Постанова

від 16.06.2021 по справі 191/3532/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа №191/3532/17

провадження №61-564св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського районного суду Дніпропетровської області

від 01 серпня 2019 року у складі судді Кухар Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - Трофімов Дмитро Юрійович ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У липні 2019 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:

визнати неправомірною бездіяльність Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що виразилась у неповідомленні стягувача ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровській області від 18 січня 2019 року у справі № 191/3532/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн;

зобов`язати відповідальну посадову особу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, повідомити стягувача ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровській області від 18 січня 2019 року у справі № 191/3532/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження ;

судові витрати покласти на Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Заява мотивована тим, що 18 січня 2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровській області виданий виконавчий лист у справі № 191/3532/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

19 лютого 2019 року зазначений виконавчий лист разом із заявою про примусове виконання рішення суду, квитанцією про сплату авансового внеску цінним листом засобами поштового зв`язку направлений до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який адресатом отримано 20 лютого

2019 року.

Заявник указував, що, отримавши 20 лютого 2019 року перераховані вище матеріали, посадові особи Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протягом наступного дня мали винести постанову про відкриття виконавчого провадження, або протягом трьох робочих днів повернути виконавчий документ та авансовий внесок ОСОБА_1 та повідомити про це направивши постанову про прийнято рішення рекомендованим поштовим відправленням.

Проте посадові особи Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протягом строків, передбачених чинним законодавством, не прийняли відповідне рішення за його заявою та не повідомили стягувача, не направили копію відповідної постанови рекомендованим поштовим відправленням.

Заявником, з посиланням на укладення договору про надання правової допомоги від 02 квітня 2019 року з адвокатським бюро ТРОФІМОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ , та додаткової угоди від 02 квітня 2019 року, надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Орієнтовна загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 3 330 грн.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу був розрахований на підставі Рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року № 57 затверджено Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. Вартість професійних послуг в даній справі дорівнює мінімальним ставкам адвокатських послуг відповідно до даного переліку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що виразилась у неповідомленні стягувача ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровській області від 18 січня 2019 року у справі №191/3532/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. В іншій частині вимоги провадженням закрито.

Стягнуто з Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом скарги, а саме на правничу допомогу у сумі 300 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю вимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, оскільки Синельниківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не надано доказів того, що ним проведені всі необхідні виконавчі дії, згідно норм передбачених Законом України Про виконавче провадження .

Місцевий суд також дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги скарги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 300 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру на правничу допомогу, ОСОБА_1 оскаржив у цій частині ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада

2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року в частині стягнення з Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 300 грн скасовано, у цій частині прийнято нову постанову.

Стягнуто з Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом скарги, а саме на правничу допомогу у розмір 1 500 грн. В іншій частині вимог скарги щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

В іншій частині ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи складність справи, кількість часу, який необхідно для складення та підготовки скарги, надання консультації, принцип розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь скаржника 1 500 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, що включає складання скарги, який є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині визначення витрат на правничу допомогу, у цій частині ухвалити нове рішення про стягнення 1 930 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при зменшенні розміру витрат на правничу допомогу без відповідного клопотання, апеляційний суд залишив поза увагою те, що за відсутності клопотання учасника провадження про зменшення розміру судових витрат, які заявлені до стягнення з такого учасника, суд не може зменшувати розмір таких витрат, тобто дискреція суду в цій частині виникає лише з моменту подання клопотання про зменшення судових витрат. Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові

від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18.

Апеляційний суд неправомірно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції за наявності у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до такого договору, а також акту виконаних робіт до додаткової угоди, які підписані заявником та адвокатом Трофімовим Д. Ю.

Доводи інших учасників справи

05 травня 2020 року надійшов відзив Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

ОСОБА_2 відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 28 з адвокатським бюро ТРОФІМОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ та додаткову угоду від цієї ж дати за № 1, якою встановлено вартість послуг з представництва та захисту інтересів клієнта захисником у даній справі.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 орієнтовна загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 3 330 грн, із яких: складання скарги на бездіяльність посадових осіб Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо заяви про примусове виконання рішення суду за виконавчим листом №191/3532/17 від 04 квітня 2018 року на суму 640 грн - 1 500 грн; підготовка додатків до скарги - 30 грн; направлення скарги поштою - 100 грн; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні - 1 500 грн.

Відповідно до квитанції від 03 липня 2019 року №5339-001/7

ОСОБА_1 сплатив 1 930 грн за послуги за договором № 28 про надання правової допомоги від 02 квітня 2019 року та додаткової угоди від 02 квітня 2019 року № 1 до договору про надання правової № 28 від 02 квітня 2019 року з адвокатським бюро ТРОФІМОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ .

Участі у судових засіданнях у суді першої інстанції представник ОСОБА_1 не брав.

Згідно рахунку-фактури від 28 червня 2019 року № 3 адвокатом з адвокатського бюро ТРОФІМОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ було витрачено

5 годин часу на складання скарги на бездіяльність посадових осіб Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо заяви про примусове виконання рішення суду за виконавчим листом №191/3532/17 від 04 квітня

2018 року на суму 640 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі

№ 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях

від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80),

від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Згідно з статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг з описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку, що 1 500 грн є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Постанова апеляційного суду достатньо мотивована, висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим, відповідає критерію розумності розміру.

Зважаючи на часткове задоволення скарги, визначений апеляційним судом розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає принципу співмірності, що узгоджується з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді є безпідставні, оскільки встановивши, що в матеріалах справи відсутні та до апеляційного суду не надані докази про дійсну сплату ОСОБА_1 послуг за надання правової допомоги за договором № 28 про надання правової допомоги від 02 квітня

2019 року та додаткової угоди №6 від 08 серпня 2019 року на суму

1 000 грн в апеляційному суді є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу адвоката у суді касаційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко