Постанова

від 25.05.2021 по справі 233/2096/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/2096/20

Номер провадження 22-ц/804/1186/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу № 233/2096/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2021 року (суддя Мартишева Т.О., повний текст рішення складений 18 лютого 2021 року),

в с т а н о в и в :

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального ландшафтного парка Клебан-Бик (далі РЛП Клебан-Бик ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом № 106-к від 20 грудня 2017 року його прийнято на роботу до відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик на посаду фахівця з рекреації. Наказом № 18-к/тр від 03 квітня 2020 року позивача було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом без поважних причин. Підставою для звільнення став наказ № 34 від 02 квітня 2020 року про накладення дисциплінарного стягнення відповідно до актів відсутності на роботі, складених 31 березня 2020 року об 11.00. год. та о 16.00. год. Вважає, що зазначені акти були складені незаконно, оскільки 24 березня 2020 року безпосереднім начальником позивача - начальником відділу рекреації та екологічної освіти Керносенко Т.В. відповідно до усного розпорядження директора РЛП Клебан-Бик позивача повідомлено про те, що у зв`язку із запровадженим карантином, з огляду на те, що він проживає у м. Костянтинівка і за відсутності громадського транспорту приміського сполучення, його денні робочі зміни, які припадають на 26, 30 та 31 березня 2020 року, будуть перенесені на квітень 2020 року та повинні бути відпрацьовані ним 06, 08 та 28 квітня 2020 року, у зв`язку з чим позивач не вийшов на роботу 26, 30 та 31 березня 2020 року. Крім того, позивача було звільнено під час його перебування на лікарняному. Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 18-к/тр від 03 квітня 2020 року про звільнення його з посади фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик , поновити його на посаді фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик , стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням кількості робочих днів за період часу з 03 квітня 2020 року до дня поновлення на роботі та витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у сумі 3500 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 18-к/тр від 03 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик .

Стягнуто з Регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням кількості робочих днів за період часу з 04 квітня 2020 року по 09 лютого 2021 року включно в розмірі 63871,36 грн. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з РЛП Клебан-Бик на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 840,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Стягнуто з РЛП Клебан-Бик у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 840,80 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач РЛП Клебан-Бик та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 31 березня 2020 року директором парку виданий наказ № 28 про перевірку робочого часу, та в ході його виконання був зафіксований факт відсутності позивача на робочому місці, про що свідчать відповідні акти. У пояснювальних записках, взятих у працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які згідно з графіком роботи працювали 31 березня 2020 року, міститься інформація про факт неприбуття позивача на своє місце роботи 31 березня 2020 року. Відсутність позивача на робочому місці 31 березня 2020 року та в інші робочі дні не заперечується і самим позивачем, про що зазначено в позовній заяві та оскаржуваному рішенні. Позивачем самовільно змінено графік своєї роботи. В пояснювальній записці позивач зазначає, що за погодженням з іншими працівниками (замість роботодавця) ним було вирішено відпрацювати 28 квітня 2020 року замість 31 березня 2020 року. Суд першої інстанції посилається на те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про перенесення робочих змін, проте це не підтверджено жодним доказом. В день звільнення ОСОБА_1 , відпрацювавши повний робочий день, не повідомив керівництво парку та провідного фахівця з діловодства парку про факт поганого самопочуття, звернення до сімейного лікаря для отримання медичної допомоги та про відкриття лікарняного листка. Відповідачу про відкриття лікарняного листка стало відомо лише з матеріалів справи, які надійшли на його адресу у липні 2020 року, тобто через 4 місяці з дня закриття лікарняного. Відповідачу листок непрацездатності не надавався.

Позивачем ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надано.

Представник відповідача РЛП Клебан-Бик Куфтінова Г.Ю., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 , який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з встановлених обставин справи вбачається, що у даному випадку причини відсутності позивача на роботі 31 березня 2020 року поважні та наявні об`єктивні, незалежні від його волі обставини, які виключають вину працівника. Крім того, у день звільнення позивач перебував на лікарняному, листок непрацездатності серія АДТ № 949105, виданий позивачу, на час розгляду справи є дійсним, за весь час вимушеного прогулу позивачу має бути виплачений середній заробіток.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з РЛП Клебан-Бик (а.с.7-8 т.1), з 21 грудня 2017 року був прийнятий на постійну роботу у відділ рекреації та екологічної освіти на посаду фахівця з рекреації, наказ № 106-к від 20 грудня 2017 року (а.с.10-11 т.1).

15 лютого 2019 року директором РЛП Клебан-Бик затверджено посадову інструкцію фахівця з рекреації РЛП Клебан-Бик , що визначає його службові обов`язки, права та відповідальність (а.с.77-78 т.1). З вказаною інструкцією під підпис ознайомлені працівники, у тому числі ОСОБА_1 (а.с.78 т.1).

Наказом директора РЛП Клебан-Бик від 31 березня 2020 року № 28 Про перевірку робочого часу призначено відповідальних за перевірку робочого часу працівниками РЛП Клебан-Бик з метою виконання службових обов`язків та трудової дисципліни: директор ОСОБА_6 , начальник відділу служби державної охорони ПЗФ ОСОБА_7 , провідний фахівець з діловодства ОСОБА_8 (а.с.49 т.1).

Згідно акту про відсутність працівників на робочому місці від 31 березня 2020 року, складеного провідним фахівцем з діловодства ОСОБА_8 у присутності директора ОСОБА_6 , начальника відділу служби державної охорони ПЗФ Дубова А.В., водія ОСОБА_9 про те, що при перевірці робочого часу працівників РЛП Клебан-Бик , було виявлено, що фахівці з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_10 та ОСОБА_1 були відсутні на робочому місці 31 березня 2020 року (зміна по графіку робіт на березень місяць 8 год. з 8.00 до 17.00) без поважних причин (а.с.22 т.1). Перевіркою об 11.00 год. 31 березня 2020 року було виявлено що вище вказані фахівці з рекреації були відсутні на робочому місці.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом, з огляду на дату отримання ним копії наказу про звільнення - 09 квітня 2020 року, та дату подання позовної заяви до суду першої інстанції - 30 квітня 2020 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених цією статтею випадках, зокрема у разі вчинення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 149 КЗпП України врегульовано порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Разом з тим, для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати надані докази.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, за змістом пункту 4 статті 40 КЗпП України обов`язковою умовою звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 встановлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин.

В судовому засіданні в суді першої інстанції допитані в якості свідків ОСОБА_11 - начальник відділу з рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик , ОСОБА_12 - фахівець з рекреації РЛП Клебан-Бик , ОСОБА_13 - фахівець з рекреації РЛП Клебан-Бик , ОСОБА_10 - фахівець з рекреації РЛП Клебан-Бик , ОСОБА_14 - фахівець з рекреації РЛП Клебан-Бик , ОСОБА_2 - фахівець з рекреації РЛП Клебан-Бик .

З аналізу показань вказаних свідків вбачається, що ОСОБА_11 як начальник відділу з рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик займалась складанням графіків роботи працівників відділу, передавала на затвердження керівництву та ознайомлювала з ними працівників, від директора РЛП Клебан-Бик ОСОБА_6 отримала усне розпорядження не виводити працівників на роботу у зв`язку із введенням карантину, зміни були перенесені за графіком з кінця березня на квітень 2020 року. ОСОБА_1 виконав розпорядження керівництва та на роботу не вийшов. У подальшому від своїх усних розпоряджень директор відмовився. Дуже часто робочі зміни працівників переносилися, а графіки змінювалися, у тому числі, на підставі усних розпоряджень керівництва. Про зміни графіку працівники повідомлялись телефоном, готувались нові графіки, скидали їх вайбером, роздруковували та ознайомлювали працівників.

З огляду на наведене судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 31 березня 2020 року у зв`язку із виконанням вказівки безпосереднього керівника - начальника відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_11 щодо невиходу на робочі зміни у кінці березня 2020 року, у тому числі 31 березня 2020 року, та їх перенесення на квітень 2020 року за зміненим графіком на підставі усного розпорядження директора Регіонального парку Клебан-Бик у зв`язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Такі самі вказівки від начальника відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_11 отримали й інші працівники відділу: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , пояснення яких узгоджуються між собою та носять однозначний характер.

Крім того, перенесення у березні 2020 року робочих змін позивача серед інших працівників Регіонального парку Клебан-Бик на квітень 2020 року підтверджується складеними відкорегованими графіками відпрацювання робочого часу (а.с.14, 15-16 т.1), пояснювальною запискою начальника відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик Керносенко Т.В. від 01 квітня 2020 року за вх. № 75 (а.с.17 т.1),

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що встановлені обставини свідчать про наявність у даному випадку підстав до віднесення причин відсутності позивача на роботі 31 березня 2020 року до поважних, та про наявність об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які виключають вину працівника.

Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом п`ятим цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, тощо.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9 судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина 3 статті 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України було здійснено відповідачем без дотримання вимог трудового законодавства, оскільки поважною причиною відсутності позивача на роботі 31 березня 2020 року стало перенесення його робочих змін з березня 2020 року на квітень 2020 року, що підтверджується складеними відкоригованими графіками відпрацювання робочого часу, пояснювальною запискою начальника відділу рекреації та екологічної освіти РЛП Клебан-Бик Керносенко Т.В. від 01 квітня 2020 року, а також поясненнями свідків у судовому засіданні, крім того, у день звільнення позивач перебував на лікарняному.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення й поновлення на роботі, а також дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.

Згідно з частиною 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дня звільнення працівника з роботи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що видача листка непрацездатності є незаконною та протиправною з боку лікаря апеляційним судом не приймаються, оскільки він не є предметом розгляду даної справи, та на час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду справи в суді апеляційної інстанції є дійсним.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог чинного законодавства України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 травня 2021 року.

Судді І.В. Кішкіна

Л.П. Никифоряк

О.В. Халаджи