Ухвала

від 27.07.2021 по справі 303/4533/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 липня 2021 року

м. Київ

справа № 303/4533/19

провадження № 61-12158ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, третя особа - Мукачівська районна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, про визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, третя особа - Мукачівська районна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, про визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив:

- поновити йому строк звернення з позовною заявою про вирішення трудового спору до суду;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 22 березня 2019 року № 74-к Про звільнення з посади директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби ОСОБА_1 ;

- поновити його на роботіна посаді директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби з 22 березня 2019 року та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби з 22 березня 2019 року;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 61 096,92 грн;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 15 000 грн;

- визнати недійсним запис № 16 в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення його з посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 22 березня 2019 року та зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області внести запис до трудової книжки про недійсність запису про звільнення.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 04 жовтня 2019 року змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовною заявою про вирішення трудового спору до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 22 березня 2019 року № 74-к Про звільнення з посади директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби з 22 березня 2019 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на посаді директора ветеринарного лікаря-бактеріолога Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби з 22 березня 2019 року.

Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 61 096,92 грн.

Визнано недійсним запис № 16 в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення його з посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 22 березня 2019 року та зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області внести запис до трудової книжки про недійсність запису про звільнення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області

та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби

в Закарпатській області задоволено.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 04 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди залишено без змін.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року.

Касаційна скарга на вищевказані судові рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду 15 липня 2021 року, тобто після спливу строку на касаційне оскарження. Останній день подання касаційної скарги - 11 липня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, останнім днем звернення із касаційною скаргою є 12 липня

2021 року.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності;

ОСОБА_1 зазначає, що повний текст постанови Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року отримав електронною поштою 15 червня 2021 року, засобами поштового зв`язку - 09 липня 2021 року.

У резолютивній частині постанови Закарпатського апеляційного суду

від 26 травня 2021 року повне судове рішення складено 11 червня

2021 року.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень

постанову апеляційного суду надіслано судом - 14 червня 2021 року; зареєстровано - 15 червня 2021 року; оприлюднено - 16 червня 2021 року.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення надійшла

з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Клопотання про поновлення вказаного процесуального строку від скаржника не надійшло, а тому з урахуванням зазначеного, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

З урахуванням вищевказаного, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, проте клопотання про поновлення вказаного процесуального строку від заявника не надійшло, а тому з урахуванням зазначеного, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції .

Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу

Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах

2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону.

Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини

та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 523/6003/14-ц (провадження № 14-84цс18), від 19 червня

2018 року у справі № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18),

від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц (провадження

№ 14-209цс18), від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011 (провадження № 14-228цс18), від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18), від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц (провадження № 14-240цс18));

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19);

пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) вказано, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнаня недійсним запису в трудовій книжці про звільнення його з посади та зобов`язання внести запис до трудової книжки про недійсність запису про звільнення.

Проте, в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди йому необхідно сплатити судовий збір.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом

у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 679/125/20 (провадження № 61-17629ск20),

від 28 квітня 2021 року у справі № 338/701/20 (провадження

№ 61-6119ск21), від 19 травня 2021 року у справі № 642/1491/17 (провадження № 61-7649ск21).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити суму судового збору у розмірі

3 073,60 грн за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) подати обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та докази отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції;

2) зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; 3) надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2019 року

та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська