УХВАЛА
23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 643/4398/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Кухар Н.М.)
від 03.11.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Чернота Л.Ф.; судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.)
від 27.01.2021
у справі № 643/4398/17
за позовом ОСОБА_1
до Гаражно-будівельного кооперативу "Північний"
про визнання рішення загальних зборів гаражно-будівельного кооперативу таким, що не відповідає вимогам закону та його скасування, поновлення у членах кооперативу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №643/4398/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №643/4398/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №643/4398/17, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №643/4398/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у касаційній скарзі не наведено підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
Від ОСОБА_1 18.06.2021 до суду, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31.05.2021, надійшла уточнена касаційна скарга, в якій підставами для скасування судових рішень попередніх інстанцій зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2018 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", а саме: пункти 17, 18, 19, 21, 25 постанови; у постанові пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 №5 "Про практикум розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельного кооперативу", а саме: п. 8-а; у постанові пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 07.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", а саме: п. 6.
Також підставою касаційного оскарження зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено без обліку постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2018 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", постанові пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 №5 "Про практикум розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельного кооперативу", постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 07.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає п. 3. ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що вказані пленуми Верховного Суду України мають пряме відношення до предмету суперечки і їх виконання зобов`язують суди першої та другої інстанцій до їх виконання, однак, рішення обох судів постановлені без їх обліку, що суперечить законодавству; ціна позовних вимог складає: загальна площа гаражного боку та овочесховища = 32 метра квадратних, а їх середня ринкова вартість = від десяти до дванадцяти тисяч доларів США, що перевищує п`ятсот размірів прожиткового мінімуму працездатних осіб; вказана власність в 2017 незаконно експропрійована відповідачем і я, будучі власником, по вказаній причині до теперішнього часу не маю до неї доступу, що є порушенням мого матеріального права; дана касаційна скарга має пряме відношення до питання права, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; вказана справа для мене, як скаржника, має виняткове значення, оскільки у мене незаконно відібрана власність, яка має достатньо велику вартість.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: ч. 3 ст. 310 п. 1, 4, оскільки вважає, що судами не досліджено зібрані у справі докази та судом встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
В уточненій касаційні скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано постанову пленуму Верховного Суду України від 24.10.2018 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", постанову пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 №5 "Про практикум розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельного кооперативу", постанову пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 07.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
Проте у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак, постанови пленуму Верховного Суду України та Вищого Спеціалізованого суду України не є постановою Верховного Суду у розумінні ст. 287 ГПК України.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Натомість скаржник не наводить жодних обґрунтувань, а лише посилається на незастосування постанов пленумів Верховного Суду України та Вищого Спеціалізованого суду України при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Також при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Проте скаржник не наводить жодної конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з тим у уточненій касаційній скарзі не зазначено обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що є обов`язковою підставою для відкриття касаційного провадження з підстав недослідження зібраних у справі доказів.
Отже, з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 не усунуто недоліки касаційної скарги, оскільки не вказано підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не усунуто недоліки касаційної скарги відповідно до вимог ухвали Верховного Суду від 31.05.2021, вона вважається неподаною та підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 292 Господарського процесуального кодексу України Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №643/4398/17 повернути скаржнику.
2. Надіслати учасникам справи копії даної ухвали.
3. Надіслати скаржнику копію даної ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Л. Стратієнко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2021 |
Оприлюднено | 24.06.2021 |
Номер документу | 97854719 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Студенець В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні