Ухвала

від 15.07.2021 по справі 466/1896/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 466/1896/13-ц

провадження № 61-10933ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Апекс - Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю УкрСпецБуд - Монтаж про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада

2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія УкрСпецБуд - Монтаж (далі - ТОВ УкрСпецБуд - Монтаж ) на користь Публічного акціонерного товариства Апекс - Банк (далів - ТОВ Апекс - Банк ) заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2012 року № В6-ЮКЛ/300312/1 у розмірі 1 049 267,44 грн.

В рахунок погашення заборгованості перед ПАТ Апекс - Банк за кредитним договором від 30 березня 2012 року № В6-ЮКЛ/300312/1 в розмірі

1 049 267,44 грн звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яке буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2013 року залишено без змін.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 18 травня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявниця отримала 03 червня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ураховуючи, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складений 28 травня 2021 року, останнім днем на її касаційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, є 29 червня 2021 року, касаційна скарга подана до суду 29 червня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення клопотання

ОСОБА_1 оскільки строк на касаційне оскарження нею не пропущено.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України за подання касаційної скарги не сплачено судовий збір.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

Про судовий збір (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги становить 6 882,00 грн (1 147,00х3х200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

У порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) на якій (яких) подається касаційна скарга.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 09 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик