Ухвала

від 13.07.2021 по справі 389/3204/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 липня2021 року

м. Київ

справа № 389/3204/19

провадження № 61-10743ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко Алла В`ячеславівна, про визнання недійсним договору міни ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у вищевказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, посилається на: застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у побідних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду в частині неправильного сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та в частині обміну земельних ділянок всупереч встановленому мораторію (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність правового висновку Верховного Суду щодо правових наслідків правочину, укладеного сторонами та посвідченого нотаріально при невиконанні нотаріусом обов`язків, передбачених статтями 5, 44, 49, 54 Закону України Про нотаріат (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), при цьому одночасно вказує на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Диспозиція статті 389 ЦПК України вимагає чіткого зазначення підстав касаційного оскарження, разом з тим, одночасне існування підстав, передбачених у пункті 3 та пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), та вмотивована необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), є неможливим, оскільки вони носять взаємовиключний характер.

Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги в частині одночасного посилання на пункт 2 і 3 частини 389 ЦПК України разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 рокузалишити без руху до 13 серпня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков