Постанова від 13.09.2021 по справі 905/1422/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. Справа № 905/1422/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.

Без виклику сторін

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача - Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (вх. №1873 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.21 у справі № 905/1422/20 (ухвалене колегією суддів у складі: головуючий суддя Сковородіна О.М., суддя Харакоз К.С., суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення складено 03.06.2021)

за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь Донецької області

до ОСОБА_1 ,м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 105802,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 105 802,46 грн, у тому числі основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії №212 від 01.10.2005 у розмірі 48667,55 грн та нараховані на неї інфляційні втрати у сумі 5675,96 грн., три відсотки річних в сумі 2791,40 грн та пеню в сумі 48667,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії від 01.10.2005 №212 у розмірі 48667,55 грн. щодо оплати комунальних послуг з централізованого опалення нежитлового приміщення 67,90 м.кв. по пр.Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь за період з листопада 2016 року по квітень 2020 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2021 у справі № 905/ 1422/20 в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на те, що положеннями статті 714 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено кореспондуючий обов`язок споживача з оплати лише фактично спожитої теплової енергїї, в той час як з матеріалів справи вбачається відсутність споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді для опалення нежитлового приміщення площею 67,90 м.кв. по пр.Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь, оскільки зазначене приміщення не підключено до центральної системи опалення, саме позивачем здійснено відключення приміщень відповідача, про що свідчать відомості наведені самим позивачем у актах обстеження приміщення, на підводах приладів опалення у цьому приміщенні - чотирьох чавунних радіатори, були встановлені пломби, які як станом на листопад 2016 року (початок нарахування позивачем заборгованості), так і станом на дату ухвалення судового рішення демонтованими не були, внаслідок чого у цих приладах відсутня теплова енергія, вони є холодними, що зафіксовано сторонами в актах комісійного огляду приміщення від 09.01.2020, від 03.02.2020 та від 17.03.2021 та визнається сторонами, факт пошкодження пломб також не встановлено, а використання опломбованої системи опалення в приміщенні №52 за адресою пр. Миру, 77, неможливо.

Позивач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції, що саме позивачем здійснено відключення приміщень відповідача, про що свідчать відомості наведені самим позивачем в актах обстеження приміщення, оскільки позивач не відключав від опалення приміщення відповідача та не надавав такі відомості, а лише встановив за заявою відповідача тимчасові пламби, які відповідач в подальшому відмовився демонтувати.

Також позивач зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що нежитлове приміщення площею 67,90 м.кв. по пр.Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріупольне не було переобладнане під індивідуальне альтернативне джерело опалення, у ньому до теперішнього часу встановлені прилади опалення, що зафіксовано в актах обстеження приміщення,стверджувалося самим відповідачем та зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, а відповідач навмисно не надає згоду на зняття тимчасово встановлених пломб, які не можуть бути перешкодою у наданні позивачем опалення до приміщення відповідача,зокрема до стояків централізованого опалення , що знаходяться в межах нежитлового приміщення та до яких під`єднані прилади опалення(радіатори) відповідача.

Крім цього скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано обов`язковість укладеного між сторонами договору від 01.10.2005 № 212 та відсутність доказів правомірного відключення відповідача від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням вимог чинного законодавства.Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 № 169 були внесені зміни до порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затв. наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише в будинку в цілому.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"(вх. №1873 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.21 у справі № 905/1422/20 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.

23.07.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8439), в якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення , зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2005 між Комунальним комерційним підприємством "Маріупольтепломережа» (Постачальник, позивач) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Ковальською Тетяною Трохимівною (Споживач, відповідач) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 212 з протоколом розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник подає теплову енергію для об`єктів Споживача, перелічених в додатку до договору.

Дислокацією до договору № 212 від 01.10.2005, встановлені об`єкти теплопостачання Аптека та Перукарня, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . загальною опалювальною площею 120,3м2 (а.с.14).

У зв`язку з придбанням нежилого приміщення за адресо. Леніна 77, площею 67,90 м 2 , складено додаткову угоду №1 від 01.08.2006, до договору №212 від 01.10.2005, та відповідно погоджено дислокацію №1 до додаткової угоди до договору №212 від 01.05.2005, за якою встановлені об`єкти теплопостачання за адресами: Аптека та Перукарня, що розташовані за адресою м. Маріуполь, пр. Леніна, 75 б, кв. 14 та кв. 13; приміщення за адресою пр. Леніна, 77 площею 67,90 м 2 .

Відповідно до п. 2.2. договору нормативна тривалість опалювального періоду 183 дня. Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом міської ради. В разі збільшення опалювального періоду понад нормативний Споживач сплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.

Розділом 4 договору «Порядок оплати та відповідальність сторін» визначено, що Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії в продовж всього опалювального періоду, за опалення 120,30 кв.м при тарифі 3-98грн. за 1 м2 у місяць 478,79грн. (п.4.1).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в разі не оплати рахунку в указаний строк Споживачу нараховується пеня відповідно Закону України № 543/96 від 22.11.1996, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб`єкту підприємницької діяльності пеня нараховується в відповідності з Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» № 686- ХІV від 20.05.1999, в розмірі 1% за кожний день прострочення.

Пунктом 4.6. договору визначено, що в разі зміни тарифів, нові є обов`язковими для застосування сторонами ( в редакції додаткової угоди №2 від 07.05.2008 до договору №212 від 01.10.2005).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладається строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, якщо за місця до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Отже, об`єктом споживача у спірних відносинах є опалювальна площа нежитлового приміщення 67,90 м.кв. по пр.Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь.

Згідно з копією технічного паспорту на громадський будинок пр.Леніна (наразі Миру), 77, що міститься у матеріалах справи, означене приміщення, є підвальним.

За твердженням позивача та відповідача на підводах приладів опалення у приміщенні за адресою пр.Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь, були встановлені пломби які і станом на момент розгляду справи демонтованими не були.

Як зазначає позивач, з 15.10.2016 тимчасові пломби, у тому числі ті, що встановлені у приміщенні відповідачки, є недійсними, а тому нарахування коштів за послуги централізованого опалення було відновлено.

Про відновлення нарахування коштів позивачем, у засобах масової інформації - газета «Приазовський робочій» від 25.10.2016 №124/202668 та на сайті ККП «Маріупольтепломережа» , була розміщена відповідна інформація.

У матеріалах справи містяться Акти зняття показань будинкових приладів обліку теплової енергії будинку за адресою: пр. Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь (т.с. 1, а.с.33-35).

До матеріалів справи, також надано акти на включення центрального опалення від 18.10.2016, від 23.10.2017, від 25.10.2018 та від 28.10.2019, згідно з якими позивачем було здійснено підключення/відключення опалення в будинку , за адресою пр. Леніна (наразі Миру), 77, м.Маріуполь.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору споживачу поставлено теплову енергію, за наслідками чого постачальником виставлені рахунки-фактури: №11-262618/01 від 04.11.16 на суму 457,93 грн., №11-262618/02 від 30.11.2016 на суму 1741,19 грн; №12-222618/01 від 31.12.2016 на суму 2920,76 грн., № 01-262618/01 від 31.01.17 на суму 2428,49 грн., №02-262618/01 від 28.02.17 на суму 2592,99 грн., №03-262618/01 від 31.03.2017 на суму 1639,59 грн., №11-262618/01 від 30.11.2017 на суму 2155,39 грн., №12-262618/01 від 31.12.2017 на суму 2049,04 грн., №01-262618/01 від 31.01.2018 на суму 3042,69 грн., №02-262618/01 від 28.02.2018 на суму 2744,47 грн., №03-262618/01 від 31.03.2018 на суму 2650,46 грн., №04-262618/01 від 30.04.2018 на суму 328,08 грн., №11-262618/01 від 30.11.2018 на суму 1373,15 грн., №12-262618/01 від 31.12.2018 на суму 2409,01 грн., №01-262618/01 від 31.01.2019 на суму 2995,14 грн., №02-262618/01 від 28.02.2019 на суму 2742,70 грн.,№ 03-262618/01 від 31.03.2019 на суму 2133,14 грн., №04-262618/01 від 30.04.2019 на суму 1576,75 грн., №11-262618/01 від 30.11.2019 на суму 835,48 грн., №12-262618/01 від 31.12.2019 на суму 1989,16 грн, №01-262618/01 від 31.01.2020 на суму 2223,80 грн., №02-262618/01 від 28.02.2020 на суму 2405,12 грн, №03-262618/01 від 31.03.2020 на суму 1822,06 грн, №04-262618/01 від 30.04.2020 на суму 153,64 грн.

На підтвердження направлення вказаних вище рахунків, позивач надав, витяги зі реєстрів, разом з фіскальними чеками про здійснення відправлення рекомендованим листом ( т.с. 1, а.с. 59-81).

Однак відповідачем сплачені рахунки не були, тому позивач зазначає про невиконання нею обов`язку зі сплати коштів за послуги централізованого опалення № 212 від 01.10.2015, у сумі 48667,55 грн, що нарахована за період з листопада 2016 року по квітень 2020 року, що й зумовило звернення позивача до суду.

09.01.2020 в результаті обстеження нежитлового приміщення №52 комісією позивача за адресою пр. Миру 77, встановлено, що воно розташоване у підвалі п`яти поверхового будинку, стіни приміщення зашиті пластиковою дошкою; встановлені пломби на підводах до приборів централізованого опалення, які є недійсними.

Відповідачкою, в акті від 09.01.2020 були висловлені свої зауваження, а саме: комісією з обстеження нежитлового приміщення №52, не було відображено в акті, що в період огляду приміщення, батареї були холодними та опломбованими, у зв`язку з тим, що батареї встановлені відповідачем шляхом самовільного врізання до стояка; представниками позивача не було прийнято до уваги, викопіювання плану БТІ, в якому відображено відсутність у підвальному приміщенні №52 централізованого опалення; не було створено відповідну комісію, яка встановлює факт самовільного врізання відповідачем (т.с. 1, а.с. 83, зворотній бік).

Позивач наголошує, що за відомостями акту комісійного обстеження від 03.02.2020, у приміщені відповідачки встановлені 4 чавунних радіатори, вентиля перекриті, опломбовані, стіни приміщення зашиті пластиком, тому неможливо визначити, що стояки централізованого опалення зашиті. При цьому позивач зазначає, про те, що на момент обстеження приміщення температура повітря в ньому складала 21 градус, що дає підставу вважати, що опалення до приміщення подається через стояки централізованого опалення, які обшиті пластиком.

Як правомірно зауважив суд першої інстанції, як за твердженнями позивача, так і за твердженнями відповідача, у чотири чавунних радіатори, що розташовані у приміщенні №52 за адресою пр. Леніна (наразі Миру) буд. 77, м. Маріуполь, відсутня теплова енергія, вони є холодними, оскільки опломбування не демонтоване.

Позивач вказує про те, що теплова енергія до приміщення відповідача надходить лише у стояк централізованого опалення, який зашитий пластиком, а отже позивач, вважає, що ним виконані зобов`язання за договором на відпуск теплової енергії та відповідно належним чином надані послуги за цим правочином, з урахуванням чого просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідачки не виконанні грошові зобов`язання, за договором на відпуск теплової енергії №212 від 01.10.2015, у сумі 48667,55 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, вказуючи на те, що нею фактично не отримувалась теплова енергія за спірний період, у приміщенні №52, за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна (наразі пр. Миру), буд.77, за результатами перевірки проведеної позивачем, визначено, що на момент її здійснення, центрального опалення у приміщенні не було; запірні вентилі по гарячому водопостачанню (опаленню) опломбовано, що теплова енергія до приміщення відповідача не подавалась, а отже площа не опалювалась, позивач фактично послуги не надав, а відтак відсутні підстави стягнення з відповідача заборгованості за такі послуги. Крім того, у відзиві на позов відповідач просила суд застосувати позовну давність.

Колегія суддів погоджується з висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову через його необґрунтованість, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про теплопостачання» .

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.6 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» ).

Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, в контексті ст.655, ч.1 ст.691, 714 Цивільного кодексу України, ст.275 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про теплопостачання» , укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами, з оплати саме фактично поданої теплової енергії, а тому , визначальним є фактичне отримання теплової енергії, що і породжує виникнення кореспондуючого обов`язку Споживача з виконання грошових зобов`язань за спірним договором.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарським судом першої інстанції правомірно, наи підставі сукупності належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в тому числі актів обстеження, в яких відомості щодо опалення спірного приміщення фіксувалися обома сторонами, підтверджується відсутність теплопостачання протягом спірного періоду вказаного приміщення, що свідчить про відсутність грошового зобов`язання відповідача за договором на відпуск теплової енергії від 01.10.2005 №212 з оплати теплопостачання за вказаний період.

Так, виходячи з листування між позивачем та відповідачем, наявного у матеріалах справи, прилади обліку на опалювальному об`єкті останнього відсутні.

За приписами п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

З огляду на наведене позивачем кількість теплової енергії, яка за його твердженням споживалась відповідачем у спірному періоді визначалася розрахунковим способом у залежності від опалювальної площі.

Як підтверджено відомостями складених між сторонами актів обстеження нежитлового приміщення №52, а також вбачається із листування між останніми, у нежитловому приміщенні №52, встановлено чотири чавунних опалювальні прилади (радіатори) приєднані до трубопроводів, які йдуть за обшивку стін, при цьому на вентилях встановлені пломби, перед опалювальними приладами (радіаторами), вентилі подачі теплоносія закриті, опломбовані (пломби не порушені).

Актом комісійного обстеження приміщення №52 (за адресою пр. Мира, буд 77) від 03.02.2020 позивачем встановлено, що нежитлове приміщення, відповідно паспорту БТІ - є підвальним приміщенням; в якому встановлено чотири чавунних радіатори, вентилі перекриті та опломбовані; у характеристиці на будинок за вказаною адресою, у графі вид опалення у підвальному приміщенні - графа не заповнена (т.с. 1, а.с. 240).

На підтвердження факту постачання теплової енергії відповідачу, позивач посилається на акти включення центрального опалення в спірний період у будинку.

Зі змісту актів на включення центрального опалення, за підписом начальника району підприємства «Маріупольтепломережа» , інженера (контролер) ТІ, представника обслуговуючої компанії 18.10.2016, 23.10.2017, 25.10.2018 та 28.10.2019 здійснено включення опалення у жилому будинку за адресою пр. Леніна (наразі Миру, буд .77м. Маріуполь (т.с. 1, а.с. 33-35).

Водночас, з матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами у заявах по суті спору, станом на листопад 2016 року (початок нарахування позивачем заборгованості), так і станом на дату ухвалення судового рішення, опломбування яке було встановлене позивачем на радіаторах у приміщенні №52, демонтоване не було, факт пошкодження пломб також не встановлено.

При цьому ,як правомірно зазначив суд першої інстанції, використання опломбованої системи опалення в приміщенні №52 за адресою пр. Миру, 77, є неможливим.

Доказів, що спростовують викладене відповідачем до матеріалів справи не надано.

Визнання недійсною пломби на системі центрального опалення у приміщенні відповідача, не є фактичним підтвердженням постачання теплової енергії до нерухомого приміщення, оскільки не спростовує неможливість використання опломбованої системи опалення, а зазначення в акті комісійного обстеження нежитлового приміщення №52 про те, що температура у приміщенні становить 21градус не доводить, при вуличній +6, що воно обігрілося саме за рахунок подачі теплоносія по стояках, зашитих в пластик.

При цьому, як правомірно зазначив суд першої інстанції, саме позивачем здійснено відключення приміщень відповідача, про що свідчать відомості наведені самим позивачем, у Актах обстеження приміщення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання позивача на те, що ним, належним чином виконані умови договору на відпуск теплової енергії відповідачці, зокрема, надано теплову енергію у спірний період (з листопада 2016 року по квітень 2020 року), на суму 48667,55 грн, шляхом подачі до приміщення до №52, теплової енергії, через стояки, які зашиті пластиком.

Позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на неврахування судом першої інстанції відсутності доказів правомірного відключення відповідача від мережі централізованого теплопостачання, а також того, що відповідач навмисно не надає згоду на зняття тимчасово встановлених пломб, оскільки відповідні обставини не підтверджують фактичне отримання відповідачем теплової енергії у спірному періоді, й відповідно, наявність спірного грошового зобов`язання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в її задоволенні,оскільки за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується лише за наявності порушення права позивача, яке в даному випадку відсутнє.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.05.21 у справі № 905/1422/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.09.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель