Постанова

від 27.05.2021 по справі 495/4048/16-к

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4048/16-к

№ провадження 1-кс/495/679/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Білгород - Дністровський

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Білгород-Дністровському клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12016160240001341 від 23.05.2013,-

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12016160240001341, який був накладений відповідно до Ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2016 по справі №520/14633/16-к (провадження 1-кс/520/2662/16).

Виклад обставин, зазначених у клопотанні.

В провадженні слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_5 перебувала справа № 520/14633/16-к (провадження № 1-кс/520/2662/16) за клопотанням прокурора відділу прокуратури Одеської області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12016160240001341 від 23.05.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ст.356 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2016 року у справі №520/14633/16-к (провадження № 1-кс/520/2662/16) про накладення арешту на майно клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області задоволено та накладено арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0171; 5110300000:02:019:0172; 5110300000:02:019:0173.

Зазначеною ухвалою заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160240001341 від 23.05.2016, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених земельних ділянок, проведення будівництва (підготовки до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладальників, тощо) на зазначених земельних ділянках та заборонено здійснювати заходи щодо реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна.

Власником трьох з вказаних земельних ділянок, а саме:

1. земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0173;

2. земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0196;

3. земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0195;

є фізична особа ОСОБА_4 .

Кримінальне провадження №12016160240001341 від 23.05.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ст.356 КК України, в рамках якого слідчим суддею накладено вищезазначений арешт, в 2017 році об`єднано в одне кримінальне провадження за №12013170240001276 від 16.05.2013 року та визначено підслідність за Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області.

Матеріали зазначеного кримінального провадження перебувають вБілгород-ДністровськомуРВП ГУНПв Одеськійобласті підпроцесуальним керівництвомБілгород-Дністровськоїокружної прокуратуриОдеської області, що підтверджується листом Білгород-Дністровської місцевої прокуратури від 11.03.2021 року № 16.49-52-1925ВИХ-21.

На підставі ч.1 ст.174 КПК України адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, оскільки на сьогоднішній день відсутня та відпала потреба у застосуванні арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_4 .

Обґрунтування клопотання.

Заявник зазначає, що кримінальне провадження, в рамках якого застосовано арешт до належних ОСОБА_4 земельних ділянок, розпочато 23 травня 2016 року. Слідчим суддею рішення про застосування арешту на належні ОСОБА_4 земельні ділянки прийнято 18 листопада 2016 року.

Станом на 19.05.2021 року у кримінальному провадженні, в рамках якого застосовано вказаний арешт, а також в рамках кримінального провадження, з яким воно об`єднано, та досудове розслідування по якому проводиться ще з 2013 року, жодній особі не повідомлено про підозру, будь-яких слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, в тому числі щодо належних ОСОБА_4 земельних ділянок, не проводяться, не призначено відповідних судових експертиз, зокрема земельно-технічної та будівельно-технічної, оціночно-будівельних експертиз будь-які остаточні рішення щодо завершення досудового розслідування не прийняті. Вказані обставини, є порушенням принципу розумності строків у кримінальному провадженні, визначеними ст.28 КПК України.

Зазначене, на думку заявника, свідчить про те, що необхідність у застосуванні арешту до вказаних земельних ділянок відпала, а не вчинення будь-яких процесуальних дій та неприйняття процесуальних рішень, в тому числі щодо завершення досудового розслідування, протягом майже чотирьох років свідчить про відсутність потреби у продовженні арешту на сьогодні немає.

Як зазначив адвокат ОСОБА_3 , такий арешт, без проведення досудового розслідування в розумні строки та прийняття будь-яких остаточних рішень у даному кримінальному провадженні з порушенням принципу розумності строків, створює надмірне втручання в права та законні інтереси добросовісного набувача земельних ділянок - ОСОБА_4 , оскільки останній не може в повній мірі як власник реалізовувати своє конституційне право власності. Відсутність матеріалів кримінального провадження, їх об`єднання з матеріалами іншого кримінального провадження, досудове розслідування по якому здійснюється більше семи років, що є порушенням принципу розумності строків, визначених ст.28 КПК України, вказує на відсутність потреби у його чинності на теперішній час.

Заявник зазначив, що слідчим суддею було необґрунтовано накладено арешт на земельні ділянки з наступних підстав:

1. Слідчим суддею не враховано тієї обставини, що досудове розслідування проводиться за фактом заволодіння шахрайським шляхом будівлями і спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 , а неземельними ділянками для індивідуального дачного будівництва за зовсім іншими адресами.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160240001341, яке наразі розслідується в об`єднаному кримінальному провадженні № 12013170240001276 від 16 травня 2013 року, щодо невстановлених осіб, які самовільно всупереч установленому законом порядку розпорядилися майном бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; щодо невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи будівлями та майном бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; щодо невстановлених осіб з числа посадових осіб Затоківської селищної ради, які незважаючи на наявність на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » будинків та споруд, які на праві власності належать державі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 , незаконно прийняли рішення щодо передачі вищевказаних земельних ділянок в приватну власність громадянам для індивідуального дачного будівництва, що спричинило громаді смт Затока тяжкі наслідки. Таким чином, предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є виключно будівлі та споруди, а не земельні ділянки чи права на них. Розслідування за іншими фактами слідчим не проводиться.

Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. В законодавстві України не надається визначення термінів "будівля" і "капітальна споруда". Однак ці терміни визначались у деяких підзаконних нормативних актах. Відповідно до п. 2.1.1. Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. № 174, зазначається, що об`єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо).

Зазначене свідчить про безпідставне ототожнення слідчим суддею предмету кримінального правопорушення (будівлі і споруди бази відпочинку) із приватними земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва.

З метою збереження речових доказів слідчий разом з прокурором повинні були вжити заходи щодо накладення арешту саме на нерухоме майно будівель та споруд баз відпочинку, у випадку належності їх до державної форми власності, а не на інший предмет матеріального світу, розташований між іншим за іншими адресами та маючий відмінне функціональне призначення, (вищевказані земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва).

Окрім того, досудове розслідування проводиться лише відносно будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться у зовсім іншому місці ніж арештовані земельні ділянки.

Розслідування відносно будівельта спорудбази відпочинку« ІНФОРМАЦІЯ_2 » непроводиться, кримінальне провадження за фактом заволодіння цією базою не зареєстроване, судових рішень стосовно права державної форми власності на це майно ніколи не ухвалювалося, а тому висновки слідчого судді щодо існування порушень відносно цього майна є безпідставними, заснованими лише на припущеннях слідчого та прокурора.

Заявник зазначає, що викладені обставини, встановлені ухвалоюслідчого суддіПриморського районногосуду м.Одесивід 29.07.2016року усправі 522/9403/16-к, в якій зазначено, що ці ж земельні ділянки не можуть виступати речовими доказами, оскільки вони є вільними від забудови та не містять на собі або не зберегли будь-яких слідів кримінального правопорушення, набуті у власність добросовісними набувачами, що згідно ч.10 ст.170 КПК України виключає можливість застосування до них арешту.

2. Слідчий суддя необґрунтовано прийшов до висновку про розташування на земельних ділянках баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вищеназваних земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У доданих до клопотання прокурора копіях документів відсутні підтвердження розташування арештованих земельних ділянок на території вказаних баз відпочинку. Висновок судової землевпорядної чи судово-будівельної експертизи з цього приводу відсутній, спеціаліст за даним фактом не допитувався, інформація з органів влади на підтвердження цього відсутня. У кримінальному провадженні не проводилася першочергова слідча дія - огляд місця події.

Водночас, на замовлення заявника судовим експертом ОСОБА_6 проведено експертне дослідження за результатами якого складений Висновок №03/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 13.06.2016 року згідно якого будівлі та споруди на територіях вищевказаних земельних ділянок не знаходиться.

Адвокат зазначає, що слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу на підставі висновку слідчого та прокурора, який не будучи спеціалістом в галузі земельних відносин, з незрозумілих підстав вирішив про накладення певних ділянок одну на іншу.

При цьому судом не враховано, що ці бази відпочинку, або Державна служба геології та надр України не мають жодних правовстановлюючих документів, зокрема праваоренди чипостійного користування,на земельніділянки заадресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

Висновок слідчого судді, про те, що «за вказаною ділянкою частково на кадастровій карті України рахується ще один кадастровий номер» є абсурдним та свідчить про грубу необізнаність судді з нормами земельного законодавства.

Кожна земельна ділянка визначається єдиним кадастровим номером, та свідчення слідчого судді про «рахування одногокадастрового номеру на іншому кадастровомуномері» є абсолютно неприпустимі та абсурдні.

3. Під час розгляду клопотання слідчого слідчим суддею порушено такі засади кримінального провадження як змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, не забезпечено особі доступ до правосуддя.

Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Статтею 21 КПК України передбачено,що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Заявник зазначає, що слідчий суддя, не забезпечив виклику власника земельної ділянки для участі в розгляді клопотання про арешт майна.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду слідчий в судовому засіданні просив з метою забезпечення арешту майна розглянути клопотання без повідомлення власників. Проте така правова позиція суперечить положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки взагалі нівелює право на справедливий суд.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (Справа «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», рішення від 23 квітня 1997 року §§ 49-51; справа «Мирилашвили против России», заява №6293/04, рішення від 11.12.2008 §§ 157-159. 162) Суд зазначив, що всі докази мають бути пред`явлені стороні інтересів, якої вони стосуються у відкритому судовому засіданні з тим, щоб забезпечити змагальність.

Всупереч вищевказаного про час та місце розгляду клопотання власники земельних ділянок повідомлені не були. Отже, на думку заявника, суд допустив неповний судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Зокрема, слідчим суддею внаслідок протиправного недопущення до розгляду справи власників земельних ділянок, не враховано наступних обставин.

Право приватної власності на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 належить фізичній особі ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в реєстрі за № 258. Даний договір на теперішній час є чинним, в судових органах не оскаржується, та з урахуванням положень ст.204 ЦК України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Право приватної власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 належить Приватному підприємству «Лазурна 15», код ЄДРПОУ 39145449, на підставі Свідоцтва про право власності від 07.04.2014 року, індексний номер 20082700, виданого Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області. Таке свідоцтво у судовому чи іншому порядку не скасовано, на теперішній час є чинним та ніким не оспорюється.

Висновки суду про «закріплення», «рахування» адреси за певними базами відпочинку в смт Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, не підтверджуються належними доказами, зокрема в додатках до клопотання відсутні рішення Затоківської селищної ради, виконавчого комітету цієї ради, довідки компетентних органів про присвоєння юридичних адрес таким базам або їх балансоутримувачам (Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству, Українському державному геологорозвідувальному інституту).

Натомість земельні ділянки, кадастрові номери 5110300000:02:019:0195, 5110300000:02:019:0196,5110300000:02:019:0171,5110300000:02:019:0172,5110300000:02:019:017, які на праві приватної власності належать громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є вільними від будь-яких будівель та споруд (підтверджується Висновком експертного дослідження, яке додається), право власності на них у судових чи інших органах не оспорюється та не скасоване, прав та інтересів третіх осіб цими ділянками не зачіпаються.

Заявник також зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що вказані ділянки ніколи не перебували у державній власності, а знаходилися у комунальній власності територіальної громади смт Затока, якою відповідно до наданих повноважень на сесії ради передано їх у приватну власність громадян для індивідуального дачного будівництва, та які у свою чергу реалізуючи своє конституційне право на власність розпорядилися цими ділянками шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Дана обставина є пріорітетною у справі, однак слідчим, прокурором та суддею не досліджена, та під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахована.

4. Слідчим суддею місцевого суду порушено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На час розгляду клопотання єдиними доказами, здобутими слідчим під час досудового розслідування, стали заява та допит директора одного державного підприємства ( ОСОБА_11 ). Слідчим та прокурором не проведено огляду місця події, не допитано інших свідків, не призначено та не отримано висновків судових експертів, перевірок, консультацій спеціалістів, не витребувано інформації та документів від Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, відділу Держгеокадастру у м.Білгород-Дністровському.

У кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, постанова слідчого або прокурора про визнання земельних ділянок речовими доказами не виносилася, підтверджень того, що вони є доказами певної події не має. Цивільний позов у провадженні не подавався.

Суддею навіть поверхово не досліджено питання законності придбання особами земельних ділянок. Наприклад, ОСОБА_4 став власником трьох земельних ділянок на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Слідчим та прокурором не доведено, що в діях цієї особи або продавця є обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення.

Місцевий суд, забороняючи користування земельними ділянкам, не з`ясував якими саме потребами досудового розслідування виправдовується такий ступінь втручання у права власників осіб.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2016 року у справі № 495/3282/16-ц заборонено ОСОБА_12 та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які перешкоди ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у володінні, користування та розпорядженні належним їм майном, а саме вищеназваними земельними ділянками.

Вказане судове рішення до теперішнього часу є чинним, а з урахуванням вимог ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковим до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Постановлена слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси ухвала про накладення арешту грубо порушує права власників земельних ділянок та прямо суперечить зазначеній ухвалі Білгород-Дністровського міськрайонного суду.

Висновок слідчого судді про наявність ризику перетворення майна, яким є вільні від будь-якої забудови земельні ділянки, є нелогічним, безпідставним, та таким, що не ґрунтується на наданих слідчим матеріалах.

Слідчим та прокурором не доведено, що власники ділянок або інші особи намагаються чи планують якимось чином «перетворювати» ці ділянки, механізм цього «перетворення» в клопотанні прокурора та оскаржуваній ухвалі не розкрито.

Окрім того заявник зазначає, що суддею порушені вимоги ч.4 ст.173 КПК України, згідно якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

5. Ухвала постановлена без достатніх на те правових підстав та із порушенням норм КПК України щодо мети накладення арешту.

Підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді є нібито необхідність збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України) тобто за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу. Проте ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Фактично слідчий суддя наклав арешт не на земельні ділянки, а на майнові права щодо них, оскільки в ухвалі не зазначено площі, адреси, місцезнаходження, цільового призначення таких ділянок, не зазначено які саме відомості на місцевості ці ділянки містять чи зберігають.

Підстави для застосування арешту відносно земельних ділянок, а не прав на них, місцевий суд не навів. Доказів того, що ці ділянки були знаряддям вчинення певного кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди чи містять інші відомості, у доданих до клопотання матеріалах не має.

Крім того слідчим суддею не були враховані наслідки накладення арешту майна для інших осіб. Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Клопотання слідчого про накладення арешту та додані до нього матеріали не містять доказів намагань (спроб) власників чи користувачів засобів приховати, пошкодити, зіпсувати чи будь-яким іншим чином відчужити такі засоби. Будь-яких доказів щодо цього не має. Власники земельних ділянок, зокрема ОСОБА_4 , у будь-який час добровільно може надати слідчому або прокурору змогу оглянути ці ділянки чи провести на них експертизу, перевірку, за наявності для цього відповідних законних підстав. З урахуванням цього, обґрунтовані ризики пошкодження, псування, знищення, перетворення земельних ділянок відсутні.

6. Судом порушено визначальну засаду законності кримінального провадження.

Згідно ст.9 КПК України у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за № 475/97-ВР від 17.07.1997, яким поширено на Україну юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

За приписами ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуютьсяправила міжнародного договору.

Згідно Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року по справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" (44277/98), визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна (на підставі того, що державний орган порушив закон при укладенні договору) є неприпустимим.

Тому будь-які помилки влади при оформленні приватизації земельних ділянок попередніми власниками до ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 не можуть мати правового значення для них, як власників таких ділянок.

У справі «Іст-Вест Альянс проти України», заява № 19336/04, рішення від 23.01.2014 § 167 ЄСПЛ наголосив на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У справі «Власов проти РФ», заява №78146/01, постанова від 12.06.2008 (§108-110), ЄСПЛ висловився, що він у своїй діяльності використовує правову позицію згідно з якою: перерахування ризиків, які можуть перешкодити правосуддю (у разі не застосування заходу забезпечення кримінального провадження) без наведення конкретних фактів, які підтверджують таки висновки суду, не є достатнім для застосування судами цих заходів.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею допущено саме зазначену помилку в частині простого перерахування визначених ст.170 КПК України підстав для накладення арешту.

На підставі наведеного адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2016 року у справі № 520/14633/16-к (провадження № 1-кс/520/2662/16).

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив клопотання розглядати без його участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив клопотання розглядати без його участі.

Мотивація суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2016 року у справі №520/14633/16-к (провадження № 1-кс/520/2662/16) про накладення арешту на майно клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області задоволено та накладено арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами, а саме:

5110300000:02:019:0195;

5110300000:02:019:0196;

5110300000:02:019:0171;

5110300000:02:019:0172;

5110300000:02:019:0173.

Зазначеною ухвалою заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160240001341 від 23.05.2016, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених земельних ділянок, проведення будівництва (підготовки до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладальників, тощо) на зазначених земельних ділянках та здійснювати заходи щодо реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна.

Порядок скасування арешту майна визначенийст.174 КПК України,якою передбачено,що підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи положення ч.1 ст. 174 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12016160240001341 надано належним заявником.

Слідчий суддя, дослідивши надані документи та матеріали, якимизаявник обґрунтовує доводи клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яка була надана заявником, земельні ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0173 належать на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.04.2016 №442,449,446 відповідно.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до змістуст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1ст.321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована вст.391 цього кодексуможливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, одним з яких є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно зіст.170КПКзавданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя зазначає, що арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

З метою з`ясування факту необхідності подальшого застосування арешту майна адвокатом ОСОБА_3 було надано адвокатський запит від 18.05.2021 за вих.№15/2021 до Білгород-Дністровської окружної прокуратури щодо з`ясування стану досудового розслідування кримінального провадження №12013170240001276.

Як вбачається з відповіді прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури на вищезазначений адвокатський запит за вих.№55-1520ВИХ-21 від 24.05.2021, слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013170240001276 від 16.05.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст.190; ст.356; ч.ч. 2, 5 ст.194; ч.ч.1, 2 ст.366; ч.ч.1, 4 ст.358; ст. 367; ч. 1 ст.14, ч.4 ст.160; ч.1 ст.357; ч.2 ст.364; ч.2 ст.189; ч.ч.1, 2 ст.171; ч.1 ст.353; ч.2 ст.377; ч.1 ст.255, ч.4 ст.368, ч.3 ст.212 КК України, за фактом протиправних дій окремих осіб щодо земельних ділянок баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », які розташовані на території Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Кримінальні провадження, зазначені у запиті, в тому числі провадження №12016160240001341, об`єднані в одне - за № 12013170240001276 від 16.05.2013.

У даному кримінальному провадженні у період з 24.05.2018 по теперішній час слідчі (розшукові) дії не проводились. Будь-якій особі в межах досудового розслідування кримінального провадження №12013170240001276 від 16.05.2013 про підозру не повідомлялось. Матеріальна шкода в межах кримінального провадження № 12013170240001276 від 16.05.2013 не встановлювалась, цивільний позов не пред`являвся. В межах кримінального провадження №12016160240001341 будь-які судові експертизи не призначались та не проводились.

Станом на 24.05.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013170240001276 від 16.05.2013 триває. Рішення, передбачені ст.ст. 283, 284 КПК України за результатами досудового розслідування не приймались.

Слідчий суддя також зазначає, що не погоджуючись з рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду від 18.11.2016 року скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про накладення арешту на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0173. Проте Ухвалою Одеського Апеляційного суду від 27.05.2020 по справі 520/14633/16-к (провадження11-с/813/857/20) в задоволені клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2016 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12016160240001341, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ст.356 КК України відмовлено.

Під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження колегією суддів не встановлено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а отже судом апеляційної інстанції справу по суті не було розглянуто.

Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази вчинення протиправних діянь. Так рішенням ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005) ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до п.п.69,73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnrothv.Sweden) будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Будь-які інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику ЄСПЛ, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Слідчий суддя, виходячи з вищенаведеного, з урахуванням практики ЄСПЛ та встановлених фактичних обставин, зокрема, тривалого часу арешту майна - земельних ділянок з кадастровим номером 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0173, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , який було накладено ще 18.11.2016, те, що в рамках кримінального провадження не встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, жодній особі не повідомлено про підозру, дійшов висновку, що доводи адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , щодо скасування арешту вищевказаного майна, є обґрунтованими, та зазначає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Слідчий суддя вважає, що на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_4 .

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309, 370КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020165240000217 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2016 у справі № 520/14633/16-к (провадження № 1-кс/520/2662/16), відповідно до якої заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160240001341 від 23.05.2016 року, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених земельних ділянок, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладальників, тощо) на зазначених земельних ділянках та здійснювати заходи щодо реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна, щодо наступних земельних ділянок:

- земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0173;

- земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0196;

- земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0195,

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1