Рішення

від 24.09.2007 по справі 36/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/211

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.09.07 р.                                                                               Справа № 36/211                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Будко Н.В.

при секретарі судового засідання Крючковой К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” м.Макіївка

до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля”  в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання” Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка

про стягнення 60 373,64грн.  

за участю:

представників сторін:

від позивача: Пірогов А.А. по дов.;

від відповідача: Нестеренко В.Ф. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” м.Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля”  в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання” Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 51 910,42грн., 3% річних в сумі 1 393,97грн., суми інфляції 7 069,25грн.

          У ході розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 51 910,42грн., та суму інфляції 7 069,25грн.

          Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

В обґрунтування вимог посилається на договір №5/06291 від 21.07.06р., видаткові накладні, довіреності, акти звірки взаєморозрахунків, рахунок-фактури, розрахунок.

Відповідач позовні вимоги з урахуванням уточнення визнає.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази судом ВСТАНОВЛЕНО:

          21.07.06р. позивач, ТОВ „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, та відповідач, Державне підприємство „Макіїввугілля”  в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання” Державного підприємства „Макіїввугілля”, уклали договір №5/06291 та специфікацію до нього.

           На виконання умов за цим договором позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №РН-000286 від 24.07.06р. на суму 28 320грн., №РН-000285 від 24.07.06р. на суму 42 000грн., №РН-000287 від 24.07.06р. на суму 1 711грн., а всього на суму 72 031грн.

          Відповідачем означений товар прийнято, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЛХ №358680 від 21.07.06р. та ЯЛХ №358698 від 24.07.06р. підписаними сторонами без зауважень та заперечень і скріпленими печатками обох підприємств.

          На підставі вищезазначеного господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачу товару за видатковими накладними №РН-000286 від 24.07.06р., №РН-000285 від 24.07.06р., №РН-000287 від 24.07.06р., тобто зобов'язання позивача виконано належним чином відповідно до п.1.1 договору.

Сторонами у договорі належним чином не визначений строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції, у зв'язку з чим суд застосовує до даних правовідносин положення ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо  строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу рахунок-фактури №СФ-0000409 від 20.07.06р. на суму 42 000грн., №СФ-0000397 від 14.07.06р. на суму 1711грн., №СФ-0000410 від 20.07.06р. на суму 28320грн.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, отриманий товар  оплатив частково в сумі 20 120,58грн.

          Доказів оплати боргу в сумі 51 910,42грн. відповідач суду не представив, у зв'язку з чим суд робить висновок, що зобов'язання відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення суду залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей  525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, договором №5/06291 від 21.07.06р., видатковими накладними, довіреностями, рахунок-фактурами, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51 910,42грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

          Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума інфляції складає 7 069грн. 25коп., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193,  Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” м.Макіївка до Державного підприємства „Макіїввугілля”  в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання” Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка з урахуванням уточнення.   

          Стягнути з  Державного підприємства „Макіїввугілля” (86115, м.Макіївка, пл. Советська, 2, р/р26000301528430 у філії ЦМВ ПІБ м.Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” (86115, м.Макіївка, с.Войково, пров. Низьмений, продбаза, р/р26002119417980 у філії ДРУ банка „Фінанси та кредит”, МФО 335816, ЄДРПОУ 32866329) основний борг в сумі 51 910,42грн., суму інфляції 7 069,25грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 589,79грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115,27грн.

          Видати наказ.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя