Рішення

від 13.06.2021 по справі 552/2803/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 14.06.2021 Справа № 552/2803/20

Провадження № 2/554/654/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Коросташова В.О.,

представника позивача (Військової прокурори Полтавського гарнізону) - прокурора

Курача Д.О.,

представника позивача(ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд») - Івашіна Є.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Бибика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності та витребування майна від добросовісного набувача

УСТАНОВИВ:

20.07.2020 року до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 23.06.2020 року № 552/2803/20 надійшла вищевказана цивільна справа.

Зазначено, що пред`явлення військовою прокуратурою Полтавського гарнізону вказано позову зумовлено винятково захистом порушених інтересів держави в особі Міністерства оборони України шляхом:

- визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер 11108364, а саме: по 1 поверху - коридор 3 пл. 7,2 кв.м., кабінет 4 пл. 12,8 кв.м., кабінет 5 пл. 14,9 кв.м., кабінет 7 пл. 14,2 кв.м., шафа 7а пл. 0,5 кв.м., шафа 7б пл. 0,5 кв.м., коридор 8 пл. 9,2 кв.м., санвузол 9 пл. 3,6 кв.м.

- витребування шляхом вилучення у добросовісного набувача, ОСОБА_1 , нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер 11108364, а саме: по 1 поверху - коридор 3 пл. 7,2 кв.м., кабінет 4 пл. 12,8 кв.м., кабінет 5 пл. 14,9 кв.м., кабінет 7 пл. 14,2 кв.м., шафа 7а пл. 0,5 кв.м., шафа 7б пл. 0,5 кв.м., коридор 8 пл. 9,2 кв.м., санвузол 9 пл. 3,6 кв.м. та передання Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в експлуатацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення інтересів держави полягає у незаконному відчуженні нежитлових приміщень загальною площею 62,9 кв. м. по АДРЕСА_2 , чим порушено економічні та оборонні інтереси держави, виражається у неможливості володіти, користуватися та розпоряджатися вказаними приміщеннями в інтересах Міністерства оборони України. Внаслідок протиправних дій службових осіб ДП МОУ «Укрвійськбуд», що полягали у зловживанні своїми службовими повноваженнями на користь третіх осіб, військове майно, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно вибуло з володіння держави, чим спричинено збитки державі. Відчуження державного військового майна відбулось шляхом укладання біржової угоди від 28.08.2002, продавцем у яких виступало ДП МОУ «Укрвійськбуд»; дане відчуження відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна, під час фіктивного банкрутства. Факт незаконного відчуження державного військового майна констатовано у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2017 по справі №917/154/15. Станом на дату подання позову було установлено, що власником нежитлових приміщень в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м., реєстраційний номер 11108364, являється ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Гризуновою О.В. Визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. справу прийнято в провадження, відкрито загальне позовне провадження з викликом всіх учасників справи.

28.09.2020 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що твердження про те, що біржова угода є нікчемною безпідставне, Цивільний кодекс УРСР 1960 та Закон України «Про товарну біржу», що діяв на час укладення біржової угоди, не вимагав нотаріального посвідчення. Спірна нерухомість не має співпадінь за площею та призначенням, оскільки це майно зазнало істотних змін через аварійний стан, змінився технічний стан нерухомого майна. Відповідач визнавав, що придбав спірне нерухоме майно у ОСОБА_3 , який, в свою чергу, набув права власності на нього на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.08.2007, яке не скасоване, та перебуває в законній силі. Також, відповідачем зазначено, що спірне нерухоме майно ним було передано 06.07.2020 в іпотеку на підставі нотаріального посвідченого договору іпотеки, укладеного з ОСОБА_2 (Іпотекодержатель), в забезпечення виконання договору позики грошових коштів. Вказував, що визнання за державою права власності на спірне нерухоме майно призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Інших заяв по суті справі від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, гр. ОСОБА_4 .

Письмових пояснень від третьої особи до суду не надходило.

У судовому засіданні прокурор Військової прокурори Полтавського гарнізону Курач Д.О. та представник ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» Івашін Є.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, прохали позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його адвокат, Бибик В.А., заперечували проти позову, прохали відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, письмові заяви сторін по суті справи, зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, установив наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» Збройні Сили України - це військова державна структура, що призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України.

Утримання Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету (стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлені Законом України «Про оборону України».

Згідно статті 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів У країни.

Відповідно статті 4 вказаного Положення на Міністерство оборони України, зокрема, покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб`єкти господарської діяльності; веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Для захисту порушеного права Міністерство оборони України через уповноважені особи вправі виступати стороною в суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому установи та зобов`язаний вживати заходів до відшкодування заподіяних збитків у відповідності із законом.

Предметом захисту у справі є майнові інтересів держави на відчуженні нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовами в інтересах держави та самостійно визначати та обґрунтовувати порушення інтересів держави.

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органи, які здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. До компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України» та ст. ст. 3, 4, 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкування якого перебувають Збройні Сили України. Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснювати управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пред`явлення військовою прокуратурою Полтавського гарнізону даного позову зумовлено захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

В межах кримінального провадження № 42016170690000039 від 02.08.2016 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем) установлено, що внаслідок протиправних дій службових осіб ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД», що полягають у зловживанні своїми службовими повноваженнями на користь третіх осіб, військове майно, а саме нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , незаконно вибуло з володіння держави, чим спричинено збитки державі.

Позивачем зазначено, що на підставі отриманих в ході досудового розслідування матеріалів інвентаризаційної справи щодо будинку за адресою АДРЕСА_2 , було встановлено, що власником нежитлових приміщень в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер 11108364 є ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 29.01.1999, нерухоме майно, яке складається з нежитлового будинку - Літер «А-2» з підвальними приміщеннями загальною площею 860,5 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_2 , належало на праві власності Державі Україна в особі Верховної Ради України та перебувало в оперативному управління Міністерства оборони України і тому мало статус військового майна.

Також судом установлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 03.08.1998 в зв`язку з ліквідацією 22 госпрозрахункової дільниці («22 ГРД») передачею основних засобів і оборотних фондів філії ДП МОУ України «Укрвійсьбуд» заборонено реалізацію основних засобів оборотних фондів, ТМЦ механізмів і автомобільного транспорту стороннім організаціям та стороннім особам.

Вищевказане майно, у 1998 році, на підставі Акту приймання - передачі основних засобів від 01.12.1998 року 22 госпрозрахунковою дільницею м. Полтава Міністерства оборони України передано до державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі - ДП МОУ «Укрвійськбуд»).

28.08.2002 нежитловий будинок Літер «А-2», цегляний, загальною площею 763,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Біржової угоди №28-02/12 вибув (відчужений) під час фіктивного банкрутства з державної власності поза волею держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Імідж».

Як вбачається з вказаної біржової угоди відчуження державного нерухомого майна, у вигляді будинку, здійснювалось в межах процедури санації ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Жодного розпорядчого документу, який є письмовим доказом в розумінні ст. 36 ГПК України про те, що вказане майно було передане у господарське відання до ДП МОУ «Укрвійськбуд» немає.

Від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд» біржову угоду уклав гр. ОСОБА_5 , який діяв за довіреністю, виданою ОСОБА_6 , який не мав законних повноважень на будь-які дії від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд», так як ніколи не призначався в установленому порядку керівником ДП МОУ «Укрвійськбуд». Про вказане свідчить Наказ Міністерства оборони України від 10.10.2005 року, №610.

Таким чином, згідно до ч. 2, ст. 203 Цивільного кодексу України, у ОСОБА_5 не було повного обсягу цивільної дієздатності для того, щоб діяти від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд» під час укладання біржової угоди.

Фіктивне банкрутство ДП МОУ «Укрвійськбуд» припинено постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 р. у справі № 24/612-6-43/234, через набрання чинності вироком у кримінальній справі, по обвинуваченню заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ «Укрвійськбуд», ОСОБА_5 , за ст. 218 КК України, в зв`язку з поданням завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність ДП МОУ «Укрвійськбуд» та встановлено факт фіктивного (удаваного, вигаданого) банкрутства підприємства. Вказана Постанова була залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р. у справі № 24/612-6-43/234. Таким чином відчуження державного військового майна, а саме: нежитлового будинку - Літера «А-2», цегляного, загальною площею 763,2 м2, шляхом укладання біржової угоди від 28.08.2002 р., продавцем у яких зазначено ДП МОУ «Укрвійськбуд», відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна під час фіктивного банкрутства.

За таких обставин, факт вибуття спірного майна з володіння Держави в особі позивачів поза її волею є встановленою належними доказами обставиною.

Вищевказане підтверджується правовою позицією викладеною у рішенні Господарського суду м. Києва від 02.09.2013 р. у справі № 43/440-6/231, яке залишено без змін постановою Вищого Господарського суду України від 04.06.2014 р. та постановою Верховного Суду України від 30.09.2014 р., Господарського суду Київської області від 26.10.2011 р. у справі № 13/358-08/17, яке залишено без змін постановою Вищого Господарського суду України від 26.12.2012 р., Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 р. у справі № 912/1532/14, Господарського суду Львівської області від 18.09.2013 р., яке залишено без змін постановою Вищого Господарського суду України від 25.06.2014.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до абз. 2 п. «а» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», майно Збройних Сил України віднесено до майна загальнодержавного значення та яке не підлягає Приватизації.

Поряд з тим, Кабінет Міністрів України не приймав рішень за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна.

Таким чином, при укладенні Біржової угоди №28-02/12 від 28.08.2002 року не дотримано норми ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та абз. 2 п. «а» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 22.11.2004 у справі 2/2:

- визнано дійсним укладений між Приватним підприємством «УкрБізнесКонсалтінг» Код ЄДРПОУ 31684689 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж» Код ЄДРПОУ 25168673, зареєстрований на Українській універсальній біржі договір купівлі-продажу №Н-8 від 12.11.2004.

- визнано за Приватним підприємством «УкрБізнесКонсалтінг» Код ЄДРПОУ 31684689, право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе 6, та складається: будинку літер А-2: в приміщенні підвалу кабінет 3 пл. 22.30 кв.м, кабінет - За пл. 15.90 кв.м, вхід 4 пл. 4.30 кв.м, холл - 5 пл. 23.30кв.м, торговий зал - 6 пл. 43.10 кв.м, сходи - 8 пл. 17,80, коридор - 9 пл.3.70 кв.м., коридор -10 пл. 4.00 кв.м., склад - 11 пл. 6 70 кв.м., санвузол -12 пл 1.70 кв.м., коридор -13 пл. 5.10 кв.м., санвузол -14 пл. 6.00 кв.м., туалет -15 пл. 1.30 кв.м., туалет -16 пл. 1.30 кв.м., туалет -17 пл. 1.30 кв.м., туалет -18 пл 1.30 кв.м., санвузол -19 пл. 6.00 кв.м., коридор - 20 пл. 5.10 кв.м., коридор - 21 пл. 3.80 кв.м., кладова -22 пл. 1.50 кв.м., кладова - 23 пл. 1.50 кв.м., коридор - 24 пл. 3.80 кв.м., холл - 25 пл. 14.10.КВ.М., коридор - 26 пл. 9.90 кв.м., склад - 27 пл. 43.40 кв.м., коридор - 26а пл. 5.50 кв.м., в приміщенні І поверху сходи -1 пл. 17.60 кв.м., шафа - 2 пл. 0.40 кв.м., коридор - 3 пл. 4.20 кв.м., підсобне приміщення - За пл. 2.70 кв.м., діспетчерська - 4 пл. 14.70 кв.м., кімната - 5 пл. 15.60 кв.м., коридор - 7 пл. 15.00 кв.м., кабінет - 8 пл. 9.60 кв.м., коридор - 9 пл. 4.50 кв.м., сходи - 10 пл. 12.90 кв.м., коридор - 13а пл. 5.00 кв.м., кабінет - 19 пл. 18.30 кв.м., кабінет-22 пл. 12.00 кв.м., торговий зал - 23 пл. 29.30 кв.м., підсобне приміщення - 23а пл. 16.20 кв.м., в приміщенні II поверху сходи 1 - пл. 19.40 кв.м., кабінет - 2 пл. 6.90 кв.м., шафа - 2а пл. 0.10 кв.м., кабінет - 3 пл. 8.60 кв.м., кабінет - 6 пл. 17.30 кв.м., кабінет - 7 пл. 15.50 кв.м., коридор -8 пл. 46.60 кв.м., коридор - 9 пл. 0.90 кв.м., коридор -10 пл. 4.80 кв.м., вхід на чердак -11 пл. 8.80 кв.м., кабінет -13 пл. 19.10 кв.м., кабінет -14 пл. 15.10 кв.м., кабінет -15 пл. 12.40 кв.м., кладова-16 пл. 6.10 кв.м., кабінет-17 пл. 19.90 кв.м., кабінет-18 пл. 19.80 кв.м., кабінет-20 пл. 29.60 кв.м., кабінет-21 пл. 33.30 кв.м., кабінет-25 пл. 19.30 кв.м., шафа-26 пл. 0.50 кв.м., тамбур - 27 пл. 0.30 кв.м., кабінет - 28 пл. 29.00 кв,м., загальною площею - 765,00 кв. м,, що складає 39/50 частин об`єкту.

За результатами державної реєстрації права власності реєстратором Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» Пелєвіною Ю.А. вищевказаному нерухомому майну присвоєно реєстраційний номер 8305179.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 01.06.2005 по справі 2/29:

- виділено у натурі як самостійний об`єкт права власності належне Приватному підприємству УкрБізнесКонсалтінг Код ЄДРПОУ 31684689 нерухоме майно нежитлове приміщення будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , яке складає: в будинку літер А-2: в приміщенні І поверху шафа 2 - 0.40 кв.м., коридор - 3 пл. 4.20 кв.м., підсобне приміщення - За пл. 2.70 кв.м., діспетчерська - 4 пл. 14.70 кв.м., кімната - 5 пл. 15.60 кв.м., коридор - 7 пл. 15.00 кв.м., кабінет - 8 пл. 9.60 кв.м., коридор - 9 пл. 4.50 кв.м., загальною площею - 66,7 кв.м.

- визнано за Приватним підприємством УкрБізнесКонсалтінг Код ЄДРПОУ 31684689 право власності як на самостійний об`єкт права власності на виділене у натурі з нерухомого спільного майна нежитлове приміщення будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , яке складає: в будинку літер А-2: в приміщенні 1 поверху шафа 2 - 0.40 кв.м., коридор - 3 пл. 4.20 кв.м., підсобне приміщення - За пл. 2.70 кв.м., діспетчерська - 4 пл. 14.70 кв.м., кімната - 5 пл. 15.60 кв.м., коридор - 7 пл. 15.00 кв.м., кабінет - 8 пл. 9.60 кв.м., коридор - 9 пл. 4.50 кв.м., загальною площею - 66,7 кв.м.

За результатами державної реєстрації права власності реєстратором Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» Пелєвіною Ю.А. вищевказаному нерухомому майну присвоєно реєстраційний номер 11108364.

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.06.2005 Приватне підприємство «УкрБізнесКонсалтінг» продало ОСОБА_7 нежитлове приміщення загальною площею 64, 9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (на даний час вул. Європейська).

Разом з цим, відповідно до акту поточних змін по домоволодінню АДРЕСА_2 від 06.02.2007 ОСОБА_7 було самочинно збудовано окремий вхід у приміщення №3 у вказаному нежитловому приміщенні, а саме: вибито дверний проріз на вулицю в стіні, який в подальшому було закладено, чим зменшилась загальна площа приміщення на 2 кв.м. та внесено зміни в технічний паспорт. Вказане встановлено з рішення Октябрського районного суду від 26.06.2007 №2-3540/07 за позовом ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинне будівництво, яким визнано за ОСОБА_7 право власності на самочинну добудову у вигляді сходів та окремого входу в приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 62,9 кв.м.

Також, судом установлено, що відповідно до рішення Октябрського районного суду від 30.08.2007 № 2-4427/07 визнано дійсним письмовий договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 7.08.2007 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_7 продала ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 62,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Гризуновою О.В., нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень у будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме: по 1 поверху - коридор 3 пл. 7,2 кв.м., кабінет 4 пл. 12,8 кв.м., кабінет 5 пл. 14,9 кв.м., кабінет 7 пл. 14,2 кв.м., шафа 7а пл. 0,5 кв.м., шафа 7б пл. 0,5 кв.м., коридор 8 пл. 9,2 кв.м., санвузол 9 пл. 3,6 кв.м. належить ОСОБА_1 (відповідач у даній справі).

Згідно із ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписами ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

В силу положень ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, наведеними у Постановах від 03.10.2011 року у справі №51/232 та від 17.10.2011 року у справі №5002-8/5447-2010.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До того ж, фіктивне банкрутство ДП МОУ «Укрвійськбуд» припинено постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-6-43/234, через набрання чинності вироком у кримінальній справі, по обвинуваченню заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ «Укрвійськбуд» ОСОБА_5 , за ст. 218 КК України, в зв`язку з поданням завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність ДП МОУ «Укрвійськбуд» та встановлено факт фіктивного (удаваного, вигаданого) банкрутства підприємства. Вказана Постанова була залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-6-43/234.

Факт незаконного відчуження державного військового майна, а саме: нежитлового будинку - Літера «А-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , констатовано у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2017 по справі №917/154/15.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відчуження спірного майна шляхом укладання біржової угоди від 28.08.2002 продавцем у яких зазначено ДП МОУ «Укрвійськбуд», відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна під час фіктивного банкрутства, а факт вибуття з володіння Держави в особі позивачів поза її волею є встановленим належними доказами та наявні правові підстави для його витребування.

Посилання сторони відповідача на те, що спірна нерухомість не має співпадінь за площею та призначенням, оскільки було переплановане з часом через незадовільний технічний стан і були змінені приміщення за призначенням, не спростовують висновків суду про те, що спірне майно вибуло із володіння власника (держави), не з її волі іншим шляхом і підлягає витребуванню у відповідача, як добросовісного набувача. Так само не спростовують висновків суду правові наслідки того, що вказане майно було передано ОСОБА_1 в іпотеку за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_4 (Іпотекодержатель), оскільки це виходить за межі предмету спору у даній справі.

Щодо строку позовної давності, суд виходить з наступного поданням військовою прокуратури Полтавського гарнізону вказаного позову не порушує строків позовної давності з огляду на наступне. Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №917/154/15 право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника; законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України); оскільки, позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК України пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

У даному конкретному випадку вимоги про витребування майна у порядку п. 3 ч. 1 статті 388 ЦК України є похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно у відповідності до статті 392 ЦК України, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачем, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку передбаченому статтею 392 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь військової прокуратури Центрального регіону України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 605,50 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст. 16, 319, 321, 658, 388, 392 ЦК України, ст. 1-5, 10, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військового прокурораПолтавського гарнізонув інтересахдержави вособі Міністерстваоборони Українита вособі Державногопідприємства Міністерстваоборони України «Укрвійськбуд»до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_2 ,про визнанняправа власностіта витребуваннямайна віддобросовісного набувача задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер 11108364, а саме: по 1 поверху - коридор 3 пл. 7,2 кв.м., кабінет 4 пл. 12,8 кв.м., кабінет 5 пл. 14,9 кв.м., кабінет 7 пл. 14,2 кв.м., шафа 7а пл. 0,5 кв.м., шафа 7б пл. 0,5 кв.м., коридор 8 пл. 9,2 кв.м., санвузол 9 пл. 3,6 кв.м.

Витребувати шляхом вилучення у добросовісного набувача, ОСОБА_1 , нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку номер АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м. реєстраційний номер 11108364, а саме: по 1 поверху - коридор 3 пл. 7,2 кв.м., кабінет 4 пл. 12,8 кв.м., кабінет 5 пл. 14,9 кв.м., кабінет 7 пл. 14,2 кв.м., шафа 7а пл. 0,5 кв.м., шафа 7б пл. 0,5 кв.м., коридор 8 пл. 9,2 кв.м., санвузол 9 пл. 3,6 кв.м. та передати Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в експлуатацію.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Центрального регіону України судовий збір у розмірі 2 605,50 грн.

Учасники справи:

Позивач Міністерство оборони України (юридична адреса: 03168 м. Київ, пр-кт, Повітрофлотський, 6; кодЄДРПОУ 00034022).

Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39; код ЄДРПОУ 24308300).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адрнса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 )

Третя особа ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду, як суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 14.06.2021 року.

Суддя М.О. Материнко