Ухвала

від 31.08.2021 по справі 531/880/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/880/20 Номер провадження 11-кп/814/964/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія ч.1 ст. 121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020170180000192 за апеляційними скаргами прокурора Карлівського відділу Решетилівської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_11 на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сармаково Зольського району Кабардино-Балкарської Республіки, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , не одружений, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 34624,2 грн матеріальної шкоди, 20000 грн моральної шкоди та 2000 витрати на правову допомогу.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватиму тому,що він13квітня 2020року приблизноо 22.00годині поблизубагатоквартирного житловогобудинку заадресою: АДРЕСА_3 ,в ходіспілкування ізраніше знайомою ОСОБА_12 ,на ґрунтіраптово виниклихнеприязних відносин,умисно наніспотерпілій ОСОБА_12 по одномуудару кулакомправої рукив лівеплече таліву нижнючастину тулуба,один ударступнею ноги,взутою увзуття,у тулубв районіправого боку.В подальшому ОСОБА_9 ,тримаючи власнийвелосипед вруках,умисно штовхнувйого силоюв напрямкупотерпілої ОСОБА_12 та спричинивзабій правоїгомілки.Після чого,продовжуючи своїумисні злочиннідії,спрямовані нананесення тілеснихушкоджень, ОСОБА_9 наніс потерпілій ОСОБА_12 по одномуудару кулакомправої рукив головута обличчя,чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження:

а) закрита травма живота - смугастий синець в лівій нижній частині тулуба (на межі грудної клітки і живота), розрив селезінки, крововилив в порожнину очеревини в кількості 1,5 л., які за критерієм небезпеки для життя кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження;

б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п`ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном, які по критеріюнебезпеки дляжиття,кваліфікуються яклегкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

Свої вимоги мотивує тим, що суд, призначаючи покарання, не врахував тяжкість вчиненого злочину, відсутність визнання вини та осуду своєї поведінки з боку потерпілого, який під час судового розгляду намагався перекласти вину на іншу особу, матеріальну та моральну шкоду не відшкодував.

Обвинувачений в апеляційній скарзі з урахуванням внесених змін просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Свої вимоги ОСОБА_9 обґрунтував тим, що розкаюється у вчиненому злочині, висловлює щирий жаль щодо вчиненого та осуд своєї поведінки з потерпілою. Вважає, що призначене покарання є занадто суворим.

Зазначає, що обставинами, які пом`якшують покарання, є визнання вини у повному обсязі, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Просить врахувати відсутність судимостей, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, наявність соціальних зв`язків: проживає з матір`ю, яка перебуває на його частковому утриманні, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не вживає спиртних напоїв та наркотичних засобів.

Захисник в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження.

Стверджує, що ОСОБА_9 не мав жодного умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та заперечує, що ці тілесні ушкодження настали від дій обвинуваченого.

Вважає показання потерпілої неправдивими. При цьому звертає увагу, що ОСОБА_12 , подаючи заяву до правоохоронних органів, зазначила про нанесення ОСОБА_9 їй ударів в обличчя. І лише через 10 днів потерпілій видалили селезінку та в історії хвороби зазначено закриту травму живота зі слів ОСОБА_12 .

Стверджує, що процесуальний прокурор ОСОБА_10 є хрещеною матір`ю рідної сестри потерпілої ОСОБА_13 , а тому прокурор зацікавлена в розгляді справи і підлягала відводу.

Зазначає, що судово-медична експертиза № 87 від 08.05.2020 не може бути належним та допустимим доказом, так як експерт ОСОБА_14 вийшов за межі своїх повноважень та надав необ`єктивну та незаконну експертизу, оскільки вона була проведене без витребування історії хвороби потерпілої ОСОБА_12 з Гематологічного відділення ПОКЛ ім. Скліфосовського.

Вважає, що наявне у ОСОБА_12 захворювання крові саме по собі могло викликати синці на тілі потерпілої та розрив селезінки.

Вказує, що допитані судом свідки: батьки потерпілої, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 не були очевидцями події, а тому їх показання не є належними доказами. При цьому свідок ОСОБА_17 бачив потерпілу з обвинуваченим біля під`їзду будинку, однак стверджує, що при ньому ОСОБА_12 ніхто не бив та велосипеда в руках ОСОБА_9 не було.

Крім цього, протокол слідчого експерименту з потерпілою є недопустимим доказом, так як проведений не на місці події.

Захисник вважає, що органами досудового розслідування не зафіксовано належним чином місце злочину із фіксацією усіх слідів події, не оглянутий велосипед на предмет ушкоджень.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача,обвинуваченого тайого захисника,які підтрималиапеляційну скаргуобвинуваченого зурахуванням внесенихзмін тане підтрималиапеляційну скаргузахисника,прокурора,який заперечивпроти задоволенняапеляційних скаргобвинуваченого тайого захисникаі непідтримав своюапеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Факт нанесення ОСОБА_9 в ході сварки ударів ОСОБА_18 , в результаті яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, ніким із учасників провадження не оспорюється та підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні у суді першої інстанції належними та допустимими доказами.

Разом з цим, обвинувачений під час розгляду провадження в суді першої інстанції заперечив заподіяння ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, та вважав, що внаслідок його дій могли настати лише легкі тілесні ушкодження.

Такі твердження ОСОБА_9 спростовуються дослідженими судом належними і допустимими доказами.

Як вбачається з витягу з реєстру досудових розслідувань ОСОБА_12 на наступний день після події, 14.04.2020 звернулася до правоохоронних органів із заявою про спричинення їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді синців та саден на тілі та обличчі, про що цього ж дня було внесено відомості до ЄРДР.

На підставі порядку внесення відомостей до реєстру у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженогонаказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016№ 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810, до реєстру вносяться, крім іншого, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Тобто, звернення ОСОБА_12 із заявою про спричинення їй тілесних ушкоджень для органів досудового розслідування є достатніми для внесення відомостей до ЄРДР.

Сам зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення не є ключовим доказом вини або спростування наявності такої вини, оскільки обставини вчинення злочину встановлюються правоохоронними органами впродовж досудового розслідування шляхом збирання, дослідження, оцінки та перевірки отриманих даних, а наявність тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація та характер встановлюються виключно експертом за результатами проведених досліджень.

З висновку експерта №73 від 15.04.2020 вбачається, що на тілі громадянки ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а саме: гематоми повік лівого ока з післятравматичним запаленням коньюнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча в кількості п`яти (5), на спині ліворуч, в нижній частині шиї зліва та синець на передній поверхні правої гомілки з садном, які утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою травмуючою поверхнею, можливо в час та при обставинах, викладених в постанові та на які посилається підекспертна.

Висновком додаткової експертизи №87від 08.05.2020, встановлено, що на тілі ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження, які можна виділити в декілька умовних груп:

а) закрита травма живота - смугастий синець в лівій нижній частині тулуба (на межі грудної клітки і живота), розрив селезінки, крововилив в порожнину очеревини в кількості 1,5 л. (згідно медичної карти стаціонарного хворого№1106/148 х/в ІНФОРМАЦІЯ_2 , протокол операції № 52 від 24.04.2020 року хірург ОСОБА_19 );

б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п"ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном.

Закрита травма живота (група а) утворилася від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контактування на межі бокової поверхні грудної клітки і живота ліворуч, яким могла бути нога людини, кисть руки стиснена в кулак чи інший предмет з подібною характеристикою, яке по критеріюнебезпеки дляжиття кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження.

Ушкодження групи б) синець побіля лівого ока з післятравматичним запаленням кон`юнктиви, по синцю на правій щоці, лівій скроневій ділянці, на шиї ліворуч, п`ять (5) овальної форми синців на лівому плечі, синець на передній поверхні лівої гомілки з садном утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою контактуючою поверхнею якими могли бути кисть руки стиснена в кулак, інші предмети з подібними характеристиками і разом кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Всі вищезазначені тілесні ушкодження груп а) і б) синхронні за часом, по давності можуть відповідати часу і обставинам викладених в матеріалах кримінального провадження та на які посилається підекспертна та можуть відповідати подіям 13.04.2020.

Об`єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про заподіяння тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_12 в інший термін,не виявлено. Пізня діагностика травми живота (розриву селезінки) могла бути пов`язана з атиповим перебігом травматичного процесу, періодичним тромбуванням ушкодженої ділянки органу, що в певній мірі зменшувало інтенсивність кровотечі, прийомом потерпілою знеболюючих препаратів.

Закрита травма живота у потерпілої ОСОБА_12 , отримана 13 квітня 2020 року, знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з її госпіталізацією 24.04.2020 в хірургічне відділення Карлівської ЦРЛ та послідуючим оперативним лікуванням.

Закрита травма живота у вигляді розриву селезінки з кровотечею в порожнину очеревини у потерпілої ОСОБА_12 не пов`язана із захворюванням останньої.

Ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_12 , не характерні для їх утворення при самоушкодженні чи при падінні з висоти власного зросту на площину.

По життєвих показниках 24 квітня 2020 року травмована селезінка у потерпілої ОСОБА_12 видалена при оперативному втручанні в хірургічному відділенні Карлівської ЦРЛ (медична карта стаціонарного хворого №1106/148).

Допитані в суді першої інстанції експерт ОСОБА_14 та лікар хірургічного відділення Карлівської ЦРЛ ОСОБА_19 підтвердили, що видалення селезінки не пов`язане із захворюванням крові ОСОБА_12 , а розрив стався саме через травму живота.

При цьому експерт ОСОБА_14 зазначив, що для проведення експертизи йому було достатньо наявної у нього медичної документації, а тому витребування будь-яких інших документів, у тому числі історії хвороби потерпілої з Гематологічного відділення ПОКЛ ім. Скліфосовського, йому не було потрібно. Також наголосив, що синці на тілі потерпілої без ушкодження (травмування) утворитися не могли, як і розрив селезінки без травми.

Більше того, потерпіла у своїх показаннях зазначила, що саме після заподіяння ОСОБА_9 їй тілесних ушкоджень, вона почала відчувати біль в області живота та з кожним днем її стан здоров`я погіршувався.

Підстав не довіряти таким показанням потерпілої у колегії суддів немає. А твердження обвинуваченого та його захисника про те, що потерпіла надала неправдиві показання, жодними доказами не підтверджуються.

Враховуючи викладене доводи захисника, що висновок експерта № 87 від 08.05.2020 є неналежним та недопустимим доказом, є безпідставними.

Механізм утворення тілесних ушкоджень відтворений потерпілою 01.06.2020 під час проведення слідчого експерименту, зафіксований протоколом слідчої дії, та експертом у висновку № 101 від 02.06.2020 встановлено, що показання потерпілої ОСОБА_12 , дані нею під час проведення слідчого експерименту від 01.06.2020 в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, можуть відповідати даним судово-медичної експертизи щодо неї.

Твердження захисника, про те, що протокол проведення слідчого експерименту від 01.06.2020 за участю потерпілої, є недопустимим доказом, оскільки відтворення проведене не на місці події, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до КПК України слідчий експеримент має право провести слідчий, прокурор шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В даному випадку, вказана слідча дія з потерпілою була поведена для відтворення механізму тілесних ушкоджень спричинених їй обвинуваченим, а не демонстрації дій обвинуваченого на місці події. Тому не можна погодитися з доводами захисника, що сам факт проведення слідчого експерименту не на місці події, може бути достатньою підставою не брати цей доказ до уваги. Стаття 240 КПК України не передбачає обов`язку проводити експеримент у тому ж місці, де відбулися досліджувані події, а також відтворити всі умови, які існували на час події. Важливими для мети експерименту є моделювання умов, максимально наближених до тих, що існували на момент події.

Щодо надання, на думку захисника, неналежної оцінки показанням свідка ОСОБА_20 , необхідно зазначити таке.

Свідок ОСОБА_17 дійсно зазначав, що він бачив потерпілу та обвинуваченого біля під`їзду будинку коли проходив поряд і в цей час обвинувачений не наносив удари потерпілій. Проте він не знаходився поряд з ними протягом усього часу їхнього спілкування (30-40 хв.) та не може однозначно стверджувати, що до моменту, коли він проходив, або після цього, ОСОБА_9 не наносив удари ОСОБА_12 , як і те, що у ОСОБА_9 не було велосипеда.

Про те, що ОСОБА_9 приїхав до будинку потерпілої на велосипеді зазначає не лише потерпіла, а й свідки ОСОБА_21 , який бачив, як ОСОБА_9 їхав на велосипеді в бік будинку ОСОБА_12 , і ОСОБА_22 , сестра обвинуваченого, у якої обвинувачений взяв велосипед саме для того, що поїхати до потерпілої. Не заперечує цього і сам обвинувачений ОСОБА_9 .

Щодо доводів захисника про неналежність як доказу показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , оскільки вони не були очевидцями події, то такі твердження є безпідставними.

Показання вказаних свідків щодо відомих їм обставин, які мали місце до та після події злочину, повністю узгоджуються між собою та з іншими доказами, є послідовними та логічними, у сукупності з іншими доказами підтверджують факт спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілій і підстав не брати їх до уваги колегія суддів не вбачає.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про неналежний огляд місця події, так як протоколи огляду місця події складені відповідно до ст. 104, ст. 237 КПК України та з дотриманням вимог до проведення слідчої дії, передбачених ст. 223 КПК України.

Те, що велосипед не був оглянутий органом досудового розслідування на предмет ушкоджень, не спростовує сам факт вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення. При цьому ні обвинувачений, ні захисник не зазначають про наявність на велосипеді будь-яких ушкоджень, які необхідно було зафіксувати.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 в умисному спричиненні ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень.

Тому дії ОСОБА_9 за ч.1ст.121КК Україникваліфіковано правильно.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, характеристику та стан здоров`я, висновки органу пробації, якими оцінено ризики вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення як середні та високий ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб; наявність обставини, яка обтяжує покарання та відсутність обставин, які пом`якшують покарання.

Тобто, судом першої інстанції враховані всі обставини, встановлені під час судового провадження.

Разом з цим, колегія судів враховує поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, те, що свою вину у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не визнавав ні під час досудового розслідування, ні впродовж усього час судового розгляду в суді першої інстанції.

Саме по собі визнання обвинуваченим своєї провини під час апеляційного провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання ОСОБА_9 своєї вини лише під час апеляційного розгляду, вибачення перед потерпілою та часткове відшкодування шкоди на стадії апеляційного провадження, тобто більш як через рік після вчинення правопорушення та лише після того, як його було засуджено та взято під варту, свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття. Вказану поведінку обвинуваченого колегія суддів розцінює лише як бажання пом`якшити призначене покарання.

Відсутні підтвердження і про наявність активного сприяння в розкритті злочину.

Тобто, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які пом`якшують покарання.

Інших обставин, які б давали підстави для пом`якшення покарання, учасниками провадження не зазначено та колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено.

Той факт, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце роботи та проживання, за якими характеризується позитивно, а також його посткримінальна поведінка, зокрема часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілій, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення без відбування покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням.

Тому відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.

Не знайшла колегія суддів підстав і для призначення більш суворого покарання, про що просить прокурор в апеляційній скарзі.

Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Щодо доводів апеляційних скарг про упередженість прокурора ОСОБА_10 , необхідно зазначити, що судом першої інстанції дане питання вирішувалося, перевірялися доводи сторони захисту про заінтересованість цього прокурора в результатах кримінального провадження та відмовлено у задоволенні заяви про відвід у зв`язку з його безпідставністю.

Відсутні будь-які докази упередженості прокурора ОСОБА_10 і в колегії суддів апеляційної інстанції.

З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_9 , як про це ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого, його захисника та прокурора, колегія суддів не вбачає. У зв`язку з цим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника залишити без задоволення, а вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4