Постанова

від 17.06.2021 по справі 725/3303/16-ц

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р. Справа №725/3303/16-ц

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2021 (повний текст рішення складено 29.03.2021 року, суддя Гончарук О.В.)

у справі № 725/3303/16-ц

за позовом Малого приватного підприємства "Боріс", м. Чернівці

до ОСОБА_2 , м. Чернівці

до ОСОБА_1 , м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

про скасування рішення державного реєстратора

за участю представників:

від позивача - Савосюк Н.П.,

від відповідача-1 - ОСОБА_3 ,

від відповідача-2 - ОСОБА_4 ,

від третьої особи - не з`явились.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.02.2021 у справі №725/3303/16-ц задоволено позов Малого приватного підприємства (надалі - МПП) "Боріс" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ухвалено:

1) скасувати рішення державного реєстратора Карвацької Галини Федорівни Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2014 року №16294141;

2) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року, індексний номер 16294141 про реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 27750765, серія та номер СТА/15860, видане 07 жовтня 2014 року на нежилі приміщення (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літера «А» загальною площею 181,4 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення залишено без змін поставою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021.

Окрім того, додатковим Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2021 в порядку ст. 244 ГПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат у даній справі, а саме:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь МПП «Боріс» 2564,18 грн. судового збору;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь МПП «Боріс» 5128,36 грн. судового збору;

- повернено МПП «Боріс» з Державного бюджету України 2564,18 грн. (50%) судового збору, сплаченого за квитанціями №183 від 18.07.2016, №139 від 13.01.2017, №197 від 01.02.2017, №98 від 04.01.2019;

- повернено МПП «Боріс» з Державного бюджету України 138,03 грн зайво сплаченого судового збору, сплаченого за квитанцією № 183 від 18.07.2016;

- повернено МПП «Боріс» з Державного бюджету України 2894,50 грн судового збору, сплаченого за квитанцією № 1692/з4 від 23.11.2020.

Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, місцевий господарський суд врахував наступні обставини:

1) враховуючи те, що дана справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій в порядку цивільного судочинства, однак згодом на підставі ухвали Верховного Суду була передана для розгляду в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції врахував фактично сплачені у даній справі суми судового збору, на підставі Закону України «Про судовий збір» визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за розгляд відповідних заяв (скарг) у порядку господарського судочинства, з огляду на що встановив, що з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача 10256,75 грн. судового збору, а саме: за подання 2 вимог немайнового характеру до суду першої інстанції - 2756 грн, за подання апеляційної скарги - 2969,72 грн., за подання касаційної скарги до Верховного Суду - 3842,00 грн. (тобто, по 5128,36 грн.);

2) з урахуванням ст. 130, 191 ГПК України, якими передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, що має наслідком повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору на підставі його відповідної заяви, з огляду на визнання ОСОБА_2 позовних вимог у даній справі, позивачу підлягає поверненню належна до стягнення з відповідача-1 сума судового збору в розмірі 2564,18 грн., а з відповідача-1, відповідно, вона не стягується;

3) виходячи зі змісту п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та з огляду на те, що суд першої інстанції встановив факт надмірної сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції на суму 138,03 грн., а також з огляду на те, що суд відхилив заяву позивача про збільшення позовних вимог, за подання якої він сплатив 2894,50 грн. судового збору, враховуючи відповідне клопотання позивача, вказані суми підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Не погодившись з даним додатковим рішенням, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку пославшись на те, що ухвалюючи його, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим просив оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким провести розподіл між сторонами судових витрат відповідно до вимог законодавства.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) суд першої інстанції не врахував, що постановою Верховного Суду від 12.08.2020 рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, а провадження в справі № 725/3303/16-ц закрито, оскільки спір у справі є корпоративним та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог. Норми процесуального права не передбачають стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі. На переконання скаржника, питання про розподіл судових витрат у разі закриття провадження у справі повинно було бути вирішене тим судом, який постановляв відповідну ухвалу про закриття провадження у справі.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стосовно доводів скаржника зазначив, що у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц викладено правові висновки, відповідно до яких у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Третя особа не виконала вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та не подала відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, третя особа не забезпечила явку свого представника у судове засідання.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення з огляду на наступне:

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із положень вказаної статті, місцевий господарський суд ухвалив оспорюване додаткове рішення про розподіл сум судового збору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1); повернення заяви або скарги (пункт 2); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

Відповідно до ч.2 вказаної статті, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як випливає з матеріалів справи, позивач подав до суду заяву про повернення зайво сплачених сум судового збору (а.с. 219, т.1).

Також, як було зазначено вище, дана справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій в порядку цивільного судочинства, однак згодом на підставі ухвали Верховного Суду була передана для розгляду в порядку господарського судочинства.

Так, 19.07.2016 МПП «Боріс» подало у Першотравневий районний суд м. Чернівці позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про: 1) застосування наслідків нікчемності правочину стосовно передачі у власність нежитлових приміщень (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. «А» , загальною площею 181,4 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 27750765, серія та номер СТА/159860, виданого 07.10.2014; 2) скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.08.2016 було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.12.2016 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24.03.2017 вказане рішення було скасовано та ухвалено нове, яким позов у даній справі задоволено, застосовано наслідки нікчемності правочину та скасовано державну реєстрацію права приватної власності.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11.12.2018 рішення суду першої інстанції було змінено та вказано, що позов не підлягає задоволенню з інших підстав.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2020, рішення та постанову судів попередніх інстанцій було скасовано, а провадження в справі №725/3303/16-ц - закрито, оскільки спір у справі є корпоративним та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 справу №725/3303/16-ц передано для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області.

Надалі, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.02.2021 позов у справі №725/3303/16-ц було задоволено із врахуванням змінених позовних вимог МПП Боріс .

Станом на момент подачі позову у даній справі (2016 рік), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1378 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач усього сплатив до Державного бюджету 10394,75 грн. судового збору, а саме: за подання позовної заяви, що містить дві вимоги немайнового характеру- 2894,03 грн, за подання апеляційної скарги - 2969,72 грн, за подання касаційної скарги до Верховного Суду - 3842,00 грн, за подання заяви про збільшення позовних вимог до Господарського суду Чернівецької області - 2894,50 грн.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розрахунок відповідних сум судового збору на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , виходячи з того, що такі суми підлягають визначенню із врахуванням норм, що визначають розмір судового збору за подання відповідних заяв (скарг) до судів господарської юрисдикції.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, про те, що судом першої інстанції не було враховано того, що ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі закриття провадження у справі сплачені суми судового збору повертаються за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Як було зазначено вище, відповідне клопотання було подано позивачем до суду першої інстанції.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, до сум судового збору, які підлягають розподілу у даній справі на підставі ст. 129 ГПК України, не повинні включатися суми судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг, які розглядалися судами в порядку цивільного судочинства і за результатами розгляду яких було закрито провадження у даній справі. З огляду на положення ст. 7 Закону України Про судовий збір , такі суми підлягають поверненню позивачу на підставі його заяви.

В цілях ст. 129 ГПК України, розподілу підлягають тільки витрати за подання позовної заяви, яка включає дві вимоги немайнового характеру.

Відтак, на обох відповідачів підлягає покладенню загалом 2756 грн. судового збору за подання двох вимог немайнового характеру до суду першої інстанції.

Водночас, з урахуванням статей 130, 191 ГПК України, якими передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі з огляду на що суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а також на те, що у матеріалах справи наявна заява відповідача-1 про визнання позову (а.с. 196, т.2), поверненню позивачу підлягає належна до стягнення з відповідача-1 половина суми судового збору в розмірі 689,00 грн. З огляду на це, вона не підлягає стягненню з відповідача-1.

В той же час, з огляду на положення п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про удовий збір , сплачені позивачем суми судового збору за подання апеляційної скарги (2969,72 грн.) та за подання касаційної скарги до Верховного Суду (3842,00 грн.) на підставі квитанцій № 139 від 13.01.2017, № 197 від 01.02.2017 та № 98 від 04.01.2019, підлягають поверненню йому з Державного бюджету у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Також, з огляду на п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачу слід повернути з Державного бюджету 138,03 грн. зайво сплаченого судового збору за квитанцією № 183 від 18.07.2016 за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 2894,50 грн. сплаченого судового збору за квитанцією № 1692/з4 від 23.11.2020 за подання до Господарського суду Чернівецької області заяви про збільшення позовних вимог, у задоволенні якої було відмовлено на підставі ухвали суду від 14.12.2020 (а.с. 159-161, т.2).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. 269, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2021 у справі № 725/3303/16-ц скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким здійснити наступний розподіл судових витрат у даній справі:

- стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Малого приватного підприємства «Боріс» (58003, м. Чернівці, вул. Кочубея, б. 7 кв. 3, ідентифікаційний код 22846594) 689 грн. судового збору;

- стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства «Боріс» (58003, м. Чернівці, вул. Кочубея, б. 7 кв. 3, ідентифікаційний код 22846594) 1378 грн. судового збору;

- повернути Малому приватному підприємству «Боріс» (58003, м.Чернівці, вул. Кочубея, б. 7 кв. 3, ідентифікаційний код 22846594) з Державного бюджету України 9844,25 грн. судового збору, сплаченого за квитанціями № 183 від 18.07.2016, № 139 від 13.01.2017, № 197 від 01.02.2017, № 98 від 04.01.2019 та № 1692/з4 від 23.11.2020.

Господарському суду Чернівецької області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20-ти днів відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 30.06.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік