Постанова

від 12.05.2021 по справі 522/20170/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6619/21

Номер справи місцевого суду: 522/20170/17

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Синько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Рогаліної Ганни Василівни на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та звернення стягнення на нерухоме майно,

встановив:

19.01.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2017 року (т.2, а.с. 39- 41).

Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, шляхом стягнення грошових коштів, в рамках яких накладався арешт.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволена (т.2, а.с. 68-69).

Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2017 року (з урахуванням ухвал про виправлення описки), якою було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0144 га, кадастровий №5110137500:54:005:0173, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), ділянки 7,12.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в особі свого представника адвоката Рогаліної Г.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року та постановлення нової, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовити (т.2, а.с.71-72).

Разом з тим, 07.05.2021 року до початку розгляду справи у суді апеляційної інстанції від позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв`язку з тим, що вона перебуває за межами м. Одеси і не має можливості через загрозливу ситуацію в країні виїхати до суду (т.2, а.с. 150-152).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також те, що всі учасники повідомлені про час і місце судового засідання, проте не надали суду заяви про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ЕаsуСоn , колегія суддів вирішила слухати справу за участю представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Синько О.А., яка наполягала на розгляді справи, у відсутність інших учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, колегія суддів враховує, що заходи забезпечення позову були вжиті судом ухвалою від 27 жовтня 2017 року, тобто більше ніж 3 роки тому назад, крім того, справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше 2-х місяців, крім того, за змістом ст. 368 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на те, що в позові відмовлено, у зв`язку зі застосуванням строку позовної давності, все ж позов ОСОБА_3 залишено без задоволення Верховним Судом, тому в порядку ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Нормами ст. 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Таким чином, із норм визначених вище вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову можуть бути ним скасовані з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Тобто цивільним процесуальним законодавством України визначено чіткий порядок скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, і такий порядок не може бути змінено.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2017 року накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0144 га, кадастровий №5110137500:54:005:0173 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - ОСОБА_2 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та звернення стягнення на нерухоме майно, було задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 11 858 701 (одинадцять мільйонів вісімсот п`ятдесят вісім тисяч сімсот одна) гривня 80 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 8000 (вісім тисяч гривень).

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в результаті розгляду якої Постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2018 року було залишено без змін.

Представник відповідача подав касаційну скаргу, в результаті розгляду якої Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24.04.2019 року в частинні вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів у сумі 11 858 701,80 грн. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позову у зв`язку зі спливом позовної давності (т.2, а.с.42-57).

Згідно ст.419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Постанова Верховного Суду від 09.12.2020 року набрала законної сили 09.12.2020 року, тому заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у суду першої інстанції не було законних підстав для скасування арешту, накладеного на майно боржника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вжиття заходів забезпечення позову допускається з метою виключення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або уникнення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Однак в даному випадку позивачу ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів у сумі 11 858 701,80 грн., відмовлено Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, про що вказано вище.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти заяви та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Рогаліної Ганни Василівни залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24.05.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

О.С. Комлева