Ухвала

від 23.06.2021 по справі 573/998/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/998/21

Номер провадження 1-кс/573/254/21

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2021 року м. Білопілля

Слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заступника начальника СВ ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника слідчого відділу Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна,

в с т а н о в и в :

22 червня 2021 року заступник начальника СВ ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, про арешт майна, яке мотивує тим, що слідчим відділенням здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року за №12021200570000135 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у лісосмугах між селами Лікарське-Коршачина-Зоряне-Аркавське, Калинівка-Рудка-Новосуханівка-Вилки, Комарицьке-Олександрівка-Мошарі-Курасове, місцевими мешканцями Річківської ОТГ.

18 червня 2021 року за підозрою у вчиненні вказаних правопорушень був затриманий ОСОБА_4 , в якого були вилучені мобільні телефони «Nokia-222» та «Samsung J3».

Постановою заступника начальника СВ Відділення поліції №1 (м. Білопілля) вказані телефони визнано речовими доказами.

19 червня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 246 КК України.

Посилаючись на те, що вилучене майно є фактично речовим доказом здійснення кримінального правопорушення, заступник начальника СВ просить накласти арешт на вилучені мобільні телефони, які належать ОСОБА_4 , визначивши місцем їх зберігання камеру зберігання речових доказів Відділення поліції №1 (м. Білопілля).

У судовому засіданні заступник начальника СВ ОСОБА_3 клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 , його адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували мотивуючи тим, що слідчим не доведено речовим доказом чого являються телефони.

Заслухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження №12021200570000135, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у лісосмугах між селами Лікарське-Коршачина-Зоряне-Аркавське, Калинівка-Рудка-Новосуханівка-Вилки, Комарицьке-Олександрівка-Мошарі-Курасова, місцевими мешканцями Річківської ОТГ.

Згідно з протоколом затримання ОСОБА_4 від 18 червня 2021 року в останнього були вилучені мобільні телефони «Nokia-222» з номером телефону НОМЕР_1 та «Samsung J3» з номером телефону НОМЕР_2 .

Постановою заступника начальника СВ Відділення поліції №1 (м. Білопілля) ОСОБА_3 вказані мобільні телефони визнано речовими доказами.

19 червня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 246 КК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені телефони не відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто не мають ознак речового доказу в кримінальному провадженні, оскільки при застосуванні заходів забезпечення слідчий суддя повинен діяти відповідно вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, у тому числі й спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір завданої злочином шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження і наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідна інформація має міститися і в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням щодо арешту майна, оскільки відповідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися згідно із законом, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права, законність та диспозитивність, згідно з якими, зокрема, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 1 і ч. 2 ст. 8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК. У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу (ч. ч. 1, 3-6 ст. 9 КПК).

При вирішенні питання про арешт майна слід враховувати правову позицію ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою підлягають оцінці три головні критерії, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Разом з цим, клопотання про арешт майна, вилученого в ОСОБА_4 під час затримання, не містить обґрунтування, яким чином мобільні телефони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню в рамках кримінального провадження на цій стадії досудового розслідування, а наявна постанова заступника начальника СВВідділення поліції№1(м.Білопілля) ОСОБА_3 про визнання вилученого майна речовими доказами від 18 червня 2021 року є формальною, оскільки за своїм змістом не містить інформації на підтвердження того, що мобільні телефони відповідають критеріям, встановленим у ст. 98 КПК України. У клопотанні жодним чином не вмотивовано необхідність накладення арешту на вилучені телефони та не зазначено за яким критерієм вони були віднесені до речових доказів

При цьому слідчий суддя враховує, що в судовому засіданні стороною обвинувачення також не надано переконливих доказів, що мобільні телефони ОСОБА_4 можуть бути доказом у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділу Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 , погодженого начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя