Постанова

від 15.06.2021 по справі 559/2461/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року

м. Рівне

Справа № 559/2461/17

Провадження № 22-ц/4815/419/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство Центр державного земельного кадастру

в особі Рівненської регіональної філії Державного підприємства

Центр державного земельного кадастру ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

третя особа - Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області,

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Фехи Т. С., ухвалене в смт. Демидівка Рівненської області о 16 годині 20 хвилин, повний текст рішення виготовлено 30 грудня 2020 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського міськрайонного відділу центру Державного земельного кадастру, треті особи: Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області, ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій та припинення дій, які порушують право (в порядку ст. 16 ЦК України). Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1764 га, що розташована в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, якій присвоєно кадастровий номер 5621687400090010013. У відповідності із даним Державним актом по поворотних точках Г-А земельна ділянка межує із землями загального користування (дорога), по поворотних точках Б-В вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яку він орендує - площею 0,9521 га, що знаходиться в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, якій присвоєно кадастровий номер 5621687400090010014. Зазначав, що рішенням Семидубської сільської ради від 10 березня 2016 року йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на відведення орендованої ним земельної ділянки у власність. Зазначав, що реалізувати своє право на приватизацію він не має можливості через те, що рішенням Семидубської сільської ради від 13 жовтня 2010 року №755 ОСОБА_3 на праві власності виділено земельну ділянку площею 0,3586 га в с. Іваниничі кадастровий номер 5621687400090010056, а рішенням Семидубської сільської ради №753 від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_4 було надано у власність земельну ділянку площею 0,3582 га в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області за кадастровим номером 5621687400090010054. Вважає, що державна реєстрація вищезазначених земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів проведені з грубим порушенням вимог ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, у зв`язку з находженням в межах таких земельних ділянок зареєстрованої іншої земельної ділянки та її частини, а саме орендованої ним земельної ділянки. Було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незважаючи на те, що така реєстрація проведена в межах орендованої ним земельної ділянки.

Зазначав, що звернувся з усним запитом до кадастрового реєстратора на предмет усунення розбіжностей, які є в паперових документах на його ім`я і Публічній кадастровій карті України, однак ситуація не була вирішена. На своє письмове звернення від 05.10.2016р. в філію управління Держгеокадастру у Дубенському районі та в Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області отримав відповідь про те, що відомості до Державного земельного кадастру після внесення даних до Державного земельного кадастру 02 жовтня 2010 року відносно земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не вносились, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не змінювались і зміни до них не вносились. Звернень стосовно повторного внесення даних до Державного земельного кадастру про місце розташування земельних ділянок на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зареєстровано та відповідні зміни не вносились. Пояснював, що земельні ділянки кадастрові номери ділянок 5621687400090010056 та 5621687400090010054, що в с. Іваниничі Дубенського району Рівненської області, фактично знаходяться накладеними на орендовану земельну ділянку, на яку йому надано дозвіл на приватизацію. Межі вищезазначених земельних ділянок з ним не погоджувались. Земельна ділянка, яка приватизована ним і яка була в оренді та на яку надано дозвіл на приватизацію, зміщені в системі координат в Публічній кадастровій карті України, чим порушено його право власності. Просив суд визнати протиправною державну реєстрацію земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів НОМЕР_1 площею 0,3586 га та 5621687400090010054 площею 0,3582 га, що розташовані в с. Іваниничі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, в особі їх уповноваженого територіально Державного кадастрового реєстратора скасувати державну реєстрацію земельних ділянок в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області під кадастровими номерами 5621687400090010056 площею 0,3586 га та НОМЕР_2 площею 0,3582 га і скасувати вказані кадастрові номери, закривши поземельні

книги; визнати за ним право на земельну ділянку площею 0,1764 га кадастровий номер 5621687400090010013, що в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 28 грудня 2004 року, серія РВ №027915 відповідно до плану такої ділянки, що міститься у Державному акті на право власності на земельну ділянку, де земельна ділянка по поворотним точкам Г-А межує з землями загального користування (дорогою), по поворотним точкам Б-В - з земельною ділянкою ОСОБА_1 (оренда) кадастровий номер 562687400090010014 площею 0,9521 га, що в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, а земельна ділянка кадастровий номер 562168740009000014 площею 0,9521 га, що в с. Іваниничі Дубенського району Рівненської області межує із земельною ділянкою кадастровий номер 5621687400090010013 площею 0,1764 га, що перебуває увласності ОСОБА_1 в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, в особі їх уповноваженого територіально Державного кадастрового реєстратора внести вказані дані до Державного реєстру земель.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю правових підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в судовому порядку за наявності у нього Державного акта на право власності на цю земельну ділянку серії РВ №027915, виданого 28 грудня 2004 року, який сторонами не оспорюється. Судом враховано, що обставина зміщення земельної ділянки, належної позивачеві згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії РВ №027915, виданого 28 грудня 2004 року, на частину дороги, не позбавляє його у порядку, визначеному п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр усунути такі технічні помилки.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильної оцінки фактичних обставин та їх недостатнього дослідження, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що він є власником земельної ділянки площею 0,1764 га, що розташована в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, якій присвоєно кадастровий номер 5621687400090010013. У відповідності із даним Державним актом по поворотних точках Г-А земельна ділянка межує із землями загального користування (дорога), по поворотних точках Б-В вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка ним орендована. Додає, що сусідня земельна ділянка площею 0,9521 га, що знаходиться в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, якій присвоєно кадастровий номер 5621687400090010014, перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Вказує, що попри отримання від Семидубської сільської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, яку він орендував у власність, реалізувати це право він не може, оскільки в публічній кадастровій карті України земельні ділянки зміщені в їх розташуванні та не відповідають паперовим носіям. Доводить, що державна реєстрація вищезазначених земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів проведені з грубим порушенням вимог ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, у зв`язку з находженням в межах таких земельних ділянок зареєстрованої іншої земельної ділянки та її частини, а саме орендованої ним земельної ділянки. Стверджує, що коли зазначені ділянки він отримував у власність та оренду, не існувало ніяких сусідніх землекористувачів, а останні з`явилися через шість років в особі первісних набувачів земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Додає, що в подальшому права на ці земельні ділянки, що виділялися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набула ОСОБА_2 .. Зазначає про помилковість висновку суду про те, що його вимога стосувалася визнання права власності на земельну ділянку та пояснює, що саме відповідачі несуть відповідальність за об`єктивність і достовірність відомостей у Державному земельному кадастрі як держатель та адміністратор. Стверджує, що він не приватизовував дорогу, яка знаходиться біля належної йому на праві власності земельної ділянки по поворотних точках А-Д., так само як і частину за дорогою, де проходить газогін та силова лінія електропередач. Покликається на ст.. 140ЗУ Про судоустрій та статус суддів , згідно якої майно судді знаходиться під особливою охороною держави та зазначає, що є суддею у відставці. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1764 га, що розташована в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5621687400090010013, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії РВ №027915, виданим 28 грудня 2004 року.

Рішенням Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,9521 га, з земель запасу сільськогосподарського призначення на території Семидубської сільської ради в межах с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, третя особа ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, кадастрові номери 5626874090010056 та 5621687400090010054, право власності на які нею набуте на підставі договорів: на земельну ділянку кадастровий номер 5626874090010056 - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 травня 2012 року № 2086, а право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5626874090010054 - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 травня 2012 року № 1798.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу реалізації позивачем свого конституційного права на приватизацію земельної ділянки, якою він користувався на підставі договору оренди із Семидубською сільською радою Дубенського району Рівненської області

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що допущені відповідачами помилки у застосуванні систем координат земельних ділянок з кадастровими номерами 5626874090010056 та 5621687400090010054, встановлені відповідно до даних Публічної кадастрової карти України (накладення таких земельних ділянок на земельну ділянку, яку він бажає приватизувати), а також зміщення належної йому земельної ділянки площею 0,1764 га згідно даних Публічної кадастрової карти України та накладення такої земельної ділянки на частину дороги, порушують його права.

Пунктом Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Відповідно до п. 152 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37. До заяви додаються: документи (або їх посвідчені копії), що містять зазначені в повідомленні помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки в документації із землеустрою та оцінки земель (у разі наявності таких документів); погоджена документація із землеустрою та оцінки земель із виправленими відомостями, яка є підставою для виправлення відповідних помилок у Державному земельному кадастрі; документ, що підтверджує оплату послуг із внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей у документації із землеустрою та оцінки земель (крім випадків внесення відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами).

Заява у паперовій формі разом із доданими до неї документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в електронній формі подається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки.

Наведеними нормами чітко передбачений порядок усунення технічних помилок у даних Державного земельного кадастру, проте відомостей про те, що позивач дотримав такого порядку вирішення свого питання щодо земельних ділянок суду не надано.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

В даному випадку позовні вимоги зводяться до усунення технічних помилок у відомостях Державного земельного кадастру, порядок вирішення яких передбачений вищезазначеними нормами закону, а тому суд не вправі перебирати на себе функції інших спеціально уповноважених на здійснення таких дій державних органів, з огляду на що доводи апеляційної скарги про визнання протиправною державної реєстрації земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів 5626874090010056 площею 0,3586 га та 5621687400090010054 площею 0,3582 га, що розташовані в с. Іваниничі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області відхиляються.

Так само не заслуговують на увагу суду вимоги апелянта про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі їх уповноваженого територіально Державного кадастрового реєстратора скасувати державну реєстрацію земельних ділянок в с. Іваниничі, Дубенського району Рівненської області під кадастровими номерами 5621687400090010056 площею 0,3586 га та 5621687400090010054 площею 0,3582 га і скасувати вказані кадастрові номери. Така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною державної реєстрації земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, яка судом відхилена.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції помилково визначено його позовну вимогу як вимогу про визнання права власності, оскільки свої вимоги він обґрунтовує ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведена стаття закріплює право особи на звернення за судовим захистом своїх порушених прав та визначає способи захисту, серед яких є і такий спосіб, як визнання права.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.