання електричної енергії юридичними особами; блокнот у клітинку з чорновими записами рукописними; картонну коробку в якій знаходиться аркуш паперу з чорновими записами та предмети ззовні схожі на грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 500 гривень - 400 штук, номіналом 200 гривень - 103 штуки, номіналом 20 гривень - 1 штука, номіналом 10 гривень - 1 штука, загальною сумою 220630 гривень та які належать ОСОБА_4

Відповідно до положень ст. ст. 167-169 КПК України вилучені під час обшуку предмети є тимчасово вилученим майном. Метою накладання арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речового доказу, для призначення судових експертиз. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та необхідно провести ряд експертиз, з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вище вказане майно.

Прокурор ОСОБА_10 просила задовольнити клопотання з підстав, які зазначені у ньому, зазначивши, що арешт майна, зазначеного у клопотанні необхідний з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, відмовивши в задоволенні скарги на бездіяльність слідчих.

Представник власника майна ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_11 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність слідчих.

В судове засідання адвокат ОСОБА_11 не з`явився,надавши суду заяву про розгляд клопотання та скарги за його відсутності, підтримуючи свою скаргу та заперечуючи проти клопотання у повному обсязі, зазначивши, що у даному кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра про вчинення особою відповідного кримінального правопорушення, оскільки фактично виявлення ознак злочину не відбулося. У обґрунтування вчинення злочину прокурором надано витяг з ЄРДР, рапорти оперуповноважених ДСР НП, протокол допиту свідка, при цьому не надано письмового доручення слідчого або прокурора оперативним працівникам на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих дій. Рапорт являється внутрішнім документом, тому як доказ він не може бути визнаний допустимим. Підстави для внесення відомостей до ЄРДР були відсутні. Грошові кошти є власними коштами БілоконьО.Д.,оскільки рівень заробітної плати дозволяв йому мати такі кошти при собі.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, захисту, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ст. 214 КПК України до ЄРДР 17.12.2020 внесено відомості за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за №42020221280000211, де у фабулі указано, що службові особи підприємств, що діють на території Дергачівського району Харківської області та м. Харкова, у змові зі службовими особами АТ "Харківобленерго" розкрадають державні грошові кошти шляхом втручання в прилади обліку електроенергії та налаштовування їх таким чином, що облік споживаної електричної енергії рахує лише 30 відсотків від фактичного обсягу споживання. У результаті втручання до приладів обліку спожитої електроенергії державі протягом грудня 2020 - січня 2021 року нанесено збитків від 500000 до 1 000 000 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України,одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як передбачено ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, тобто з метоюзбереження речових доказів,арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4 необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, знищення або перетворення, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Так, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри вважати, що вчинено кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, так як наявні у матеріалах провадження документи формують внутрішнє переконання про існування ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. При цьому слідчий суддя зазначає, що оскільки на цьому етапі жодній особі не вручене повідомлення про підозру, оцінюються лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене та встановлення таких підстав базується на існуванні фактів чи інформації, які формують внутрішнє переконання, що події, про які йдеться, становлять склад кримінального правопорушення (безвідносно до особи, яка могла його вчинити), що відповідає встановленому ст. 132 КПК України стандарту доказування (переконання) під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження (арешту майна) та вважає достатніми докази вчинення вказаного кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Так, з клопотання прокурора вбачається, що предметом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні є обставини заволодіння коштами службовими особами АТ "Харківобленерго" шляхом втручання в прилади обліку електроенергії та налаштовування їх таким чином, що облік споживаної електричної енергії рахує лише 30 відсотків від фактичного обсягу споживання. У результаті втручання до приладів обліку спожитої електроенергії державі протягом грудня 2020 - січня 2021 року нанесено збитків від 500000,00 до 1000000,00 гривень, систематично розкрадають електроенергію, шляхом втручання в автоматизовану систему обліку та зменшення на 70% показників споживання електроенергії, що постачається підприємствам, а також отримують готівкові грошові кошти з цих підприємств - 50% від вартості незаконно надлишково спожитої електроенергії у якості неправомірної вигоди.

А тому, доводи представника про відсутність у матеріалах провадження доказів щодо вчинення зазначеного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються доданими до клопотання прокурора документами.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. На даному етапі слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей за стандартом доказування «обґрунтована підозра» лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Отже, на переконання слідчого судді, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права власника майна та існує обґрунтована підозра, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання про присутність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

У відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого,тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК України).

За змістом ст. 168 КПК України факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, на підставі ухвали слідчого судді від 11.02.2021 було вилучене 11.02.2021, в ході проведеного обшуку транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля будівлі за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а саме: нотатник в обкладинці синього кольору з чорновими записами рукописними; роздруківку на 13 аркушах стосовно споживання електричної енергії юридичними особами; блокнот у клітинку з чорновими записами рукописними; картонну коробку в якій знаходиться аркуш паперу з чорновими записами та предмети ззовні схожі на грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 500 гривень - 400 штук, номіналом 200 гривень - 103 штуки, номіналом 20 гривень - 1 штука, номіналом 10 гривень - 1 штука, загальною сумою 220630 гривень та які належать ОСОБА_4

Дослідивши надані представником довідки про доходи, видані АТ «Харківобленерго», слідчий суддя дійшов висновку, що вони самі по собі не свідчать про те, що вилучені грошові кошти являються особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки на підтвердження наявності таких значних сум при собі та на робочому місці не надано будь-яких доказів з банківської установи про отримання грошових коштів у зазначених вище сумах з їх банківських рахунків чи іншим шляхом.

Крім цього, варто зазначити, що зміст рішень ЄСПЛ узгоджуються з практикою цього ж суду щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу. Адже, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Оцінюючи наскільки потреби досудового розслідування у цій ситуації виправдовують саме такий ступінь втручання у право на мирне володіння майном, а саме грошовими коштами, слідчий суддя зауважує, що при вирішенні даного питання враховується можливість в інший спосіб, а ніж через накладення арешту досягнути результату, передбаченого першим реченням п. 2 ч. 1ст. 170 КПК України.

Так, у разі відмови накласти арешт на грошові кошти, які зазначені у клопотанні існує ризик їх відчуження. Адже, із наведених заходів забезпечення кримінального провадження лише арешт майна здатен запобігти можливості його відчуження, й у інший спосіб цього зробити неможливо.

Отже, вищевказане свідчить про те, що потреби на стадії досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права володіння майном, про яке йдеться у поданому клопотанні.

Крім цього, слідчим суддею враховується тяжкість злочину в існуванні обґрунтованої підозри наявності ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а також те, що такий злочин, згідно з приміткою дост. 45 КК України,віднесено до категоріїкорупційних правопорушень у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

За вказаних обставин, певне тимчасове втручання в реалізації права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

В той же час, відповідно до ч. 4ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Спеціальна конфіскація застосовується, окрім іншого у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна (п. 1 ч. 1ст. 96-2 КК України).

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна ,слідчий суддя не находить підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання першого заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42020221280000211 від 17.12.2020 про арешт майна - задовольнити повністю.

Накласти арешт на тимчасове вилучене майно, яке було вилучене 11.02.2021, в ході проведеного обшуку транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля будівлі за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а саме: нотатник в обкладинці синього кольору з чорновими записами рукописними; роздруківку на 13 аркушах стосовно споживання електричної енергії юридичними особами; блокнот у клітинку з чорновими записами рукописними; картонну коробку в якій знаходиться аркуш паперу з чорновими записами та предмети ззовні схожі на грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 500 гривень - 400 штук, номіналом 200 гривень - 103 штуки, номіналом 20 гривень - 1 штука, номіналом 10 гривень - 1 штука, загальною сумою 220630 гривень та які належать ОСОБА_4

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 30 березня 2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1