Постанова

від 09.06.2021 по справі 500/1938/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 500/1938/16

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Місце та час укладення судового рішення --:-- , м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 11.12.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ішханяна Р.А.,

представника позивача Самусєвої О.М., представника відповідача Воронкова В.О., третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представника третьої особи Варламова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_13 , треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш будинок 4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 про знесення самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_13 , треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСББ Наш будинок 4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 про зобов`язання знести за власний рахунок самовільну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалося ОСОБА_13 без дозволу на будівництво, за відсутності розробленого проекту, з порушенням будівельних норм та правил, протипожежних та санітарних норм, що створює загрозу життю людей та їх майну.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що спорудження будинку здійснено з істотним недотриманням будівельних норм та порушенням суспільних інтересів або прав інших осіб, а усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва або доказів неможливості реконструювати його відповідним чином.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_13 на підставі договору дарування земельної ділянки №2087 від 26.06.2014р., на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,087га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110600000:01:006:0056. /т.1 а.с.6-7/

31.10.2014р. ОСОБА_13 подано до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області заяву про надання будівельного паспорта забудови на незабудовану земельну ділянку площею 0,087га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.8/

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 14.11.2014р. №943 надано дозвіл Управлінню містобудування та архітектури на підготовку та видачу громадянину ОСОБА_13 будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 на будівництво житлового будинку, гаражу та літньої кухні, а також попереджено ОСОБА_13 про необхідність письмово повідомити виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради про початок виконання робіт та про прийняття закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію. /т.1 а.с.9/

17.11.2014р. Управлінням містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області видано ОСОБА_13 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку, площею 157,2кв.м., гаражу, площею 24кв.м., та літньої кухні, площею 28кв.м. /т.1 а.с.10-13/

Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ізмаїльського району Одеської області від 20.11.2014р. №02/13-2420 повідомлено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України про встановлення факту порушення вимог ст.ст.34-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме виконання підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_13 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання у встановленому порядку дозвільних документів на будівництво. /т.1 а.с.14-20/

Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ізмаїльського району Одеської області від 06.07.2015р. №01/13-1247 направлено до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області клопотання про проведення перевірки на відповідність будівництва, що ведеться громадянином ОСОБА_13 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , вимогам будівельного паспорту №471 від 17.11.2014р., наданого Управлінням містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, та вимогам законодавства. /т.1 а.с.24/

Листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 12.08.2015р. №05/1-8849 повідомлено виконавчий комітет Ізмаїльської міської Ізмаїльського району Одеської області про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності гр. ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.28/

Приписом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 19.08.2015р. зупинено виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку, гаражу, та літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 з 19.08.2015р.; зобов`язано усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 19.09.2015р. /т.1 а.с.227/

Крім того, складено протокол від 19.08.2015р. про порушення ОСОБА_13 ч.1 ст.27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відхилення від затвердженого проектного рішення (будівельного паспорту) під час будівництва, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.96 КУпАП. /а.с.225-226/

Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 28.08.2015р. №569 визнано ОСОБА_13 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850грн. /т.1 а.с.228/

13.09.2016р. комісією Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради та Управлінням капітального будівництва Ізмаїльської міської ради складений акт обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що на даній земельній ділянці проводяться будівельні роботи по будівництву багатоквартирного триповерхового житлового будинку з мансардним поверхом та підвалом, а саме: проводяться роботи з облаштування покрівлі, мансардного поверху, зовнішньої облаштування, облаштування балконів, виконуються внутрішні роботи. /т.1 а.с.229/

23.11.2015р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_13 на об`єкті будівництва: будівництво житлового будинку, гаражу та літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.223-224/

Наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 27.11.2015р. №89 та рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 27.11.2015р. №33 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 20.11.2014р. з будівництва житлового будинку, загальною площею 157,2кв.м., гаражу, площею 24кв.м., літньої кухні, площею 28кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_13 /т.1 а.с.221-222/

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2017р. у даній справі, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_13 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності.

Крім того, квартири та нежитлові приміщення (26 квартир та 4 нежитлових приміщення) будинку АДРЕСА_1 на теперішній час, у передбаченому законом порядку передані та перебувають у приватній власності фізичних осіб: ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пре реєстрацію права власності. /т.6 а.с.25-55, т.7/

Оскільки будинок АДРЕСА_1 побудований з порушенням норм містобудівного законодавства Ізмаїльська міська рада звернулася до суду з даним позовом про знесення самочинного будівництва.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011р. №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Частиною 1 ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність від 20.05.1999р. № 687-XIV (надалі - Закон №687-XIV), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом №3038-VI.

Відповідно до ч.ч.1, 4 та 7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом ч.7 ст.376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Водночас, положення ст.38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі №815/2311/15.

При цьому, вищезазначеними нормами встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Водночас, визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, у тому числі без належно затвердженого проекту та не виконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду, проте їх перевірка здійснюється судом.

Колегія суддів наголошує, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р, у справі №822/2149/18 сформовано правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Отже, отриманню відповідачем визначених законодавством документів необхідних для забудови земельної ділянки передувала їх перевірка уповноваженими особами суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_13 , на підставі договору дарування земельної ділянки №2087 від 26.06.2014р., на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,087га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110600000:01:006:0056. /т.1 а.с. 6-7/

17.11.2014р. Управлінням містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області видано ОСОБА_13 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку, площею 157,2кв.м., гаражу, площею 24кв.м., та літньої кухні, площею 28кв.м. /т.1 а.с. 10-13/

Отже, позивачем здійснювалася забудова власної земельної ділянки на підставі будівельного паспорта на будівництво житлового будинку, площею 157,2кв.м., гаражу, площею 24кв.м., та літньої кухні, площею 28кв.м., виданого 17.11.2014р. Управлінням містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Приписом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 19.08.2015р. зупинено виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку, гаражу, та літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.08.2015р.; зобов`язано усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 19.09.2015р.

Зокрема, вищезазначеним приписом встановлено, що замовником гр. ОСОБА_13 порушено вимоги законодавства, а саме вчинено відхилення від затвердженого проектного рішення (будівельного паспорту) під час виконання будівельних робіт з нового будівництва, що є порушенням ч.1 ст.27 Закону №3038-VI. /т.1 а.с.227/

Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 28.08.2015р. № 569 визнано ОСОБА_13 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850грн. Вищезазначеною постановою притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.27 Закону №3038-VI. /т.1 а.с.228/

Крім того, 23.11.2015р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_13 на об`єкті будівництва: будівництво житлового будинку, гаражу та літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , якою встановлено порушення позивачем ст.27, 34 Закону №3038-VI. /т.1 а.с.223-224/

Таким чином, органом державного архітектурно-будівельного контролю встановлено здійснення позивачем забудови власної земельної ділянки за наявності, на момент проведення перевірок, чинних дозвільних документів, зокрема, будівельного паспорта (тобто у законний спосіб).

Отже, для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Колегія суддів зазначає, що знесення самочинного будівництва як крайня міра можливе за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами неможлива, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, тобто, використані усі передбачені законодавством України заходи реагування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2018р. у справі №813/6284/18; від 17.07.2018р. у справі № 820/3186/16.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст.76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Водночас, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо неможливості перебудови об`єкту або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів спорудження будинку з істотним недотриманням будівельних норм та порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб.

Крім того, квартири та нежитлові приміщення (26 квартир та 4 нежитлових приміщення) будинку АДРЕСА_1 на теперішній час у передбаченому законом порядку перебувають у приватній власності фізичних осіб ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. /т.6 а.с.25-55, т.7/

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Отже, особу може бути позбавлено її майна лише в інтересах суспільства, на умовах. передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинно бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виробив критерії оцінки дотримання ст.1 Першого протоколу. Вони наводяться у багатьох рішеннях. Наприклад, у справі Серявін та інші проти України (заява N 4909/04. пункти 38-39) ЄСПЛ навів загальні принципи застосування статті 1 Першого протоколу: ця стаття по суті гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як окремі , тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою;

будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним;

вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права. Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції.

Щодо мети втручання, то ст.1 Першого протоколу до Конвенції допускає можливість втручання у право на мирне володіння майном виключно в інтересах суспільства .

Крім того, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У спірних правовідносинах інтерес фізичних осіб на використання належних їм на праві приватної власності квартир та нежитлових приміщень, побудованих відповідачем у будинку АДРЕСА_1 , не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції.

Такий інтерес у даному випадку (збереження об`єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Заявлена ж позивачем вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - будинку, тобто на знищення будинку як такого.

За умови недоведеності позивачем виникнення реальної загрози від об`єкту будівництва правам та інтересам інших осіб, Державі або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16.06.2021р.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.