Рішення
від 06.06.2021 по справі 501/53/17
ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 07.06.2021

Справа № 501/53/17

2/501/227/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України,

2 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби

треті особи:

1 Міністерство внутрішніх справ України

2 Чорноморська міська рада Одеської області

3 Слободянюк Олена Вадимівна

вимоги позову: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку, право на яку оспорюється і не визнається іншою особою

та зустрічного позову військової частини НОМЕР_1

до

відповідачів:

1 ОСОБА_1 ,

2 ОСОБА_2

АДРЕСА_1 ОСОБА_3

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1 Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна,

2 ОСОБА_4

3 Адміністрація Держприкордонслужби України,

4 Кабінет Міністрів України

вимоги позову: про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу,

позову ОСОБА_4

до

відповідача Військової частини НОМЕР_1

треті особи:

1 ОСОБА_2 ,

2 ОСОБА_1 ,

3 Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна,

4 Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

5 Чорноморська міська рада Одеської області

предмет тапідстави позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на земельну ділянку

та зустрічногопозову Військової частини НОМЕР_1

до

відповідачів

1 ОСОБА_4

2 ОСОБА_1 ,

3 ОСОБА_2 ,

4 ОСОБА_3

5 Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області

третя особабез самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна,

вимоги позову: про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу

учасники справи:

представник військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_5 ,

позивач ОСОБА_4 ,

представники ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 12.01.2017 звернувся до суду з позовом до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку, право на яку оспорюється і не визнається іншою особою (а.с.1-6 т.1), який 03.03.2017 уточнив до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби (а.с.69-74 т.1), згідно якого просить суд:

- зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом надання вільного доступу до земельної ділянки;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом надання вільного доступу до земельної ділянки.

ОСОБА_1 18.04.2017 надав до суду уточнену позовну заяву (а.с.233-238 т.1), згідно якої просить суд:

- зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом надання вільного доступу до земельної ділянки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом надання вільного доступу до земельної ділянки;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що 26.12.2014 рішенням Іллічівської міської ради №571/52-VІ від 26.12.2-14 року, ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0,0965 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому ОСОБА_2 здійснила поділ вищевказаної земельної ділянки на дві ділянки та 04.12.2015 отримала свідоцтво про право власності ( НОМЕР_3 ) на земельну ділянку загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0483 га, кадастровий 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М., номер реєстрації НОМЕР_4 та проведена державна реєстрація права власності.

Позивач стверджує, що за період придбання земельної ділянки та по березень 2016 року він мав вільний доступ до земельної ділянки, в тому числі він вільно запрошував на територію осіб, що розробляють технічну документацію.

У березні 2016 року, коли позивач в черговий раз приїхав на земельну ділянку разом зі спеціалістами по розробці технічної документації виявилось, що на земельній ділянці встановлений паркан з воротами та стенд з попереджувальним написом, що територія охороняється збройними силами України, крім того озброєний охоронець не пропустив позивача до його земельної ділянки.

Після цих подій позивач звернувся до Чорноморської міської ради зі скаргою щодо порушення його прав користування земельною ділянкою, після чого прохід на територію земельної ділянки був звільнений. У жовтні 2016 року ситуація повторилася.

Позивач стверджує в позові, що в усному порядку Чорноморська міська рада повідомила його, що відповідач Південне регіональне управління прикордонної служби України звернулось до Чорноморської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,72 га для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої передачі у постійне користування.

Враховуючи, що земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності огороджена та охороняється відповідачем, позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України 10.02.2017 надав до суду заперечення на позовну заяву (а.с.43-45 т.1), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вказаний відповідач не є належним відповідачем у справі.

Командир військової частини № НОМЕР_1 звернувся до суду 30.03.2017 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області, (треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, ОСОБА_4 , Адміністрація Держприкордонслужби України, Кабінет Міністрів України) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу (а.с.151-160 т.1), згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати акт індивідуальної дії, а саме: Рішення Іллічівської (Чорноморської) міської ради №571/52-VІ від 26.12.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_1 ), №2832 від 19.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року №263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,7 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч № НОМЕР_5 .

В подальшому, 16 травня 1953 року виконком Одеської обласної ради депутатів трудящих прийняв рішення №748с про відвід земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яке затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР 21 листопада 1953 року №1357.

Позивач зазначає в позові, що Рада Міністрів УССР 21 листопада 1953 року дане питання затвердила своїм розпорядженням №1357-078рс.

Правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено, з підстав того, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою.

З метою отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, АДПС та в/ч №2138 на протязі багатьох років неодноразово звертались до Чорноморської (колишня Іллічівська) міської ради, однак остання безпідставно відмовляла в їх оформленні.

Незважаючи на те, що Чорноморська міська рада була обізнана про закріплене за АДПС та в/ч №2138 право користування земельною ділянкою площею 2,7 га, 14 листопада 2014 року міська рада прийняла рішення №555/29-VІ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0980 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 та 31 грудня 2014 року прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою з передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Земельна ділянка площею 0,0483 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0092 та земельна ділянка площею 0,0482 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093 сформовані 30.11.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,0965 га кадастровий номер 5110800000:02:026:0004.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 5110800000:02:026:0092 зареєстрована 10.12.2015 органом державної реєстрації приватним нотаріусом Шевченко В.М. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 12627103) та земельна ділянка за кадастровим номером 5110800000:02:026:0093 зареєстрована 12.12.2015 органом державної реєстрації приватним нотаріусом Шевченко В.М. за ОСОБА_4 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 12627103).

Посилаючись на те, що земельна ділянка, до якої входить земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0004, відповідно до статті 77ЗК України і статті 1Закону України«Про використанняземель оборони» відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, а за формою власності до державної власності; Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, АДПС та в/ч №2138 згоду на припинення права користування або про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна «військове містечко «Іллічівськ-ПТС» та її вилучення Чорноморській (колишня Іллічівська) міській раді не надавали; за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, та саме держава є власником земель оборони за законом, позивач звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом.

Представник військової частини № НОМЕР_1 19.10.2017 надав до суду заперечення на позов ОСОБА_1 (а.с.105-112 т.2), просить суд відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити, посилаючись на те, що вилучення Іллічівською міською радою частини спірної земельної ділянки із власності держави відбулось з порушенням норм законодавства України, вона незаконно надана у власність громадянці ОСОБА_2 , яка продала вказану земельну ділянку, тощо.

Представник Чорноморської міської ради Одеської області 27.04.2017 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.9-12 т.2), просить суд відмовити військовій частині № НОМЕР_1 у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області від 26.12.2014 №571/52-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0965 га за адресою: АДРЕСА_2 » відповідає закону та фактичним обставинам справи. Приймаючи оскаржуване рішення Чорноморська міська рада діяла правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, з дотриманням чинного законодавства.

ОСОБА_1 18.10.2017, 24.10.2018 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.52-65 т.2) та відзив на зустрічний позов (а.с.4-21 т.4), просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що у нього виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, не надано жодного документу, який би визначав географічні кординати земельної ділянки. В різних документах, наданим позивачем зазначаються різні площі земельної ділянки, право позивача за зустрічним позовом не порушено, тощо.

ОСОБА_1 01.11.2018 надав до суду доповнення до відзиву на зустрічний позов (а.с.92-94 т.4), в яких вказується, що відсутні порушені права позивача за зустрічним позовом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_8 надав до суду письмові пояснення щодо зустрічної позовної заяви (а.с.70-82 т.4), згідно яких вказує, що вимоги військової частини № НОМЕР_1 є необґрунтованими та безпідставними, які не підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, які підлягають задоволенню.

Представник військової частини № НОМЕР_1 надав до суду заперечення на відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов (а.с.140-149 т.4).

Представник військової частини № НОМЕР_1 надав до суду відзив на позов ОСОБА_1 (а.с.240-245 т.4), просить суд відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених у ньому.

Представник Кабінету Міністрів України 23.05.2019 надав до суду пояснення (а.с.87-90 т.5), згідно яких вказує, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а вимоги зустрічної позовної заяви військової частини № НОМЕР_1 потрібно задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що військова частина № НОМЕР_1 набула право постійного користування спірною земельною ділянкою, відмова від права постійного користування не надавалася, тощо.

ОСОБА_4 20.01.2017 звернувся до суду з позовом до Військової частини № НОМЕР_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (а.с.1-5 т.6), згідно якого просить суд зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності.

Позов обґрунтовано тим, що він придбав земельну ділянку загальною площею 0,0482 га, кадастровий 5110800000:02:026:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М. та проведена державна реєстрація права власності.

Позивач стверджує, що в березні 2016 року, коли він в черговий раз приїхав на земельну ділянку виявилось, що на земельній ділянці встановлений паркан з воротами та стенд з попереджувальним написом, що територія охороняється збройними силами України, крім того озброєний охоронець не пропустив позивача до його земельної ділянки.

Враховуючи, що земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності огороджена та охороняється відповідачем, позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

ОСОБА_4 20.03.2017 надав до суду заяву про зміну предмету позову (а.с.175 т.6), згідно якого просить суд:

- зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093, площею 0,0482 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782.

ОСОБА_4 18.05.2017 надав до суду уточнену позовну заяву до військової частини НОМЕР_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку (а.с.162-166 т.7), згідно просить суд:

- зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093, площею 0,0482 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782.

ОСОБА_4 15.09.2017 надав до суду заяву про залишення без розгляду редакцію позовної заяви від 17.01.2017 та розглядати справу за уточненою позовною заявою в редакції від 18.05.2017 (а.с.201 т.7).

Представник військової частини № НОМЕР_1 звернувся до суду 22.03.2017 із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу (а.с.1-10 т.7), згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати акт індивідуальної дії, а саме: Рішення Іллічівської (Чорноморської) міської ради №571/52-VІ від 26.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівел та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_4 ), №2782 від 12.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року №263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,7 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч № НОМЕР_5 .

В подальшому, 16 травня 1953 року виконком Одеської обласної ради депутатів трудящих прийняв рішення №748с про відвід земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яке затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР 21 листопада 1953 року №1357.

Позивач зазначає в позові, що Рада Міністрів УССР 21 листопада 1953 року дане питання затвердила своїм розпорядженням №1357-078рс.

Правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено, з підстав того, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою.

З метою отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, АДПС та в/ч № НОМЕР_1 на протязі багатьох років неодноразово звертались до Чорноморської (колишня Іллічівська) міської ради, однак остання безпідставно відмовляла в їх оформленні.

Незважаючи на те, що Чорноморська міська рада була обізнана про закріплене за АДПС та в/ч №2138 право користування земельною ділянкою площею 2,7 га, 14 листопада 2014 року міська рада прийняла рішення №555/29-VІ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0980 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 та 31 грудня 2014 року прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою з передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Земельна ділянка площею 0,0483 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0092 та земельна ділянка площею 0,0482 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093 сформовані 30.11.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,0965 га кадастровий номер 5110800000:02:026:0004.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 5110800000:02:026:0092 зареєстрована 10.12.2015 органом державної реєстрації приватним нотаріусом Шевченко В.М. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 12627103) та земельна ділянка за кадастровим номером 5110800000:02:026:0093 зареєстрована 12.12.2015 органом державної реєстрації приватним нотаріусом Шевченко В.М. за ОСОБА_4 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 12627103).

Посилаючись на те, що земельна ділянка, до якої входить земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0004, відповідно до статті 77ЗК України і статті 1Закону України«Про використанняземель оборони» відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, а за формою власності до державної власності; Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, АДПС та в/ч №2138 згоду на припинення права користування або про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна «військове містечко «Іллічівськ-ПТС» та її вилучення Чорноморській (колишня Іллічівська) міській раді не надавали; за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, та саме держава є власником земель оборони за законом, позивач звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом.

ОСОБА_4 27.09.2018 надав до суду уточнену позовну заяву до військової частини НОМЕР_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Чорноморська міська рада Одеської області) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку (а.с.216-221 т.8), згідно просить суд:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093, площею 0,0482 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782.

Представник Чорноморської міської ради Одеської області 05.04.2017 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.128-132 т.7), просить суд відмовити військовій частині № НОМЕР_1 у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області від 26.12.2014 №571/52-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0965 га за адресою: АДРЕСА_2 » відповідає закону та фактичним обставинам справи. Приймаючи оскаржуване рішення Чорноморська міська рада діяла правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, з дотриманням чинного законодавства.

ОСОБА_1 17.10.2017 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.231-244 т.7), відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.247-255 т.7), просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що у нього виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, не надано жодного документу, який би визначав географічні координати земельної ділянки. В різних документах, наданим позивачем зазначаються різні площі земельної ділянки, право позивача за зустрічним позовом не порушено, тощо.

Представник військової частини №2138 29.03.2018, 05.11.2018 надав до суду відзив на позов ОСОБА_4 (а.с.32-38 т.8; а.с.5-12 т.9), просить суд відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_4 , вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити, посилаючись на те, що вилучення Іллічівською міською радою частини спірної земельної ділянки із власності держави відбулось з порушенням норм законодавства України, вона незаконно надана у власність громадянам ОСОБА_2 , яка продала вказану земельну ділянку, тощо.

Представник Кабінету Міністрів України 26.11.2018 надав до суду пояснення (а.с.73-75 т.9; а.с.118-126 т.11), згідно яких вказує, що позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а вимоги зустрічної позовної заяви військової частини № НОМЕР_1 потрібно задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що військова частина № НОМЕР_1 набула право постійного користування спірною земельною ділянкою, відмова від права постійного користування не надавалася, тощо.

ОСОБА_4 26.11.2018 надав до суду відповідь на відзив військової частини № НОМЕР_1 від 05.11.2018 та від 29.03.2018 (а.с.83-99 т.9), просить суд відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог.

Представник військової частини НОМЕР_1 21.05.2019 надав до суду заперечення на відповідь ОСОБА_4 (а.с.42-47 т.10), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , вимоги зустрічної позовної заяви частини № НОМЕР_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник Південного регіонального управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 21.05.2019 надав до суду заперечення на відповідь ОСОБА_4 (а.с.51-56 т.10), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , вимоги зустрічної позовної заяви частини № НОМЕР_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник військової частини № НОМЕР_1 надав до суду 01.10.2019 зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу (а.с.209-218 т.10), згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати акт індивідуальної дії, а саме: Рішення Іллічівської (Чорноморської) міської ради №571/52-VІ від 26.12.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_4 ), №2782 від 12.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_1 ), №2832 від 19.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М.

Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, до якої входить земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0004, відповідно до статті 77ЗК України і статті 1Закону України«Про використанняземель оборони» відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, а за формою власності до державної власності; Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, АДПС та в/ч №2138 згоду на припинення права користування або про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна «військове містечко «Іллічівськ-ПТС» та її вилучення Чорноморській (колишня Іллічівська) міській раді не надавали; за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, та саме держава є власником земель оборони за законом, позивач звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом.

ОСОБА_4 19.11.2019 надав до суду відзив на позов військової частини № НОМЕР_1 від 11.09.2019 (а.с.67-85 т.11), просить суд відмовити військовій частині № НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог.

Представник військової частини № НОМЕР_1 03.12.2019 надав до суду заперечення на відзив по зустрічній позовній заяві (а.с.129-132 т.11), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , вимоги зустрічної позовної заяви військової частини № НОМЕР_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник Чорноморської міської ради Одеської області 27.04.2017, 05.04.2017 надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (третьої особи) (а.с.8 т.2; а.с.147 т.7).

Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. 06.11.2018, 27.02.2018 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.131 т.4; а.с.229 т.9).

ОСОБА_2 23.03.2017 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.115 т.7).

ОСОБА_1 18.10.2017 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, як третьої особи за позовом ОСОБА_4 до військової частини № НОМЕР_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (а.с.246 т.7).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.01.2017 справа розподілена судді Ледньовій Т.В. (а.с.33 т.1).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Ледньової Т.В. від 13.01.2017 відкрито провадження у справі (а.с.36 т.1).

В судовому засіданні 19.09.2017 протокольною ухвалою задоволено клопотання про об`єднання зустрічного та первісного позову в одне провадження за позовом ОСОБА_1 (а.с.378-40 т.2).

Повторним автоматизованим розподілом судової справи з причини звільнення судді ОСОБА_9 з посади судді Іллічівського міського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, справа розподілена на розгляд судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. (а.с.217-220 т.2).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. від 13.11.2017 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку, призначено судове засідання (а.с.221 т.2).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 29.05.2018 відмовлено позивачу ОСОБА_1 та його представнику у заявленому відводі судді Смирнова В.В. (а.с.16 т.3).

Зупинено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку.

Справу передано до канцелярії Іллічівського міського суду Одеської області для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Смирнова В.В.

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 07.06.2018 представнику позивача - Кузнецовій Л.О. в задоволенні клопотання про відвід судді Смирнова В.В. відмовлено (а.с.20 т.3).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. від 11.06.2017 призначено судове засідання (а.с.22 т.3).

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 501/53/17, провадження 2/501/165/18 року (а.с.109 т.3).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.08.2018 справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.110 т.3).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 12.08.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.113 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 13.09.2018 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку та зустрічним позовом командира військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 (а.с.230-231 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 13.09.2018 зустрічний позов командира військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку (а.с.232-233 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27.11.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача (за зустрічним позовом) Адміністрацію Держприкордонслужби України та Кабінет Міністрів України (а.с.180-181, 193-195 т.4).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 20.01.2017 справа розподілена судді Ледньовій Т.В. (а.с.58 т.6).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Ледньової Т.В. від 23.01.2017 відкрито провадження у справі (а.с.62 т.6).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.02.2017 задоволено клопотанняпозивача №1843від 13.02.2017,забезпечено позовшляхом заборониЧорноморській міськійраді Одеськійобласті (ідентифікаційнийкод юридичноїособи 25932851)вчиняти будь-якідії вінтересах іншихфізичних таюридичних осіб,крім ОСОБА_4 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків зДержавного реєструфізичних осіб-платниківподатків НОМЕР_6 )та йогопредставників,щодо земельноїділянки зкадастровим номером5110800000:02:026:0093площею 0,0482та,розташованої заадресою: АДРЕСА_2 ,цільове призначення-для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка), яка належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_6 ) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782 (а.с.122-123 т.6).

В судовому засіданні 23.03.2017 протокольною ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб ОСОБА_2 приватного нотаріуса Шевченко В.М., Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (а.с.117-121 т.7).

Повторним автоматизованим розподілом судової справи з причини звільнення судді ОСОБА_9 з посади судді Іллічівського міського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку головуючим по справі (суддя-доповідач) визначено суддю Іллічівського міського суду Одеської області Пушкарського Д.В. (а.с.3-6 т.8).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Пушкарського Д.В. від 27.11.2017 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (а.с.7 т.8).

В судовому засіданні 23.05.2019 протокольною ухвалою об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа №501/53/17) та позов ОСОБА_1 до Південного регіонального управління державної прикордонної служби України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку (справа №501/53/17). Об`єднаній справі присвоєно номер №501/53/17 (а.с.79-81 т.10).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 20.08.2019 клопотання представників військової частини № НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 про залучення співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 (а.с.148-149 т.10).

Ухвалою Іллічівськогоміського судуОдеської областівід 23.04.2020у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження по цивільній справі відмовлено (а.с.42-44 т.12).

Ухвалою Іллічівськогоміського судуОдеської областівід 10.11.2020у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 про призначення земельно-технічної експертизи відмовлено (а.с.111-112, 121-124 т.12).

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідачів, їх представників, їх викликів (повідомлень) в судові засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В матеріалах справи міститься ряд документів, в яких представники сторін, у тому числі представники Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства.

Щодо подачі представником Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Ковальчуком Д. клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 26.05.2021 до 15 години 30 хвилин, яка надійшла до суду 26.05.2021 о 13 годині 02 хвилини з підстав того, що він саме у цей день буде перебувати у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо розгляду справи №420/2864/20, призначеному на 12 годину 00 хвилин, суд вважає вказану причину відсутності представника відповідача в судовому засіданні неповажною з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, представник Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України 11.05.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.218 т.12).

На підставі викладеного, судове засідання, призначене до 11.05.2021 відбулось за участю представника позивача ОСОБА_4 , представників третіх осіб та в ньому оголошено перерву до 15 години 30 хвилин 26 травня 2021 року (а.с.219-220 т.12).

Представників сторін, у тому числі представника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України сповіщено заздалегідь телефонограмою про призначену дату судового засідання (а.с.222 т.12).

Таким чином, повідомлення представника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про час та місце судового розгляду здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства та йому заздалегідь було відомо про судовий розгляд даної цивільної справи.

Крім того, суд звертає увагу, що судове засідання по даній справі призначено на 26.05.2021 до 15 години 30 хвилин, разом з тим, судове засідання щодо розгляду справи №420/2864/20 у П`ятому апеляційному адміністративному суді, призначено на 12 годину 00 хвилин.

Отже, проміжок часу між судовими засіданнями був достатній для прибуття представника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Іллічівського міського суду Одеської області для участі у судовому засіданні.

Разом з тим, представник до суду повторно не з`явився, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без його участі.

Крім того, статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 13.01.2017 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін, які були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, надали пояснення по справі та у їх присутності були досліджено матеріали даної цивільної справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівської міської ради №456/78-V від 25.07.2008 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах Іллічівської міської ради з попереднім проведенням інвентаризації земель (а.с.31-32 т.3; а.с.121-122 т.8).

Розпорядженням Іллічівського міського голови №172 від 22.03.2011 створено комісію щодо визначення земель, що залишаються в державній власності та тих, які передаються до комунальної власності Іллічівської міської ради (а.с.34-35 т.3; а.с.124-125, 164-165 т.8).

Рішенням Іллічівської міської ради №187-VІ від 11.04.2012 погоджено перелік земельних ділянок, які залишаються у державній власності у межах міста Іллічівська, сел.Олександрівка, с.Малодолинське, с.Бурлача Балка на території Іллічівської міської ради (а.с.44-56 т.3; а.с.134-146, 174-187 т.8).

Рішенням Іллічівської міської ради №272-VІ від 28.12.2012 затверджено генеральний план міста Іллічівська (а.с.79-80, 133-137 т.2).

Рішенням Іллічівської міської ради №555/41-VІ від 14.11.2014, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0965 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.176 т.1; а.с.72, 181 т.2; а.с.154 т.9; а.с.92 т.11).

Рішенням Іллічівської міської ради №571/52-VІ від 26.12.2014, ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0,0965 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7, 177 т.1; а.с.94-95 т.2; а.с.28 т.7; а.с.93 т.11).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0965 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.145 т.9).

ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 (а.с.84-87, 89-93, 140-178 т.2; а.с.146-154 т.9).

У подальшому ОСОБА_2 здійснила поділ вищевказаної земельної ділянки на дві ділянки та 04.12.2015 отримала свідоцтво про право власності ( НОМЕР_3 ) на земельну ділянку загальною площею 0,0483 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0483 га, кадастровий 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М., номер реєстрації НОМЕР_4 та проведена державна реєстрація права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №50287731 від 19.12.2017, виданий приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М. (а.с.8-11, 27, 89-94 т.1).

Рішенням Чорноморської міської ради Одеської області №202/11-VІІ від 27.01.2017 надано Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України дозвіл на розробку проекту землеустрою оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої передачі у постійне користування (а.с.51-52 т.1).

Листом Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №721-П/170 від 12.01.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до рішення виконавчого комітету обласної ради працюючих депутатів м.Одеса від 16 травня 1953 року №748с виділено для розміщення прикордонної застави Одеського прикордонного загону, тому дана земельна ділянка відноситься до земель оборони (а.с.53 т.1).

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:026:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість земельної ділянки площею 0,0483 га становить 75867,00 грн. (а.с.79-83 т.1).

Згідно копії витягу з протоколу №25 засідання постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою від 23.01.2017, внесено зміни до рекомендації постійної комісії від 01.12.2016, протокол №24 (пункт 5.1.14), викладено її наступній редакції: «Надати дозвіл Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення державного кордону України за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої передачі у постійне користування» на підставі листа відділу Держгеокадастру у м.Іллічівськ Одеської області від 12.01.2017 №22-1531-0.1-23/2-17 (а.с.103 т.1).

Рішенням виконкому Овідіопольської районної ради депутатів трудящих від 17 квітня 1953 року №263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_5 (а.с.163 т.1; а.с.14 т.7; а.с.111 т.9).

Виконавчим комітетом Одеської обласної ради депутатів трудящих прийнято рішення від 16 травня 1953 року № 748с про відвід земельної ділянки загальною площею 2,7 га під будівництво прикордонної застави в/ч № НОМЕР_1 за рахунок земель в/ч НОМЕР_5 Міністерства оборони (відведені останньому на підставі розпорядження Ради Міністрів України від 20 червня 1952 року за № 771-071рс), яке затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР 21 листопада 1953 року №1357-078-рс (а.с.164, 167-168 т.1; а.с.15 т.7, ас.с116 т.9).

Згідно актуальної інформації про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 02.11.2016 за Адміністрацією Державної прикордонної служби України проведено державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна військове містечко «Іллічівськ-ПТС», загальною площею 621,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.169-170 т.1; а.с.20-21 т.7).

Рішенням Іллічівської міської ради «Про впорядкування нумерації об`єктів нерухомості по вул.Набережній у м.Іллічівську» від 23 листопада 2006 року №1309, будівлі військового містечка присвоєно адресу: Набережна №15 (а.с.171-174 т.1; а.с.22-25 т.7).

08 травня 2007 року КП «Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська» складено технічний паспорт на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , які є власністю АДПСУ, майно знаходиться в оперативному управлінні Одеського прикордонного загону (178-180 т.1; а.с.29-48 т.7).

ТОВ «ГЕОНОВА» 23 травня 2008 року складено технічний звіт з інженерно-геодезичних робіт по топографічній зйомці земельної ділянки військового містечка ПТС «Іллічівське» Одеського прикордонного загону (в/ч 2138) ДПСУ, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.181-189 т.1; а.с.49-74 т.7).

Також, судом досліджено листування Одеського прикордонного загону та Чорноморської міської ради щодо надання викопіювання з генерального плану міста земельної ділянки за адресою:

- АДРЕСА_5 для підготовки документів щодо відведення даної земельної ділянки для розташування на ній військової частини (а.с.195-205, 211- 214 т.1; а.с.83-90, 96 т.7);

- АДРЕСА_5 для підготовки документів щодо відведення даної земельної ділянки для розташування на ній військової частини та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомості (а.с.206-210, 212, 214 т.1; а.с.75-82, 91-95, 97-99 т.7).

Проведеним 22.03.2017 ТОВ «Екологічні технології ХХІ» порівняльним аналізом меж земельної ділянки в/ч № НОМЕР_1 у різні часові інтервали за адресою: АДРЕСА_5 встановлено, що площа земельної ділянки складає 1,4928 га, істотних змін з 2008 року та на час виготовлення аналізу, не встановлено (а.с.215-227 т.1; а.с.100-110 т.7).

Згідно пояснювальної записки сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_10 щодо технічного звіту порівняльного аналізу меж земельної ділянки у різні часові періоди, яка знаходиться в користуванні Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної служби України, в/ч № НОМЕР_1 (військове містечко ПТС «Іллічівськ» та розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.117-118 т.2) вказано, що:

- відповідно до розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 та витягу з додатку до цього розпорядження, для військової частини № НОМЕР_1 під будівництво будівель і споруд прикордонної застави було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 2,72 га із земель військової частини НОМЕР_5 Одеського військового округу;

- в результаті робіт, проведених у 2008 році визначена земельна площа ділянка, яка на той час становила 1,5028 га;

- в результаті робіт, проведених у 2017 році визначена земельна площа ділянка, яка становила 1,49928 га.

Крім того, судом досліджено копії:

- проектної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.119-132, 137-139 т.2);

- звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності м.Іллічівськ Одеської області станом на 01 січня 2009 року (а.с.141-146 т.3);

- акту взаємозвірки земель та розподіл їх за власниками землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (а.с.147-156 т.3);

- доповнення до Пояснювальної записки річного звіту (а.с.157-161 т.3);

- відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» №464 від 05.05.2018 про те, що технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресами: АДРЕСА_7 проведена на підставі листа Одеського прикордонного загону від 23.01.2007 за вих. №614/370, дата первинної технічної інвентаризації об`єктів: 08.05.2007 вул.Центральна 7; 12.04.2007 АДРЕСА_5 ; будь яких правовстановлюючих документів на земельні ділянки та об`єкти нерухомості замовником надані не були (а.с.162 т.3);

- відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області №0-15-0.202-579/183-18 від 10.04.2018 про те, що відповідно до даних звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма 6-зем) та звіту про землі, які перебувають у власності і користуванні (форма 2-зем) станом на 01.01.2016 на території Іллічівської (Чорноморської) міської ради, земельна ділянка Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_5 не рахується (а.с.164 т.3);

- розпорядження №771-071-рс від 20 червня 1952 року, яким відведено воєнному Міністерству УРСР для організації артилерійського зенітно-морського полігону 2500 га землі в тому числі з землекористування колгоспу ім.Сталіна 37 га, колгоспу «9 січня» - 841 га, риболовецького колгоспу «Червона стрілка» - 134 га і радгоспу «Перемога» Міністерства харчової промисловості УРСР 1208 в Овідіопольському районі Одеської області (а.с.98-99 т.4; а.с.134-135 т.9);

Рішенням Чорноморської міської ради №202/11-VII від 27 січня 2017 року надано Південному регіональному управлінню ДПСУ дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га у постійне користування за адресою: АДРЕСА_3 (17-18 т.2; а.с.137 т.7).

Розпорядженням Чорноморського міського голови №460 від 07.12.2016 створено комісію з проведення службового розслідування з метою перевірки фактів відсутності документів, які стали підставою для прийняття рішень Чорноморської міської ради №555/41-VІвід 14.11.2014«Про надання ОСОБА_2 дозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки площею0,0965га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_6 » (а.с.19 т.2; а.с.139 т.7).

Актом службового розслідування від 07.02.2017 №1 рекомендовано матеріали службового розслідування та копії документів направити до Чорноморського відділення поліції Одеської області на предмет порушення кримінального провадження про шахрайство та підроблення документів, на підставі яких прийняті рішення Чорноморською міською радою від 14 листопада 2014 року № 555/29-VI, від 26 грудня 2014 року № 571/50-VI, № 571/52-VI та рекомендовано міському голові вирішити питання про скасування зазначених рішень (а.с.20-25 т.2; а.с.140-145 т.7).

Матеріали службового розслідування направлено до правоохоронних органів для порушення кримінального провадження, що підтверджується копією листа Чорноморської міської ради (а.с.36 т.2).

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 11.09.2018 №872/2018, складеного судовим експертом Дзінько А.І., підстави вважати, що земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0092 (фактично розташована в межах м.Чорноморська) накладається на місце розташування земельної ділянки площею 2,72 га (в південній частині ділянки в/ч НОМЕР_5 ) відсутні (а.с.22-27 т.4).

Згідно копії листа ДП Одеського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою №1660 від 30.05.2018 щодо місцезнаходження землі зазначається, що межа військової частини, позначеної на схематичній карті, починаючи з північного заходу, проходить на схід від південної межі с.Барабой Овідіопольського району вздовж південної межі колишнього ДП «СП ім.А.В. Трофімова» на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району до південної межі міста Чорноморськ межуючої із землями морського порту. Далі межа військової частини, огинаючи територію морського порту, проходить на південь до Чорного моря і по берегу, вздовж Чорного моря, до південної частини межі с.Сайжійка Овідіопольського району. Далі межа військової частини проходить на північ, огинаючи межі с.Санжейка зі сходу, потім на захід до р.Барабой і повертає на північ до початкової точки опису (а.с.28 т.4).

Відповідно до архівної довідки центрального архіву Міністерства оборони №2117/2018 від 05.07.2018, в документах в/ч № НОМЕР_1 відомостей щодо відводу в/ч земельної ділянки відсутні (а.с.29 т.4).

Також, судом досліджено копії:

- листа командира в/ч № НОМЕР_1 за жовтень 1952 року про виділення земельної ділянки під будівництво військового загону в селі Сайжейка та відповіді заступника голови виконкому облради депутатів трудящих (а.с.31-32 т.4);

- архівних документів за 1952-1953 роки (рішення, довідки, висновки і т.і.) щодо виділення земельної ділянки в/ч НОМЕР_5 Одеського воєнного округу в с.Санжійці Овідіопольського району (а.с.33-55 т.4).

Відповідно до копії висновків КП «Бюро технічної інвентаризації» від 10.12.2015, межі земельної ділянки АДРЕСА_6 (кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 та 5110800000:02:026:0093) позначені на місцевості з чотирьох сторін межовими знаками у вигляді металевих стовпиків, не земельній ділянці відсутні капітальні будівлі (житловий будинок, господарські будівлі та споруди), а також тимчасові споруди (а.с.83-84 т.4).

Згідно відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» №А-1408 від 28.12.2018, технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресами: АДРЕСА_8 проведена - 08.05.2007, по АДРЕСА_5 - проведена 08.05.2007 (дата 12.04.2007 вказана помилково) (а.с.232 т.4).

Відповідно до копії листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області №41/153-19 від 07.02.2019 зазначається, що на підставі розпорядження Одеської обласної ради «Про встановлення меж території Іллічівської міської ради народних депутатів» №24/А-96 від 16 січня 1996 року до складу земель Іллічівської міської ради включені земельні ділянки зі складу земель Овідіопольського району, а саме за рахунок зменшення територій місцевих рад Овідіопольського району:

- Таїровської селищної ради народних депутатів 180,8 га;

- Сухолиманської сільської ради народних депутатів 700,2 га;

- Молодіжненської сільської ради народних депутатів 308,0 га (а.с.20 т.5).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2015, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0482 га, кадастровий 5110800000:02:026:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2015 посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М., номер реєстрації 2782 (а.с.6-8 т.6; а.с.191-199 т.7).

Крім того, судом досліджено копії:

- протоколу №24 засідання постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою від 01.12.2016 (а.с.21-29 т.6);

- експлікації генерального плану м.Іллічівськ (а.с.42-46 т.6);

- колективної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.51-54 т.6).

Згідно копії розпорядження Ради Міністрів Української УРСР №1357-078-рс від 21 листопада 1953 року, у відповідності до розпорядження Ради Міністрів Союзу УРСР від 11 листопада 1953 року №14886-рс, зобов`язано виконкоми обласних рад депутатів трудящих Кіровоградської, Дніпропетровської, Одеської, Закарпатської, Львівської і Харківської областей відвести Міністерству оброни СРСР, Міністерству внутрішніх справ СРСР, Міністерству внутрішніх справ УРСР і Міністерству середнього машинного будівництва під спеціальне будівництво земельні ділянки із земель колгоспів і інших землекористувачів цих областей в розмірах і на умовах (а.с.18 т.7; а.с.76 т.8; а.с.122 т.9), згідно додатку (а.с.19 т.7; а.с.77 т.8; а.с.123 т.9).

Також, судом досліджено копії:

- фрагментів топографічних карт (а.с.34-40 т.8);

- викопіювання з технічного звіту по обчисленню земель, що підлягають передачі в адміністративній межі Іллічівської міської ради із землекористувачів Овідіопольського району Одеської області т(а.с.42-44 т.8);

- проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.45-51 т.8);

- проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів м.Іллічівськ, сел.Олександрівка, с.Малодолинське, с.Бурлача Балка на території Іллічівської міської ради Одеської області (а.с.117а-120, 156-165 т.8);

- протоколу засідання комісії щодо визначення земель, що залишаються в державній власності та тих, що передаються до земель комунальної власності Іллічівської міської ради (а.с.128-133, 168-173 т.8);

- витягу з історичного формуляру в/ч НОМЕР_1 (а.с.20-29 т.9);

- виписок щодо історії Бугових хуторів, роздрукованих з інтернет-видань (а.с.30-47 т.9);

- фотозображень та витягів з газетної статті (а.с.52-62, 66-70 т.9);

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР №816-081-рс від 23 червня 1952 року, яким відведено Міністерству державної безпеки СРСР для управління прикордонних військ Молдавського округу під будівництво об`єктів прикордонної застави 2,5 га землі в постійне користування із земель колгоспу ім..Буденного, Одеського району Одеської області (а.с.64 т.9);

- листування командира в/ч НОМЕР_5 щодо виділення земельної ділянки (а.с.100-109 т.9);

- виписки, довідки, схеми плану земельної ділянки, висновку щодо можливості відводу землі в/ч НОМЕР_5 (а.с.112-115 т.9);

- виписок з архівних документів щодо відведення земельної ділянки в/ч НОМЕР_7 (а..с.117-121, 124-131 т.9);

- постанови виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих №175 від липня 1975 року, згідно якої закріплено за підрозділами в/ч № НОМЕР_1 земельні ділянки (а.с.175 т.9);

- схематичної карти Овідіопольського району Одеської області 1952 року (а.с.137-139 т.9);

- відомості з публічної кадастрової карти України земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093 та 5110800000:02:026:0092 (а.с.140-143 т.9);

- відповіді ГУ Держеокадастру в Одеській області №243/153-19 від 15.05.2019 про те, що відсутня будь-яка інформація щодо проектування ділянки пограничної застави, земельна ділянка у встановленому законом порядку не сформована та у Державному земельному кадастрів не рахується. При реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5110800000:02:026:0093 та 5110800000:02:026:0092 перетину не зафіксовано (а.с.63 т.10);

- відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №1053 від 05.04.2019, відповідно до якої відсутня будь-яка інформація за якою можливо визначити межі або місцезнаходження колгоспу ім.Буденного Одеського району Одеської області (а.с.64 т.10);

- схематичних карт, планів земельної ділянки прикордонної застави (а.с.65-66 т.10).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 15.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу здійснив відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 на користь ОСОБА_3 (а.с.125-126 т.10).

Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України №857 від 14.07.2015 затверджено перелік закритих військових містечок Державної прикордонної служби України (а.с.199-204 т.10).

Судом досліджено копії:

- облікової картки на інженерні споруди (а.с.14-16 т.10);

- інвентарної картки №104 обліку основних засобів (а.с.17 т.10);

- архівних документів щодо відводу в Овідіопольському районі земельної ділянки площею 3300,00 га під зенітний і морський полігон (а.с.24-40 т.10).

ІV. Оцінка Суду.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 13 ЗК України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексуУкраїни (статті 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони").

Як встановлено судом, рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року № 263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_5 (а.с.163 т.1; а.с.14 т.7; а.с.111 т.9).

Разом з цим, суд звертає увагу, що з 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки не розроблявся.

Згідно пояснень представника в/ч НОМЕР_1 в судовому засіданні вбачається, що лише у листопаді 2013 року до Іллічівської міської ради Одеської області надійшла заява Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , за результатом розгляду якої рішенням Іллічівської міської ради від 25 грудня 2013 року №439/90-VІ відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану міста Іллічівська.

Разом з тим, у січні 2017 року Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України повторно звернулося до Чорноморської міської ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації земельної ділянки площею 2,72 га, присвоєння кадастрового номеру та передачу в постійне користування для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України.

Рішенням Чорноморської міської ради Одеської області №202/11-VІІ від 27.01.2017 року надано Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої передачі у постійне користування (а.с.51-52 т.1).

Разом з цим, відповідно до копії листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області №41/153-19 від 07.02.2019 зазначається, що на підставі розпорядження Одеської обласної ради «Про встановлення меж території Іллічівської міської ради народних депутатів» №24/А-96 від 16 січня 1996 року до складу земель Іллічівської міської ради включені земельні ділянки зі складу земель Овідіопольського району, а саме за рахунок зменшення територій місцевих рад Овідіопольського району:

- Таїровської селищної ради народних депутатів 180,8 га;

- Сухолиманської сільської ради народних депутатів 700,2 га;

- Молодіжненської сільської ради народних депутатів 308,0 га (а.с.20 т.5).

Згідно до листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області №0-15-0.202-579/183-18 від 10.04.2018, відповідно до даних звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма 6-зем) та звіту про землі, які перебувають у власності і користуванні (форма 2-зем) станом на 01.01.2016 на території Іллічівської (Чорноморської) міської ради, земельна ділянка Військової частини № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_5 не рахується (а.с.164 т.3).

Згідно пояснювальної записки сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_10 щодо технічного звіту порівняльного аналізу меж земельної ділянки у різні часові періоди, яка знаходиться в користуванні Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної служби України, в/ч № НОМЕР_1 (військове містечко ПТС «Іллічівськ» та розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.117-118 т.2) зазначається, що:

- відповідно до розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 року та витягу з додатку до цього розпорядження, для військової частини НОМЕР_1 під будівництво будівель і споруд прикордонної застави було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 2,72 га із земель військової частини НОМЕР_5 Одеського військового округу;

- в результаті робіт, проведених у 2008 році була визначена земельна площа ділянка, яка на той час становила 1,5028 га;

- в результаті робіт, проведених у 2017 році була визначена земельна площа ділянка, яка становила 1,49928 га.

Таким чином, сторонами на підтвердження заявлених вимог надано документи, в яких містяться різні відомості щодо розміру земельної ділянки, що перебуває в користуванні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в/ч № НОМЕР_1 .

Разом з тим, згідно копії листа ДП Одеського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою №1660 від 30.05.2018 щодо місцезнаходження землі зазначається, що межа військової частини, позначеної на схематичній карті, починаючи з північного заходу, проходить на схід від південної межі с.Барабой Овідіопольського району вздовж південної межі колишнього ДП «СП ім.А.В. Трофімова» на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району до південної межі міста Чорноморськ межуючої із землями морського порту. Далі, межа військової частини, огинаючи територію морського порту, проходить на південь до Чорного моря і по берегу, вздовж Чорного моря, до південної частини межі с.Сайжійка Овідіопольського району. Далі межа військової частини проходить на північ, огинаючи межі с.Санжейка зі сходу, потім на захід до р.Барабой і повертає на північ до початкової точки опису (а.с.28 т.4).

Відповідно до архівної довідки центрального архіву Міністерства оборони №2117/2018 від 05.07.2018, в документах в/ч № НОМЕР_1 відомостей щодо відводу в/ч земельної ділянки відсутні (а.с.29 т.4).

Також, у висновку земельно-технічної експертизи від 11.09.2018 №872/2018, складеного судовим експертом Дзінько А.І. зазначається, що підстави вважати, що земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0092 (фактично розташована в межах м.Чорноморська) накладається на місцерозташування земельної ділянки площею 2,72 га (в південній частині ділянки в/ч НОМЕР_5 ) відсутні (а.с.22-27 т.4).

Відповідно до Висновку експерта об`єктами дослідження є:

- земельна ділянка кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 площею 0,0483 га;

- земельна ділянка площею 2,72 га відведена Міністерству внутрішніх справ СРСР для військової частини НОМЕР_1 під будівництво будівель та споруд прикордонної застави (згідно розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 21.11.1953 №1357-078-рс).

Крім того, у Висновку експерта зазначено наступне:

- місцезнаходження земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 площею 0,0483 га встановлено на підставі інформації публічної кадастрової карти (зворотній бік а.с.23, останній абзац т.4);

- при аналізі матеріалів з кадастрової карти інформації щодо перетину земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 з межами інших ділянок не виявлено (а.с.24 абзац 5 т.4);

- згідно наданої документації встановлено, що земельній ділянці площею 2,72 га кадастровий номер не присвоювався, земельна ділянка не є сформованою (а.с.24 абз. 8 т.4);

- в наданій документації наявний висновок "Овидиопольского Райотдела сельского хозяйства по отводу земли в/части №2138 площадью 2,72 га", згідно якого вказано, що (мовою оригіналу): "Проектируемый участок погран.заставы расположится в самой южной части спец.участка в/части 40288 и препятствием в проводимых мероприятиях на спецучастке в/частью 40288 служить не будет" (зворотній бік а.с.24 абзац останній т.4).

Висновок експерта містить схему сучасної мапи (зворотній бік а.с.25 т.4), на якій позначено:

- жовтим кольором зазначені ймовірні межі земельної ділянки площею 2500 га для потреб Одеського військового округу;

- фіолетовим кольором зазначена область місця розташування земельної ділянки №1 кадастровий номер 5110800000:02:026:0092 (в межах м.Чорноморськ);

- зеленим кольором зазначена область місця розташування земельної ділянки №2 площа 2,72 га (південна частина ділянки в/частини НОМЕР_5 ).

Таким чином, згідно схеми сучасної мапи, яка міститься у Висновку експерта (зворотній бік а.с.25 т.4), межі земельних ділянок № 1 (належала ОСОБА_1 , наразі ОСОБА_3 ) та № 2 (в/ч № НОМЕР_1 ) знаходяться в різних населених пунктах, а саме:

- земельна ділянка № НОМЕР_8 (належала ОСОБА_1 , наразі ОСОБА_3 ) розташована в межах м. Чорноморська;

- земельна ділянка АДРЕСА_9 .

Відповідно до частин другої, третьої статті 89ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, такі кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо об'єкту цивільного права, наявності його порушення, суд керується наступним.

Згідно ст.79-1Земельного кодексуУкраїни формуванняземельної ділянкиполягає увизначенні земельноїділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельніділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельнихділянок (крімвипадків,визначених участинах шостій-сьомій цієїстатті)здійснюється запроектами землеустроющодо відведенняземельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстраціяречових правна земельніділянки здійснюєтьсяпісля державноїреєстрації земельнихділянок уДержавному земельномукадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З огляду на вказані положення Земельного кодексу України спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:026:0092, яка належить ОСОБА_3 та земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093, яка належить ОСОБА_4 є сформованими.

Разом з тим, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні в/ч № НОМЕР_1 відповідним критеріям не відповідає.

Як встановлено судом, рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року № 263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_5 (а.с.163 т.1; а.с.14 т.7; а.с.111 т.9).

Разом з цим, суд звертає увагу, що з 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки не розроблявся.

Отже, площа та межі земельної ділянки Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка виділена у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_5 складається з площі - 2,72 га (а.с.163 т.1; а.с.14 т.7; а.с.111 т.9) та земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0092 (фактично розташована в межах м.Чорноморська) не накладається на місцерозташування земельної ділянки площею 2,72 га (в південній частині ділянки в/ч НОМЕР_5 ) (а.с.22-27 т.4).

Крім того, суд звертає увагу, що на момент виділення військовій частині № НОМЕР_1 у постійне користування земельної ділянки, площею 2,72 га із земель військової частини НОМЕР_5 Одеського військового округу (на підставі Розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 року та витягу з додатку до цього розпорядження, діяв перший Земельний кодекс УСРР, прийнятий 25 жовтня 1922.

Другий Земельний кодекс прийнято 8 липня 1970, введено у дію 1 січня 1971.

Слід зауважити, що за період часу з 1953 року по теперішній час земельне законодавство змінилось. Було прийнято земельні кодекси 1970 року, 1990 року, 2001 року.

Так, відповідно до ст.168 Земельного кодексу 1922 року, землеустрій має завданням впорядкування існуючих землекористувань і освоєння нових, відповідно до прав на землю і вимог господарсько-технічної доцільності. Примітка. Розробка і видання господарсько-технічних правил землеустрою покладається на Народний Комісаріат Землеробства.

Згідно ст.173 Земельного кодексу 1922 року, розміри земель, що відводяться учасникам землеустрою, визначаються по наступних підставах: а) при відведеннях земель державним організаціям, установам і підприємствам, а також для міст і поселень міського типу - пропорційно доведеною ними землевпоряджувальним установам дійсної потреби в землі і можливості найближчим часом фактично використати її за призначенням; б) при облаштуванні земель існуючих земельних суспільств і відособлених поліпшених господарств (дворів) - по кількості земель, закономірно їм наданих в трудове користування; в) при розкладці, поділі і виділах земель в земельних суспільствах - по числу розподільних одиниць, що припадають на частку учасників землеустрою; г) при розподілі і відведенні земель вільного земельного фонду для потреби переселення і розселення - по особливо встановлених для цього нормах, а при їх відсутності - по фактичній можливості трудового освоєння земель тими, кому вони надаються; д) при наданні земель установам, суспільствам і особам на особливих підставах (оренда, концесії і ін.) - за умовами відповідних договорів або вказівками спеціальних розпоряджень, що відносяться до цих випадків.

Відповідно до ст.178 Земельного кодексу 1922 року, за виконання землевпоряджувальних дій стягується землевпоряджувальними установами особлива плата із сторін, в інтересах яких ці дії виконуються. У випадках виробництва в обов`язковому порядку дій за освітою земельних фондів спеціального призначення (переселенського, концесійного та ін.), витрати по землеустрою відносяться за державні кошти.

Також, відповідно до ст.180 Земельного кодексу 1922 року, справи по землеустрою робляться в наступній поступовості: 1) порушення землевпоряджувальної справи; 2) підготовка землевпоряджувальної справи, складання землевпоряджувального проекту і вручення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою і приведення його і виконання зі встановленням на місці пограничних межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпоряджувальних документів.

Згідно ст.ст.187-188 Земельного кодексу 1922 року, складання проекту землеустрою полягає в детальній і точній вказівці місць відведення земель учасникам землеустрою, з дотриманням їх прав і законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, і із зображенням відведення земель на проектному плані землеустрою. Проектовані межі земель позначаються на місці тимчасовими знаками, а за відсутності суперечок і скарг зміцнюються постійними межовими знаками. Складений проект землеустрою вручається сторонами на плані і в натурі із складанням особливого протоколу. При цьому землевпорядник зобов`язаний всебічно прагнути до узгодження побажань сторін, не на шкоду, проте, вимогам землеустрою, вносячи в проект, у випадках необхідності, доцільні зміни і виправлення.

Відповідно до ст.191 Земельного кодексу 1922 року, виконання проекту землеустрою полягає в зміцненні проектованих на місцевості меж землекористування постійними межовими знаками, з державним гербом У. С. С. Р. на них.

Згідно ст.193 Земельного кодексу 1922 року, після остаточного затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами складаються і, після державного запису засвідчених землекористувань (земельній реєстрації), видаються учасникам землеустрою належно засвідчені документи. У названих документах мають бути зазначені межі, місце розташування, простір і склад землекористувань, а також показані їх назви, найменування землекористувачів, час виконання землеустрою і його основа, умови землекористування і інші істотні відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Справжні землевпоряджувальні плани, акти і діловодства зберігаються при землевпоряджувальних установах.

Відповідно до ст.195 Земельного кодексу 1922 року, державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має завданням в інтересах загальнодержавного управління землями, а також для потреб різних галузей народного господарства і для обгороджування прав і інтересів землекористувачів збирати і зберігати в систематичному і наочному виді, вірні і своєчасні відомості про правове і господарське положення усіх землекористувань. У вказаних цілях в земельну реєстрацію включаються наступні відомості про кожну земельну ділянку: а) про місце розташування і назву земельної ділянки, про кількість землі в нім усій взагалі і по окремих угіддях, про найважливіші будівлі і господарські обзаведення, б) про найменування землекористувачів і обґрунтування, по яких землекористувачам надані ділянки, в) відомості про особливі повноваження і повинності, пов`язані з використанням ділянки, і г) інші відомості, включення яких в реєстрацію буде передбачено подальшим розпорядженням.

Відповідно до ст.199 Земельного кодексу 1922 року, обов`язковій відмітці в актах реєстрації по кожному землекористуванню підлягають: а) постанови землевпоряджувальних установ про виробництво землеустрою і про затвердження землевпоряджувальних проектів; б) припинення права на землю, надану в трудове користування; в) зміна у складі земель, що знаходяться в користуванні земельного суспільства, вступ в суспільство нових дворів з боку і вихід дворів з суспільства; статути земельних суспільств і зміни цих статутів; вироки земельних суспільств про обрання і зміну способів землекористування, про загальні переділи, знижку і накидку наділів; г) розділ трудових землеробських господарств (дворів), зміна домогосподарів, договори про трудову оренду земель; д) виникнення суперечок про землі і остаточні рішення по них земельних судових комісій; е) встановлення і відновлення меж, і ж) інші акти, обов`язкова реєстрація яких буде встановлена подальшими розпорядженнями.

Згідно ст.200 Земельного кодексу 1922 року, виробництво земельної реєстрації покладається на Наркомзем і його місцеві органи.

Таким чином, Земельний кодекс 1922 року передбачав процедуру впорядкування землекористувань, складання проекту землеустрою, державну реєстрацію землекористувань, видачу документів, які посвідчують відповідну державну реєстрацію, тощо.

Суд звертає увагу, що з 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки позивачем за зустрічним позовом не розроблявся, оскільки доказів затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами із зазначеними межами, місцем розташування, складом землекористувань, і т.і. до суду на надано.

Так само не надано суду доказів розробки проекту технічної документації із землеустрою із встановленням меж спірної земельної ділянки і під час дії другого (1971 року), третього (1990 року) Земельного Кодексу та діючого Земельного Кодексу 2001 року.

Отже, не знаходять свого підтвердження доводи позивача за зустрічним позовом, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено, з підстав того, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою.

Крім того, згідно ст.125 Земельного кодексу України (№2768-III, 25.10.2001), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 в редакції Закону №1066-VI від 05.03.2009).

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (№2768-III, 25.10.2001), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" (стаття 126 в редакції Закону №1066-VIвід 05.03.2009 із змінами, внесеними згідно із Законами №3521-VI від 16.06.2011, №5059-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011).

Згідно ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV, 01.07.2004, державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (статтю 13 доповнено новою частиною першою згідно із Законом №1666-VIII від 06.10.2016).

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про:

1) нерухоме майно та його ціну (вартість) (у тому числі ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - для об`єктів нерухомого майна, яким присвоєно ідентифікатор до реєстрації відповідного речового права) (Пункт 1 частини третьої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №199-IX від 17.10.2019)

2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права;

3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном;

4) обтяження речових прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

Відомостями про земельну ділянку, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про її кадастровий номер.

Відповідно дост.18ч.4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» №1952-IVвід 01.07.2004, державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Згідно з вказаними вище положеннями діючого Земельного кодексу України, а також вимог ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку права на неї не можуть бути зареєстровані в Державному реєстрі прав.

Крім того, частиною першою статті 79-1ЗК України 2002 року (назва статті 79-1 в редакції Закону №340-IX від 05.12.2019) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частини третя, четверта, дев`ята статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 120ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Земельна ділянка площею 2,72 га, яка виділена для військової частини № НОМЕР_1 під будівництво будівель і споруд прикордонної застави у постійне користування із земель військової частини НОМЕР_5 Одеського військового округу відповідно до Розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 року та витягу з додатку до цього розпорядження, не сформована згідно з положеннями частин першої, третьої, четвертої та дев`ятої статті 79-1 ЗК України.

Межі цієї земельної ділянки не визначені, не внесена інформація щодо неї до Державного земельного кадастру відповідно до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", не присвоєно їй кадастрового номеру.

Оскільки земельна ділянка, про захист права щодо якої просить військова частина № НОМЕР_1 , не сформована, відсутні дані про її межі, не присвоєно їй кадастрового номеру, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не надано, дані про неї у Державному земельному кадастрі відсутні, вона не може бути об`єктом цивільних прав, в звязку з чим позов військової частини № НОМЕР_1 не підлягає задоволенню.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові №352/1369/19 від 01.04.2020.

Таким чином, доказів того, що земельна ділянка площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 00,483 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0092), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до земель оборони, а за формою власності до державної власності, позивачем за зустрічним позовом - військовою частиною № НОМЕР_1 суду не надано.

Зазначені обставини, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як не доведення позивачем за зустрічним позовом - військовою частиною № НОМЕР_1 свого порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, суд критично сприймає посилання позивача за зустрічним позовом, як доказ незаконності оскаржуваного рішення та скасування акту індивідуальної дії, на акт службового розслідування №1 від 07.02.2017 (а.с.20-25 т.2; а.с.140-145 т.7) з наступних підстав.

Згідно за ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост.78ЦПК України,суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно за ст.ст.79, 80 ЦПК України, д остовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, за вимогами вищезазначених норм, висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Суд зазначає, що акт службовогорозслідування №1від 07.02.2017,на якийпосилається позивачза зустрічним позовом повинний бути здатним призвести до встановлення фактів та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що сторона (члени комісії), яка складає відповідний акт, повинна добросовісно з`ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Оцінюючи обґрунтованість вищеозначеного акту службового розслідування, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Матеріали даної цивільної справи не містять доказів, які стали підставою проведення службового розслідування, які визначені у додатку.

Крім того, в акті службового розслідування є посилання на перелік документів, які досліджувались комісією, а саме:

- технічні матеріали і документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, розроблені ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»;

- рекомендації постійної депутатської комісії (протокол від 16.10.2014 №117);

- схеми кадастрової зйомки земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_6 та 53;

- заява ОСОБА_11 від 18.12.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власніть площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_6 , проект землеустрою та витяг з ДЗК;

- схеми кадастрових планів земельних ділянок до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_2 ;

- акти прийомки передачі межових знаків на зберігання, наданих у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- висновки ДП «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою» від 15.12.2014 №30-30-2/1159 та від 15.12.2014 №30-30-2/1160, узгодженими головою постійної депутатської комісії, начальником організаційного відділу, першого заступника міського голови, секретаря ради;

- службова записка начальника організаційного відділу від 02.12.2016 №273 щодо відсутності документів технічного паспорту та свідоцтва про право власності;

- листа відповіді начальника КП БТІ Чорноморської міської ради від 15.12.2016 №В-313;

- запит голови комісії до начальника відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно від 14.12.2016 №1-17-1195;

- інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_2 ;

- лист ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 26.12.2016 №3192;

- оригінали проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_2 у власність;

- інструкції з діловодства в Іллічівській міській раді та виконавчому комітеті, затвердженій рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 30.08.2012 №550;

- рішення виконавчого комітету від 29.01.2015 №42 «Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, заступником міського голови…»;

- положення про структурні підрозділи, тощо.

Проте, матеріали цивільної справи зазначених документів не містять.

Крім того, копія акту службового розслідування, наявна в матеріалах не засвідчена належним чином.

За результатами службового розслідування, комісією прийнято висновки: рекомендувати Чорноморському міському голові направити матеріали службового розслідування та копії документів до Чорноморського відділення поліції Одеської області на предмет порушення кримінального провадження про шахрайство та підроблення документів, на підставі яких прийняті рішення Чорноморською міською радою №555/29-VI від 14.11.2014 року, №571/50-VI від 26.12.2014 року і №571/52-VI від 26.12.2014 року та рекомендовано міському голові вирішити питання про скасування рішень Чорноморської міської ради №555/29-VI від 14.11.2014 року, №571/50-VI від 26.12.2014 року і №571/52-VI від 26.12.2014 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для проведення службового розслідування та складання відповідних висновків.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип презумпції невинуватості є обов`язковим для будь-яких суб`єктів владних повноважень (справа "Аллене де Рібемон проти Франції").

Порушення цього принципу може відбуватися шляхом прийняття посадовою особою протиправних рішень.

Суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Крім того, відповідно до загальних підстав цивільно-правового законодавства України, сам по собі факт проведення та наявності акту службового розсділування, ще не породжує обов`язку відповідальності будь-якої особи, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Суд вважає, що відсутні підстави для допустимості акту службового розслідування, як доказу по справі, оскільки фактично висновки за даним актом пов`язані з кримінальним провадженням (переслідуванням) конкретних осіб.

При цьому відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.62Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом з тим, судом встановлено, упродовж 2017-2019 років до Чорноморського ВП Овідіопольського ПВ ГУНП в Одеській області не надходили матеріали з Чорноморської міської ради Одеської області стосовно ОСОБА_2 про порушення кримінального провадження щодо шахрайства та підроблення документів, що підтверджується відповіддю Чорноморського ВП Овідіопольського ПВ ГУНП в Одеській області від 20.07.2019 №48.1-91адв (а.с.94 т.11).

Доказів винуватості будь-яких інших осіб за результатами даного службового розслідування суду не надано.

Зазначене свідчить про неналежність акту службового розслідування №1 від 07.02.2017 року, як допустимого доказу в обґрунтування позиції сторони позивача за зустрічним позовом.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову військової частини № НОМЕР_1 в частині визнання недійсним акту індивідуальної дії, договорів купівлі-продажу, суд керується наступним.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, положеннями ЗК України та Конституції України визначено, що затвердження проектів землеустрою, передача земельної ділянки у власність або у користування є правом міської ради, також законодавством не встановлено обмежень права надання дозволу на розробку проекту землеустрою ділянки визначеному колу осіб.

Судом встановлено, що Рішенням Чорноморської міської ради від 11.04.2012 погоджено перелік земельних ділянок, які знаходяться у державній власності в межах м.Чорноморська (колишнє м.Іллічівськ) і в цьому переліку відсутня Державна прикордонна служба.

26.12.2014 Чорноморська (Іллічівська) міська рада прийняла рішення про відведення земельної ділянки комунальної власності.

22.10.2014 до Центру надання адміністративних послуг м.Чорноморська (колишнє м. Іллічівськ) звернулася ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0965га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшою передачею у власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

14.11.2014 Іллічівською міською радою прийнято рішення про надання такого дозволу.

18.12.2014 до Центру надання адміністративних послуг м. Чорноморська (колишнє м. Іллічівськ) звернулася ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0965 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який розроблений ДП «Одеським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою».

Відділом Держземагенства у м. Іллічівську на ім`я ОСОБА_2 видана довідка від 12.12.2014 №30-2/1148 про те, що земельна ділянка на території Іллічівської міської ради відноситься за категорією земель до земель житлової і громадської забудови м.Іллічівська, які не передані у власність або постійне користування; проект землеустрою мав позитивні висновки управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради від 15.12.2014 та відділу Держземагенства у м.Іллічівську від 15.12.2014.

Рішенням Іллічівської міської ради від 26.12.2014 №571/52-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 загальною площею 0,0965 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 і вирішено передати земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Стверджувати, що технічна документація щодо спірної земельної ділянки виготовлена з порушеннями ЗК України, не доведено належними та допустимими доказами, а тягар доказування у даній категорії справ покладається на сторони.

Оскільки положення ЗК України передбачають розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як умову передачі земельної ділянки у власність, а позивач за зустрічним позовом військової частини № НОМЕР_1 проєкту землеустрою не надав, унаслідок чого рішення Іллічівської міської ради від 26.12.2014 №571/52-VI не створює юридичних наслідків для останнього.

Позивачем не доведено суду, які саме порушення допущено Іллічівською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Отже, оскаржуване позивачем рішення Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області від 26.12.2014 №571/52-VІ`Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0965 га за адресою: АДРЕСА_6 » відповідає закону та фактичним обставинам справи. Приймаючи оскаржуване рішення Чорноморська міська рада діяла правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також, відмовляючи в зустрічного позову військової частини № НОМЕР_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд керується наступним.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статями 16, 203, 215ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Положеннями статті 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності", як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При розгляді справи має бути враховане також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Як встановлено судом відведення земельної ділянки ОСОБА_2 відповідало приписам ст.118 ЗК України.

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них та державної реєстрації не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений ст.ст.140, 141ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.

У частині першій статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що оспорюваним договором купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_4 ), №2782 від 12.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. та договором купівлі-продажу (власник земельної ділянки ОСОБА_1 ), №2832 від 19.12.2015 року, виданого приватним нотаріусом Іллічівського (Чорноморського) міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. порушено будь-яке його право, яке може бути поновлено шляхом визнання цих договорів недійсними.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 в частині зобов`язання військової частини № НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782, суд керується наступним.

Стаття 41Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений його власності.

Згідно ч.1, 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст.212ЗК України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Розгляд питань про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також вирішення інших земельних спорів, що відповідно до визначеної ЗК компетенції розглядалися органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснюється судами в порядку цивільного судочинства (абз.2 п.1 ПП ВСУ №7 від 16.04.2004).

Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов)

В разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов) (ст.391 ЦК України).

Частинами 2, 3 ст.152ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено вище за текстом рішення, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою шляхом безперешкодного доступу до неї, посилаючись на те, що в березні 2016 року, коли він в черговий раз приїхав на земельну ділянку виявилось, що на земельній ділянці встановлений паркан з воротами та стенд з попереджувальним написом, що територія охороняється збройними силами України, крім того озброєний охоронець не пропустив позивача до його земельної ділянки.

Суд вважає такі вимоги обґрунтованими, адже в судовому засіданні встановлено наявність перешкод з боку військової частини № НОМЕР_1 у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , належної йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М.

Отже, в судовому засіданні доведено порушення прав позивача ОСОБА_4 , що підлягають захисту у судовому порядку.

Стосовно вимоги ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:026:0093, площею 0,0482 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782, суд вважає її неогрунтованою, з огляду на наступне.

За правилами ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Оскільки, позивач набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку, у нього наявне право, яке не підлягає захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні зустрічного позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна) про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договорів купівлі-продажу відмовити повністю.

Позов ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, Південне регіональне управління державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Чорноморська міська рада Одеської області) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0482 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0093), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 шляхом безперешкодного доступу до неї, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №2782.

В задоволенні решти вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко

СудІллічівський міський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення06.06.2021
Оприлюднено02.09.2022
Номер документу97640951
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —501/53/17

Ухвала від 17.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 09.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 13.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Постанова від 11.06.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Постанова від 11.06.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 01.03.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 02.11.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Комлева О. С.

Ухвала від 06.07.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 06.07.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 04.07.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні