Постанова

від 19.05.2021 по справі 823/849/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Справа№ 823/849/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Тарнавського В.Б.,

представників сторін:

прокуратури: Синюк І.А.;

відповідача: не з`явилися;

третьої особи: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу

Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 (повний текст складений 04.12.2020)

у справі №823/849/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (замінено на Моринську сільську раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області),

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:Громадська організація "Всеукраїнська екологічна ліга",

про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 відмовлено заступнику прокурора у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області № 9-1/VII від 24.10.2016 "Про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний дитячий заклад загальноосвітня школа І-ІІ ступенів".

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що прокурор не довів того, що прийняттям спірного рішення відповідач порушив вимоги чинного законодавства, а також того, що приміщення ліквідованих дошкільних навчальних закладів можуть не використовуватися лише для роботи з дітьми (ч. ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту").

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Черкаська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Поляк О.І., судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав не виконання апелянтом вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та не надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2.400,00 грн. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

05.02.2021 від Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами сплати судового збору у розмірі 2.400,00 грн та докази відправки другого примірника відповідної заяви засобом поштового зв`язку.

08.02.2021 від Черкаської обласної прокуратури надійшов другий примірник заяви про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказом сплати судового збору у розмірі 2.400,00 грн. Другий примірник відповідної заяви надісланий засобом поштового зв`язку 04.02.2021 (що підтверджується відтиском календарного штемпеля на адресному боці конверта, у якому надійшла заява).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 у справі №823/849/17, розгляд справи призначено на 18.03.2021.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поляк О.І. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 у справі №823/849/17 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.05.2021.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:

- прийняттям спірного рішення про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" в адміністративну будівлю відповідач порушив імперативні норми ч.ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту";

- перебування будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" в статусі адміністративної будівлі в майбутньому створює загрозу використання цього приміщення з іншою метою, ніж для роботи з дітьми;

- приміщення Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" не може мати статусу адміністративної будівлі за своїми технічними характеристиками;

- зміна цільового призначення приміщення будівлі ліквідованого Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" на адміністративну будівлю унеможливлює використання цього приміщення для перебування в ньому людей та використання для роботи з дітьми;

- в результаті прийняття спірного рішення Виграївської сільської ради від відбулося перепрофілювання закладу дошкільної освіти (зміна типу закладу дошкільної освіти) внаслідок переведення приміщення в адміністративну будівлю;

- діти с. Виграїв, які після закриття Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" позбавлені можливості отримувати освіту за місцем свого проживання, переводяться до інших навчальних закладів;

- у орендаря (ГО "Всеукраїнська екологічна ліга") відсутня ліцензія на надання освітніх послуг, що унеможливлює здійснення ним навчально-виховної діяльності з дітьми.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 19.05.2021 представник прокуратури надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 05.04.2021, якою розгляд справи призначений на 19.05.2021.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 30.03.2016 Корсунь-Шевченківською районною радою прийнято рішення № 5-12/VII (а. с. 14-16, том 1), яким було припинено діяльність Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області шляхом ліквідації з метою оптимізації мережі навчально-виховних закладів Корсунь-Шевченківського району.

Рішенням Корсунь-Шевченківської районної ради № 9-35/VII від 05.08.2016 (а. с. 17 том 1) передано приміщення колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області із спільної власності територіальних громад Корсунь-Шевченківського району до комунальної власності Виграївської територіальної громади з балансу відділу освіти райдержадміністрації на баланс Виграївської сільської ради.

На виконання цього рішення Виграївська сільська рада Корсунь-Шевченківського району Черкаської області рішенням від 17.08.2016 № 7-2/VII прийняла на свій баланс приміщення колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" з балансу відділу освіти райдержадміністрації (а.с. 18 том 1).

В подальшому Виграївською сільською радою було прийнято спірне рішення від 24.10.2016 №9-1/VII про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" на адміністративну будівлю (а. с. 19, том 1).

Прокурор вважає, що прийняттям спірного рішення про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" на адміністративну будівлю відповідач порушив імперативні норми ч. ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", якими передбачалось, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми; майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Прокурор вважає, що перебування будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" у статусі адміністративної будівлі в майбутньому створює загрозу використання цього приміщення з іншою метою, ніж для роботи з дітьми.

Колегія суддів відзначає, що положення ч. ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" ( час розгляду справи - ч. 3 ст. 16 Закону) не встановлювали заборони для визначення нового цільового (функціонального) призначення вивільненого приміщення ліквідованого дошкільного навчального закладу, встановлюється лише заборона на використання його в інших цілях, ніж для роботи з дітьми.

При цьому відповідно до положень затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (чинний від 01.01.2001) будівлями є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти і т. ін.

Клас "Будівлі" включає в себе (код 122) будівлі офісні (цей клас включає: будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів державного та місцевого управління, урядових та відомчих департаментів та т. ін.).

Отже, адміністративна будівля за своїм цільовим призначенням відноситься до будівель, призначених для перебування людей без обмеження переліком цілей такого перебування.

Мінрегіонбуд України також затвердив Державні будівельні норми України Будинки і споруди Будинки адміністративного та побутового призначення ДБН В.2.2-28:2010 з вимогами до їх проектування.

Водночас прокурор, які вірно відзначив місцевий суд, не довів, що приміщення Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" не може мати статусу адміністративної будівлі за своїми технічними характеристиками.

Прокурор також не довів, що зміна цільового призначення приміщення будівлі ліквідованого Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" на адміністративну будівлю автоматично унеможливлює використання цього приміщення для перебування в ньому людей та використання для роботи з дітьми.

Колегія суддів відзначає, що приміщення як адміністративна будівля відрізняється від інших приміщень, таких як гараж, склад, сарай, ремонтний цех та ін., що безумовно б виключало можливість використання цього приміщення для роботи з дітьми.

Апеляційний суд також не погоджується із доводами апелянта про те, що у зв`язку із прийняттям спірного рішення Виграївської сільської ради від 24.10.2016 відбулося перепрофілювання закладу дошкільної освіти з огляду на таке.

У ч. 1 ст. 16 Закону України "Про освіту" вказано, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Оскільки рішенням Корсунь-Шевченківської районної ради № 5-12/VII від 30.03.2016 "Про оптимізацію мережі навчально-виховних закладів Корсунь-Шевченківського району" припинено діяльність Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 27.08.2016 шляхом його ліквідації, то ці норми законодавства більше не поширюються на вказаний заклад і будь-яка зміна типу навчального закладу вже не є можливою.

Крім того апеляційний суд не погоджується із доводами прокурора, що в результаті прийняття спірного рішення Виграївської сільської ради відбулося перепрофілювання (зміна типу закладу дошкільної освіти) внаслідок переведення приміщення в адміністративну будівлю.

Такі доводи суперечить положенням ст. 12 Закону "Про дошкільну освіту" (про типи дошкільних навчальних закладів), згідно з якою до потреб громадян України створюються такі дошкільні навчальні заклади: ясла, ясла-садок, дитячий садок, ясла-садок компенсуючого типу; будинок дитини; дитячий будинок інтернатного типу; ясла-садок сімейного типу; ясла-садок комбінованого типу; дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини).

Спірне рішення Виграївської сільської ради від 24.10.2016 не має відношення до зміни типу закладу дошкільної освіти, оскільки дане питання цим рішенням не вирішувалося. Адже не можна змінити тип того, що уже ліквідоване.

Колегія суддів також не вбачає порушення компетенції та положення чинного законодавства прийняттям рішення Виграївською сільською радою від 24.10.2016 №9-1/VII про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" в адміністративну будівлю (а.с. 19 том 1) з огляду на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішенням Виграївської сільської ради № 7-2/VІІ від 17.08.2016 (а. с. 18 том 1) прийнято на баланс Виграївської сільської ради приміщення колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад загально - освітня школа І-ІІ ступенів" із спільної власності територіальних громад Корсунь-Шевченківського району до комунальної власності Виграївської територіальної громади з балансу відділу освіти райдержадміністрації.

Дане рішення відповідача ніким не оспорене та судовому порядку не скасоване. Доказів зворотнього суду не надано.

Спірним рішенням Виграївської сільської ради № 9-1/VII від 24.10.2016 (а. с. 19, том 1) в межах повноважень місцевого органу влади згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" проведено зміну цільового призначення будівлі колишнього та ліквідованого як навчальний заклад Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" за адресою: с. Виграїв, вул. Шкільна, 24 в адміністративну будівлю.

Апелянт не доводить того, що зміна цільового призначення будівлі, прийнятої у комунальну власність Виграївської сільської ради, не входить до компетенції відповідача та є перевищенням його повноважень.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що прокурор не довів того, що прийняттям спірного рішення відповідач порушив вимоги чинного законодавства, а також того, що приміщення ліквідованого дошкільного навчального закладу не може/не буде використовуватись лише для роботи з дітьми.

При цьому колегія суддів відзначає, що фактичне використання чи невикористання спірного приміщення для роботи з дітьми не знаходиться у прямому причинному зв`язку із прийняттям спірного рішення Виграївською сільською радою, оскільки не є прямим наслідком прийняття цього рішення та не випливає з його змісту. Тобто вирішене у рішенні Виграївської сільської ради від 24.10.2016 питання про зміну цільового призначення будівлі на адміністративну будівлю не встановлює ніяких обмежень на використання цієї будівлі для роботи з дітьми.

З наявних у справі доказів вбачається, що рішенням Виграївської сільської ради № 9-5/VII від 04.11.2016 (а. с. 20, том 1) надано в оренду приміщення колишнього дошкільного навчально-виховного закладу як адміністративну будівлю з допоміжними спорудами загальною площею 1.216,8 кв. м, що знаходиться за адресою: с. Виграїв, вул. Шкільна, 24, Громадській організації "Всеукраїнська екологічна ліга" (третя особа у справі) на термін 49 років.

Між відповідачем та третьою особою укладений договір оренди №1 від 28.12.2016 (а. с. 21, том 1).

Суд не погоджується із доводами прокурора про те, що положення пункту 1.2 договору оренди доводить порушення вимог ч. ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту".

Даним пунктом встановлено, що майно передається в оренду для здійснення інформаційної природоохоронної діяльності та рекреації.

Суд не вбачає з положень цього пункту та умов договору оренди в цілому, що майно не може використовуватися для роботи з дітьми.

При цьому прокурор не ставить питання про визнання недійним даного договору оренди чи про зобов`язання відповідача розірвати його через фактичне використання приміщення ліквідованого як навчальний заклад Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" для інших цілей, ніж для роботи з дітьми.

Прокурор не надав суду доказів, що на час пред`явлення позову і на даний час третя особа використовує приміщення колишнього дошкільного навчально-виховного закладу не для роботи з дітьми, а на інші (і не вказує, на які) цілі.

Побоювання прокурора, що за договором оренди в майбутньому відповідач або третя особа стане використовувати приміщення не для роботи з дітьми, а для інших цілей, не є підставою для звернення до суду та захисту прав територіальної громади, оскільки порушене право відсутнє.

Натомість зібрані у справі докази свідчать про фактичне використання третьою особою приміщення колишнього навчального закладу Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" для роботи з дітьми.

Так, відповідно до п. 2.2 Статуту ГО "Всеукраїнська екологічна ліга" - далі ВЕЛ (затверджений в новій редакції X з`їздом 28.10.2016) головними завданнями ВЕЛ є сприяння формуванню екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан довкілля, підвищенню рівня екологічної освіти та культури громадян, підтримці освіти в інтересах збалансованого (сталого) розвитку.

Згідно з п. 2.3 Статуту ГО "Всеукраїнська екологічна ліга" для виконання статутних завдань ВЕЛ в передбаченому законодавством порядку може вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету та завдання; проводити науково-практичні конференції, круглі столи, семінари з питань охорони довкілля; сприяти створенню екологічних навчально-тренінгових центрів; здійснювати інші права, не заборонені законом.

ВЕЛ розробила та реалізувала Програми "Школа у природі" та інші програми, що засновані на комплексному поєднанні перебування дітей в екологічно чистому середовищі (школі у природі) та системного знайомства з природним оточуючим середовищем, природними ресурсами і біологічним розмаїттям окремої екологічної системи, практичною участю в процесі відтворення і відновлення природних ресурсів.

На базі орендованого приміщення колишнього дошкільного закладу постійно здійснюється інформаційно-просвітницька природоохоронна діяльність за Програмою "Школа у природі" для дітей.

За твердженням представника відповідача та третьої особи протягом 2016 - 2017 років за направленням відділу освіти школу у природі відвідали діти з різних населених пунктів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Про це свідчать накази відділу освіти Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації від 23.03.2017 № 162, 163, 170, 171 (а.с. 107, 108, 113, 118 том 1) щодо організованого відпочинку дітей у екологічно-просвітницькому центрі с. Виграїв Корсунь-Шевченківського району.

Також до справи надано докази, що в орендованому третьою особою та повністю відремонтованому й пристосованому для довготривалого перебування дітей приміщенні систематично проводить інформаційно-просвітницькі заходи (виставки, різноманітні акції, семінари, тренінги природоохоронного спрямування) для дітей, про що надано фотографії та програми заходів.

У будівлі спеціально облаштовані тренінгові, дозвіллєві, гігієнічні кімнати для дітей. Наявна бібліотека екологічного та патріотичного спрямування, приміщення повністю відремонтовані (а. с. 15-37, том 3).

Доказів на спростування цього чи доказів про те, що у наступних роках (2018 - 2020) роботу з дітьми відповідач чи третя особа повністю припинили, прокурор до справи не подав.

У справі відсутні акти перевірок з боку прокуратури та відділу освіти Корсунь-Шевченківської РДА про те, що робота з дітьми у будівлі колишнього Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" фактично не здійснюється.

З огляду на те, що орендоване приміщення використовується з метою здійснення інформаційно-просвітницької діяльності для дітей, то для територіальної громади с. Виграїв це є одним із способів організації навчання, дозвілля та відпочинку дітей села Виграїв.

Доводи апелянта про те, що діти с. Виграїв, які після закриття Виграївського навчального виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" позбавлені можливості отримувати освіту за місцем свого проживання, переводяться до інших навчальних закладів, що також свідчить про незаконність спірного рішення відповідача, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Як встановлено вище, Виграївський навчальний виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" було ліквідовано за рішенням Корсунь-Шевченківської районної ради від 30.03.2016 (а. с. 14, т. 1), яке не було скасовано та не оскаржувалося, зокрема і з боку прокурора.

Для проведення всіх організаційних заходів було створено ліквідаційну комісію, повідомлено штатних працівників про ліквідацію; здійснено комплекс заходів з ліквідації; проведено звільнення педагогів та технічних працівників закладу згідно з чинним законодавством; забезпечено переведення учнів ліквідованого навчального закладу з урахуванням побажань батьків та учнів; забезпечено проїзд учнів ліквідованого навчального закладу до місця навчання і додому відповідно до чинного законодавства.

В процесі ліквідації навчального закладу жодних зауважень ні від працівників колишнього Виграївського НВК, ні від батьків та учнів, ні від органів влади, що здійснюють нагляд (контроль) за дотриманням інтересів держави чи прав людини, не надходило. Сторони у справі протилежного не доводять і судом не встановлено.

Згідно з актами обстеження Виграївської сільської ради від 20.09.2016 та 13.06.2017 (а. с. 121-126, том 1) відвідування дітьми с. Виграїв дошкільних і шкільних навчальних закладів встановлено, що:

- всі діти шкільного віку реалізують своє право на середню освіту у Моринському НВК та інших закладах освіти Корсунь-Шевченківського району;

- всі діти дошкільного віку реалізують та мають доступ до відвідування дошкільного навчального закладу Моринський НВК;

- 3 дітей дошкільного віку (станом на сьогоднішній день) та 2 дітей дошкільного віку (станом на вересень 2016 року) не відвідують дошкільні навчальні заклади за віком (один з батьків перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років);

- 3 дітей дошкільного віку (станом на сьогоднішній день) не відвідують дошкільні навчальні заклади за сімейними обставинами, але висловили волевиявлення щодо відвідування Моринского НВК з 01.09.2017;

- організацію та фінансування перевезення здобувачів дошкільної та шкільної освіти забезпечує відділ освіти Корсунь-Шевченківської РДА.

Отже, оскаржуване рішення Виграївської сільської ради жодним чином не впливає на вирішення питань забезпеченням прав громадян на дошкільну освіту, оскільки право на дошкільну освіту дітей мешканців села Виграїв фактично забезпечено Моринським навчально-виховним комплексом "Дошкільний навчальний заклад - спеціалізована сільськогосподарська школа І-ІІІ ступенів". Цей обов`язок Моринського НВК передбачено рішенням Корсунь-Шевченківської районної ради від 30.03.2016 № 5-12/VII "Про оптимізацію мережі навчально-виховних закладів Корсунь-Шевченківського району", яке не було оскаржено.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права й інтереси.

Прокурор не довів суду порушення спірним рішенням Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області № 9-1/VII від 24.10.2016 "Про зміну цільового призначення будівлі колишнього Виграївського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний дитячий заклад загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" норм чинного законодавства, зокрема Закону України "Про дошкільну освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні" та порушення прав держави, а зібраними у справі доказами підтверджено фактичне використання вивільненого приміщення навчально-виховного комплексу для роботи з дітьми.

Доводи прокурора про відсутність у орендаря (ГО "Всеукраїнська екологічна ліга") ліцензії на надання освітніх послуг і неможливість здійснення ними навчально-виховної діяльності з дітьми стосуються відносин із третьою особою у справі, а не законності спірного рішення, прийнятого Виграївською сільською радою. При цьому прокурор не порушує питання недійсності договору оренди приміщення між відповідачем та третьою особою, не ставить питання звільнення приміщення від присутності у ньому третьої особи-орендаря та припинення діяльності у цьому приміщенні через відсутність ліцензії.

Апеляційний суд погоджується із запереченнями третьої особи, що ГО "Всеукраїнська екологічна ліга" не надає освітніх послуг в розумінні Закону України Про освіту , а лише займається статутною (і більш широкою допоміжною) діяльністю у сфері формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан довкілля, підвищення рівня екологічної освіти та культури громадян, підтримки освіти в інтересах збалансованого розвитку.

Слушним є також заперечення третьої особи, що вимоги ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" про роботу з дітьми у вивільнених приміщеннях ліквідованих навчальних закладів не є тотожними наданню освітніх послуг.

За правилами чинного ГПК України не підлягають захисту права, які не порушені, або потенційно можуть бути порушені лише в майбутньому і при цьому не відомо, чи настане ця обставина.

Крім того за своїм правовим змістом спірне рішення не перебуває у прямому причинному зв`язку із таким наслідком (тобто не створює цього наслідку) як використання чи невикористання приміщення Виграївського навчально-виховного комплексу для роботи з дітьми.

Відповідач в ході розгляду справи місцевим судом також подав заперечення, у яких зазначив, що належним позивачем у справі є не прокурор, а відділ освіти Корсунь-Шевченківської РДА (Сектор освіти, молоді та спорту Корсунь-Шевченківської РДА (витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приєднано до справи). Відповідач посилається на Положення про відділ освіти ( а.с. 84 том 1), яким передбачено у п.п. 7, 11 п. 12, що основними завданнями відділу є здійснення контролю за дотриманням актів законодавства з питань освіти і науки, виконанням навчальними закладами усіх форм власності державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти, забезпечення моніторингу у сфері освіти.

Згідно з п. 7 розділу 13 Положення начальник відділу освіти представляє в установленому порядку інтереси відділу освіти в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції.

Прокурор також не надав доказів, що відділ освіти неналежним чином здійснює свої повноваження з контролю за фактичним використанням вивільненого приміщення ліквідованого дошкільного закладу або не має права звернення до суду із заявленим прокурором позовом.

Пред`явлення позову неналежним позивачем також є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 у справі №823/849/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2020 у справі №823/849/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №823/849/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст складений 25.05.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова