Рішення

від 19.07.2021 по справі 195/17/19

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/17/19

2/195/102/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

09.07.2021 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Скрипченко Д.М., за участю секретаря судових засідань - Левкович Н.М., представників сторін : Звєрєвої В.В., Ставицької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , зареєстрований проживає за адресою: АДРЕСА_2 , треті особи без самостійних вимог - державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашова В.М. місцезнаходження: м.Нікополь, вул.Патріотів України,103, Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області в особі виконкому Томаківської селищної ради, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., смт.Томаківка, вул.Л.Українки,17, про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

1.Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач у справі, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та просить суд встановити факт її вступу в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 7,55 га, кадастровий номер 1225455100:02:005:0405, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт належності правовстановлюючого документа - Свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок за № 1767 від 17.10.1988року, виданого на підставі рішення виконкому Томаківської районної ради від 23.09.1988року № 249, в якому відсутні підпис посадової особи та печатка видавника, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частки житлового будинку літ. А загальною площею 54,2 кв.м, житловою площею 30,8 кв.м, з надвірними господарськими будівлями та спорудами: літнею кухнею літ. Б площею 54,0 кв.м, пристройкою літ. б площею 4,0 кв.м, сараєм літ. Д площею 32,0, кв.м, сараєм літ. Е площею 24,6кв.м,, погрібом літ. В , гаражем літ. Г площею 46,0 кв.м, вбиральнею літ. Ж , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 7,55 га, кадастровий номер 1225455100:02:005:0405, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.03.2001р., яке видане виконуючим обов`язки державного нотаріуса Томаківського району Дніпропетровської області Дрябловою Н.Ф. на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ДП № 006202, виданого Томаківською райдержадміністрацією 24.01.1997р. (спадкова справа № 106/2001), державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,55 га, кадастровий номер 1225455100:02:005:0405, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1791334912254.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області помер батько позивача - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Факт родинних відносин позивача із померлим ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Сергіївською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області 18.02.1972р.

Факт прийняття позивачем спадкового майна після смерті батька, а рівно, факт її вступу в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком із надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 7,55 га (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташованої на території Томаківської селищної ради, підтверджується довідками, виданими виконкомом Томаківської селищної ради від 26.12.2018р.за № 4067, від 04.07.2018р. за № 461, від 14.05.2019р., від 17.05.2019р. № 1346, довідкою селянського (фермерського) господарства Весела долина від 11.12.2019р.№ 9 - документи, які засвідчують факт її постійного проживання та реєстрації за місцем відкриття спадщини на час її відкриття (на день смерті батька) та фактичного володіння та управління землею на час смерті спадкодавця.

Разом з цим, даним спадковим об`єктом (житловим будинком) позивач управляє та володіє з часу відкриття спадщини після смерті свого батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по теперішній час, так як, постійно проживаючи у ньому, проводжучи поточні ремонти домоволодіння, сплачує відповідні платежі за комунальні послуги, користується присадибною земельною ділянкою, усі документи на це спадкове майно знаходяться теж у неї на руках, у її володінні.

Право власності на вищевказаний житловий будинок підтверджується свідоцтвом на право приватної власності від 17.10.1988р., що засвідчується довідкою КП Томаківське БТІ`ДОР від 09.08.2018р. № 213 та технічним паспортом.

Земельною ділянкою розміром 7,55 га позивач володіла та користувалась з 1995р. по 1998р. включно - отримувала розрахунок по орендній платі разом з матір`ю ОСОБА_2 із складу вказаного підприємства.

У зв`язку із виниклими на її адресу у червні 2018р. претензіями брата ОСОБА_3 щодо сплати йому половини вартості батьківського будинку, у якому вона проживає з народження та постійно зареєстрована за адресою його місцезнаходження, вкладала у нього свої заощадження, робила його поліпшення та ремонти, до того ж, доглядала за їхньою із Пальцем ВМ. старою та хворою матір`ю, яка теж постійно проживала у ньому разом з нею, зразу ж після сварки з братом, в червні 2018 року позивач звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав на майно після смерті батька - ОСОБА_4 .

На підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашовою В.М. від 19.06.2018р. № Д-28/02-17 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після померлого ОСОБА_4 і складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено, у зв`язку із відсутністю у свідоцтві на право приватної власності на житловий будинок за № 1767 від 17.10.1988 року, виданого на ім`я її померлого батька, підпису посадової особи та печатки органу-видавника.

Згідно відповіді виконкому Томаківської селищної ради від 08.11.2018р.вих.№ 1792/0/2-18 для внесення змін та виправлень до свідоцтва № НОМЕР_2 на право приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , орган місцевого самоврядування не має ніяких законних підстав, у зв`язку з чим їй рекомендовано звернутися з даного питання до суду.

Так, позивач фактично прийняла спадщину, що відкрилась після смерті її батька ОСОБА_4 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, але через відсутність у правовстановлюючому документі на житловий будинок підпису та печатки органу-видавника, вона позбавлена можливості оформити у нотаріальному порядку право власності на спадкове майно.

Разом з цим, до складу спадкового майна, яке належало на час відкриття спадщини померлому батьку, входить земельна ділянка площею 7,55 га, кадастровий номер 1225455100:02:005:0405, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Томаківської селищної ради, яка була оформлена у власність відповідачем, ОСОБА_3 , про що свідчить видане на його ім`я Свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.03.2001р.на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ДП № 006202, виданого Томаківською райдержадміністрацією 24.01.1997р.(міститься у матеріалах спадкової справи № 106/2001). Даний факт підтверджується Витягом з ДЗК від 29.05.2019р. та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019р.

Як свідчать матеріали спадкової справи №106/2001, заведеної після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що надійшла на запит суду із державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, відповідач ОСОБА_3 звернувся до Томаківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що складається із спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 6,48га, що перебуває в КСП Дружба на землях Томаківської селищної ради 06 березня 2001року. Так, підставою для видачі ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2001р. стала довідка Томаківської селищної ради від 20.02.2001року за №292 та як засвідчила в.о. державного нотаріуса Томаківського району Дряблова В.Ф., наявність у ОСОБА_3 на руках сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №006202, виданого Томаківською райдержадміністрацію на ім`я спадкодавця.

Як свідчать дійсні обставини справи, відповідач ОСОБА_3 на момент смерті батька, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою місця проживання спадкодавця - ОСОБА_4 - по АДРЕСА_1 , не проживав, що підтверджується довідками виконкому Томаківської селищної ради від 17.05.2019р. за вих. № 1346 та від 06.07.2019р. вих.№ 1600.

Виходячи із вищезазначеного, норм діючого на момент смерті спадкодавця законодавства, відповідач ОСОБА_3 не є належним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 на все нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, право на оформлення якої він отримав згідно сертифікату на право на земельну частку(пай), бо станом на 11.03.1998р. він фактично не проживав разом із померлим, не вступив в управління або володіння спадковим майном та не звернувся вчасно у визначений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а звернувся до нотаріуса лише 06.03.2001року.

До того ж, відповідач ОСОБА_3 отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) обманним шляхом, надавши нотаріусу недостовірну довідку органу місцевого самоврядування про його місце проживання на момент смерті спадкодавця за однією адресою.

Тому, відповідач отримав у власність земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно, його дії носять протиправний характер та містять ознаки кримінального правопорушення.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР теж є такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Тому, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є дві особи - позивач у справі, та ОСОБА_2 .

Проти позовних вимог позивача відповідач ОСОБА_2 не заперечує, відмовляючись від своєї частки у спадщині на її користь.

Так, спадковий об`єкт - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та належить кожному по Ѕ частки. Тому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відмовляється від своєї частки на користь позивача, позивач має право на оформлення у власність у порядку спадкування на Ѕ частки житлового будинку та на земельну ділянку площею 7,55 га.

Короткий зміст відзиву на позов.

Відповідачем по справі, надано відзив на позов, відповідно якого - відповідач заперечує проти позову в повному об`ємі мотивуючи тим, що факт вступу в управління майном повинен підтверджуватися належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а не показами свідків. Такі докази мають бути речовими або письмовими. В тексті уточненої позовної заяви позивач посилається, що вона нібито вступила в управління, а в самих позовних вимогах вона просить суд визнати факт вступу. Отже, позивач оспорює цей факт і просить суд його визнати, тим самим підтверджуючи, що вона не вступила у фактичне управління житловим будинком та земельною ділянкою.

Земельна ділянка вже вісімнадцять років належить відповідачу, він нею володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд. Він сплачує орендну плату, здійснює догляд за нею, витрачає на це певні кошти. Отже, це його приватна власність. Тому вона взагалі не може бути предметом спору в суді. І позивач жодного права не має на її оспорювання.

Згідно даним спадкової справи №106/2001 06.03.2001 р. відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно - на земельну ділянку. Дана земельна ділянка вже належить йому на праві приватній власності. Спадкоємець ОСОБА_2 своєю заявою від 06.03.2001 р. №148 відмовилася від обов`язкової долі у спадщині та від одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на користь, ОСОБА_3 .

Отже, позивач ОСОБА_1 взагалі не має права претендувати на майно спадкоємиці ОСОБА_2 , яка відмовилася від спадщини на користь відповідача ОСОБА_3 . Позивачем невірно встановлена частка на будинок у позовних вимогах, яка суперечить реальним обставинам справи. Оскільки житловий будинок був спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , після смерті батька ОСОБА_4 залишилася Ѕ частина будинку, на яку могли претендувати спадкоємці за законом. Мати ОСОБА_2 відмовилася на його користь, тому позивач може претендувати лише на 1/6 частину житлового будинку. Тим паче, що у постанові нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вказано, що залишилося спадкове майно після померлого ОСОБА_4 лише житловий будинок. Позивач звернулася до суду саме на підставі цієї відмови нотаріуса для визнання своїх прав.

Отже, правових підстав для визнання отриманого відповідачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку не має. Він його отримав законним чином, про що свідчать матеріали спадкової справи №106/2001.

Представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити у повному об`ємі.

Аргументи учасників справи:

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, та прохають суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі та прохає у позові відмовити.

Відповідач у справі, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про слухання справи у її відсутність, крі того, зазначила, що проти позову ОСОБА_1 не заперечує.

Треті особи також звернулися з заявами про розгляд даної справи у відсутність їхнього представника, прийняття рішення по даній справі залишають на розсуд суду.

В судовому засіданні був допитаний ОСОБА_5 , який засвідчив суду, що він є рідним братом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Відносини з обома сторонами хороші. Після смерті батька , вони разом, в колі сім"ї, вирішили питання щодо спадщини, а саме: батьківський будинок залишиться ОСОБА_6 , а земельна ділянка (пай) ОСОБА_3 .

З 1983 року ОСОБА_3 після одруження проживає в смт.Томаківка Дніпропетровської області.

Претензій щодо батьківського майна у нього не має.

Свідок ОСОБА_7 засвідчила суду той факт, що вона проживає в одному селі з ОСОБА_8 . Родину ОСОБА_9 знає добре. Відносини зі сторонами нормальні. У батька сторін у справі був пай, орендну плату отримувала його родина - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Також підтвердила суду той факт, що ОСОБА_3 після одруження, приблизно з 1983 року за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає, лише провідував батьків. Їй відомо, що на даний час ОСОБА_3 проживає в смт.Томаківка Дніпропетровської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області помер батько позивача - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Факт родинних відносин позивача із померлим ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Сергіївською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області 18.02.1972р.

Спадковим об`єктом (житловим будинком) позивач управляє та володіє з часу відкриття спадщини після смерті свого батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по теперішній час, так як, постійно проживаючи у ньому, проводжучи поточні ремонти домоволодіння, сплачує відповідні платежі за комунальні послуги, користується присадибною земельною ділянкою, усі документи на це спадкове майно знаходяться теж у неї на руках, у її володінні.

У зв`язку із виниклими на її адресу у червні 2018р. претензіями брата ОСОБА_3 щодо сплати йому половини вартості батьківського будинку, у якому вона проживає з народження та постійно зареєстрована за адресою його місцезнаходження, вкладає у нього свої заощадження, робить його поліпшення та ремонти, до того ж, доглядала за їхньою із ОСОБА_3 старою та хворою матір`ю, яка теж постійно проживала у ньому разом з нею, зразу ж після сварки з братом, в червні 2018 року позивач звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав на майно після смерті батька - ОСОБА_4 .

На підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашовою В.М. від 19.06.2018р. №Д-28/02-17 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після померлого ОСОБА_4 і складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено, у зв`язку із відсутністю у свідоцтві на право приватної власності на житловий будинок за № 1767 від 17.10.1988 року, виданого на ім`я її померлого батька, підпису посадової особи та печатки органу-видавника.

Мотивувальна частина

Вислухавши пояснення сторін, їхні доводи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

У відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12,13,77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судом встановлено, що позивач звернулася з відповідною заявою до суду , посилаючись на постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашовою В.М. від 19.06.2018р. №Д-28/02-17 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після померлого ОСОБА_4 , і складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю у свідоцтві на право приватної власності на житловий будинок за № 1767 від 17.10.1988 року, виданого на ім`я її померлого батька, підпису посадової особи та печатки органу-видавника.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що: відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючи документи у зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючи документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно .

Як вбачається з даної постанови нотаріуса, ОСОБА_12 також не отримував Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за тією ж підставою, що і позивач у справі, ОСОБА_1 .

В даній постанові зазначено, що спадкоємцем є син померлого, ОСОБА_3 , якому 06 березня 2001 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно - на земельну ділянку, дружина померлого, ОСОБА_11 , яка 06.03.2001 року №148 подала заяву про відмову від обов`язкової долі у спадщині та про відмову від одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на користь сина, ОСОБА_3 .

Тому позивач взагалі не має права оспорювати, претендувати на частку ОСОБА_2 , так як відповідач вже прийняв її належним чином, і вона є у його законному володінні.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини за ст.549 цього Кодексу. Тому спірних правовідносин у позивача із ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до ч.4 ст 267 ЦК України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому позивач пропустила всі строки для звернення до суду з даною вимогою, як вбачається з матеріалів даної справи 20 років минуло після відкриття спадщини. Позивачу було відомо про смерть батька. Жодних дій вона не вчинила для вирішення свого права на спадкування та прийняття спадщини належним чином, передбаченим ЦК УРСР.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України факт вступу в управління майном повинен підтверджуватися належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування , а не показами свідків. Такі докази мають бути письмовими. Отже, позивач оспорює цей факт і просить суд його визнати, тим самим підтверджуючи, що вона не вступила у фактичне управління житловим будинком та земельною ділянкою.

Як зазначено у відзиві відповідача, земельна ділянка вже вісімнадцять років належить відповідачу, що також підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, а отже він нею володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд. Сплачує орендну плату, здійснює догляд за нею, витрачає на це певні кошти. Отже, це його приватна власність. Тому вона взагалі не може бути предметом спору в суді. І позивач жодного права не має на її оспорювання.

Посилаючись на вищенаведене, позивач ОСОБА_1 взагалі не має права претендувати на майно спадкоємиці ОСОБА_2 , яка відмовилася від спадщини на користь відповідача ОСОБА_3 . Крім того, позивачем невірно встановлена частка на будинок у позовних вимогах, яка суперечить реальним обставинам справи. Оскільки житловий будинок був спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , після смерті батька ОСОБА_4 залишилася Ѕ частина будинку, на яку могли претендувати спадкоємці за законом. Мати ОСОБА_2 відмовилася на користь ОСОБА_3 , тому позивач може претендувати лише на 1/6 частину житлового будинку. Тим паче, що у постанові нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вказано, що залишилося спадкове майно після померлого ОСОБА_4 лише житловий будинок. Позивач звернулася до суду саме на підставі цієї відмови нотаріуса для визнання своїх прав.

Що стосується скасування Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2001 року, яке видане виконуючим обов`язки державного нотаріуса Томаківського району Дніпропетровської області Дрябловою Н.Ф. на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ДП № 006202, виданого Томаківською райдержадміністрацією 24.01.1997р. (спадкова справа №106/2001), державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,55 га, кадастровий номер 1225455100:02:005:0405, то, цивільним законодавством встановлені підстави для визнання Свідоцтва про право на спадщину недійсним, зокрема: оформлення його неуповноваженою на те посадовою особою; оформлення не за місцем відкриття спадщини; недодержання встановленої законом форми свідоцтва; видача свідоцтва, якщо серед імовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя тощо. Таких порушень не виявлено, тобто, правових підстав для визнання отриманого ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, недійсним не має. Він його отримав законним чином, про що свідчать матеріали спадкової справи № 106/2001.

З`ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог і заперечень, перевіривши їх доказами та застосувавши до них вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_4 не порушене, тобто фактично відсутній спір щодо права позивачки, а тому при таких обставинах, у позові необхідно відмовити повністю.

Суд вважає, що позивач не надала доказів, які б підтверджували обставини, про які вона зазначає у позові.

В абз. 2, 3 п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Крім того, суд вважає, що позивач обрала невірний спосіб захисту свого права.

Щодо вимоги про визнання права власності, то всупереч ст.392 ЦК України, позивач не навела жодного доводу в обґрунтування цієї вимоги і не довела, що вона є власником вказаного майна і що її право оспорюється, не визнається іншою особою, або вона втратила документ, який засвідчує її право власності. Також, як вже зазначав суд, позивач не зверталась до нотаріуса в належний спосіб з наданням всіх необхідних документів, з приводу оформлення права власності на вказане майно.

Таким чином, позивач не довела обставини, на які вона посилається в обґрунтування свого позову, не довела, що у неї існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, обрала невірний спосіб захисту, неправильно визначила коло учасників у справі, а тому в позові необхідно відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, 258-259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 548, 549,553 ЦК УРСР, суд -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , зареєстрований проживає за адресою: АДРЕСА_2 , треті особи без самостійних вимог - державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Балашова В.М.місцезнаходження: м.Нікополь, вул.Патріотів України,103, Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області в особі виконкому Томаківської селищної ради, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., смт.Томаківка, вул.Л.Українки,17, про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.07.2021 року.

Суддя: Д. М. Скрипченко