Ухвала

від 26.05.2010 по справі 12/258

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ К-4861/07

Вищий адміністратив ний суд України у складі коле гії суддів:

Головуючого Сергейчука О. А.

Суддів Костенка М.І.

Нечитайла О. М.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державн ої податкової інспекції у м. Р івне

на постанову Львівськ ого апеляційного господарсь кого суду від 31.01.2007 р.

у справі №12/258

за позовом Суб' єкта підприємницької діяльн ості - фізичної особи ОСОБ А_4

до Де ржавної податкової інспекці ї у м. Рівне

про визнання недійсними податкових повід омлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Суб' єкт підприємниць кої діяльності - фізична осо ба ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_4.) зверн увся до Господарського суду Рівненської області з позово м до Державної податкової ін спекції у м. Рівне (далі по тек сту - відповідач, ДПІ у м. Рівне ) про визнання недійсними под аткових повідомлень-рішень.

Постановою Господарськог о суду Рівненської області в ід 11.09.2006 р. у справі №12/58 (суддя Юрч ук М.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського ап еляційного господарського с уду від 31.01.2007 р. у справі №12/58 (голо вуючий суддя Бойко С.М., судді Марко Р.І., Бонк Т.Б.), постанову Господарського суду Рівненс ької області від 11.09.2006 р. скасов ано. Прийнято нову постанову , якою позовні вимоги задовол ено повністю. Визнано недійс ними податкові повідомлення -рішення від 22.06.2004 року №0003101742/0 та № 0003091742/0.

ДПІ у м. Рівне, не погоджуючи сь з постановою Львівського апеляційного господарськог о суду від 31.01.2007 р. у справі №12/58, зв ернулась з касаційною скарго ю, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яки м відмовити у задоволенні по зовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповіда ча, розглянувши надані письм ові докази в їх сукупності, Ви щий адміністративний суд Укр аїни вважає, що касаційна ска рга ДПІ у м. Рівне підлягає від хиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що 22.06.2004 року ДП І у м. Рівне прийнято податков і повідомлення-рішення:

- №0003091742/0, яким позивач у визначено суму податкового зобов' язання за платежем п одаток на додану вартість у р озмірі 78 126 грн., в тому числі: 52 084 г рн. основного платежу та 26 042 гр н. штрафних санкцій;

- №0003101742/0, яким позивачу ви значено суму податкового зоб ов' язання за платежем прибу тковий податок на доходи від підприємницької діяльності у розмірі 101 774 грн.

Зазначені податкові пов ідомлення-рішення прийнято в ідповідачем на підставі акту перевірки «Про результати п озапланової додаткової пере вірки дотримання вимог подат кового законодавства СПД О СОБА_4 за період з 23.02.2001 року по 31.12.2001 року»від 21.06.2004 р. №1121 (далі по т ексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Ак ту перевірки, позивачем пору шено вимоги:

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на дода ну вартість», а саме безпідст авно віднесено до складу под аткового кредиту суму податк у на додану вартість за подат ковими накладними виданими П П «Віа-Контур». Податкові нак ладні виписані ПП «Віа-Конту р»не можуть братися до уваги , оскільки рішеннями Святоши нського районного суду м. Киє ва від 06.12.2002 р. та Шевченківсько го районного суду м. Києва від 25.09.2002 р. скасовано його державн у реєстрацію, визнано недійс ними свідоцтво платника пода тку на додану вартість та пер винні бухгалтерські докумен ти.

- ст. 13, п.п. «б»п. 1 ст. 19 Декр ету Кабінету Міністрів Украї ни «Про прибутковий податок з громадян», оскільки зі скла ду витрат СПД ОСОБА_4 за 2001 р ік виключено вартість товару , котрий позивач придбав у ПП « Віа-Контур»згідно накладної №5 від 02.07.2001 р., яка визнана згідн о вказаних судових рішень не дійсною, а отже дана сума не є документально підтверджено ю.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Зако ну України «Про податок на до дану вартість»(в редакції, чи нній на час формування позив ачем спірного податкового кр едиту) податковий кредит зві тного періоду складається із сум податків, сплачених (нара хованих) платником податку у звітному періоді у зв' язку з придбанням товарів (робіт, п ослуг), вартість яких відноси ться до складу валових витра т виробництва (обігу) та основ них фондів чи нематеріальних активів, що підлягають аморт изації.

Судами попередніх інстанц ій вірно встановлено, що факт проведення позивачем господ арських операцій з ПП «Віа-Ко нтур»стосовно придбання шкі р ВРХ підтверджується докуме нтально, а саме накладними, по датковими накладними та плат іжними документами, що не зап еречується і самим відповіда чем.

Однак, на думку податкового органу, у зв' язку з тим, що рі шеннями Святошинського райо нного суду м. Києва від 06.12.2002 р. та Шевченківського районного с уду м. Києва від 25.09.2002 р. скасован о державну реєстрацію ПП «Ві а-Контур», визнано недійсним и його свідоцтво платника по датку на додану вартість та п ервинні бухгалтерські докум енти, позивач безпідставно з арахував суми податку на дод ану вартість з проведених оп ерацій до податкового кредит у та валових витрат.

Поряд з цим, Закон України « Про податок на додану вартіс ть»визначає лише два випадки , за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на д одану вартість до податковог о кредиту звітного періоду. Т ак, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платн ик податку придбаває (вигото вляє) матеріальні та нематер іальні активи (послуги), які не призначаються для їх викори стання в господарській діяль ності такого платника, то сум а податку, сплаченого у зв' я зку з таким придбанням (вигот овленням), не включається до с кладу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Зако ну, не підлягають включенню д о складу податкового кредиту суми сплаченого (нараховано го) податку у зв' язку з придб анням товарів (послуг), не підт верджені податковими наклад ними чи митними деклараціями (іншими подібними документа ми згідно з підпунктом 7.2.6 цьог о пункту). У разі коли на момен т перевірки платника податку органом державної податково ї служби суми податку, попере дньо включені до складу пода ткового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначени ми цим підпунктом документам и, платник податку несе відпо відальність у вигляді фінанс ових санкцій, установлених з аконодавством, нарахованих н а суму податкового кредиту, н е підтверджену зазначеними п ідпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 с т. 7 Закону України «Про подато к на додану вартість»право н а нарахування податку та скл адання податкових накладних надається виключно особам, з ареєстрованим як платники по датку у порядку, передбачено му статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядк у відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов' язань відповідачем не встановлено , а порушення контрагентами п озивача податкового законод авства, на думку судової коле гії, не є підставою для виснов ку про порушення саме позива чем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Україн и «Про податок на додану варт ість».

Помилковим є твердження по даткового органу про те, що по зивач не підтвердив своє пра во на податковий кредит з огл яду на визнання судом недійс ною державної реєстрації кон трагента позивача, який вида в податкові накладні, оскіль ки визнання недійсною держав ної реєстрації юридичної осо би та подальше анулювання св ідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсно сті всіх угод, укладених з мом енту державної реєстрації та кої особи до моменту виключе ння її з державного реєстру, т а не позбавляло правового зн ачення видані за цими господ арськими операціями податко ві накладні.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з ви сновками суду апеляційної ін станції про те, що виникнення права платника податку на по датковий кредит є наслідком фактичного проведення госпо дарської операції, яка є об' єктом оподаткування податко м на додану вартість, за наявн ості первинних документів бу хгалтерського обліку в підтв ердження такого проведення, у тому числі податкових накл адних.

При цьому, судова колегія з вертає увагу на те, що Закон Ук раїни «Про податок на додану вартість»не ставив в залежн ість отримання бюджетного ві дшкодування платником подат ків від податкового обліку (с тану) інших осіб і фактичної с плати контрагентами податку до бюджету. Питання від' ємн ого значення суми поширюєтьс я тільки на окремо взятого пл атника податків і не ставило цей факт у залежність від роз рахунків з бюджетом третіх о сіб.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов' яз ання зі сплати податку до бюд жету, то це тягне відповідаль ність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначе на обставина не є підставою д ля позбавлення платника пода тку права на відшкодування п одатку на додану вартість у р азі, якщо останній виконав ус і передбачені законом умови щодо отримання такого відшко дування та має всі документа льні підтвердження розміру с вого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд к асаційної інстанції погоджу ється з обґрунтованістю висн овків суду апеляційної інста нції відносно правомірного в іднесення позивачем сум пода тку до податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги н е спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції зроблених у відпов ідності з вищевказаними норм ами права, а прийняте ним ріше ння є законним та обґрунтова ним.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адмін істративного судочинства Ук раїни суд касаційної інстанц ії перевіряє правильність за стосування судами першої та апеляційної інстанцій норм м атеріального та процесуальн ого права, правової оцінки об ставин у справі і не може досл іджувати докази, встановлюва ти та визнавати доведеними о бставини, що не були встановл ені в судовому рішенні, та вир ішувати питання про достовір ність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодек су адміністративного судочи нства України суд касаційної інстанції відхиляє касацій ну скаргу і залишає рішення б ез змін, якщо відсутні підста ви для скасування судового р ішення.

Враховуючи вищевикладене , Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інст анції належним чином з' ясов ано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Пі дстав для скасування постано ви Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р . у справі №12/58 не встановлено.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу а дміністративного судочинст ва України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держа вної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Львівсь кого апеляційного господарс ького суду від 31.01.2007 р. у справі № 12/58 відхилити.

Постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 31.01.2007 р. у справі №12/58 залиши ти без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крі м випадків, встановлених ста ттею 237 Кодексу адміністратив ного судочинства України.

Суддя О .А. Сергейчук