Постанова

від 23.07.2021 по справі 2-2583/2010

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.07.21

22-ц/812/1395/21

Справа №2-2583/2010

Провадження № 22-ц/812/1395/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 липня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретерам судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі представника заявника - Гроднової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

акціонерного товариства УкрСиббанк

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Губницьким Д.Г., дата складання повного тексту незазначена, за заявою акціонерного товариства УкрСиббанк про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - АТ УкрСиббанк ) звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заяву вказували, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк (з 24 листопада 2018 року змінено назву на Акціонерне товариство УкрСиббанк ) та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість у сумі 428936 грн. 73 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі вищезазначеного рішення суду першої інстанції було видано виконавчий лист № 2-2583 від 25 травня 2010 року, який було направлено на примусове виконання до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області.

На запит АТ УкрСиббанк про хід виконавчого провадження, отримано відповідь Інгульського ВДВС від 29 жовтня 2019 року згідно якої повідомлено про те, що виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа перебувало на виконанні у цьому відділ ДВС, але на теперішній час завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження . Копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачу одночасно з оригіналом виконавчого листа направлено на адресу стягувача, рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням.

Проте оригінал виконавчого документу разом із зазначеною постановою про повернення ні на поштову адресу, ні на адресу для листування стягувача не надходили.

Таким чином заявник вважає, що виконавчі документи було втрачено під час пересилання засобами поштового зв`язку.

Такі обставин спричинили пропуск строків для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Отже, відсутність виконавчого документа у заявника щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_2 позбавляє можливості стягувача здійснити процедуру повторного звернення рішення суду до примусового виконання.

Враховуючи вищевикладене АТ УкрСиббанк просив видати дублікат виконавчого листа №2-2583 виданий на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 428936, 73 грн., 1700 грн судового збору та 120 грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення. Визнати причини пропуску строку для пред`явлення оригіналу вищезазначеного виконавчого листа поважним та поновити пропущений строк.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2021 року у задоволенні заяви АТ "УкрСиббанк" про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання по справі №2-2583/2010 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволені заяви суд першої інстанції виходив з того, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

В той же час, заявником не наведено будь-яких обставин, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, а також не зазначено жодних поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції АТ УкрСиббанк подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незастосування норми матеріального права, які у даній справі підлягають застосуванню, та порушення норми процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Зокрема зазначав, що відділ ДВС не надало доказів на підтвердження того, що постанова про повернення разом із оригіналом виконавчого листа були вручені стягувачу. Натомість надали лише докази на підтвердження направлення таких документів стягувачеві. Однак, ні постанову ДВС, ні оригінал виконавчого документу Банк будь-якими засобами поштового зв`язку не отримував.

А відтак, висновок суду першої інстанції про те, що Банк отримав постанову ДВС про повернення виконавчого документа та сам виконавчий документ, грунтується на припущеннях, що є порушенням норм процесуального права.

Належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачу разом із направленням його оригіналу є направлення його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Факт відсутності виконавчого документу у стягувача та в органах ДВС свідчить про його втрату. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, належним чином не перевірив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися.

У судовому засідання представник АТ УкрСиббанк апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.

У судове засідання боржники не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що в силу ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника АТ УкрСиббанк , перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволені заяви суд першої інстанції виходив з того, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. В той же час, заявником не наведено будь-яких обставин, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, а також не зазначено жодних поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк (з 24 листопада 2018 року змінено назву на Акціонерне товариство УкрСиббанк ) та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість у сумі 428936 грн. 73 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції Ленінським районним судом м. Миколаєва 25 травня 2010 року видано виконавчий лист.

Із відповіді начальника Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №110450 від 28 жовтня 2020 року вбачається, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, в Інгульському ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження №501421128 з примусового виконання виконавчого листа №2-2583 від 25 травня 2010 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ УкрСиббанк боргу в сумі 430756, 00 грн.

13 червня 2016 року виконавче провадження № 51180158 було завершено на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції ЗУ Про виконавче провадження до 05 жовтня 2016 року). Оригінал виконавчого документа з постановою про повернення виконавчого документу направлено до АТ УкрСиббанк рекомендованою кореспонденцією із зворотнім повідомленням за вихідним № 26128 від 13 липня 2016 року.

Звернувшись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, АТ Укрсиббанк зазначило, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа до банку не надходили і жодних підтверджень надсилання оригіналу виконавчого документа № 2-2583/10 від 25 травня 2010 року щодо боржника ОСОБА_2 відділом ДВС банку не надано, що свідчить про втрату виконавчого листа з причин, що об`єктивно не залежали від волі стягувача та не були обумовлені його діями.

Більш того, ненадходження на їх адресу виконавчого листа спричинили пропуск строку для його повторного пред`явлення до виконання, тому просили про його поновлення, оскільки такий пропущений з обставин, які від їх не залежать.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу Перехідні положення ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Виконавчий лист АТ УкрСиббанк був пред`явлений до виконання та відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2583/10 виданого 25 травня 2010 року , а постановою від 13 червня 2016 року - повернено вказаний виконавчий документ банку, однак на адресу банку цей документ не надійшов. З огляду на викладене, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 464/10793/13-ц (провадження № 61-19536св19).

05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч.5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 2019 рік) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На момент подачі заяви про видачу дубліката виконавчого листа, строк на пред`явлення виконавчого листа минув, оскільки його повернуто 13 червня 2016 року, а строк пред`явлення його до виконання закінчився 14 червня 2019 року. Банк звернувся до суду у червні 2020 року.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України Про виконавче провадження строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачом і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст.120 ЦПК України.

Згідно із ст.127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

За правилами ч.1 ст.31 Закону України Про виконавче провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно відповіді начальника ДВС поштову кореспонденцію на адресу банку направлено з супровідним листом з вихідним №26126 від 13 липня 2016 року.

Відповідно до реєстру поштових відправлень із повідомленням про вручення у п.18 містить посилання на відправлення поштової кореспонденції ПАТ УкрСиббанк за адресою АДРЕСА_1 та підкреслено вихідний номер 26126. Між тим, у справі немає будь-яких доказів, що саме за вказаним вихідним номером було сформовано кореспонденцію стосовно виконавчого провадження боржника ОСОБА_2 і направлено Банку постанову про повернення виконавчого документу від 13 червня 2016 року та оригінал виконавчого листа № 2-2583 від 25 травня 2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 428936 грн. 73 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Більш того, у матеріалах справи відсутні докази одержання вищевказаної постанови про повернення та виконавчого документу стягувачем, який факт такого одержання заперечує як за юридичною адресою Банку, так і за адресою листування.

Сам по собіреєстр поштових відправлень є підтвердженням виконання ДВС вимог ст.31 Закону України Про виконавче провадження , проте не є доказом отримання Банком копії постанови та оригіналу виконавчого документа.

Таким чином, має місце відсутність належних доказів повернення виконавчою службою стягувачу АТ УкрСиббанк виконавчого документа та його отримання, що тим самим не спростовує доводи стягувача про те, що виконавчий документ отримано від виконавчої служби не було, що такий втрачено, до того ж втрачено не з їх вини.

Неможливість отримання детальної інформації про виконання та повернення виконавчого документа стягувачу, не має тлумачитися на користь боржників, так як виконавча служба є органом влади, діючим від імені держави, яка має гарантувати належне виконання судового рішення. Повернення державною виконавчою службою виконавчого документа засобами поштового зв`язку, відсутність у державної виконавчої служби доказів отримання адресатом надісланої йому адресної кореспонденції є обставинами, які доводять втрату виконавчого документа не з вини стягувача.

Оскільки суду не надано доказів того, що виконавчий документ № 2-2583 , виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 25 травня 2010 року на боржника ОСОБА_2 , повернуто стягувачу належним чином та отримано стягувачем, за таких обставин, слід виходити з того, що має місце втрата виконавчого документа, так як іншого не встановлено. Втрата виконавчого документа є підставою для видачі дубліката виконавчого документа.

Постановивши ухвалу про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заяви АТ УкрСиббанк щодо того, що оригінал виконавчого листа було втрачено не з вини банку і що відділом ДВС не надано доказів повернення стягувачу АТ УкрСиббанк оригіналу виконавчого листа у справі 2-2583 , виданого 25 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва .

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.433 ЦПК України).

Діюче законодавство не містить переліку обставин, що підлягають врахуванню судом при вирішенні питання поновлення пропущеного строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та зробити висновок щодо поважності чи не поважності причини пропуску строку.

В даному випадку причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання обумовлені втратою виконавчого документа не з вини стягувача, з огляду на що такі причини пропуску строку є поважними.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).

З огляду на викладене, підстави для видачі дублікатів виконавчих документів №2-2583 на боржника ОСОБА_2 наявні, причини пропуску строку для пред`явлення цього виконавчого документа до виконання є поважними, що має наслідком видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення пропущеного строку.

Остаточне судове рішення не може залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін, в даному випадку на шкоду стягувача АТ УкрСиббанк .

Суд першої інстанції не зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що заявником пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання і передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу суду першої інстанції та згідно ст.376 ЦПК України постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення його до виконання.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву акціонерного товариства УкрСиббанк про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання - задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-2583 від 25 травня 2010 року виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 428936 грн. 73 коп., 1700 грн судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Видати дублікат виконавчого листа №2-2583 від 25 травня 2010 року виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 428936 грн. 73 коп., 1700 грн судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року.