Ухвала від 23.06.2021 по справі 910/1347/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну заходу забезпечення позову

м. Київ

23.06.2021Справа № 910/1347/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест доДержавного підприємства Український інститут інтелектуальної власності за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Рент 2. ОСОБА_1 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Е-Тікетс Сервіс Україна прозахист прав інтелектуальної власності на торговельні марки Суддя Босий В.П .

Представники сторін:

не викликалися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності про:

- визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову №703/2021 від 06.01.2021 щодо передачі прав по свідоцтвам №81885; 81886; 99614; 99615; 171614; 177210; 216562; 217278; 218377; 228492;

- зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на торговельні марки: ЦИТРУС дискаунт за свідоцтвом України №81885 від 10.09.2007 (заявка №m200601806 від 09.02.2006); CITRUS discount за свідоцтвом України № 81886 від 10.09.2007 (заявка №m200601808 від 09.02.2006); ЦИТРУС за свідоцтвом України №99614 від 25.11.2008 (заявка №m200620346 від 22.12.2006); CITRUS за свідоцтвом України №99615 від 25.11.2008 (заявка №m200620348 від 22.12.2006); ЦИТРУС гаджети та аксесуари за свідоцтвом України №171614 від 10.06.2013 (заявка №m201207532 від 28.04.2021); eton за свідоцтвом України №177210 від 25.10.2013 (заявка №m201111467 від 21.07.2011); like.bike за свідоцтвом України № 216562 від 12.09.2016 (заявка №m201602991 від 17.02.2016); AIR MUSIC за свідоцтвом України № 217278 від 26.09.2016 (заявка №m201607671 від 08.04.2016); L.A.P.T.I. за свідоцтвом України № 218377 від 25.10.2016 (заявка №m201604812 від 10.03.2016) та CITRUS за свідоцтвом України № 228492 (заявка №m201627870 від 13.12.2016) повністю від Товариства з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Рент та опублікувати відомості про це у офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як власником вказаних вище торговельних марок були укладені договори про передачу права власності на них на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Рент , у зв`язку з чим позивачем були подані відповідні заяви про реєстрацію факту передачі майнових прав, проте відповідач відмовив у здійсненні такої реєстрації (лист №703/2021 від 06.01.2021), що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Т-Рент в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству Український інститут інтелектуальної власності до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтв України: №81885 від 10.09.2007; №81886 від 10.09.2007; №99614 від 25.11.2008; №99615 від 25.11.2008; №171614 від 10.06.2013; №177210 від 25.10.2013; №216562 від 12.09.2016; №217278 від 26.09.2016; №218377 від 25.10.2016 та №228492 від 26.06.2017, в тому числі зміни щодо передачі третім особам повністю або частково права власності (користування) на зазначені торговельні марки; стосовно припинення дії зазначених свідоцтв України на торговельні марки за заявою власника про відмову від свідоцтв повністю чи частково, а також здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання можливості учасникам справи скористатися наданими їм правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

22.06.2021 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про зміну заходу забезпечення позову, в якому позивач просить суд замінити захід забезпечення позову, визначений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.02.2021, на інший, а саме: заборонити Державному підприємству Український інститут інтелектуальної власності до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтв України: №81885 від 10.09.2007; №81886 від 10.09.2007; №99614 від 25.11.2008; №99615 від 25.11.2008; №171614 від 10.06.2013; №177210 від 25.10.2013; №216562 від 12.09.2016; №217278 від 26.09.2016; №218377 від 25.10.2016 та №228492 від 26.06.2017, в тому числі зміни щодо передачі третім особам повністю або частково права власності (користування) на зазначені торговельні марки; стосовно припинення дії зазначених свідоцтв України на торговельні марки за заявою власника про відмову від свідоцтв повністю чи частково, а також здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, окрім змін, пов`язаних із продовженням строку дії вказаних свідоцтв, а також здійснювати пов`язані з цими змінами публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 23.06.2021 представниками позивача були надані пояснення стосовно необхідності задоволення поданого клопотання та здійснення заміни заходу забезпечення позову.

Розглянувши подане позивачем клопотання про заміну заходу забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. 143 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

В силу наведених норм суд відзначає, що заміна одного заходу забезпечення позову іншим полягає саме в зміні виду заходу забезпечення в межах, визначених ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б, згідно з якою забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до ухвалення виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.

При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.

Тобто, заміна заходів забезпечення позову, з огляду на ст. 143 Господарського процесуального кодексу України, пов`язана зі зміною чи припиненням підстав забезпечення позову і не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову на предмет її правомірності.

Сторона, яка звертається з заявою про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов`язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову.

Отже саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, тобто здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

Як на підставу для заміни заходу забезпечення позову у даній справі позивач вказує на те, що йому необхідно продовжувати чинність свідоцтв на торговельні марки, зокрема, торговельної марки за свідоцтвом № 177210 , для володіння виключними майновими правами на такі торговельні марки та для передачі права власності на них.

У зв`язку з закінченням 21.07.2021 строку дії свідоцтва № 177210 позивач звернувся до відповідача із відповідним клопотанням про продовження строку дії такого свідоцтва, проте Укрпатент листом №674 від 02.04.2021 відмовив у задоволенні даного клопотання у зв`язку з тим, що вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у даній справи заходи забезпечення позову забороняють внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки будь-яких змін щодо свідоцтв України: №81885 від 10.09.2007; №81886 від 10.09.2007; №99614 від 25.11.2008; №99615 від 25.11.2008; №171614 від 10.06.2013; №177210 від 25.10.2013; №216562 від 12.09.2016; №217278 від 26.09.2016; №218377 від 25.10.2016 та №228492 від 26.06.2017.

При цьому, позивач вказує, що за умови заборони продовжувати строк чинності перелічених свідоцтв на торговельні марки, існує ризик втрати майна (торговельних марок), права на які є предметом правочинів між позивачем та ТОВ Т-Рент .

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест належними доказами обґрунтувало причини заміни одного заходу забезпечення позову іншим.

Обраний заявником змінений спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову.

Суд встановив, що наведені заявником в обґрунтування вимог поданого клопотання обставини свідчать про необхідність заміни заходу забезпечення позову у даній справі.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, з урахуванням наявності факту доведеності суду істотно змінених обставин у даній справі, суд, з урахуванням пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 143, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест про заміну заходу забезпечення позову задовольнити.

2. Замінити захід забезпечення позову, визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/1347/21, на інший, а саме: заборонити Державному підприємству Український інститут інтелектуальної власності до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтв України: №81885 від 10.09.2007; №81886 від 10.09.2007; №99614 від 25.11.2008; №99615 від 25.11.2008; №171614 від 10.06.2013; №177210 від 25.10.2013; №216562 від 12.09.2016; №217278 від 26.09.2016; №218377 від 25.10.2016 та №228492 від 26.06.2017, в тому числі зміни щодо передачі третім особам повністю або частково права власності (користування) на зазначені торговельні марки; стосовно припинення дії зазначених свідоцтв України на торговельні марки за заявою власника про відмову від свідоцтв повністю чи частково, а також здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, окрім змін, пов`язаних із продовженням строку дії вказаних свідоцтв, а також здійснювати пов`язані з цими змінами публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

3. Ухвала набирає законної сили з 23.06.2021, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.06.2024.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю ЗТ-Інвест (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 27, прим. 810; ідентифікаційний код 32972140).

5. Боржником за даною ухвалою є Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; ідентифікаційний код 31032378).

6. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий