Постанова

від 24.06.2021 по справі 523/13411/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4867/21

Номер справи місцевого суду: 523/13411/16-ц

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року, Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якому просив суд стягнути з відповідачів, в тому числі з ТОВ Володимир і К в солідарному порядку суму боргу за кредитним договором від 14.11.2006р. в розмірі заборгованості за основним та простроченим кредитом 145 787,05 дол. США, заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 7 678,02дол. США, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 45196,19грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в розмірі 22 722,61грн., та понесені судові витрати.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2017р. провадження у справі за позовним вимогами ПАТ УкрСиббанк пред`явлених до ТОВ Володимир і К було закрито (Том ІІ: а.с. 62).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року позов публічного акціонерного товариства УкрСиббанк - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором в розмірі 145 787,05дол. США, заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 7678,02дол. США, пеню за період за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 45196,19грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 22722,61грн., судовий збір в розмірі 3654,00грн. Стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день проведення оплати по поверненню боргу.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року скасувати та винести нове рішення, яким у позові ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 відмовити.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Цюра Т.В. - головуючий суддя, судді - Гірняк Л.А., Сегеди С.М., що є підставою для прийняття справи до провадження (том ІІ: а.с. 176).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (том ІІ: а.с. 177-178).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том ІІ: а.с. 192-193).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.11.2019 року поновлено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 року. Витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса копію спадкової справи відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (том ІІ: а.с. 195-196).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2020 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. копію спадкової справи відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том ІІ: а.с. 212-213).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.10.2020 року залучено по справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - правонаступника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 (Том ІІІ: а.с. 14, 14 зворот)

В судове засідання, призначене на 24.06.2021 року, з`явився представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору №11073828000 від 14.11.2006р. ОСОБА_1 прийняв від Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , який в наступному було перейменовано в публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , кредит в розмірі 250 000 доларів США, строком користування до 14.11.2016р. Отримавши кредитні грошові кошти у вказаному розмірі ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та відповідно до п.1.3.1 кредитного договору сплатити за його користування проценти в розмірі 12,3% річних.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та неустойку.

Додатковою угодою №1 від 30.01.2009р. до договору №11073828000 від 14.11.2006р. сторони договору змінили кінцевий термін повернення кредиту до 14.11.2021р.

Зазначені умови кредитного договору ОСОБА_1 належним чином виконані не були, внаслідок чого Банком було проведено нарахування заборгованості станом на 22.07.2015р. в розмірі:

- заборгованості за основним та простроченим кредитом 145 787,05дол. США;

- заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 7 678,02 дол. США;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 45 196,19грн;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 22722,61грн.

Судом також встановлено, що за договором поруки № 57851 від 14.11.2006р. та договором поруки №57854 від 14.11.2006р. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , як поручителі, прийняли на себе зобов`язання перед позивачем по справі за належне виконання прийнятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору №11073828000 від 14.11.2006р. в повному обсязі. Додатково зазначеними договорами була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителів перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.

30.01.2009р. між позивачем та поручителями були укладені додаткові угоди №1 до кредитного договору №11073828000 від 14.11.2006р.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що пред`явлені позовні вимоги до ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки останній неналежно виконував кредитні зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів за його користування та неустойки. Разом з тим, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог пред`явлених до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід відмовити, з урахування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2016р. (справа №522/7128/16-ц), яке набрало законної сили, за яким договори поруки № 57851 від 14.11.2006р., №57854 від 14.11.2006р. визнанні припиненими, а відтак, пред`явлені позовні вимоги до поручителів є безпідставні та такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов`язань щодо повернення кредиту, процентів за його користування та неустойки, пред`явлені позовні вимоги до ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не витребувано у Банка оригінали документів, які б доводили виниклу заборгованість за бухгалтерськими первинними обліковими документами Банку, зокрема суд не з`ясував внаслідок чого утворилася заборгованість, з якого моменту вона утворилася, не витребував належного розрахунку, з якого б можна б було встановити періоди, строки і розмір порушених фінансових зобов`язань.

Однак вказані доводи апелянта є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 із клопотанням про витребування оригіналів відповідних документів до суду не звертався. Крім того, звертаючись до суду із позовом, Банком надано до суду: довідку - розрахунок заборгованості за кредитом (том І: а.с. 50-63), який ОСОБА_1 не спростовано, та копії Графіків погашення кредиту, як Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11073828000 від 14.11.2006 року (том І: а.с. 16-18, 22-25).

Безпідставними є і твердження апелянта про те, що банком незаконно було збільшено процентну ставку по зазначеному кредитному договору.

Так, в п. 9.2 кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки банком в односторонньому порядку, за умови повідомлення позичальника протягом семи календарних днів з дати її збільшення. Зазначений договір був підписаний відповідачем-апелянтом, що підтверджує його волевиявлення на укладення кредитного договору за наявності відповідної умови та не оспорювався останнім. На а.с. 41-42 т.1міститься вимога адресована банком на адресу ОСОБА_1 , яка була отримана останнім 05.05.2015 р.( а.с.45)

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, шо пеня нарахована більш ніж за останній рік, є неспроможними з огляду на довідку-розрахунок, надану банком, відповідно якої пеня нарахована , починаючи з 29.09.2014 року ( а.с.61)

Доводи апеляційної скарги, щодо розгляду в Одеському апеляційному господарському суді (стара назва) справи за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ТОВ Володимир і К за участю третьої особи апелянта про звернення стягнення на предмет іпотеки по цьому ж кредитному договору, що на думку апелянта є подвійним стягненням , є необгрунтованими , оскільки позиція Верховного Суду з цього приводу є сталою. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі №640/18356/17, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №761/31346/13?ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №2?1513/10).

В цих правовідносинах визначальною є постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі №921/107/15?г.,згідно якої застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Крім того, зазначена справа судом ще не розглянута.

Посилання апелянта на постанову Киівського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 року, яка надана вже до суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва, відповідно яким було розірвано іпотечний договір від 14.11.2006 року, укладений між ТОВ Володимир і К та Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк в забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту№11073828000 від 14.11.2006р., є безпідставними, з огляду на те, що, зазначена постанова була прийнята після ухвалення оскаржуваного рішення суду, а відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.07.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда