Постанова

від 01.06.2021 по справі 404/1356/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/1356/20

провадження № 22-ц/4809/586/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Головань А.М., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Національний авіаційний університет;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Льотна академія Національного авіаційного університету,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Льотної академії Національного авіаційного університету про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою Національного авіаційного університету на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2020 року (суддя Варакіна Н.Б.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Льотної академії Національного авіаційного університету (далі - Льотна академія НАУ) №59/о від 04 лютого 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Льотній академії Національного авіаційного університету (далі - Льотна академія НАУ) з 04 лютого 2020 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з позивача на користь відповідача моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі наказу начальника Льотної академії Національного авіаційного університету від 04 лютого 2020 року № 59/о його звільнено з посади першого заступника начальника академії з 04 лютого 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПУ . У наказі від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату працівників , з яким позивача ознайомлено 28 листопада 2019 року, відсутнє обґрунтування визначене п. 1 ст. 40 КЗпП України , як то зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а тому вважає зазначений документ лише підґрунтям наступного його звільнення з посади першого заступника начальника академії, оскільки з 2016 року відповідачем методично та наполегливо здійснюються цілеспрямовані дії по звільненню його з займаної посади та усуненню від роботи в Льотній академії. Стверджує, що у наказі про його звільнення від 04 лютого 2020 року № 59/о відповідач формально послався на як на підставу скорочення штату працівників, але фактичного скорочення штату не відбулось, посади заступників не скорочувались. Тому рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року у справі № 404/8916/19 наказ начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату працівників скасований як незаконний.

Зазначає також, що є членом виборного органу первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ та Професійної спілки авіапрацівників України, а тому для прийняття рішення про скорочення штатної одиниці першого заступника академії начальник Льотної академії до винесення наказу від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату працівників повинен був отримати згоду виборного органу даної первинної профспілкової організації, а також згоду вищестоящого виборного органу цієї профспілки. Однак, відповідач лише в січні 2020 року звернувся до первинної профспілкової організації з поданням про скорочення штату, яка на засіданні профспілкового комітету не дала згоду на звільнення позивача. До Професійної спілки авіапрацівників України відповідач не звертався взагалі і згоду на звільнення позивача не отримував. З цих підстав вважає звільнення незаконним та просить захистити порушене право шляхом задоволення вимог про визнання відповідного наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стверджує також, що незаконним звільненням заподіяна моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн., оскільки його трудовий стаж в Льотній академії становить більше 25 років, усі життєві зв`язки та сформована ділова репутація пов`язані виключно із роботою в навчальному закладі. Однак, керівництво вже третім безпідставним наказом про звільнення продовжує тиснути на нього, що спричиняє сильні душевні хвилювання, завдає шкоди діловій репутації. Втрата роботи змусила докласти значних зусиль (як моральних, так і матеріальних) для організації свого подальшого життя.

У відзиві на позов відповідач вказав на необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити. Мотивуючи свою позицію, зазначив, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис і прийняття такого рішення є виключно компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою частиною права на управління діяльністю підприємством чи установою. Тому позивач безпідставно посилається на формальність зазначених обгрунтувань у наказі про звільнення позивача.

Стверджує про хибність посилань позивача на норми ч.ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 2 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , оскільки ст. 43-1 КЗпП України перебачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства та його заступників (в т.ч. відокремленого підрозділу). До того ж, на момент звільнення будь-яких достеменних відомостей чи є позивач чинним членом обраним до складу профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ відсутні. Наголошує, що в силу вимог чинного законодавства, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Відповідач вважає рішення Первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ від 31 січня 2020 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивача необґрунтованим.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованою належними доказами та безпідставною (а.с. 59-64 том 1).

Льотна академія НАУ надіслала пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Акцентує увагу на тому, що рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року у справі № 404/8916/19, яким скасовано наказ начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату працівників , та на яке посилається позивач в обгрунтування позову, не набрало законної сили та оскаржується відповідачем в апеляційному порядку. Стверджує, що у Льотній академії НАУ дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці та проводилось скорочення чисельності працівників. Позивачу 28 листопада 2019 року вручено персональне попередження про скорочення його посади. ОСОБА_1 пропонувались наявні вакантні посади, від яких останній відмовився. Наголошує, що 31 жовтня 2019 року (за три місяці до звільнення позивача) на адресу голови первинної профспілкової організації направлено інформаційний лист про скорочення посади першого заступника академії, була проведена спільна нарада з даного питання. Крім того, на адресу голови профспілкової організації було направлено обґрунтоване подання роботодавця про розірвання трудового договору з позивачем. Наголошує, що відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача аргументована, перш за все, рішенням суду про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату працівників , яке не набрало законної сили. Крім того, профспілковий комітет не надав достеменних відомостей чи є позивач чинним членом, обраним до складу профспілкового комітету первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ та не підтвердив дану інформацію витягом з реєстру Міністерства юстиції України. Оскільки роботодавцем чітко дотримані всі вимоги законодавства при звільненні позивача за п.1 ст.40 КЗпП України , позивач не підпадає під категорію працівників, на які діють обмеження щодо звільнення, вважає позовні вимоги в частині поновлення на роботі такими, що не підлягають задоволенню. На переконання третьої особи, вимога про стягнення моральної шкоди є надуманою, обґрунтованою лише загальними фразами, які не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому також задоволенню не підлягає (а.с. 75-80 том 1).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2020 року позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ начальника Льотної академії НАУ № 59/о від 04 лютого 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Льотної академії НАУ; стягнуто з відповідача на користь позивача середні заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 143 232,00 грн без урахування обов`язкових платежів та податків, а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ згода на звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників не надана; позивач був обраний членом виборного органу первинної профспілкової організації авіапрацівників ВСП КЛА НАУ, однак запиту до зазначеної профспілкової організації про отримання згоди на звільнення позивача відповідачем не надіслано; на відповідний запит суду професійна спілка авіапрацівників України відмовила у наданні згоди на звільнення позивача з посади першого заступника начальника академії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України . Враховуючи відмову профспілкових організацій у наданні згоди на звільнення позивача та зважаючи на те, що звільнення відбулось із порушенням встановленої процедури, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення є незаконним, а тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на займаній посаді. При цьому, суд першої інстанції акцентує увагу на тому, що ним враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня року 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, а тому судовому дослідженню підлягало виключно питання правомірності звільнення позивача.

У зв`язку з висновком про необхідність поновлення позивача на посаді, суд вказав на необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2020 року по 09 листопада 2020 року за 192 робочі дні в сумі 143 232,00 грн.

Суд погодився з доводами позивача про наявність спричиненої йому моральної шкоди, визначивши розмір відшкодування в сумі 5000,00 грн., частково задовольнивши таким чином позовні вимоги в цій частині.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. На переконання скаржника, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом надана неправильна правова оцінка фактичним обставинам справи. Суд неналежно дослідив надані скаржником докази, а тому неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та практику Верховного Суду. Так, судом не з`ясовано чи містить рішення профспілкового органу правове обгрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника. Водночас рішення профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ мотивовано лише наявністю рішення суду від 27 січня 2020 року у справі №404/8916/19, яке на час прийняття рішення профспілковою організацією не набрало законної сили, а згодом було скасоване судом апеляційної інстанції. Також судом безпідставно відхилено клопотання скаржника про витребування у Міністерства юстиції України письмових доказів про склад виборного профспілкового органу Льотної академії НАУ. Натомість, скаржник самостійно звернувся до Міністерства юстиції України з відповідним запитом та отримав відповідь про відсутність (неподання) відомостей про обрання позивача до складу виборних органів Первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ, однак зазначеного судом враховано не було. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №226/1664/18, зазначає, що суд зобовязаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обгрунтованості. За відсутності обгрунтування профспілковим органом ненадання згоди на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу. За викладеного, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що звільнення позивача відбулось із порушенням встановленої процедури через відмову профспілкових організацій у наданні згоди на звільнення позивача, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги у відповідній частині.

У частині вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач вказує на те, що судом не наведено грунтовних мотивів та підстав вважати, що у свідомості позивача відбулись негативні зміни, що призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагали додаткових зусиль для організації власного життя. Позов не містить належних та допустимих доказів на підтвердженя втрат немайнового характеру позивача у вигляді моральних страждань. Суд першої інстанції не врахував, що відмовляючи у задоволенні позову позивача у справі №404/8916/19 про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 537 Проскорочення штату пррацівників , Кропивницький апеляційний суд одночасно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. Таким чином, на переконання скаржника, визнаючи правомірність дій відповідача щодо скорочення штату працівників, апеляційний суд не визнав існування будь-яких негативних наслідків для позивача та його права на компенсацію моральної шкоди.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Після усунення судом першої інстанції недоліків у оформленні матеріалів даної срави та повернення справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 березня 2021 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда; апеляційну скаргу Національного авіаційного університету залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Оскільки скаржником у встановлений строк недоліки апеляційної скарги були усунуті, відповідно до ухвали від 17 березня 2021 року апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зауважує, що у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального чи процесуального права, яка на думку відповідача, була порушена судом першої інстанції. Вважає, що наявні у справі докази були оцінені судом правильно та об`єктивно. Стверджує, що у звязку з неодноразовим судовим розглядом позовів позивача про поновлення його на роботі, відповідачу було достеменно відомо, що позивач є членом виборного органу первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ та професійної спілки авіапрацівників України. Профспілковим комітетом належним чином обгрунтовано причину ненадання згоди на звільнення позивача, оскільки зазначено, що згідно штатного розпису кількість заступників начальника Льотної академії НАУ залишилась без змін. Фактично, щоб звільнити ОСОБА_1 із займаної посади, відповідач додав до штатного розпису ще одну посаду заступника, прийняв на неї іншу особу, а потім скоротив займану позивачем посаду. У частині заперечень відповідача про відсутність у реєстрах Міністерства юстиції України відомостей про обрання позивача до складу виборного органу первинної профспілкової організації, зазначає про відсутність посилань на норми чинного законодавства, які зобов`язують профспілкову організацію подавати такі відомості до Міністерства. Вважає безпідставним посилання відповідача на надану Міністерством юстиції України інформацію, оскільки відповідачем не дотримано вимог процесуального закону щодо надання (надіслання) доказів позивачу. Також вказує на обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди (а.с. 5-9 том 2).

01 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в суді апеляційної інстанції, про що постановлено відповідну ухвалу.

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу Льотна академія НАУ підтримує правову позицію скаржника та просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити (а.с. 15-18 том 2).

Відповідач у поясненнях до апеляційної скарги зазначив про своє непогодження з відзивом на апеляційну скаргу, а також доповнив доводи апеляційної скарги, вказавши, що зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається дотримання профспілковим комітетом визначених законом строків розгляду звернення начальника Льотної академії НАУ від 15 січня 2020 року щодо погодження звільнення позивача з посади. У частині посилань суду на відмову Професійної спілки авіапрацівників України у наданні згоди на звільнення позивача, вказує на ч. 5 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , за якою, якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець. Зауважує про неврахування судом вимог ч. 8 ст. 43-1 КЗпП України, якою визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Вважає безпідставним посилання позивача на формальність підстав його звільнення, оскільки судом не досліджувалась правомірність визначення структури підприємства (а.с. 25-27 том 2).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року № 93 з підстав, що у ньому зазначені, здійснено заміну члена колегії з розгляд даної справи судді Дуковського О.Л. суддею Голованем А.М.

Протокольною ухвалою від 28 квітня 2021 року судом задоволено клопотання скаржника та відкладено апеляційний розгляд справи до 01 червня 2021 року.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 44, 53-55 том 2).

Ухвалою апеляційного суду від 01 червня 2021 року продовжено строк апеляційного розгляду справи на п`ятнадцять днів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Льотна академія НАУ є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету - державного вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації, що має статус неприбуткового.

ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника начальника Льотної академії НАУ.

Як вбачається з наявних у справі копій рішень Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2017 року у справі № 404/8222/16-ц та від 14 травня 2019 року у справі №404/838/18, які набрали законної сили, позивача двічі незаконно звільняли із займаної посади першого заступника начальника Льотної академії НАУ, що зумовлювало поновлення його на роботі у судовому порядку (а.с. 14-36 том 1).

24 жовтня 2019 року на засіданні структурної комісії Льотної академії НАУ було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, відповідно до якого, зокрема, ухвалено скоротити посаду першого заступника начальника академії, у звязку з тим, що передбачені посадовою інструкцією обов`язки були розподілені між іншими заступниками начальника академії (а.с. 81 том 1).

Відповідно до наказу начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року №537 Про скорочення штату працівників , винесеного на підставі рішення структурної комісії (протокол від 24 жовтня 2019 року №5) та п.1 ст.40, ст.49-2 КЗпП України , було внесено зміни до штатного розпису Льотної академії НАУ, скорочено штатну одиницю першого заступника начальника академії; доручено відділу кадрів попередити відповідно до чинного законодавства України, не пізніше ніж за 2 (два) місяці, першого заступника академії ОСОБА_1 про можливе його вивільнення та запропонувати йому переведення за його згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення ОСОБА_1 про його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення першого заступника начальника академії згідно з п.1 ст.40 КЗпП України провести відповідно до вимог діючого законодавства, з дотриманням відповідних пільг та компенсацій (а.с. 42 том 1).

З попередження про скорочення посади вбачається, що 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено із зазначеним наказом та запропоновано зайняти одну з вакантних посад, які на той час були в академії, протягом двох місяців (а.с.43, 84-85 том 1). У подальшому позивачу пропонувались посади, вакантні станом на 26 грудня 2019 року, 17 січня 2020 року, 30 січня 2020 року, 03 лютого 2020 року та 04 лютого 2020 року, від переведення на які останній відмовився (а.с. 87-92 том 1).

Листом начальника Льотної академії НАУ від 31 жовтня 2019 року №01-08/3027 було повідомлено голову первинної профспілкової організації авіапрацівників Льотної академії НАУ, що на підставі рішення структурної комісії Льотної академії НАУ від 24 жовтня 2019 року в кінці січня 2020 року заплановано скоротити штатну одиницю першого заступника начальника академії (а.с.97 том 1).

У поданні від 15 січня 2020 року №01-08/75 начальником Льотної академії НАУ висловлено прохання до голови первинної профспілкової організації розглянути зазначене подання в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надати згоду на звільнення першого заступника начальника академії ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Водночас наголошено, що оскільки ОСОБА_1 відноситься до управлінського (керівного) складу Льотної академії НАУ, він не може одночасно представляти інтереси роботодавця та профспілкового органу від імені працівників (а.с. 101-102 том 1).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 січня 2020 року у справі № 404/8916/19 було задоволено частково позов ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету; скасовано наказ начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року №537 Про скорочення штату працівників ; стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. (а.с. 37-41 том 1).

Відповідно до протоколу від 31 січня 2020 року № 2, на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ було розглянуто подання щодо скорочення штату відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України та вирішено не надавати згоду на звільнення ОСОБА_1 , виходячи з того, що згідно зі штатним розписом Льотної академії НАУ кількість заступників начальника академії залишилось без змін, тобто посади заступників не скорочувались. Зазначено про надання ОСОБА_1 судового рішення про скасування наказу начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року № 537. При прийнятті рішення, профспілковим комітетом також враховано, що позивач був обраний до складу профспілкового комітету звітно-виборною профспілковою конференцією за рекомендацією профгрупи управління одноголосно без зауважень та застережень. Протягом всього часу роботи в профспілковому комітеті ОСОБА_1 жодного разу не був делегований до комісії, що обговорювала текст (або зміни до тексту) колективного договору Льотної академії НАУ від імені працівників. Враховуючи вимоги чинного законодавства посада першого заступника не відноситься до визначення роботодавець (а.с. 46-47 том 1).

Наказом начальника Льотної академії НАУ від 04 лютого 2020 року № 59/о Про звільнення ОСОБА_1 (оскаржуваний наказ) на підставі п.1 ст. 40, ст. 44, ст. 49-2 КЗпП України, наказу № 537 від 28 жовтня 2019 року, рішення структурної комісії, протокол № 5 від 24 жовтня 2019 року, відмови ОСОБА_1 від запропонованих посад, першого заступника начальника академії ОСОБА_1 звільнено з роботи 04 лютого 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9 том 1).

У ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем надано до суду постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, відповідно до якої судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу Національного авіаційного університету; рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 січня 2020 року у справі № 404/8916/19 скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про скасування наказу начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року №537 Про скорочення штату та стягнення моральної шкоди відмовлено (а.с. 131-133 том 1).

Також відповідач надав лист Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) від 08 травня 2020 року, яким на адвокатський запит представника відповідача повідомляється, що згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань первинна профспілкова організація Льотна академія НАУ легалізована як первинна організація Професійної спілки Авіапрацівників 29 березня 2000 року. Відповідно до матеріалів реєстраційної справи інформація про обрання ОСОБА_1 до керівних органів профспілкової організації станом на 07 травня 2020 року до управління юстиції не подавалась (а.с. 134 том 1)

Ухвалою суду першої інстанції від 12 травня 2020 року у даній справі була запитана згода Професійної спілки авіапрацівників України на звільнення позивача (а.с. 122-123 том 1).

На виконання зазначеного судового рішення Професійною спілкою авіапрацівників України надіслано постанову від 10 серпня 2020 року № П-16-1г, зі змісту якої вбачається, що 31 січня 2020 року профспілковий комітет ППО Льотної академії НАУ розглянув подання адміністрації Льотної академії та постановив не надавати згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також, видаючи наказ від 04 лютого 2020 року № 59/о адміністрація академії не запитала згоди вищого виборного органу Професійної спілки авіапрацівників України на звільнення ОСОБА_1 , чим грубо порушила вимоги ч.4 ст. 252 КЗпП України. Враховуючи викладене, президія Центрального комітету Профспілки авіапрацівників України постановила відмовити у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника академії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 145 том 1).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Конституція України закріпила не тільки право кожного на працю, а й гарантії реалізації цього права як особисто, так і через об`єднання громадян, зокрема професійні спілки. Право громадян на об`єднання у професійні спілки, які утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів, встановлено ч.3 ст.36 Конституції України, ст. 243 КЗпП України .

Відповідно до ст.ст. 244, 247, 248 КЗпП України на професійні спілки покладається здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників.

Однією з правових гарантій від незаконного звільнення є встановлені законом обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, у разі ухвалення рішення про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має чітко додержуватися правил і порядку, встановлених законодавством, а також враховувати особливості застосування підстав звільнення. У тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43-1 КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за погодженнями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві (в установі, організації). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Крім того, звільнення працівників на підприємстві погоджується з профспілковою організацією (ст. 43 КЗпП України), членом якої є працівник. Перед плановим вивільненням працівників роботодавець видає економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. Наказ погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (далі - профспілка) за три місяці до звільнення працівників. Це і буде офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно до ст. 494 КЗпП України та ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та беручи до уваги непогодження наказу начальника Льотної академії НАУ від 28 жовтня 2019 року №537 Про скорочення штату з виборним органом первинної профспілкової організації, відсутність попередньої згоди на звільнення позивача первинної організації Професійної спілки Авіапрацівників, членом якої є позивач, та Профспілки авіапрацівників України , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням встановленої законом процедури.

При цьому, колегія суддів критично сприймає доводи скаржника про відсутність доказів обрання позивача до складу виборних органів первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ. Так, у матеріалах справи наявний витяг з протоколу звітно-виборчої конференції первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ від 20 травня 2016 року № 1, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 був обраний членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ (а.с. 44-45 том 1).

До того ж обставина, що ОСОБА_1 входить до складу первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ була встановлена у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій у справі №404/838/18, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року, а тому відповідно до вимог процесуального закону не підлягає доказуванню.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц вказано, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Інформація Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), на яку посилається скаржник, не береться судом до уваги, оскільки не спростовує обрання ОСОБА_1 до виборних органів профспілкової організації, а свідчить про неподання профспілкою відповідної інформації до своєї реєстраційної справи. Зазначене не може бути перешкодою для застосування визначених законом гарантій при звільненні члена профспілкової організації.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зважаючи на викладені вимоги процесуального закону та недоведення відповідачем неможливості самостійно надати відповідний доказ, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано вимоги ст. 84 ЦПК України та обгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а тому відхиляє відповідний довід апеляційної скарги.

У частині доводів апеляційної скарги щодо відсутності належного обгрунтування відмови профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15 викладена правова позиція, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Як було встановлено судами, відмовляючи у наданні згоди на звільнення позивача, первинна профспілкова організація Льотної академії НАУ, крім рішення суду у справі №404/8916/19, яке у подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції, посилається на те, що згідно штатного розпису в Льотній академії НАУ кількість заступників начальника академії залишилось без змін, тобто посади заступників фактично не скорочувались.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У контексті викладеного, колегія суддів враховує, що відповідно до п. а ч. 2 ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Оскільки відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку зазначений довід профспілкової організації не спростований, колегія суддів вважає рішення первинної профспілкової організації Льотної академії НАУ про ненадання дозволу на звільнення позивача на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України достатньо обгрунтованим.

До того ж, судом першої інстанції доцільно враховано, що професійна спілка авіапрацівників України, згода якої на звільнення відповідачем взагалі не запитувалась, також відмовила у наданні згоди на звільнення позивача з посади першого заступника начальника академії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Є безпідставними також доводи, якими відповідач доповнив апеляційну скаргу щодо недотримання профспілковим комітетом визначених законом строків розгляду звернення начальника Льотної академії НАУ щодо погодження звільнення позивача з посади.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 43 КЗпП України подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником має бути розглянуто профкомом у п`ятнадцятиденний термін у присутності працівника, на якого воно винесене. Отримавши подання від роботодавця, голова профкому в межах 15-ти денного терміну планує засідання профкому з означеного питання, на яке в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) запрошує працівника з тим, щоб вислухати його особисті доводи та переконатися, чи адміністрацією під також є безпідставнимиприємства дотримані норми трудового законодавства та чи на законних підставах проводиться звільнення працівника.

Як вбачається з фактичних обставин справи, подання начальника академії від 15 січня 2020 року було отримане головою первинної профспілкової організації 20 січня 2020 року, про що свідчить його підпис, та розглянуте на засіданні профспілкового комітету 31 січня 2020 року, тобто у межах визначеного законом строку (а.с. 101-102, 46-47 том 1).

Таким чином, на підставі повного і всебічного дослідження наявних у справі доказів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про незаконність оспорюваного наказу та наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заперечень щодо порядку нарахування та розміру визначеного судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 143232,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційна скарга не містить, рішення в цій частині не спростовується.

Позивач посилається на те, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, яку він оцінив у 50 000,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що достатнім та розумним буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Скаржник вважає, що у задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити у повному обсязі, у зв`язку з її недоведеністю, вказуючи зокрема, що відмовляючи у задоволенні позову позивача у справі №404/8916/19 про скасування наказу від 28 жовтня 2019 року № 537 Про скорочення штату пррацівників , Кропивницький апеляційний суд одночасно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. Таким чином, апеляційний суд не визнав існування будь-яких негативних наслідків для позивача та його права на компенсацію моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки відмовляючи у стягненні моральної шкоди у справі №404/8916/19 суд апеляційної інстанції вказав на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача щодо видання наказу Про скорочення штату працівників та втратою нормальних життєвих зв`язків позивачем.

Однак, на переконання апеляційного суду у даній справі, наявність втрат немайнового характеру внаслідок негативних явищ, спричинених позивачу черговим незаконним звільненням, є очевидним.

Отже, місцевий суд, повно і всебічно врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегією суддів не встановлено, а тому у її задоволенні слід відмовити, залишивши оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

Оскільки судом першої інстанції рішення у даній справі ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного авіаційного університету залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2020 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

повний текст виготовлено 4 червня 2021 року

Головуючий суддя Л.М. Дьомич

Судді А.М. Головань

О.А. Письменній