Постанова

від 07.07.2021 по справі 904/3880/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021 Справа № 904/3880/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Fonko Polska Sp. z o.o. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19 (суддя Колісник І.І.; рішення ухвалене о 15:55 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 31.08.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку", м. Дніпро

до Fonko Polska Sp. z o.o., Polska

про стягнення 11 724,98 євро та 91 625,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Fonko Polska Sp. z o.o. 11724,98 євро, з яких: основний борг у сумі 10180,60 євро, штрафні санкції у сумі 1018,06 євро, проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 526,32 євро та збитків у сумі 91625,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (реверсивний повітряний тепловий насос FONKO MAXA i-HP LT 0235 KA) за контрактом № 25 від 25.10.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" до Fonko Polska Sp. z o.o. про стягнення 11724,98 євро та 91625,25 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Fonko Polska Sp. z o.o. (05-830, Polska, Nadarzyn, ul. Pruszkowska, 32 B (Nip: 123-09-21-632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" (ідентифікаційний код 33274696; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 1К) попередню оплату у сумі 10180,60 євро, збитки у сумі 91625,25 грн., судовий збір у сумі 5640,64 грн.

У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд визнав доведеними вимоги про стягнення суми попередньої оплати і збитків.

Відмовляючи в стягненні штрафних санкцій у сумі 1018,06 євро із розрахунку 0,2% від вартості товару на підставі пункту 3.5 контракту за період з 29.11.2017 по 20.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою передбачена договором штрафна санкція з урахуванням порядку її розрахунку є пенею. Однак, згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а не будь-якого іншого (наприклад, порушення строку поставки).

Крім того, за частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, за порушення обов`язку з поставки можливим було б передбачити сплату штрафу але за відсутності домовленості щодо строку нарахування такий строк міг би застосовуватися за період не з 29.11.2017 по 20.08.2019, а з 12.12.2017 по 12.06.2018. Судом враховано також пункт 3.5 укладеного сторонами контракту, за яким сплата відповідачем штрафної санкції можлива лише після семи днів затримки від дати готовності товару до відвантаження, підтвердженої продавцем.

Відмова суду у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 526,32 євро у розмірі 3% річних із попередньої оплати у сумі 10 180,60 євро за період з 29.11.2017 по 20.08.2019, нарахованих на підставі частини третьої статті 693 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, обумовлена тим, що за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Fonko Polska Sp. z o.o. (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020р. частково в частині стягнення з Fonko Polska Sp. z o.o. (05-830, Polska, Nadarzyn, ul. Pruszkowska, 32 B (Nip: 123-09-21-632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" (ідентифікаційний код 33274696; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 1К) попередню оплату у сумі 10180,60 євро, збитки у сумі 91625,25 грн., судовий збір у сумі 5640,64 грн. і ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" (ідентифікаційний код 33274696; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд.1К) у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує, що суд не надав оцінки фактам, наведеним відповідачем у запереченні, а саме посиланням на ст. 614 ЦК України, згідно якої вина є однією з підстав відповідальності за порушення зобов`язання. З підстав відсутності вини у його діях відповідач заперечував проти відмови позивача від контракту в односторонньому порядку та повернення 100% сплаченої суми, оскільки скасування замовлення пов`язане з витратами на обробку в розмірі 20% від вартості замовлення. Замовлення не є скасоване у виробника, а має статус "призупинено". Тобто є можливість відновлення замовлення та поставки товару позивачеві - виконання договірного зобов`язання відповідачем. Відповідач і надалі може поставити товар за контрактом або відмінити замовлення у виробника та повернути позивачу 80% суми замовлення.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що не отримав судового повідомлення про призначення судового засідання на 25.08.2020, що є грубим порушенням процесуальних прав відповідача та підставою для скасування рішення відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

ТОВ "Магія Смаку" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу в спростування доводів відповідача. Зазначає, що в силу ч. 2 ст. 614 ЦК України відповідач не довів факту відсутності вини за договором. Обставини щодо отримання попередньої оплати і невиконання зобов`язання з поставки товару відповідач не заперечує, доказів на підтвердження повернення попередньої оплати відповідно до п. 3.4. контракту не надав.

Щодо не отримання відповідачем судового повідомлення про призначення судового засідання на 25.08.2020, то відповідач був освідомлений про розгляд справи в суді, оскільки надіслав відзив на позовну заяву.

На переконання позивача сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2018 у справі "Пономарьов проти України".

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/3880/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 04.11.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020 колегією суддів у визначеному складі поновлено Fonko Polska Sp. z o.o. пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Fonko Polska Sp. z o.o. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.12.2020 о 12:00 год.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді - члена колегії Орєшкіної Е.В., автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/3880/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Fonko Polska Sp. z o.o. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19 до свого провадження.

Іншою ухвалою суду від 16.12.2020 відкладено апеляційний розгляд справи в судове засідання на 07.07.2021 о 12:00 год. Зобов`язано позивача у строк до 24.12.2020 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на польську мову в трьох примірниках документів: ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі 904/3880/19, клопотання про вручення документів у цивільній справі, підтвердження вручення.

Ухвалено звернутися до іноземного суду - Окружного суду Варшави (S№d Okrкgowy w Warszawie al. Solidarnoњci 127, Warszawa, Polska, 00-898) з клопотанням про надання правової допомоги щодо вручення відповідачу - Fonko Polska Sp. zo.o. (05-830, Polska, Nadarzyn, ul. Pruszkowska, 32 B) (Nip: 123-09-21-632) документу, зазначеного у пункті 2 цієї ухвали.

Після надходження від позивача зазначених в ухвалі документів надіслати їх Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) (проспект Дмитра Яворницького, 21А, Дніпро, Дніпропетровська область, 49027) для подальшої передачі до відповідного окружного суду Республіки Польща - Окружного суду Варшави (S№d Okrкgowy w Warszawie al. Solidarnoњci 127, Warszawa, Polska, 00-898) для вручення документу відповідачу - Fonko Polska Sp. z o.o. за адресою місцезнаходження: 05-830, Polska, Nadarzyn, ul. Pruszkowska, 32 B (Nip: 123-09-21-632).

15.01.2021 Центральним апеляційним господарським судом надіслано на зазначену вище адресу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №904/3880/19 разом із клопотанням про вручення документів у цивільній справі та відповідним підтвердженням вручення з нотаріально засвідченим перекладом польською мовою - для вручення цієї ухвали стороні у справі - Fonko Polska Sp. z o.o. (05-830, Polska, Nadarzyn, ul. Pruszkowska, 32 B (Nip: 123-09-21-632).

25.01.2021 від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду апеляційної інстанції надійшов лист від 22.01.2021 №998/09/ІПБ-д-04/21 щодо направлення на виконання доручення, яким підтверджується надсилання Окружному суду в Варшаві (S№d Okrкgowy w Warszawie al. Solidarnoњci 127, Warszawa, Polska, 00-898) відповідно до положень Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року та Угоди між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіка Польща на виконання статті 3 Договору від 10 січня 2011 року доручення Центрального апеляційного господарського суду про вручення судових документів на території Польської Республіки Fonko Polska Sp. z o.o.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2021 враховуючи направлення судом апеляційної інстанції судових документів для вручення за кордоном, для належного повідомлення учасника процесу про дату, час та місце розгляду справи, на підставі пункту 4 частини першої статті 228, пункту 8 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №904/3880/19 до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги.

22.06.2021 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) кур`єрською поштою надіслано матеріали, отримані в ході виконання доручення Центрального апеляційного господарського суду про вручення судових документів на території Польської Республіки Fonko Polska Sp. z o.o.

За розпорядженням керівника апарату суду від 23.06.2021, враховуючи звільнення рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021 Широбокової Л.П. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/3880/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою суду від 23.06.2021 визначеною колегією прийнято апеляційну скаргу Fonko Polska Sp. z o.o. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19 до свого провадження; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Fonko Polska Sp. z o.o. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19.

В матеріали справи представником позивача Гусаковою О.Б. подана заява, що у зв`язку з затримкою судового засідання, призначеного на 07.07.2021 о 12:00 год., та участю в інших справах, просить провести судове засідання без участі позивача, проти апеляційної скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити.

У судове засідання 07.07.2021 представники сторін не з`явились.

Колегія суддів визнала, що неявка представників сторін не перешкоджає суду апеляційної інстанції в перегляді цієї справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 07.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магія Смаку" (Покупець) і Fonko Polska Sp. z o.o. (Продавець) укладено контракт №25 від 25.10.2017, за умовами якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався купити реверсивний повітряний тепловий насос FONKO MAXA i-HP LT 0235 KA з буферним баком Elektromet WGJ-B 350 - обладнання, що призначене для системи опалення.

Загальна сума договору 10180,60 євро (пункт 1.2. контракту).

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. контракту товари відправляються протягом 30 робочих днів з моменту отримання авансового платежу на рахунок Продавця. Приведені ціни є цінами ЕХW FОNKO Polska відповідно до Інкотермс 2010. Країною призначення є Україна. Усі витрати на митне оформлення та транспортування в Україну покладаються по Покупця.

Пунктами 3.1.-3.3. контракту встановлено, що ціни на товари вказані у рахунку-фактурі. Рахунок-проформа є невід`ємною частиною договору. 100% передоплата на основі рахунку-проформи. Оплата в євро здійснюється Покупцем на рахунок Продавця, вказаний у рахунку-проформі.

Сторонами в пункті 3.4. договору погоджено, що у випадку, якщо Продавець не поставить замовлений товар, Продавець зобов`язується повернути отриманий платіж за договором протягом 7 діб після закінчення узгодженого строку поставки.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили сплату продавцем покупцю штрафу за порушення умов поставки товару в розмірі 0,2% за кожний день від суми, сплаченої за дану поставку, але не більше 10% від вартості товару. Оплата штрафних санкцій починається після 7 днів затримки з боку продавця після підтвердження готовності до завантаження .

Згідно пункту 9.1. цей договір підпадає під дію українського законодавства і його положення діють після підписання обома сторонами. Цей договір діє до 31 грудня 2019 року.

За виставленим продавцем рахунком-фактурою №0000004681 від 23.10.2017 покупцем сплачено повністю ціну за товар - 10180,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням №5264 від 30.10.2017.

У зв`язку з невиконанням продавцем зобов`язань з поставки товару, покупець 05.01.2018 звернувся з вимогою про повернення протягом 7 робочих днів відповідно до пункту 3.4. договору сплаченої суми та сплати за порушення умов поставки штрафу у сумі 814,45 євро відповідно до пункту 3.5. договору.

Листом від 10.05.2018 продавець повідомив покупця про анулювання замовлення та повернення отриманих коштів до кінця травня 2018 року.

Обставини невиконання продавцем зобов`язань з поставки товару і неповернення суми попередньої оплати стали підставою для звернення покупцем з відповідним позовом до господарського суду.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині стягнення попередньої оплати у сумі 10180,60 євро і збитків у сумі 91625,25 грн.

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Видом господарського зобов`язання, яке може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, є майново-господарські зобов`язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення договору поставки містить і стаття 712 Цивільного кодексу України.

За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (частина друга статті 267 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми і умови договору судом першої інстанції правильно встановлено, що останнім днем поставки товару є 11.12.2017.

Оскільки до цієї дати відповідач поставку товару не здійснив, то за умовами пункту 3.4. договору він повинен був повернути отриману суму платежу не пізніше 18.12.2017.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач факт оплати товару позивачем не заперечує, проте не визнає своєї вини в порушенні зобов`язання з поставки товару та перекладає її на виробника - італійську фабрику ADVANTIX S P A Partita IVA.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги. Укладений договір є двостороннім договором між ТОВ "Магія Смаку" і Fonko Polska Sp. z o.o. і не містить умов щодо передачі товару після їх поставки виробником продавцю. Саме продавець взяв на себе обов`язок поставити замовлений товар покупцю.

Колегія суддів виходить також з того, що кожна сторона самостійно несе власні ризики. Договірні відносини продавця з третіми особами не мають впливати на зобов`язання продавця перед покупцем, за укладеним між ними договором.

За визначенням у частині першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно частини першої статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Таким чином, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій.

Затримка поставки виробником також не входить і до форс-мажорних обставин, визначених сторонами у пункті 7.2. контракту, а отже не звільняє продавця від договірного зобов`язання поставити товар.

Твердження відповідача про його заперечення проти відмови позивача від контракту і повернення 100 % сплаченої суми не відповідають дійсності, оскільки як встановлено з матеріалів справи листом від 10.05.2018 відповідач підтвердив анулювання замовлення і запевнив у поверненні отриманих коштів до кінця травня 2018 року. Тобто, відповідач погодився із односторонньою відмовою позивача від договору.

За приписами частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Законодавством не визначено, що слід вважати під відмовою. Така відмова може розумітись як невиконання продавцем дій з передачі товару відповідно до умов і строків укладеного договору.

Таким чином, факт непоставки товару доведений позивачем, а вимоги щодо стягнення з відповідача суми передплати правомірно задоволені судом першої інстанції.

До позовних вимог позивача входило також стягнення збитків у сумі 91625,25 грн.

Відшкодування збитків відповідно до статті Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України є одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Нарахування збитків обумовлене тими обставинами, що актом перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області №37516/04-36-14-06/33274696 ВІД 09.07.2019 встановлено порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР (із змінами і доповненнями) "Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті", пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473 -VIII "Про валюту і валютні операції".

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", частини п`ятої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" на ТОВ "Магія смаку" накладено суму штрафних санкцій за порушення з відповідачем у справі строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 91625,25 грн.

Позивачем сума штрафних санкцій була сплачена платіжним дорученням №6313 від 18.07.2019.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення збитків містить і стаття 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що для застосування такого засобу відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Розмір фактичних збитків має бути підтверджений належними та допустимими доказами, яким в даному випадку і є акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки щодо порушення позивачем строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа може бути визнана невинуватою лише у випадку доведення нею, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини другої цієї статті відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами третьою, четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач доказів належного виконання договірних зобов`язань не надав, факт поставки товару не заперечив, наявність своєї вини у неналежному виконання зобов`язання не спростував належними доказами.

Суд першої інстанції правильно вказав, що несвоєчасне виконання позивачем імпортної операції за спірним договором з відповідачем зумовлене порушенням зобов`язань з поставки відповідачем.

Тому нарахування позивачу контролюючим органом - ГУ ДФС у Дніпропетровській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України пені у сумі 91625,25 грн. й подальша сплата останнім її до державного бюджету стали наслідком порушення договірного зобов`язання з поставки відповідачем, що свідчить про понесені позивачем збитки, завдані йому внаслідок вини відповідача.

Щодо посилання відповідача на неналежне повідомлення його судом про призначення судового засідання.

За частинами першої, другої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідач є нерезидентом України, на території якої не має уповноваженого представника (повіреного) або відокремленого підрозділу, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про повідомлення відповідача про розгляд справи відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, а Польща - 29.08.1996.

Частина перша статті 1 Конвенції містить загальну норму про те, що вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових і позасудових документів для вручення за кордоном.

Частиною першою статті 2 Конвенції встановлено, що кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Пунктом 2 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" визначено, що Центральним органом України є Міністерство юстиції України.

Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно (стаття 5 Конвенції).

Водночас статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

Господарський суд Дніпропетровської області супровідним листом №904/3880/19/39616/19 від 26.09.2019 направив на адресу Міністерства юстиції Польщі перекладені на польську мову документи: ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2019, ухвалу про зупинення провадження від 10.09.2019, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, підтвердження про вручення документа, короткий виклад документа, що підлягає врученню.

Як вбачається з підтвердження Центрального органу запитуваної Держави - Польщі від 25.11.2019 судове доручення про надання правової допомоги виконано: судові рішення у справі з відомостями про дату, час та місце розгляду справи вручено Fonko Polska Sp. z o.o. 12.11.2019 (а.с.39-40).

Від відповідача на адресу суду 09.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву.

В призначену судом дату судового засідання 13.04.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки відповідачем повідомлено не було.

У зв`язку з неявкою сторін судове засідання ухвалою суду від 13.04.2020 було відкладено на 18.05.2020.

В подальшому через описку у даті призначення судом 15.04.2020 було винесено ухвалу про виправлення описки, в якій вказано про відкладення розгляду справи до 25.08.2020 о 14:30.

Судом направлено на адресу Міністерства юстиції Польщі ухвалу суду від 13.04.2020, ухвалу суду про виправлення описки від 15.04.2020, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа.

31.07.2020 Господарським судом Дніпропетровської області отримано від Міністерства юстиції Республіки Польщі лист DWMPC-V.8091.183.2020, яким повернуто пакет документів суду без виконання на підставі абз. 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 10.01.2011, ратифікованого Постановою ВР N3941-XII від 04.02.1994 (надалі Договір).

За статтею 2 Договору суди і органи прокуратури Договірних Сторін, що далі іменуються "установи юстиції" надають взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Інші органи Договірних Сторін, компетентні в цивільних та кримінальних справах, звертаються за наданням правової допомоги за посередництвом власних установ юстиції.

Відповідно до статті 3 Договору в справах, що охоплюються цим Договором, установи юстиції, зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим Договором.

В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції.

Центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції Договірних Сторін зносяться між собою безпосередньо.

Статтею 4 Договору встановлено, що Договірні Сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій.

За статтями 9, 10 Договору запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до правил, які діють в її державі, якщо документи, які вручаються, складені державною мовою запитуваної Сторони або якщо додано завірені переклади на мову запитуваної Сторони. В інших випадках вручення документів адресатові здійснюється за його добровільною згодою.

Підтвердження вручення документів оформлюється відповідно до правил запитуваної Договірної Сторони. У підтвердженні зазначається час, місце і спосіб вручення. Якщо лист оформлено у двох примірниках, підтвердження отримання може також міститися в одному з цих примірників.

Угодою між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, що підписана 10.01.2011, встановлено, що суд України, який розглядає справу, подає клопотання про надання правової допомоги через відповідне головне управління юстиції до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання (частина перша статті 2 цієї Угоди).

Судом першої інстанції при надсиланні відповідачу другого пакету документів через Міністерство юстиції Республіки Польща не дотримано вимоги пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та направлено судові документи не через відповідне головне управління Міністерства юстиції України до відповідного окружного суду Республіки Польща, а самостійно напряму до Міністерства юстиції Республіки Польща. Тобто, повідомлення відповідача про судове засідання 25.08.2020 здійснено з порушенням Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу. В той же час зважаючи на підтвердження Центральним органом запитуваної Держави - Польщі виконання судового доручення про надання правової допомоги ( направлення першого пакету документів судом) і отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, колегія суддів приходить до висновку про обізнаність відповідача щодо розгляду справи в господарському суді.

Крім того, і в ухвалі про відкриття провадження у справі, і в першій ухвалі про зупинення судом повідомлено учасників справи про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz.

Явка представників сторін в судове засідання 25.08.2020 визнана судом першої інстанції не обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції враховує також правові висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 у справі №910/6880/17 і постанові від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, в яких зазначено:

"Ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи зазначених вище міжнародних договорів, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи" .

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, зобов`язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Завданням господарського судочинства відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене, а також те що розгляд справи місцевим судом здійснювався ще з 2019 року, про що відповідач обізнаний, колегія суддів вважає правильним рішення суду про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 9431,75 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Fonko Polska Sp. z o.o. - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі №904/3880/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Fonko Polska Sp. z o.o.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 08.07.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Е.В. Орєшкіна