Вирок

від 10.06.2021 по справі 531/880/20

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/880/20

Провадження №1-кп/550/16/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

потерпілої - ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2020р. за № 12020170350000192 по обвинуваченню

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сармаково Зольського району Кабардино-Балкарської Республіки, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

УСТАНОВИВ:

13 квітня 2020 року близько 22.00 години ОСОБА_11 , знаходячись поблизу багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході спілкування із раніше знайомою ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс потерпілій ОСОБА_7 по одному удару кулаком правої руки в ліве плече та ліву нижню частину тулуба, один удар ступнею ноги, взутою у взуття, у тулуб в районі правого боку. В подальшому ОСОБА_9 , тримаючи власний велосипед в руках, умисно штовхнув його силою в напрямку потерпілої ОСОБА_7 та спричинив забій правої гомілки. Після чого, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 наніс потерпілій ОСОБА_7 по одному удару кулаком правої руки в голову та обличчя.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №87 від 08.05.2020, поділяються на наступні умовні групи:

а) закрита травма живота - смугастий синець в лівій нижній частині тулуба (на межі грудної клітки і живота), розрив селезінки, крововилив в порожнину очеревини в кількості 1,5 л., які по критерію небезпеки для життя, кваліфікуються як ТЯЖКЕ тілесне ушкодження;

б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п`ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном, які по критеріюнебезпеки дляжиття,кваліфікуються як ОСОБА_12 тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в спричиненні потерпілій ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав, та вказав, що визнає лише свою вину щодо нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений дав показання, що з потерпілою ОСОБА_7 він проживав з 2017 року по серпень 2019 року, а з вересня по листопад 2019 року вони не спілкувалися, не сварилися, але зустрічалися і розійшлися через конфлікт з громадянином Тютюнником. В листопаді 2019р. вони знову помирилися, але разом не проживали.

Обвинувачений вказав, що 13.04.2020 року о 20 годині після закінчення робочого часу він провів ОСОБА_13 , яка поїхала додому, і він теж пішов додому. Потім, ОСОБА_9 почав телефонувати останній та її матері, однак потерпіла не відповідала на дзвінки. Обвинувачений вказує, що розхвилювавшись, пішов до своєї сестри, взяв велосипед і поїхав до потерпілої додому, продовжуючи при цьому їй телефонувати. Під`їжджаючи до будинку потерпілої, він помітив, що з двору ОСОБА_14 виїхав на автомобілі громадянин ОСОБА_15 . Далі, він заїхав у двір та помітив, що потерпіла стояла біля під`їзду будинку. Обвинувачений зазначив, що він та ОСОБА_14 зайшли до під`їзду будинку, при цьому велосипед він залишив саме біля під`їзду будинку, та він помітив, що потерпілу лихоманило. Далі обвинувачений розвернув курточку потерпілої і побачив, що вона була лише в одній нижній білизні. Після чого, як вказує обвинувачений, він вдарив потерпілу по обличчю, а саме - наніс два удари долонею по щоці, і в подальшому між ними почалася сварка, яка тривала близько 20-30 хвилин. При цьому ОСОБА_9 вказав, що потерпіла не падала, по тулубу, ногах він її не бив, однак об перило на сходах вона все ж могла в той час вдаритися. Також зазначив, що в той час у ОСОБА_14 синець міг утворитися також від дотику ОСОБА_15 до неї. Під час сварки вони стояли у під`їзді будинку. Потім ОСОБА_14 зайшла в квартиру, а він близько 5 хв постояв на сходинковому майданчику, покурив, постукав у двері, покликав ОСОБА_14 і потерпіла знову вийшла до нього. Обвинувачений сказав, що не хотів її бити і дуже шкодує про те, що трапилося. В подальшому вони розійшлися і обвинувачений поїхав до сестри, побув у неї деякий час, та пішов додому.

На другий день обвинувачений побачив синець під лівим оком в Уляни, хотів вибачатися перед нею, однак вона почала уникати обвинуваченого, коли він приходив до неї на роботу разом з матір`ю, і не відповідала на його телефонні дзвінки. При цьому, ОСОБА_9 зазначив, що після вищезазначеного інциденту у потерпілої два тижні не було тілесних ушкоджень, про які в подальшому вона повідомила працівників поліції. Також обвинувачений вказав, що він їздив до батьків потерпілої, пропонував кошти на її лікування, однак вони відмовилися. Крім того, писав повідомлення ОСОБА_14 , щоб вона відреагувала, однак вона була постійно занята. Обвинувачений зазначив, що лікар, який робив операцію ОСОБА_14 , говорив про те, що вона могла отримати тілесні ушкодження і за місяць, або раніше до вищевказаної події.

Обвинувачений стверджує, що раніше потерпіла йому не говорила, що в неї є інвалідність, однак йому відомо, що потерпіла постійно їздила здавати кров і в неї завжди були синці на руках і ногах, які могли утворюватися лише від дотику руками до тіла. Про те, що ОСОБА_7 перебувала на обліку, ОСОБА_9 не знав, але йому було відомо, що вона отримувала пенсію, при цьому потерпіла не говорила нічого про свою хворобу.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його вина повністю підтверджується сукупністю зібраних під час кримінального провадження та безпосередньо досліджених під час судового розгляду наступними доказами.

Так допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 дала показання, що раніше вона зустрічалась з обвинуваченим та разом проживала, вони знайомі три роки. Раніше обвинувачений також наносив їй тілесні ушкодження і між ними виникали сварки. Так 13.04.2020 ввечері вона була вдома, обвинувачений їй постійно телефонував, писав смс - повідомлення, та вони посварилися через те, що вона не захотіла після роботи залишитись у нього, але потерпіла йому не відповідала. В подальшому обвинувачений приїхав до неї на велосипеді, підійшов до квартири, постукав у двері, матір відчинила їх та позвала ОСОБА_14 до ОСОБА_16 . Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли у двір, та останній почав ревнувати потерпілу, далі вдарив її. При цьому потерпіла вказала, що удари були нанесені наступним чином: руками лівою та правою - під око; лівою ногою - в ліве плече і бік, при цьому тримаючи її правою рукою; а також придавив велосипедом. Все це відбувалося біля під`їзду будинку, а саме збоку будинку. Потерпіла хотіла закричати, обвинувачений закрив їй рот і сказав, що вб`є, якщо буде кричати. В подальшому вони стояли під під`їздом будинку та піднялись на сходинковий майданчик. Потім потерпіла пішла додому і їй тато відчинив двері квартири та після цього вона більше нікуди не виходила того дня.

На другий день потерпіла прокинулась та поїхала в поліцію писати заяву по факту нанесення їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Потерпіла вказала, що на третій день після події у неї почало боліти в області живота, і через два дні їй стало ще гірше. В подальшому їй зробили операцію та 10 травня 2020 року ОСОБА_14 виписали з лікарні.

Потерпіла вказала, що обвинувачений так і не вибачився перед нею, за те, що побив її.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , мати потерпілої, дала показання, в яких зазначила, що 13.04.2020 року ввечері її донька була вдома, коли прийшов обвинувачений та попросив позвати ОСОБА_14 . Далі, донька вийшла з квартири, а потім хвилин за 30-40 повернулася в сльозах, не говорила, була брудною та сказала, що її побив ОСОБА_16 , але за що саме, вона не знає, та все це відбувалось під під`їздом будинку. Свідок вказує, що на доньці були тілесні ушкодження: на руках синці, покрасніння з лівої сторони в області живота. В подальшому на протязі наступних днів ОСОБА_14 ставало все гірше та її забрали до лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , батько потерпілої, дав показання, в яких вказав, що у квітні 2020 року ввечері він був вдома та хтось постукав у двері, донька вийшла і через півгодини повернулася додому з синцем на обличчі біля ока та сказала, що її побив ОСОБА_16 біля під`їзду будинку. Також на доньці були тілесні ушкодження в області під ребрами. В подальшому доньці ставало гірше кожного дня і одного дня вона зателефонувала батьку і попросила забрати її додому, бо потерпілій стало дуже погано.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , колега потерпілої по роботі, дала показання, в яких вказала, що одного дня ОСОБА_14 прийшла на роботу, зняла окуляри та свідок побачила, що вона побита, а саме: синці на лиці, шиї. Також її тіло було побитим, а саме - було наявне ушкодження в області ребер. Крім того, свідку відомо, що у потерпілої були кровотечі та те, що їй було завдано удари ногами. Уляна сказала свідку, що її побив ОСОБА_20 . В подальшому потерпілій ставало ще гірше та вона потрапила до лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , сусід потерпілої, дав показання, що 13.04.20 близько 21 год він заходив до під`їзду будинку та бачив, як ОСОБА_13 та ОСОБА_20 стояли і спілкувалися. Свідок до них привітався і пішов до своєї квартири. При цьому, свідок вказав, що у зазначений час не бачив велосипеда біля обвинуваченого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , подруга потерпілої, яка також знає обвинуваченого, повідомила, що 13.04.20 потерпіла сплачувала за проведення СМЕ та розповідала їй, що її побив ОСОБА_20 , при цьому свідок бачила синець під оком останньої та ушкодження на ребрі ліворуч. Світок також зазначила, що раніше в ОСОБА_14 і ОСОБА_16 траплялися сварки, причина яких їй невідома.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , сусідка потерпілої, дала показання, що їй відомо, що ОСОБА_16 знущався на ОСОБА_14 раніше, знаючи, що вона хворіє. Після того, як ОСОБА_16 з ОСОБА_14 перестали проживати разом, він постійно її чекав кожного ранку біля аптеки, де вона працює. Свідок, зазначила, що особисто бачила раніше синці на потерпілій. Що стосується події 13.04.2020, то їй про це стало відомо зі слів іншої особи та вона не була свідком тих подій. Також свідок вказала, що поліція сказала, що ОСОБА_16 побив ОСОБА_14 в під`їзді будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 , знайомий потерпілої, дав показання, в яких зазначив, що 13.04.2020 у вечірній час він їздив до потерпілої і бачив, як йому на зустріч їхав обвинувачений. Потім близько 22 год-23 год потерпіла зателефонувала йому і сказала, що її побив ОСОБА_16 . Свідок вказав, що наступного дня потерпіла зайшла до нього і він побачив, що потерпіла була вся «синя» в області очей і показала фотографії, на яких і нога, і спина були «сині». Також свідок вказав, що обвинувачений не міг бачити його біля будинку ОСОБА_14 , бо він його бачив в районі зупинки. Також, свідок вказав, що не знає, чи раніше обвинувачений наносив тілесні ушкодження потерпілій і про захворювання крові ОСОБА_14 він також не знає. Крім того, зазначив, що у нього не було сварок з обвинуваченим через ревнощі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , сестра обвинуваченого, дала показання, що того вечора ОСОБА_16 прийшов до неї і попросив велосипед, щоб поїхати до ОСОБА_14 , бо не міг до неї дозвонитися. Повернувся обвинувачений десь через годину і сказав, що посварився з нею через зраду і бачив, як від потерпілої від`їзжав ОСОБА_26 . В той час у обвинуваченого трусилися руки, і вона йому зробила каву. Свідок вказала, що обвинувачений дуже кохав потерпілу, проживав з нею три роки. Також ОСОБА_25 вказала, що ОСОБА_16 не бив ОСОБА_14 , не вступав у конфлікт і їй відомо, що раніше вони сварилися, але чи він її раніше бив, свідку невідомо. Також свідок вказала, що потерпіла лікувалася разом з її дитиною в онкогематології.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 , завідувач хірургічного відділення Карлівської ЦРЛ, дав показання, в яких зазначив, що у квітні 2020р. поступила хвора ОСОБА_7 із закритою травмою живота, розривом селезінки кровотечею, та врезультаті лікування було прийнято рішення видалити селезінку оперативним втручанням та зробити переливання крові. Свідок вказав, що в історії хвороби запис вівся зі слів хворої, її матері, так як потерпіла була побита. Операція відбулася через місяць та без видалення селезінки не можна було вилікувати хвору, так як кровотеча була тривалою. Свідок зазначив, що потерпіла повідомляла про своє захворювання крові, однак розрив селезінки не міг виникнути від наявного захворювання. Свідок також зазначив, що лікували потерпілу внаслідок саме травми селезінки, а не її хворобу, та якщо б селезінку не видалили, ОСОБА_14 могла померти. Крім того, свідок вказав що існує протокол надання допомоги при захворюванні селезінки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , старша медсестра хірургічного відділення Карлівської ЦРЛ, дала показання, в яких зазначила, що навесні 2020р. поступила на лікування ОСОБА_7 . Діагноз хворої свідок не пам`ятає, однак вказала, що у неї був розрив селезінки, тупа травма живота. Із слів матері потерпілої свідку стало відомо, що травми потерпілою отримані були від побиття. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_7 перебувала близько одного місяця.

Допитаний в судовому засідання експерт ОСОБА_29 дав показання, в яких зазначив, що він дійно проводив судові медичні експертизи по даному кримінальному провадженню, за результатами яких надав висновки експерта: №73 від 14.04.20р. та №87 від 08.05.20р. Як зазначив експерт, у потерпілої ОСОБА_7 дійсно була виявлена травма живота, а синці на тілі потерпілої без ушкодження (травмування) не могли утворитися, та всі тілесні ушкодження ОСОБА_7 безпосередньо утворилися внаслідок травматичної дії, а сам розрив селезінки не міг утворитися від захворювання крові потерпілої. ОСОБА_30 також вказав, що йому стало відомо про захворювання крові потерпілої після оперативного втручання та вивчення медичної документації. Також експерт зазначив, що можна допустити, що тілесні ушкодження утворилися при падінні на виступаючу поверхню, і тілесні ушкодження ним були описані саме ті, які він бачив. Також експерт вказавав, що йому для проведення експертного дослідження було достатньо наявної медичної документації і він не витребовував медичну документацію у слідчого.

Окрім показань потерпілої, свідків та експерта, вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.04.2020 року, в якому зазначено, що потерпіла ОСОБА_7 звернулася із заявою по факту нанесення їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень;

- даними протоколу огляду місця події від 15.04.2020 року, під час якого оглянуто прилеглу території біля підїзду №3 будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де, як вказала ОСОБА_7 , ОСОБА_9 наніс їй 13.04.2020 року тілесні ушкодження;

- даними протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицею від 25.04.2020 року, під час якого оглянуто прилеглу території біля під`їзду №3 будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де, як вказала ОСОБА_7 , ОСОБА_9 наніс їй 13.04.2020 року тілесні ушкодження;

- висновком експерта №73 від 15.04.2020 року, згідно якого на тілі громадянки ОСОБА_7 встановлені слідуючі тілесні ушкодження: гематоми повік лівого ока з післятравматичним запаленням коньюнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча в кількості п`яти (5), на спині ліворуч, в нижній частині шиї зліва та синець на передній поверхні правої гомілки з садном, які утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою травмуючою поверхнею, можливо в час та при обставинах, викладених в постанові та на які посилається підекспертна і згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (пункт 2.3.3. Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року );

- висновком експерта №87додаткової ексертизи від 08.05.2020р., згідно якого на тілі підекспертної ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження, які можна виділити в декілька умовних груп:

а) закрита травма живота - смугастий синець в лівій нижній частині тулуба (на межі грудної клітки і живота), розрив селезінки, крововилив в порожнину очеревини в кількості 1,5 л. (згідно медичної карти стаціонарного хворого№1106/148 х/в ІНФОРМАЦІЯ_2 , протокол операції № 52 від 24.04.2020 року хірург ОСОБА_27 );

б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п"ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном;

- закрита травма живота (група а) утворилася від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контактування на межі бокової поверхні грудної клітки і живота ліворуч, яким могла бути нога людини, кисть руки стиснена в кулак чи інший предмет з подібною характеристикою і згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 17.01.1995 року"по критеріюнебезпеки дляжиття п.п.2.1.1.а) 2.1.2.,2.1.3 л) кваліфікується як ТЯЖКЕ тілесне ушкодження;

- ушкодження групи б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п`ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою контактуючою поверхнею якими могли бути кисть руки стиснена в кулак, інші предмети з подібними характеристиками і разом кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (пункт 2.3.3.Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- всі вищезазначені тілесні ушкодження груп а) і б) синхронні за часом , по давності можуть відповідати часу і обставинам викладених в матеріалах кримінального провадження та на які посилається підекспертна та можуть відповідати подіям 13.04.2020 року.

- об`єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про заподіяння тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_7 в інший термінне виявлено. Пізня діагностика травми живота (розриву селезінки) могла бути пов`язана з атиповим перебігом травматичного процесу, періодичним тромбуванням ушкодженої ділянки органу, що в певній мірі зменшувало інтенсивність кровотечі, прийомом потерпілою знеболюючих препаратів;

- закрита травма живота у потерпілої ОСОБА_7 отримана 13 квітня 2020 року знаходиться в прямому причинно- наслідковому зв`язку з її госпіталізацією 24.04.2020 року в хірургічне відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 та послідуючим оперативним лікуванням;

- закрита травма живота у вигляді розриву селезінки та кровотечею в порожнину очеревини у потерпілої ОСОБА_7 не пов`язана із захворюванням останньої;

- ушкодження, виявлені на тілі громадянки ОСОБА_7 , не характерні для їх утворення при самоушкодженні чи при падінні з висоти власного зросту на площину;

- по життєвих показниках 24 квітня 2020 року травмована селезінка у потерпілої ОСОБА_7 видалена при оперативному втручанні в хірургічному відділенні Карлівської ЦРЛ (медична карта стаціонарного хворого №1106/148);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 з фототаблицею від 01.06.2020 року, під час проведення якого потерпіла розповіла, показала на місці механізм та обставини спричинення їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, що мало місце 13.04.2020 року близько 22 год;

- висновком експерта №101 додаткової експертизи по слідчому експерименту від 02.06.2020 року, згідно якого показання потерпілої ОСОБА_7 , дані нею під час проведення слідчого експерименту від 01.06.2020 року в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім`я.

Суд визнає зазначені докази достовірними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Також, при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності вини «поза розумним сумнівом», що має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, про що вказано у п. 54 рішення ЄСПЛ по справі «Козинець проти України» від 06.12.2007р.

Стосовно посилання сторони захисту на неналежність доказу фотокарток із зображенням нанесених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, долучених до матеріалів кримінального провадження, оскільки, на думку сторони захисту, вони не підтверджують факту нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій 13.04.2020, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 05.06.2020 року, на стадії досудового розслідування, за клопотанням потерпілої до матеріалів кримінального провадження були долучені фотознімки нанесених їй тілесних ушкоджень. В подальшому 11.02.2021 року, під час судового розгляду кримінального провадження, потерпіла через канцелярію суду подала вищевказані фотознімки із зображенням нанесених їй тілесних ушкоджень, на яких маються позначення дати «14.04.2020».

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд вказує, що надані потерпілою до матеріалів кримінального провадження фотознімки зображень тілесних ушкоджень, оцінюються судом в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та безпосередньо дослідженими судом, які узгоджуються між собою та у взаємозв`язку підтверджують факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, механізм їх нанесення та ступінь тяжкості нанесених тілесних ушкоджень.

За таких обставин, суд вважає безпідставним клопотання сторони захисту про визнання фотознімків тілесних ушкоджень, долучених до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілої ОСОБА_7 , неналежним доказом.

Також суд вважає безпідставним клопотання сторони захисту про визнання висновків експерта № 73 від 15.04.2020 та №87 від 08.05.2020 неналежними доказами по даному кримінальному провадженню, оскільки, з аналізу безпосередньо досліджених судом висновків експерта № 73 від 15.04.2020 та №87 від 08.05.2020, враховуючи показання допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_29 , вбачається, що вказані висновки не суперечать один одному, є обґрунтованими, здійснені на підставі безпосереднього обстеження потерпілої ОСОБА_7 та медичної документації на її ім`я, у відповідності до вимог чинного законодавства. Суд зазначає, що висновок експерта №87 від 08.05.2020 додаткової експертизи підтверджує висновки попереднього експертного дослідження №73 від 15.04.2020, які враховані під час надання кінцевого експертного висновку щодо отриманих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та ступеню їх тяжкості.

Щодо посилання захисника на невірну кваліфікацію тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою, суд зазначає наступне.

Згідно даних медичної картки стаціонарного хворого № 1106/148 ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.04.2020 року по 05.05.2020 року, тобто 11 ліжко-днів, та з 06.05.2020 по 08.05.2020 було продовжено строк листка непрацездатності.

ЗгідноПравил судово-медичноговизначення ступенятяжкості тілеснихушкоджень,затверджених НаказомМОЗ України№6від 17.01.1995року,ознаки тяжкоготілесного ушкодження: а)небезпека дляжиття; б)втрата будь-якогооргана абовтрата органомйого функцій; в)душевна хвороба; г)розлад здоров`я,поєднаний зістійкою втратоюпрацездатності неменш ніжна однутретину; д)переривання вагітності; е) невиправне знівечення обличчя.

Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

До ушкоджень,що небезпечнідля життя,належать: а)ті,що проникаютьу черепнупорожнину,у томучислі йбез ушкодженнямозку; б)відкриті йзакриті переломикісток склепіннята основичерепа,за виняткомкісток лицевогоскелета таізольованої тріщинитільки зовнішньоїпластинки склепіннячерепа; в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки;г)ізольовані внутрішньочерепнікрововиливи занаявності загрозливихдля життяявищ; д)ті,що проникаютьу каналхребта,у томучислі йбез ушкодженняспинного мозкута йогооболонок; е)переломо-вивихта переломитіл чиобох дугшийних хребців,односторонніпереломи дугIабо IIшийних хребців,а такожпереломи зубовидноговідростка IIшийного хребця;у томучислі безпорушення функціїспинного мозку; є)підвивихи шийниххребців занаявності загрозливихдля життяявищ,а такожїх вивихи; ж)закриті ушкодженняспинного мозкув шийномувідділі; з)перелом чипереломо-вивиходного абокількох груднихчи поперековиххребців зпорушенням функціїспинного мозкуабо занаявністю клінічновстановленого шокутяжкого ступеня; и)закриті ушкодженнягрудних,поперекових ікрижових сегментівспинного мозку,котрі супроводжувалисьтяжким спінальнимшоком чипорушенням функційтазових органів; і)ушкодження зповним (усіхшарів)порушенням цілостістінки глотки,гортані,трахеї, головнихбронхів,стравоходу,незалежно відтого збоку шкірянихпокривів чиз бокуслизової оболонки(просвітуоргана)вони заподіяні; ї)закриті переломипід`язичноїкістки,закриті йвідкриті ушкодженняендокринних залозділянок шиї(щитовидної,паращитовидної,вилочкової -у дітей)-все занаявності загрозливихдля життяявищ; й)поранення грудноїклітки,котрі прониклив плевральнупорожнину,порожнину перикардучи клітковинусередостіння, утому числіі безушкодження внутрішніхорганів; к)ушкодження живота,котрі прониклив черевнупорожнину,у томучислі ібез ушкодженнявнутрішніх органів; відкриті ушкодженнявнутрішніх органів,розміщених взаочеревному просторі(нирок,наднирників,підшлункової залози)і впорожнині таза(сечовийміхур,матка,яєчники,передміхурова залоза,верхній ісередній відділипрямої кишки,перетинкова частинауретри); л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів заочеревного простору, порожнини таза - все за наявності загрозливих для життя явищ;м)відкриті переломидіафіза (тіла)плечової,стегневої і великогомілковоїкісток; н)переломи кістоктаза занаявності загрозливихдля життяявищ; о)ушкодження,що спричинилишок тяжкогоступеня,масивну крововтрату,кому,гостру ниркову,печінкову недостатність,гостру недостатністьдихання,кровообігу,гормональну дисфункцію,гострі розладирегіонарного іорганного кровообігу,жирову чигазову емболію.Всі вонимусять підтверджуватисьоб`єктивнимиклінічними даними,результатами лабораторнихта інструментальнихдосліджень; п)ушкодження великихкровоносних судин,аорти,сонної (загальної,внутрішньої,зовнішньої),підключичної,плечової,підклубової,стегневої,підколінної артерійчи вен,що їхсупроводять; р)загальна діявисокої температури(тепловийі сонячнийудар)за наявностізагрозливих дляжиття явищ:термічні опікиIII-IVступеня зплощею ураженняпонад 15% поверхнітіла;опіки IIIступеня понад20%поверхні тіла;опіки IIступеня понад 30%поверхні тіла,а такожопіки меншоїплощі,що супроводжувалисьшоком тяжкогоступеня;опіки дихальнихшляхів занаявності загрозливихдля життяявищ; с)ушкодження віддії низькоїтемператури,променеві ушкодженнята такі, щобули отриманів умовахбаротравми -всі занаявності загрозливихдля життяявищ; т)отруєння речовинамибудь-якогопоходження зперевагою якмісцевої,так ізагальної дії(утому числіі харчовітоксикоінфекції)за умови,що вклінічному перебігумали місцезагрозливі дляжиття явища; у) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцевосудинної системи та органів дихання, котрі загрожували життю; за умови, що це встановлено об`єктивними клінічними даними.

Згідно висновку експерта №87 від 08.05.2020 додаткової експертизи закрита травма живота - смугастий синець в лівій нижній частині тулуба (на межі грудної клітки і живота), розрив селезінки, крововилив в порожнину очеревини в кількості 1,5 л. (група а) утворилася від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контактування на межі бокової поверхні грудної клітки і живота ліворуч яким могла бути нога людини, кисть руки стиснена в кулак чи інший предмет з подібною характеристикою і згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 17.01.1995 року" по критерію небезпеки для життя п.п. 2.1.1.а) 2.1.2., 2.1.3 л) кваліфікується як ТЯЖКЕ тілесне ушкодження.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду кримінального провадження матеріалами кримінального провадження підтвердився факт нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, а також з огляду на приписи «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95р. та враховуючи показання вищевказаних свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_27 та експерта ОСОБА_29 , висновки експерта № 73 від 15.04.2020 та №87 від 08.05.2020, суд приходить до висновку, що тілесні ушкодження, нанесені потерпілій ОСОБА_7 , правомірно кваліфікуються, в тому числі, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що відповідає критерію віднесення їх до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Надані стороною захисту копії медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради»: №17102 з 14.08.2018р. по 27.08.2018р. та №17003 з 21.08.2019р. по 30.08.2019р. не спростовують встановлених судом обставин нанесення 13.04.2020 потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та ступеню їх тяжкості, оскільки підтверджують лише факт перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні у серпні 2018 року та у серпні 2019 року у зв`язку із захворюванням крові, що не заперечується самою ОСОБА_7 , однак не доводить факту того, що вказане захворювання могло привести до видалення селезінки та появи синців на тілі потерпілої, характерних для отриманих тілесних ушкоджень. При цьому матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що захворювання крові потерпілої не призвело до видалення селезінки останньої, оскільки зазначене оперативне втручання було наслідком саме заподіяної травми потерпілій, а безпосередньо отримані тілесні ушкодження у вигляді синців на тілі потерпілої були наслідком нанесення їй тілесних ушкоджень.

Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту про визнання протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 з фототаблицею від 01.06.2020 року, неналежним доказом, оскільки у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України дані, що містить протокол слідчого експерименту, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та отриманий у порядку, встановленому КПК України.

При цьомуу відповідностідо положеньст.240КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

За таких обставин посилання захисника на те, що дана слідча дія відбулася не на місці скоєння кримінального правопорушення, а в лікувальному закладі, та те, що вона не відповідає обставинам кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки дана слідча дія проводилась слідчим у відповідності до положень КПК і який згідно ч. 1 ст. 240 КПК України мав право перевіряти і уточнювати відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі і щодо характеру та механізму нанесення тілесних ушкоджень за безпосередньої участі потерпілої.

Щодо посилання захисника на неналежність доказу висновку експерта №101 додаткової експертизи по слідчому експерименту від 02.06.2020 року у зв`язку з невідповідністю, на думку сторони захисту, даного висновку експерта обставинам кримінального провадження,суд зазначає, що згідно вказаного висновку експерта, показання потерпілої ОСОБА_31 дані нею під час слідчого експерименту 01.06.2020 в частині механізму утворення тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім`я.

Зважаючи на те, що судом було встановлено, що слідчий експеримент від 01.06.2020 було проведено у відповідності до положень КПК України, тому відсутні підстави визнання висновку експерта №101 від 02.06.2020 за результатами проведеної додаткової експертизи неналежним доказом.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_9 в частині того, що він наніс потерпілій ОСОБА_7 лише два удари долонею по щоці потерпілої, оскільки його показання в цій частині повністю спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження, а саме показаннями потерпілої, свідків, даними висновків експерта. Суд розцінює зазначені показання обвинуваченого як обраний спосіб захисту з метою спотворення реальних обставин кримінального провадження.

Також суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_25 , сестри обвинуваченого, стосовно того, що обвинувачений не бив потерпілу ОСОБА_7 , оскільки її показання спростовуються показаннями інших свідків, допитаних під час судового розгляду даного кримінального провадження, та наявними в кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами. Суд враховує, що даний свідок не була безпосереднім очевидцем події кримінального правопорушення, а тому не може володіти достовірною інформацією, чи завдав обвинувачений потерпілій тілесні ушкодження.

З огляду на викладене, судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме - нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є повністю доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд керується ст.ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_9 , передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що згідно довідки-характеристики виконкому Карлівської міської ради Полтавської області №51 від 14.04.20 та характеристики голови ЖБК «САЛЮТ» ОСОБА_9 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , характеризується позитивно; згідно довідки Карлівської ЦРЛ Полтавської області № 263 від 14.04.20 гр. ОСОБА_9 на «Д» обліку у лікаря- нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.

Згідно досудової доповіді Карлівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 20.07.2020 року, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, а також висновок досудової доповіді органу пробації, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, шкоду, завдану кримінальним правопорушням, поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 40249, 27 грн та моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., а також просила стягнути з обвинуваченого на свою користь понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В обгрунтування цивільного позову потерпіла зазначила, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення їй завдано матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Потерпіла вказала, що вищевказана майнова шкода становить суму в розмірі 40249,27 грн, як складається з: 50 грн витрати понесені у зв`язку з проведенням СМЕ; 5425 витрати, понесені у зв`язку з отриманням на станції переливання крові компонентів донорської крові; 750 грн вирати, пов`язані з проведенням аналізів крові, необхідних в процесі лікування; 34024,27 грн витрати, понесені на придбання ліків та супутніх товарів в аптечних закладах.

Також, потерпіла зазначила, що моральну шкоду вона оцінює у 100000 грн у зв`язку зі ступенем вини ОСОБА_9 , характером вчиненого діяння та заподіянням їй шкоди у вигляді невідновлення стану здоров`я, яке існувало до спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим. Зокрема, потерпіла вказує, що пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, і, страху за своє життя та здоров`я. Також потерпіла стверджує, що за період лікування почувалася незручно, дискомфортно, була змушена пристосуватися до негативних умов існування, а також потребувала сторонньої допомоги для організації свого життя, а тому моральну шкоду оцінює у розмірі вищевказаної суми, виходячи з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для неї, що виникла внаслідок ушкодження здоров`я та тривалою втратою працездатності.

Потерпіла та її представник в судовому засіданні підтримали даний позов, просили суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково. Захисник обвинуваченого зазначив, що до матеріальної шкоди потерпілою включені благодійні внески, які не підлягають відшкодуванню. Також, обвинувачений вказав, що вважає безпідставними вимоги потерпілої про стягнення з нього витрат на проведення операції, оскільки, на думку обвинуваченого, операція, яку перенесла ОСОБА_7 , не пов`язана з його протиправними діями, а тому, підстави для стягнення таких витрат відсутні. Щодо вимог про стягнення з нього моральної шкоди обвинувачений зазначив, що вирішення цивільного позову в цій частині залишає на розсуду суду.

Розглянувши вищевказаний цивільний позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст. 55 КПК Українипотерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

До прав потерпілого, відповідно до п.10.ч.1ст. 56 КПК України, віднесено право навідшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Частиною 2ст. 127 КПК Українивизначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За ч.1ст. 128 КПКУкраїниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому в ч. 5 КПК Українивизначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачу ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на її лікування у розмірі 34624,27 грн, що підтверджується наданою ОСОБА_7 медичною документацією щодо призначень та терапії реанімаційного хворого, а також копіями квитанцій, чеків та товарних накладних про оплату витрат на придбання медикаментів.

У зв`язку з чим, вимоги цивільного позивача ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_9 матеріальних збитків у сумі 34624,27 грн. є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_9 5625,00 грн. матеріальної шкоди суд зазначає, що згідно квитанцій №66 від 28.05.2020, №20 від 15.04.2020, №62 від 03.06.2020, №54 від 01.06.2020, №17083561.82.1 від 18.05.2020, №1705335934.1 від 15.05.2020, №1714790637.1 від 22.05.2020, №1711721579.1 від 20.05.2020, №1714477585.1 від 22.05.2020, №1690383885.1 від 28.04.2020, №1690384161 від 28.04.2020, №1703164928 від 13.05.2020 зазначені витрати є благодійними внесками та не підлягають відшкодуванню цивільному позивачеві.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_9 5625,00 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій завданої моральної шкоди, суд враховує характер, тривалість та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інші негативні наслідки, а також характер неправомірних дій обвинуваченого, його матеріальний стан, а тому моральну шкоду суд визначає у розмірі 20 000,00 гривень, яку вважає розумною, виваженою та справедливою, що відповідає положенням ст.ст.23,1167 ЦК Українита п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При цьому суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Види адвокатськоїдіяльності визначеністаттею19 Закону № 5076-VI.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно договору б/н про надання правової допомоги від 26.06.2020 року ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 уклали договір про надання правої допомоги.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2020 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом згідно вищевказаного договору від 26.06.2020 надається найменування робіт, проведених адвокатом в межах розгляду кримінального провадження №531/880/20.

З квитанції б/н від 30.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_7 оплачено послуги згідно договору б/н про надання правової допомоги від 26.06.2020 року в розмірі 2000 грн.

Враховуючи викладене, суд вражає обґрунтованими вимоги про відшкодування понесених потерпілою судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн., у зв`язку з чим приходить до висновку про їх задоволення.

Процесуальні витрати - відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У судовому засіданні прокурор заявлено клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу з домашнього арешту на взяття під варту.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 14.05.2020 року відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 22 години до 07 години, на строк не більше двох місяців до 14 липня 2020 року.

Ухвалами Чутівського районного суду Полтавської області неодноразово було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 22 години вечора до 07 години ранку.

Розглянувши заявлене прокурором клопотання, суд приходить до висновку що існує ризик, передбачений п. 1, ч. 1ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого ОСОБА_9 переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_9 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, з огляду на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ст.ст. 178, 183, 194, 331 та 368 КПК України, суд вважає, що до набрання вироком законної сили обвинуваченому необхідно змінити запобіжний захід з домашного арешту на тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою.

До набранням вироком законної сили застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування витрат та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 28.12.2010 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешканця АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_4 , 34624(тридцятьчотири тисячішістсот двадцятьчотири )грн.27коп. матеріальних збитків, 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

- медичну карту стаціонарного хворого №1106/148 х/в Карлівської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_7 , долучену до матеріалів кримінального провадження, повернути вищевказаному медичному закладу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1