Рішення

від 13.05.2021 по справі 204/8829/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8829/20

Провадження № 2/204/690/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.

за участю секретаря Легостаєвої А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Уповноваженої особи ФГВФО АТ Дельта Банк , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року до суду надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Уповноваженої особи ФГВФО АТ Дельта Банк , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно, у якій позивач просила визнати недійсним з дати видання договір про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, укладений між AT «Дельта Банк« та ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403, а також припинити дію заборони відчуження на рухоме майно, зареєстровану 21 липня 2020 року за № 27955211 Дніпропетровською регіональною філією державне підприємства «Національні інформаційні системи« у зв`язку із укладанням договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403 автомобіля марки ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , легковий седан, р/в НОМЕР_3 , колір червоний, шляхом вилучення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що вона - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та є спадкоємцем належного йому майна. За життя ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8\аг-01-07 з ВАТ Укрпромбанк , згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38250 грн. з розрахунку 16,5% річних на весь час фактичного користування кредитом на строк з 09 січня 2007 року по 08 січня 2011 року на придбання автомобіля ВАЗ 11183-110-20, д/н НОМЕР_2 . 30 червня 2010 року між Укрпромбанком, AT «Дельта Банк« та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку права вимоги ж кредитними та забезпечувальними договорами. У зв`язку з чим, AT Дельта Банк набуло право вимоги за кредитним договором. Оскільки, позичальник протягом певного часу не виконував належним чином зобов`язання за договором, AT «Дельта Банк« 02 квітня 2013 року звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми - 23059,77 грн. - заборгованості за кредитним договором. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року у справі №227/1503/13-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь AT «Дельта Банк« заборгованість у сумі 22103 грн. 52 коп. і 221 грн. 04 коп. на відшкодуванні витрат зі сплати судового збору. На підставі вказаного рішення було відкрито виконавче провадження № 43187098 та накладено арешт на автомобіль. Оскільки, ОСОБА_2 було сплачено суму заборгованості за судові рішенням в повному обсязі, 01 грудня 2016 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 43187098 на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом та вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на автомобіль ВАЗ 11183-110-20. Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка прийняла спадщину в т.ч. на вищевказаний автомобіль. Однак, в липні 2020 року за адресою проживання померлих батьків нею було отримано листа від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп« з якого вона, дізналась про наявність договору про відступлення права вимоги від AT «ДельтаБанк« до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп« та отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до якого вбачається, що на автомобіль знову накладено обтяження у вигляді заборони відчуження. Позивач вважає вказаний договір та обтяження рухомого майна незаконним, оскільки з урахуванням того, що позичальник ОСОБА_2 належним чином та у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 9 січня 2007 року, виконавши рішення суду, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом вилучення запису про обтяження автомобіля з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Також, оскільки обтяження виникло саме на підставі вказаного договору та про що зазначено в витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на думку позивача, також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2258/К від 15.06.2020 року. Вказаним обтяженням належного позивачу автомобіля порушуються її цивільні права, як власника на вільне розпорядження належним майном та зазначене право підлягає захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свої прав.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі. Сторонам було направлено копію ухвали від 25.01.2021 року, а також відповідачам було направлено копію позовної заяви із додатками. Також, ухвалою суду від 25.01.2021 року витребувано у Добропільського міськрайонного суду Донецької області належним чином засвідчену копію рішення суду від 14 жовтня 2013 року у справі №227/1503/13-ц та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової Алли Володимирівни належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, реєстровий №403.

Відповідачем АТ Дельта Банк у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, звертали увагу суду на ті обставини, що позивачем належним чином не обґрунтовано, які саме права порушено фактом укладення спірного Договору та як наслідок, наявності підстав для його оскарження в судовому порядку, звертав увагу суду, що відступлення права вимоги від первісного кредитора, який перебуває у стані ліквідації та виведення з ринку було здійснено з дотриманням норм чинного законодавства.

16 березня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у яких вона спростовувала міркування Відповідача, та наполягала на задоволенні позову, посилаючись на мотиви, викладені у позові.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та є спадкоємцем належного йому майна.

09 січня 2007 року між ТОВ Український промисловий банк та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 8/аг-01-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 38250 грн. на придбання автомобіля ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , на строк 48 місяців з поверненням кредиту 08 січня 2011 року, з виплатою процентів за користування кредитом 16,5% річних, комісії 0,1 % від суми кредиту за управління кредитом. Умовами даного кредитного договору в п.п 2.4, 2.5 передбачений порядок повернення кредиту щомісячно частками не менше як 796,88 грн. по 10 число кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем отримання кредиту на зазначений відкритий позичковий рахунок, а також нарахування і виплати процентів і комісії.

30 червня 2010 року між ПАТ Дельта Банк , ТОВ Український промисловий банк та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений нотаріально, у зв`язку з чим AT Дельта Банк набуло право вимоги за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 9 січня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, позичальник протягом певного часу не виконував належним чином зобов`язання за договором, AT «Дельта Банк« у квітні 2013 року звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми - 23059,77 грн. - заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року у справі №227/1503/13-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь AT «Дельта Банк« заборгованість у сумі 22103 грн. 52 коп. і 221 грн. 04 коп. на відшкодуванні витрат зі сплати судового збору.

На підставі вказаного рішення було відкрито виконавче провадження №43187098 та постановою державного виконавця Добропільського МРУЮ від 05.05.2014 року було накладено арешт на автомобіль.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 р. №664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 жовтня 2015 р. прийняте рішення №181 Про початок здійснення процедури ліквідації AT Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT Дельта Банк та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Оскільки, ОСОБА_2 було сплачено суму заборгованості за судовим рішенням в повному обсязі, постановою державного виконавця Добропільського МРУЮ від 01.12.2016 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43187098 на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом та 04.01.2017 року вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на автомобіль ВАЗ 11183-110-20.

Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину в т.ч. на вищевказаний автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Однак, в липні 2020 року за адресою проживання батьків, позивачем було отримано листа №0706/1116 від 06.07.2020 року від відповідача ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , в якому відповідач, посилаючись на укладення договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп« , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальне округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403, вимагає сплатити суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15.06.2020 року складає 20588,36 грн.

Також, з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 67034843 від 21.07.2020 року вбачається, що на автомобіль 21.07.2020 року було знову накладено обтяження у вигляді заборони відчуження, обтяжувачем зазначено ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , а підставою обтяження в витязі зазначено згаданий договір про відступлення права вимоги 2258/К від 15.06.2020 року, розмір зобов`язання - 38250 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань.

У справі, що розглядається, позивачем заперечується наявність у неї та у спадкодавця (боржника) заборгованості перед кредитором внаслідок виконання рішення суду про стягнення такої заборгованості, разом з тим, не надано жодних доказів на обґрунтування наявності боргу, його складових, розміру та підстав нарахування, право вимоги за яким було предметом спірного Договору відступлення права вимоги, більше того, не надано суду і сам спірний Договір.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової Алли Володимирівни належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, реєстровий №403.

Зазначена ухвала неодноразово надіслана судом на адресу третьої особи - приватного нотаріуса, однак жодних документів на її виконання чи повідомлень про неможливість подання таких доказів, суду надано не було.

За ч.2 ст. 43 ЦПК України - учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи

За положенням ч.10 ст.84 ЦПК України - у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Окрім того, відповідачами по справі будь-яких документів, їх жодних копій щодо укладення спірного договору та обґрунтування наявності невиконаного зобов`язання за кредитним договором, для вивчення та долучення до матеріалів справи - відповідачами також надано не було.

Принцип змагальності сторін цивільного процесу, закріплений в ст.12 ЦПК України, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно вимог ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст.12,13,81 ЦПК України).

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та тих обставин, що Позивач вичерпав можливості довести будь-яким доказом (клопотання про витребування доказів, які були судом задоволені, однак не виконані третьою особою) саме відсутність існування певних фактів (відсутність боргу та припинення внаслідок цього зобов`язання за договором), саме ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , та АТ Дельта Банк , як сторони спірного договору та зокрема АТ Дельта Банк , який у відзиві стверджує про дотримання порядку встановленого Законом, щодо відступлення права вимоги, мав можливості довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заперечення заявлених позовних вимог, чого ним зроблено не було та фактично бездоказово презюмовано дотримання порядку відступлення права вимоги, без доведення існування права такої вимоги взагалі.

Суд констатує, що АТ Дельта Банк не доведено стверджувальної ним обставини - відступлення права вимоги відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, що з урахуванням процесуальної поведінки третьої особи по справі та вказаного відповідача, який не надає жодних доказів на підтвердження своїх доводів та спростування доводів позивача та позицію іншого співвідповідача, який взагалі не надав суду будь-яких відзивів чи пояснень, саме відповідачі у цьому випадку несуть ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді задоволення позову.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Отже, суд визнає встановленою обставину, що 01.12.2016 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) є датою, коли зобов`язання ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 8/аг-01-07, припинилося.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст.509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Отже, виходячи із загальних правил та положень ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора.

Така правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 22.01.2020 у справі №925/1204/15.

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №914/2567/17 та від 04.06.2020 року у справі №910/1755/19, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам .

Водночас, судом було досліджено правову природу первісного зобов`язання, що було передано від AT «Дельта Банк« до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , та було встановлено, що 01.12.2016 року зобов`язання (обов`язки) позичальника за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 9 січня 2007 року припинилися, будь-яких рішень судів, щодо стягнення сум за ст.625 ЦК України з позичальника матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, про відсутність у АТ Дельта Банк прав вимоги за вказаним зобов`язанням станом на дату відступлення права вимоги 15.06.2020 року, та як наслідок - неможливості передачі таких прав до ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , що має наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, укладеного між AT «Дельта Банк« та ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп« , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403, в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 8\аг-01-07 від 09.01.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ Укрпромбанк .

Щодо заперечень АТ Дельта Банк щодо відсутності порушення прав позивача спірним договором, суд зазначає наступне.

Правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України.

З огляду на зазначені приписи, а також правила ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, договір, який оспорюється особою, що не була його стороною, повинен впливати на певні права та обов`язки такої заінтересованої особи.

Позов у цій справі було подано, як зазначалося, про визнання правочину недійсними.

Так, позивач, який порушив питання про визнання оспорюваного правочину недійсним, обґрунтовує порушення своїх прав тими обставинами, що внаслідок неправомірного набуття прав вимоги та внесеного на його підставі обтяження, позивача обмежено у можливості розпорядження успадкованим майном.

Суд, з урахуванням досліджених матеріалів справи та встановлених обставин, вважає наведені позивачем доводи обгрунтованими і доведеними належними і вірогідними доказами в частині факту порушення (невизнання, оспорювання) його - позивача - прав та/або законних інтересів таким правочином, а отже, наявності права на оскарження такого договору.

Також підлягають задоволенню вимоги позову в частині припинення обтяження рухомого майна, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положення ст.1 Закону України Про заставу , застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України Про заставу застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Отже, правовідносини щодо забезпечення виконання зобов`язання не можуть існувати самостійно від такого зобов`язання.

Статтею 19 Закону України Про заставу передбачено, що за рахунок заставного майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч.1 ст.20 Закону України Про заставу ). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 1 ч.1 ст.593 ЦК України, встановлено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Аналогічні положення містяться у статті 28 Закону України Про заставу . Зокрема в законі зазначено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання, а також в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Отже, у зв`язку з припиненням зобов`язання за кредитним договором шляхом його повного виконання, правовідносини за кредитним договором припинилися у зв`язку з їх виконанням, то і застава припинилася в силу ч.1 ст.28 ЗУ Про заставу .

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому, положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до вимог ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В розумінні ст.43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , відомості про припинення обтяження можуть реєструватися держателем або реєстратором Держреєстру тільки на підставі заяви обтяжувача або рішення суду.

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 року.

Відповідно до вимог ст.43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Відповідно до п. п.24-26 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 року, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, однак надаючи оцінку способу захисту обраного позивачем та формулюванню заявлених позовних вимог, суд, відповідно до ст.5 ЦПК України, вважає необхідним припинити обтяження рухомого майна зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21 липня 2020 року за №27955211 Дніпропетровською регіональною філією державне підприємства «Національні інформаційні системи« , щодо об`єкта обтяження: автомобіля ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , легковий седан, р/в НОМЕР_3 , колір червоний, шляхом вилучення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що не є виходом за межі позовних вимог та буде ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідатиме змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, таким чином задовольнивши позовні вимоги.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,15,16,202,178, 182, 203,204,215, 391, 509, 512,514,516, 535, 593, 1048, 1054, ЦК України, ст.ст.1,3,19,20,28 Закону України Про заставу , ст.43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , ст.ст.2 4, 10, 11-13, 15, 76-80, 81, 82, 89, 141, 158, 223, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (місцезнаходження: 49089, м.Дніпро, вул.Автотранспортна, буд.2, офіс 206), Уповноваженої особи ФГВФО АТ Дельта Банк (місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Дружби Народів, буд.38), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та припинення обтяження на рухоме майно - задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, укладений між AT «Дельта Банк« та ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий № 403.

Припинити обтяження рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21 липня 2020 року за №27955211 Дніпропетровською регіональною філією державне підприємства «Національні інформаційні системи« , у зв`язку із укладанням договору про відступлення права вимоги №2258/К від 15.06.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №403, щодо об`єкта обтяження: автомобіля ВАЗ 11189-110-20, номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , легковий седан, р/в НОМЕР_3 , колір червоний, шляхом вилучення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Стягнути з AT «Дельта Банк« , ТОВ ФК Дніпрофінансгруп по 840 грн. 80 коп. з кожного на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар