Рішення

від 10.08.2006 по справі 25/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/240

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.06 р.                                                                               Справа № 25/240                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Медком Донецьк” м. Донецьк

до відповідача підприємства,  заснованого  на власності  громадянина Ізраїлю, „МИКС” м. Донецьк

про стягнення  15039грн.93коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача: Коротков А.В. – директор (наказ № П-1-21 від 01.12.2005р.);

від відповідача: не з'явився

                     Позивач –  товариство з обмеженою відповідальністю „Медком Донецьк” м.  Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом  до  підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі  15039грн.93коп., у тому числі основний борг в сумі  13923грн.29коп., пеня в сумі 1116грн.64коп.

           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок пені, договір купівлі-продажу товару № 10 від 26.09.2003р., видаткові накладні №  РН00001727/1719 від 31.08.2005, №  РН00001728/1720 від 31.02.2006, № РН00001963/1962 від 04.10.2005, № РН00002173/2177 від 31.10.2005, № РН00002179/2183 від 31.10.2005, № РН00002247/2251 від 08.11.2005, № РН00000165/97 від 23.01.2006, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯКЧ № 347170  від 31.08.2005, серії  ЯЛА №  236287 від 04.10.2005,  серії ЯЛМ № 773252 від 31.10.2005, серії ЯЛМ № 773292 від 08.11.2005,  серії ЯЛР № 763835 від 23.01.2006, претензію № 71а від  14.06.2006,  акт звірки взаємних розрахунків за 01.01.2005-31.05.2006.

          Представник  відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

          Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України  передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В засіданні суду 10.08.2006 представник відповідача надав копії  довідки № 20334418  про включення  до ЄДРПОУ підприємства „МИКС”,  ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, свідоцтва № 07925861 про реєстрацію платника ПДВ.

          Зазначені документи судом оглянуті та залучені до матеріалів справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

          26.09.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю „Медком Донецьк” (Продавець) та   підприємством, заснованим на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС” (Покупець) був укладений договір  купівлі-продажу товару №  10  від 26.09.2003.

          Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується    передати у власність Покупця товар в асортименті та в кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену Договором грошову суму (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума угоди визначаються в накладній, що є невід'ємною частиною цього Договору.

          Згідно п. 9.1. договору  купівлі-продажу товару №  10 від 26.09.2003 строк дії договору встановлений з 15.09.2003 по 31.12.2004. Порядок пролонгації дії договору умовами договору купівлі-продажу № 10 від 26.09.2003 не передбачений.

          В позовній заяві позивач з  посиланням  на вказаний договір зазначає, що поставка товару за видатковими накладними  здійснювалася у 2005 році, тобто, поза межами дії цього Договору. Доповнення, додаткові угоди, які б свідчили про пролонгацію строку дії договору  купівлі-продажу товару №  10 від 26.09.2003 в матеріалах справи відсутні.

          З огляду на викладене, суд розглядає вимоги позивача не в рамках договору  купівлі-продажу товару №  10 від 26.09.2003, а по фактичним відносинам між сторонами.

          Так, позивач  за видатковими накладними №  РН00001727/1719 від 31.08.2005 на суму 3848грн.88коп., №  РН00001728/1720 від 31.02.2006 на суму 2043грн.75коп., № РН00001963/1962 від 04.10.2005 на суму 767грн.65коп., № РН00002173/2177 від 31.10.2005 на суму 2098грн.00коп., № РН00002179/2183 від 31.10.2005 на суму 1470грн.00коп., № РН00002247/2251 від 08.11.2005 на суму 1329грн.72коп., № РН00000165/97 від 23.01.2006  на суму 6037грн.00коп. поставив відповідачу товар на загальну суму  17595грн.00коп.

          Факт отримання останнім товару підтверджується вище зазначеними накладними, підписаними представниками відповідача, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯКЧ № 347170  від 31.08.2005, серії  ЯЛА №  236287 від 04.10.2005,  серії ЯЛМ № 773252 від 31.10.2005, серії ЯЛМ № 773292 від 08.11.2005,  серії ЯЛР № 763835 від 23.01.2006.

          На кожній із перелічених накладних встановлена дата, до якої  необхідно оплатити отриманий товар, а саме: за видатковими накладними №  РН00001727/1719 від 31.08.2005, №  РН00001728/1720 від 31.02.2006 товар підлягав оплаті до 30.09.2005,  за видатковою накладною №  РН00001963/1962 від 04.10.2005  до 03.11.2005, за видатковими накладними № РН00002173/2177 від 31.10.2005, № РН00002179/2183 від 31.10.2005 – до 30.11.2005, за видатковою накладною № РН00002247/2251 від 08.11.2005 – до 08.12.2005, № РН00000165/97 від 23.01.2006  - до 22.02.2006.          

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          В порушення вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України  підприємство, засноване на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС” отриманий товар    оплатило частково в сумі 3671грн.71коп. з порушенням строків, встановлених в видаткових накладних.  

          Загальна сума заборгованості  становить 13923грн.29коп.

          Позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків за 01.01.2005-31.05.2006, який сформований 13.06.2006, з якого вбачається, що залишок на користь ТОВ „Медком Донецьк” на 31.05.2006 складає 13923грн.29коп.

          Вказаний акт підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства без зауважень та заперечень.

          Товариство з обмеженою відповідальність „Медком Донецьк” направило на адресу підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС”  претензію (вих. № 71а від 14.06.2006), яка залишена  останнім без задоволення.

          Враховую викладене, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ „Медком Донецьк”  в частині стягнення основного боргу в сумі 13923грн.29коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача  на підставі умов договору купівлі-продажу товару №  10 від 26.09.2003, ст. 204 Цивільного кодексу України та положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”   пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.02.2006 по 31.07.2006 в сумі 1116грн.64коп.

          Вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не  підлягають з наступних підстав.

          По-перше, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 з змінами та доповненнями, останні зміни від 10.01.2002 передбачає, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Стаття   3 цього Закону закріплює,  розмір   пені,  передбачений  статтею  1  даного Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може

перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як видно з зазначених статей Закону та Господарського кодексу України,  розмір пені встановлюється за згодою сторін.

Умовами  наданого позивачем договору купівлі-продажу товару № 10 від 26.09.2003 не передбачена відповідальність у вигляді   стягнення пені, тобто сторони  не узгодили пункт договору стосовно стягнення пені та її розміру, як того вимагають приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та  ст. 343 Господарського кодексу України.

По-друге, як вже зазначалося, договір, на який посилається позивач, припинив свою дію 31.12.2004. Документи в підтвердження його пролонгації відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтовані, тому в цій частині йому слід відмовити.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, керуючись ст. ст.  509, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України  „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні  вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Медком Донецьк” м.  Донецьк до  підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі  15039грн.93коп., у тому числі основний борг в сумі  13923грн.29коп., пеня в сумі 1116грн.64коп., задовольнити частково.

В частині стягнення пені в сумі 1116грн.64коп. відмовити.

          Стягнути з підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю, „МИКС ” (юридична адреса: 83011, м. Донецьк, вул. Сергієвська, б. 13-А, фактична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Газети „Комсомолець Донбасу”, 20-а; р/р № 26008100004001 в Донецькій філії ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 335872, код ЄДРПОУ 20334418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Медком Донецьк” (юр. адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 117а; р/р 26003051700970 в ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецька, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32634419) основний борг  в сумі 13923грн.29коп., держмито в сумі 139грн.23коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109грн.24коп.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим.. – до справи;

1 прим.. –  позивачу;

1 прим.. – відповідачу