Постанова

від 01.06.2021 по справі 159/1016/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/1016/19 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/528/21 Категорія: 18 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Кондратюка В.В., Нінітчука А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" про відшкодування заподіяної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" про відшкодування заподіяної шкоди, заподіяної позивачу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 360/16-ПК про централізовану охорону об`єкта, укладеним 08.09.2016 року між ДП "Арсенал СТ-11" та фізичною особою ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором щодо своєчасного реагування працівниками відповідача, а саме негайного виїзду і своєчасного прибуття групи швидкого реагування (ГШР) на місце події. Також жодного разу оператор відповідача не повідомив позивача про розряджання АКБ в централі, чим відповідач допустив порушення договірних зобов`язань, оскільки вночі на 24.01.2018 року на об`єкті була скоєна крадіжка майна позивача.

Позивач вказує, що зважаючи на те, що відповідач фактично самоусунувся від визначення завданих збитків (майнової шкоди), позивач визначив їх розмір самостійно, спираючись на вартість викраденого у нього майна, встановлену ФОП ОСОБА_3 згідно з довідкою про вартість майна від 01.02.2018 року. А відтак, загальну суму завданих збитків (майнової шкоди) позивач встановив у розмірі 1464260 гривень.

Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства України та договірним зобов`язанням, а нанесені позивачу відповідачем збитки (майнова шкода) підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ДП "Арсенал СТ-11" на його користь збитки в сумі 1 464 260 гривень, завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, передбачених договором № 360/16-ПК на централізовану охорону об`єкта від 08 вересня 2016 року. Крім цього, просив стягнути з відповідача витрати з надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7000 (сім тисяч) грн.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від частини його позову до ДП "Арсенал СТ-11" про стягнення майнової шкоди в сумі 550242,05 грн. Провадження в справі в цій частині позову закрито (т. 2 а.с. 181).

Позивач підтримав позовні вимоги на суму 914017,95 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Арсенал СТ-11" ТзОВ "Арсенал СТ" на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, в сумі 601230 грн 00 коп. та судові витрати в сумі 7000 грн 00 коп. Стягнуто з ДП "Арсенал СТ-11" ТзОВ "Арсенал СТ в дохід держави судовий збір в сумі 6012 грн 30 коп. В задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач Дочірнє підприємство "Арсенал СТ-11" товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідач свої обв`язки за договором виконав повністю, оскільки в договорі відсутні обов`язки виконавця повідомляти замовника, тобто позивача, про припинення електропостачання, а позивач не виконав усіх дій, необхідних для постановлення об`єкта під охорону.

Зокрема у відповідній інструкції, яка підписана сторонами , зазначено, що при здачі об`єкта під охорону, після вчинення інших попередніх дій, замовник повинен зателефонувати за вказаним в інструкції номером телефону на пульт централізованого спостереження (ПЦС), назвати код об`єкта, назву об`єкта і повідомити оператора про здачу об`єкта під охорону. Натомість, позивач 23.01.2018 року не виконав умов договору. Зокрема при здачі об`єкта під охорону (тобто безпосередньо перед здачею під охорону) не зателефонував за вказаними в інструкції відповідними номерами телефонів на пульт централізованого спостереження (ПЦС) і, відповідно, не назвав код об`єкта, назву об`єкта і не повідомив оператора про здачу об`єкта під охорону. Прибувши 24.01.2018 року на об"єкт, позивач, виявивши, що охоронно-пожежна сигналізація не знаходиться в режимі "Охорона", та пошкоджена цілісність об`єкта (відкрите вікно котельні), не повідомив негайно на ПЦС за зазначеними в інструкції телефонами про такі обставини, а зайшов у будинок та повідомив відповідача лише після приїзду поліції .

Вказує, що за наведених обставин відповідач звільняється від матеріальної відповідальності на підставі п. 6.2. договору, яким передбачено, що виконавець звільняється від матеріальної відповідальності за збитки, завдані замовнику на об`єкті, в разі невиконання замовником умов даного договору, в тому числі, вимог щодо укріплення об`єкта, зазначених в актах обстеження чи прийомки під охорону об`єкта, якщо це стало причиною нанесення збитків. Стверджує, що після зняття позивачем 23.01.2018 року будинку з охорони о 23 год. 32 хв. контроль за будинком було знято до моменту наступної постановки будинку під охорону. Однак, у послідуючому об`єкт не було поставлено під охорону. Також покликається на те, що позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження його доводів про кількість та вартість майна, що знаходилось у будинку, та, відповідно, про розмір заподіяної позивачеві шкоди, оскільки представлені чеки не підтверджують перелік викраденого майна та його вартість.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не у повній мірі відповідає.

Згідно з положеннями частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 08.09.2016 року між ДП "Арсенал СТ-11" ТзОВ "Арсенал СТ", як виконавцем, та позивачем фізичною особою ОСОБА_2 , як замовником, було укладено договір № 360/16-ПК про централізовану охорону об`єкта (т. 1 а.с. 6-9)

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 придбав значну кількість комп"ютерного обладнання та зберігав його на горищі житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 стверджував, що 23.01.2018 року у вечірню пору на його мобільний телефон прийшло СМС-повідомлення про припинення електропостачання в будинку, який знаходиться під охороною. Після його приїзду до житлового будинку він виявив вимкнення електроенергії в розподільчому щитку. Після того, як увімкнув електроенергію, оглянув житловий будинок та провів усі необхідні дії для постановки будинку під охорону. При цьому зателефонував на один з номерів, зазначених в Інструкції, та повідомив про постановку об`єкта під охорону. З якого саме номеру телефону він телефонував, не пам`ятає.

Вночі 24.01.2018 року, коли він спав, на його мобільний телефон знову прийшло СМС-повідомлення про припинення електропостачання в будинку, однак до будинку він приїхав лише вранці та виявив крадіжку комп`ютерного обладнання.

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та копією протоколу огляду місця події від 24.01.2018 року, вночі з 23 січня на 24 січня 2018 року на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , була скоєна крадіжка товарно-матеріальних цінностей (комп`ютерного обладнання) (т. 1 а.с. 10, 164-168).

Крім цього, об`єктивність показань позивача щодо належної постановки об`єкта під охорону підтверджується відомостями з журналу пам`яті подій "Охоронної централі INTEGRA" .

Як вбачається із вказаного журналу, 23.01.2018 року о 22 год. 52 хв. об`єкт був поставлений на охорону користувачем, а в 00.год 51хв.-зафіксована аварія живлення.

На заперечення доводів позовних вимог представником відповідача надано історію бази даних приладу "GUARDSAT", який встановлений на ПЦС. Згідно з цим документом, починаючи з 22 год. 32 хв. 23 січня 2018 року по 12 год. 53 хв. 24 січня 2018 року об`єкт не знаходився під охороною (т. 1 а.с. 133-134).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору (п. 1.1. та п. 1.2.), замовник передає, а виконавець приймає під охорону "Спостереження" пунктом централізованого спостереження (ПЦС) приміщення будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець приймає на себе зобов`язання реагувати на сигнал "Тривога" з моменту постановки замовником об`єкта під "Спостереження". Час охорони об`єкта за даним договором - цілодобово.

У відповідності до умов п. 2.1. цього договору виконавець зобов`язувався забезпечити у випадку отримання сигналу "Тривога" негайний виїзд і своєчасне прибуття групи швидкого реагування (ГШР) виконавця на об`єкт (в термін до 10 хв.).

При затриманні нарядом виконавця сторонніх осіб на об"єкті викликати на об"єкт замовника чи його довірених осіб, при необхідності сповістити чергову частину місцевого відділу поліції, вжити необхідні заходи забезпечення охорони місця події (п.2.2 договору).

Виконавець відповідно до п.2.3 зобов"язаний інструктувати замовника щодо правил користування обладнанням згідно з Інструкцією користування сигналізацією (додаток № 4 до договору).

Згідно із п.2.4 договору у разі пошкодження охоронної сигналізації в обов"язки виконавця входить здійснювати охорону об"єкта охоронцями виконавця з попереднім погодженням додаткової оплати та тривалості охорони з замовником.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. зазначеного вище договору замовник зобов`язаний забезпечити чітке виконання визначених Інструкцією (Додаток 4) правил користування сигналізацією, а також призначити не менше двох відповідальних (довірених) осіб за користування сигналізацією об"єкта, забезпечити наявність цілодобового зв"язку цих осіб з оператором виконавця.

Разом з тим, замовнику слід забезпечити прибуття довіреної особи замовника на об"єкт для його перезакриття (при необхідності, в разі спрацювання охоронної сигналізації) протягом 30 хвилин. І лише у випадку відсутності зв"язку з довіреною особою, її відмови чи неприбуття на об"єкт виконавець звільняється від відповідальності за можливі подальші негативні наслідки щодо охорони об"єкта.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження пояснення представників відповідача, що підприємство не зобов"язане було повідомляти клієнта про спрацювання охоронної сигналізації, зокрема і у випадках, які відбувалися з об"єктом позивача 23-24 січня 2018 року, а саме - аварії живлення.

У судовому засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача Нінітчук А. М. пояснив, що у випадку надходження відповідного сигналу, при виїзді групи швидкого реагування на об`єкт, працівники підприємства по дорозі до об`єкта обов`язково телефоном повідомляють клієнта про виїзд.

Як зазначав позивач, що не заперечували представники відповідача, ні в 19 год. 59 хв. 23 січня 2018 року, ні в 00 год. 51 хв. 24 січня 2018 року, коли були зафіксовані охоронною системою такі випадки аварії живлення, представники охоронного підприємства не повідомляли позивача про це, а також не надсилалась група швидкого реагування на об"єкт.

Інструкцією з порядку постановки (зняття) об`єкта під централізовану охорону (Додаток 4 до договору) (т. 1 а.с. 9 (зворот)) визначено ряд необхідних дій для постановки об`єкта під охорону.

Зокрема, передбачено: 1) зачинити вхідні двері; 2) дочекатися, поки індикатори груп згаснуть, після чого ввести пароль; 3) при правильній постановці - загориться індикатор "Охорона", при цьому включиться звуковий сигнал, який сповіщає, що йде відрахунок часу на вихід з приміщення; 4) після включення сигналізації протягом заданого на вихід часу потрібно вийти з приміщення і закрити вхідні двері; 5) при правильній постановці під охорону звуковий сигнал затихне, а індикатор охорони буде горіти; 6) якщо об"єкт не взявся під охорону або спрацювала сирена, потрібно зняти об"єкт з охорони і повторити процедуру постановки; 7) після постановки під охорону передзвонити за вказаними в інструкції телефонами на пульт і переконатися, що об"єкт прийнятий на охорону.

Як визначено п.6.2 договору, виконавець звільняється від матеріальної відповідальності за збитки, завдані замовнику на об"єкті: 1) якщо особа, яка проникла на об"єкт і завдала майнову шкоду, затримана та встановлена; 2) якщо шкода завдана сторонніми особами без проникнення на об"єкт; 3) в разі вчасного прибуття на об"єкт наряду виконавця згідно умов договору; 4) в разі невиконання замовником умов даного договору, в тому числі, вимог щодо укріплення об"єкта, зазначених в актах обстеження чи прийомки під охорону об"єкта, якщо це стало причиною нанесення збитків.

Пунктом 6.3.1 передбачено, що виконавець не несе відповідальності за збитки на об"єкті, якщо буде встановлено, що вони допущені у зв"язку з невключенням замовником охоронної сигналізації або неповідомленням виконавця про несправність сигналізації.

Отже, основні доводи представників відповідача як у суді першої, так і апеляційної інстанції, покладені в основу своїх заперечень щодо заявленого позову ОСОБА_2 та апеляційної скарги, зводяться до того, що позивач не дотримався умов укладеного між сторонами договору, зокрема - вимог інструкції щодо необхідності здійснити телефонний дзвінок на пульт охорони після постановки об"єкта під охорону. А відтак, вважають, що будинок не був зданий під охорону і відповідач звільнений від матеріальної відповідальності за завдані збитки.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги і суд першої інстанції правильно дійшов висновку про покладення відповідальності на ДП "Арсенал СТ-11" за недодержання умов договору з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Місцевий суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частина перша статті 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охоронну діяльність" персонал охорони під час виконання функціональних обов`язків зобов`язаний: забезпечувати цілісність об`єктів охорони та недоторканність майна, що на них зберігається, недоторканність фізичних осіб; припиняти шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об`єктів охорони; негайно у будь-який спосіб повідомляти відповідні правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо власності, фізичних осіб та інших незаконних дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, у місцях здійснення заходів охорони; зберігати таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність суб`єктів господарювання, оголошену такою в установленому порядку, відомості про особисте і сімейне життя фізичних осіб, що стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків, крім випадків, передбачених законодавством; не вчиняти дій, що порушують громадський порядок.

В даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що судом установлено факт автоматичної постановки позивачем ОСОБА_2 об"єкта на охорону належним чином шляхом виконання усіх необхідних дій, передбачених охоронною системою, що була встановлена на його об"єкті. Це підтверджено відповідним електронним доказом з пам"яті подій охоронної системи "INTEGRA " та його паперової копією, що додані до матеріалів справи, а також поясненнями свідка - головного інженера підприємства, який зазначив, що, виконавши у правильній послідовності всі потрібні дії, постановку на охорону особа здійснює автоматично, про що фіксується в базі пам"яті охоронної системи, та має відображатися у системі на пульті охорони.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача Нінітчук А.М. також ствердив, що оператор пульту після телефонного дзвінка не здійснює жодних дій в ручному режимі, які би закінчували операцію з постановки на охорону об"єкта.

Отже, суд вважає, що зазначена в інструкції дія, що передбачає вчинення телефонного дзвінка на пульт охорони, не має вирішального значення для фактичної постановки об"єкта під охорону, а лише вчиняється з метою переконатися, що такий об"єкт дійсно поставлений на охорону.

Таким чином, доведення того факту, чи дійсно мав місце дзвінок позивача на пульт охорони після постановки будинку під охорону, не спростовує обставини, що автоматично ОСОБА_2 вчинив усі необхідні дії і постановив на своїй охоронній системі будинок під охорону. Протилежне відповідачем, на думку колегії суддів, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді наданими доказами не спростовано.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про надання судом неналежної оцінки копії історії бази даних, встановлених на пульті відповідача приладу GUARDSAT , оскільки і подані ним докази суду апеляційної інстанції, не свідчать про достовірність їх змісту станом на 24 січня 2018 року, оскільки предметом дослідження експерта, який зробив свій висновок щодо вмісту оптичного диску, наданого суду як оригінал електронного доказу, був жорсткий диск, на якому вказаний час його виготовлення - травень 2018 року.

За загальними принципами, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, в інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази існують в нематеріальному вигляді; переносяться чи копіюються на різні пристрої без втрати характеристик; мають властивість існувати в багатьох місцях одночасно; для їх відтворення необхідно використовувати технічні засоби.

Учасники справи мають право подавати електронні докази у паперових копіях з засвідченням таких копій відповідно до ДСТУ. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд може витребувати оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Складність засвідчення електронних доказів полягає і в тому, що до моменту розгляду справи судом така інформація легко може бути видалена, що значно знижує шанси довести факт її наявності. Інформація може бути також змінена автором, зберігачем чи користувачем.

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, при оцінюванні на предмет допустимості як доказ у цивільній справі копії історії бази даних, встановлених на пульті відповідача приладу GUARDSAT , що на думку апелянта містять повну та правдиву інформацію про події та обставини справи, необхідно враховувати вищенаведені вимоги закону.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що договір передбачає охорону відповідного об`єкта позивача як спеціальну послугу.

Досліджуючи наявність в діях відповідача усіх елементів правопорушення, суд виходив з того, що:

- протиправна поведінка відповідача полягає у неповідомленні позивача про аварію АКБ в централі, невиїзді групи реагування відповідача на об`єкт після отримання ними сигналу "Тривога";

- наявні збитки в розмірі, які визначені судом;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою;

- вина відповідача виражена у формі недбалості - неналежного виконання своїх обов`язків за договором.

Оцінивши дії відповідача як неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, суд першої інстанції виходив із того, що наряд реагування не прибув на об`єкт після спрацювання сигналізації, а інформацію про вчинене на об`єкті правопорушення позивач від відповідача не одержав.

Аналогічних висновків щодо даних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 червня 2019 року у справі N 920/85/18 (провадження N 12-268гс18).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що посилання в апеляційній скарзі щодо невідповідності стягненої суми майнової шкоди її дійсному розміру частково заслуговують на увагу суду з огляду на таке.

У позовній заяві позивачем зазначено перелік та кількість комп`ютерного обладнання, яке було в нього викрадене, зокрема: 48 відеокарти на базі чипсета RX 580 8Gb; 16 відеокарт NVIDIA GTX 1060 6Gb; 8 відеокарт NVIDIA GTX 1060 3Gb; 9 материнських плат Asus H270 Plus; 9 процесорів Celeron G 3900; 9 блоків живлення VINGA 1650W; 5 планок оперативної пам`яті 8Gb Vcolor; 4 планки оперативної пам`яті 4Gb Team; 72 райзера PCI-T; 18 райзерів M2 PCI-T; 1 монітор "Samsung 19"; 1 відеореєстратор InterVision 8 каналів; 1 жорсткий диск WD 4 Tb PURX; 1 блок безперебійного живлення VINGA 600W.

Проте, суд правильно встановив, що такий перелік та кількість не підтверджені в повному обсязі належними та допустимими доказами, а тому, вирішуючи питання щодо розміру заподіяних позивачу збитків, суд виходив із вартості майна, що відповідає наявним у позивача товарним чекам від 20.12.2017 року на придбані товари, однак стягнув 601 230 грн, виходячи із вартості комп"ютерної техніки за цінами, вказаними в товарних чеках, тобто врахував шкоду як за нові товари, хоча сторони стверджували, що техніка була у використанні.

Водночас, у матеріалах справи є висновок судової товарознавчої експертизи № 8545-8547 від 17.12.2019 р., відповідно до якого вартість викраденого майна, яке суд взяв до уваги при відшкодуванні шкоди, з урахуванням зносу, становить загальну суму 563 583 грн.

Таким чином, здійснюючи перевірку в даній частині судового рішення, апеляційний суд виходить із дійсної вартості майна, а тому рішення в цій частині слід змінити.

Отже, з огляду на встановлені обставини, наявна вина відповідача у заподіянні позивачеві збитків та правові підстави для їх відшкодування, про що обґрунтовано зазначено місцевим судом.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно ст.137, 141 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Судові витрати, пов"язані із розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, слід зазначити, що оскільки апеляційна скарга судом апеляційної інстанції задоволена частково, то судові витрати в сумі 5635, 83 слід стягнути в дохід держави з відповідача. А також, враховуючи понесені позивачем та підтверджені належними документами витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн в суді першої інстанції та 6500 грн в суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених вимог (61,66%) належить стягнути з відповідача в користь позивача витрати на правничу допомогу - за розгляд справи в суді першої інстанції - 4316,20 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 4007,90 грн, а всього- 8324,10 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року в даній справі в частині розміру стягнутої майнової шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" в користь ОСОБА_2 563 583 (п`ятсот шістдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн майнової шкоди, завданої неналежним виконанням договірних зобов`язань, а також 8324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн 10 коп. понесених витрат за правничу допомогу.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-11" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ" у дохід держави 5635 (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 83 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді