Рішення від 24.05.2021 по справі 905/1422/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.2021 Справа № 905/1422/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Харакоза К.С., Паляниці Ю.О.,

секретар судового засідання Супрунова І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (вул. Гризодубової, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87534, код ЄДРПОУ 33760279)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 105 802,46 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 105 802,46 грн, у тому числі основної заборгованості у розмірі 48667,55 грн; інфляційних втрат у сумі 5675,96 грн ; трьох відсотків річних у сумі 2791,40 грн;пені у сумі 48667,55 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії №212 від 01.10.2005 від 01.10.2015 у розмірі 48667,55 грн., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідачка заперечує проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки нею відповідачем фактично не отримувалась теплова енергія за спірний період , у приміщенні №52, за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, за результатами перевірки проведеної позивачем, визначено, що на момент її здійснення , центрального опалення у приміщенні не було; запірні вентилі по гарячому водопостачанню (опаленню) опломбовано, що теплова енергія до приміщення відповідача не подавалась, а отже площа не опалювалась, позивач фактично послуги не надав, а відтак відсутні підстави стягнення з відповідача заборгованості за такі послуги. Крім того, у відзиві на позов відповідач просила суд застосувати строки позовної давності.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ККП Маріупольтепломережа зобов`язання за договором виконало належним чином, відповідно до акту на включення опалення проведено включення опалення (подано теплоносій до будинку) у приміщеннях житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; щодо опломбування запірних вентилів у приміщенні споживача зазначив позивач зазначив, що в засобах масової інформації було повідомлення про недійсність з 15.10.2016 пломб на системі центрального опалення у нежилих приміщеннях, багатоповерхових будинків та відновлення нарахування коштів за централізоване теплопостачання.

Крім того, Актом обстеження від 17.03.2021 встановлено, що стіни приміщення обшиті пластиковою дошкою з отворами для приладів опалення; в отворах наявні радіатори (4 шт.); на вентилях перед радіаторами встановлені тимчасові пломби, які з 2016 року визнані недійсними; прилади опалення (радіатори) приєднані до трубопроводів, які йдуть за обшивку стін. Трубопроводи, які з`єднують прилади опалення (радіатори) у приміщені з централізованою системою опалення будинку не від`єднанні, не заглушені та не заварені. Стояки та трубопроводи централізованого опалення, до яких під`єднанні радіатори, через обшивку стін не видно ( т.с. 2, а.с. 124).

Відповідачкою також наданий акт обстеження, в якому зазначено, що: у приміщення наявні радіатори у кількості 4 штуки; на радіаторах наявні вентилі, які знаходяться у положенні Зачинено ; вентилі мають пломби встановлені в отворі вентилів, металевий дріт, який проходить через отвір та приєднується до пломби; у зв`язку з установкою пломби, яка закриває подачу тепла, тепло до радіаторів не поступає (т.с. 2, а.с.129) . Також, відповідачка вказує про те, що за технічним планом будинку, в якому й знаходиться підвальне приміщення №52, не передбачено централізованого опалення, тому відповідачка самовільно здійснила врізання до стояка, однак позивач відмовляється фіксувати факт самовільного врізання.

Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1422/20 за правилами загального позовного провадження .

Ухвалою суду від 23.03.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

18.05.2021, до суду надійшло клопотання відповідачки про залишення позову без розгляду, на підставі ч.4 ст. 226 ГПК України, з огляду на неприбуття позивачу у судові засідання, відмови позивачу у задоволенні клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції та відсутності від нього заяви про розгляд справи за його відсутності.

Суд, надаючи оцінку клопотанню відповідачки, зазначає наступне.

Так, ч. 4 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору .

Так, ухвалою суду від 29.04.2021 було призначене судове засідання у справі №905/1422/20 на 24.05.2021.

Від позивача, на електрону пошту суду (вх.№04-18/3952 19.05.2021), з накладенням кваліфікованого електронного підпису, надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 24.05.2021, за відсутності його представника.

За таких обставин, доводи відповідачки про неподання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, не знайшло свого підтвердження та спростовується наведеним вище.

Відмова суду у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, не може бути підставою для залишення позову без розгляду, в силу процесуального Закону.

За таких обставин клопотання відповідачки про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

У судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи не з`явилися.

Як вже зазначалося судом вище, від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 24.05.2021, за відсутності його представника.

Відповідачка надала клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на епідемію коронавірусної хвороби (COVID-19).

З приводу клопотання суд зазначає, що наразі карантин на території України, а також території м. Харкова не перешкоджає розгляду справи, оскільки дозволені регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також дозволені перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, у тому числі пов`язаних з необхідністю явки до суду для участі у судовому засіданні.

Крім того, учасники мають право брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у встановленому положеннями ст. 197 ГПК України порядку, однак, відповідних клопотань від відповідача до суду не надходило.

Звертаючись до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду справи, відповідачка не вказала на необхідність відкладення розгляду справи, зокрема, у зв`язку з необхідністю подання додаткових заяв, клопотань, надання пояснень суду, а також нових доказів по справі, а обмежилася лише посиланням на запровадження карантину.

При цьому, в силу приписів п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Однак, заяв від учасників справи про поновлення чи продовження процесуальних строків, встановлених законом та судом відповідно, а саме, строків судового розгляду справи, суду не надходило.

За приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу по суті у призначеному судовому засіданні та відповідно відмовляє відповідачці у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом було створено сторонам усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність одного з учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

01.10.2005 між Комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа» (Постачальник, позивач) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач, відповідач) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 212 з протоколом розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник подає теплову енергію для об`єктів Споживача, перелічених в додатку до договору.

Дислокацією до договору № 212 від 01.10.2005, встановлені об`єкти теплопостачання Аптека та Перукарня, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 . загальною опалювальною площею 120,3м2 (а.с.14).

У зв`язку з придбанням нежилого приміщення за АДРЕСА_2 , площею 67,90 м 2 , складено додаткову угоду №1 від 01.08.2006, до договору №212 від 01.10.2005, та відповідно погоджено дислокацію №1 до додаткової угоди до договору №212 від 01.05.2005, за якою встановлені об`єкти теплопостачання за адресами: Аптека та Перукарня, що розташовані за адресою АДРЕСА_4 та кв. АДРЕСА_5 ; приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 67,90 м 2 .

Відповідно до п. 2.2. договору нормативна тривалість опалювального періоду 183 дня. Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом міської ради. В разі збільшення опалювального періоду понад нормативний Споживач сплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.

Розділом 4 договору Порядок оплати та відповідальність сторін визначено, що Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії в продовж всього опалювального періоду, за опалення 120,30 кв.м при тарифі 3-98грн. за 1 м2 у місяць 478,79грн. (п.4.1).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в разі не оплати рахунку в указаний строк Споживачу нараховується пеня відповідно Закону України № 543/96 від 22.11.1996, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб`єкту підприємницької діяльності пеня нараховується в відповідності з Законом України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги № 686- ХІV від 20.05.1999, в розмірі 1% за кожний день прострочення.

Пунктом 4.6. договору визначено, що в разі зміни тарифів, нові є обов`язковими для застосування сторонами ( в редакції додаткової угоди №2 від 07.05.2008 до договору №212 від 01.10.2005).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладається строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, якщо за місця до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Як зазначено вище, об`єктом споживача у спірних відносинах є опалювальна площа нежитлового приміщення 67,90 м.кв. по АДРЕСА_2 .

Згідно з копією технічного паспорту на громадський будинок АДРЕСА_2 , що міститься у матеріалах справи, означене приміщення , є підвальним .

За твердженням позивача та відповідачки на підводах приладів опалення у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , були встановлені пломби які і станом на момент розгляду справи демонтованими не були.

Як зазначає позивач, з 15.10.2016 тимчасові пломби, у тому числі ті, що встановлені у приміщенні відповідачки, є недійсними, а тому нарахування коштів за послуги централізованого опалення було відновлено.

Про відновлення нарахування коштів позивачем, у засобах масової інформації - газета Приазовський робочій від 25.10.2016 №124/202668 та на сайті ККП Маріупольтепломережа , була розміщена відповідна інформація.

У матеріалах справи містяться Акти зняття показань приладів обліку теплової енергії будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т.с. 1, а.с.33-35).

До матеріалів справи, також надано акти на включення центрального опалення від 18.10.2016, від 23.10.2017, від 25.10.2018 та від 28.10.2019, згідно з якими позивачем було здійснено підключення/відключення опалення в будинку , за адресою АДРЕСА_2 .

Як вважає позивач, ним на виконання умов договору споживачу поставлено теплову енергію, за наслідками чого постачальником виставлені рахунки-фактури: №11-262618/01 від 04.11.16 на суму 457,93 грн., №11-262618/02 від 30.11.2016 на суму 1741,19 грн; №12-222618/01 від 31.12.2016 на суму 2920,76 грн., № 01-262618/01 від 31.01.17 на суму 2428,49 грн., №02-262618/01 від 28.02.17 на суму 2592,99 грн., №03-262618/01 від 31.03.2017 на суму 1639,59 грн., №11-262618/01 від 30.11.2017 на суму 2155,39 грн., №12-262618/01 від 31.12.2017 на суму 2049,04 грн., №01-262618/01 від 31.01.2018 на суму 3042,69 грн., №02-262618/01 від 28.02.2018 на суму 2744,47 грн., №03-262618/01 від 31.03.2018 на суму 2650,46 грн., №04-262618/01 від 30.04.2018 на суму 328,08 грн., №11-262618/01 від 30.11.2018 на суму 1373,15 грн., №12-262618/01 від 31.12.2018 на суму 2409,01 грн., №01-262618/01 від 31.01.2019 на суму 2995,14 грн., №02-262618/01 від 28.02.2019 на суму 2742,70 грн.,№ 03-262618/01 від 31.03.2019 на суму 2133,14 грн., №04-262618/01 від 30.04.2019 на суму 1576,75 грн., №11-262618/01 від 30.11.2019 на суму 835,48 грн., №12-262618/01 від 31.12.2019 на суму 1989,16 грн, №01-262618/01 від 31.01.2020 на суму 2223,80 грн., №02-262618/01 від 28.02.2020 на суму 2405,12 грн, №03-262618/01 від 31.03.2020 на суму 1822,06 грн, №04-262618/01 від 30.04.2020 на суму 153,64 грн.

На підтвердження направлення вказаних вище рахунків, позивач надав, витяги зі реєстрів, разом з фіскальними чеками про здійснення відправлення рекомендованим листом ( т.с. 1, а.с. 59-81).

Однак відповідачкою сплачені рахунки не були, тому позивач зазначає про невиконання нею обов`язку зі сплати коштів за послуги централізованого опалення № 212 від 01.10.2015 , у сумі 48667,55 грн, що нарахована за період з листопада 2016 року по квітень 2020 року, що й зумовило звернення позивача до суду.

09.01.2020 в результаті обстеження нежитлового приміщення №52, за адресою АДРЕСА_2 , встановлено, що воно розташоване у підвалі п`яти поверхового будинку, стіни приміщення зашиті пластиковою дошкою; встановлені пломби на підводах до приборів централізованого опалення, які є недійсними.

Відповідачкою, в акті від 09.01.2020 були висловлені свої зауваження, а саме: комісією з обстеження нежитлового приміщення №52, не було відображено в акті, що в період огляду приміщення, батареї були холодними та опломбованими, у зв`язку з тим, що батареї встановлені відповідачем шляхом самовільного врізання до стояка; представниками позивача не було прийнято до уваги, викопіювання плану БТІ, в якому відображено відсутність у підвальному приміщенні №52 централізованого опалення; не було створено відповідну комісію, яка встановлює факт самовільного врізання відповідачем (т.с. 1, а.с. 83, зворотній бік).

Позивач наголошує, що за відомостями акту комісійного обстеження від 03.02.2020, у приміщені відповідачки встановлені 4 чавунних радіатори, вентиля перекриті, опломбовані, стіни приміщення зашиті пластиком, тому неможливо визначити, що стояки централізованого опалення зашиті. При цьому позивач зазначає, про те, що на момент обстеження приміщення температура повітря в ньому складала 21 градус, що дає підставу вважати, що опалення до приміщення подається через стояки централізованого опалення, які обшиті пластиком.

Суд одразу відмічає, що як за твердженнями позивача, так і за твердженнями відповідача, у чотири чавунних радіатори, що розташовані у приміщенні №52 за адресою пр. Леніна (наразі Миру) буд. 77, м. Маріуполь, відсутня теплова енергія, вони є холодними, оскільки опломбування не демонтоване.

Позивач вказує про те, що теплова енергія до приміщення відповідачки надходить лише у стояк централізованого опалення, який зашитий пластиком.

А отже позивач, вважає, що ним виконані зобов`язання за договором на відпуск теплової енергії та відповідно належним чином надані послуги за цим правочином, з урахуванням чого просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідачки не виконанні грошові зобов`язання, за договором на відпуск теплової енергії №212 від 01.10.2015, у сумі 48667,55 грн.

Суд, дослідивши Договір з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України, а також Закону України Про теплопостачання .

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.6 ст.19 ЗУ Про теплопостачання ).

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір на відпуск теплової енергії №212 від 01.10.2015 є належною підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків.

Отже, в контексті ст.655, ч.1 ст.691, 714 Цивільного кодексу України, ст.275 Господарського кодексу України, положень Закону України Про теплопостачання , укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами, з оплати поданої теплової енергії.

При цьому, визначальним є фактичне отримання теплової енергії, що і породжує виникнення кореспондуючого обов`язку Споживача з виконання грошових зобов`язань за спірним договором.

Виходячи з листування між позивачем та відповідачем, наявного у матеріалах справи, прилади обліку на опалювальному об`єкті останнього відсутні.

За приписами п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

З огляду на що, слідує висновок, про визначення позивачем кількості теплової енергії, що відпускається Споживачу, розрахунковим способом у залежності від опалювальної площі.

Як встановлено судом з пояснень позивача і відповідачки, підтверджено складеними між сторонами актами обстеження нежитлового приміщення №52, а також вбачається із листування між останніми, у нежитловому приміщенні №52, встановлено чотири чавунних опалювальні прилади (радіатори) приєднані до трубопроводів, які йдуть за обшивку стін, при цьому на вентилях встановлені пломби, перед опалювальними приладами (радіаторами), вентилі подачі теплоносія закриті, опломбовані (пломби не порушені).

Актом комісійного обстеження приміщення №52 (за адресою пр. Мира, буд 77) від 03.02.2020 встановлено, що нежитлове приміщення, відповідно паспорту БТІ - є підвальним приміщенням; в якому встановлено чотири чавунних радіатори, вентилі перекриті та опломбовані; у характеристиці на будинок за вказаною адресою, у графі вид опалення у підвальному приміщенні - графа пуста (т.с. 1, а.с. 240).

На підтвердження факту постачання теплової енергії відповідачу, позивач посилається на акти включення центрального опалення в спірний період у будинку.

Зі змісту актів на включення центрального опалення, за підписом начальника району підприємства Маріупольтепломережа , інженера (контролер) ТІ, представника обслуговуючої компанії 18.10.2016, 23.10.2017, 25.10.2018 та 28.10.2019 здійснено включення опалення у жилому будинку за адресою АДРЕСА_2 (т.с. 1, а.с. 33-35).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що як станом на листопад 2016 року (початок нарахування позивачем заборгованості), так і станом на дату ухвалення судового рішення, опломбування яке було встановлене позивачем на радіаторах у приміщенні №52, демонтоване не було, факт пошкодження пломб також не встановлено.

При цьому, використання опломбованої системи опалення в приміщенні №52 за адресою пр. Миру, 77, неможливо .

Доказів, що спростовують викладене відповідачем до матеріалів справи не надано.

Визнання недійсною пломби на системі центрального опалення у приміщенні відповідача, не є фактичним підтвердженням постачання теплової енергії до нерухомого приміщення.

Зазначення в акті комісійного обстеження нежитлового приміщення №52 про те, що температура у приміщенні становить 21градус не доводить, при вуличній +6, не свідчить про те, що воно обігрілося за рахунок подачі теплоносія по стояках зашитих в пластик.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Отже, здійснивши аналіз наведених норм права та обставин справи, судом не встановлено факту отримання відповідачем теплової енергії за договором, безпосередньо на об`єкті теплопостачання, оскільки саме позивачем здійснено відключення приміщень відповідача, про що свідчать відомості наведені самим позивачем, у актах обстеження приміщення.

Судом не сприймаються посилання позивача на те, що ним, належним чином виконані умови договору на відпуск теплової енергії відповідачці, зокрема, надано теплову енергію у спірний період (з листопада 2016 року по квітень 2020 року), на суму 48667,55 грн, шляхом подачі до приміщення до №52, теплової енергії, через стояки, які зашиті пластиком.

Оскільки, факт отримання відповідачем теплової енергії за договором, безпосередньо на об`єкті теплопостачання, не знайшов свого підтвердження, в ході судового розгляду.

Відтак, за висновками суду, не можна вважати наявними підстави для виникнення кореспондуючого обов`язку відповідача з оплати виставлених позивачем рахунків, перелік яких приведено вище, а отже і, як наслідок, порушення умов, визначених змістом зобов`язання .

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у розглядуваних правовідносинах, а відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Під час розгляду справи не встановлено обов`язку відповідача щодо сплати заявленої вартості теплової енергії, тому й підстави для застосування відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

Стосовно клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, фактично його мотиви зводяться до незгоди з умовами договору, п.5.2. якого визначає 5-ти річний термін позовної давності, до вимог про стягнення, як основної заборгованості, так і пені.

Відповідачка вказує, що вона не згодна з такою редакцією договору, а позивач відхилив її редакцію договору, в цій частині.

Суд вказує, що питання укладання договору врегульовані приписами глави 20 Господарського кодексу України, зокрема статтею 180, а отже відповідачка підписуючи договір погодилася з умовами наведеними в ньому.

Крім того, мотивами відмови у задоволенні позову судом є недоведеність порушення прав позивача, а тому й не підлягають застосуванню приписи ч. 4 ст. 276 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 76-79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення: 1) основної заборгованості у розмірі 48667,55 грн. - відмовити; 2) інфляційних втрат у сумі 5675,96 грн - відмовити; 3) трьох відсотків річних у сумі 2791,40 грн - відмовити; 4) пені у сумі 48667,55 грн - відмовити.

У судовому засіданні 24.05.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2021.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі://dn.arbitr.gov.ua.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя К.С. Харакоз

Суддя Ю.О.Паляниця