Ухвала

від 19.07.2021 по справі 331/2348/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.07.2021 Справа № 331/2348/21

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/704/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №331/2348/21Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2021 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2021 року задоволено клопотання дізнавача СД Відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні №12021087050000220 від 10.03.2021 року за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК кримінального правопорушення (проступку), і з метою збереження речового доказу та запобігання можливості його відчуження накладено арешт на нежитлове приміщення № 34, літ А-3, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Не погодившись із вказаною ухвалою, адвокат ОСОБА_6 діючи в інтересах ОСОБА_7 , зазначену ухвалу слідчого судді оскаржив, вимагаючи скасувати арешт на вищезазначене нерухоме майно. Свої вимоги мотивував тим, що нерухоме майно, на яке накладено арешт, не може бути речовим доказом у даній справі, оскільки не містить та не може містити слідів кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК. Воно не може бути використано як доказ обставин використання підробленого документу та не є об`єктом кримінально протиправних дій.

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді звернувся дізнавач СД Відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021087050000220 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в період часу з початку травня 2020 року по 26.02.2021 року невстановлена особа використала завідомо підроблений документ, в результаті чого заволоділа частиною нерухомого майна, яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу державного майна шляхом викупу 20.06.2002 року укладеного між заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області згідно з дорученням - ОСОБА_9 (продавець) та директором ТОВ «ФАРАОН» - ОСОБА_10 (покупець) було передано у власність покупцю нежитлове приміщення № 34, літ. А-3, яке розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час свого допиту потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що вищевказане приміщення АДРЕСА_2 на частковому праві власності на рівних частинах належало її чоловіку ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Після смерті її чоловіка - ОСОБА_10 , ОСОБА_7 неодноразово цікавилась у ОСОБА_11 , що вона буде робити з частиною власності на дане приміщення, яке належало її чоловікові. Після чого у 26.02.2021 потерпілій стало відомо, що вищевказане приміщення вже повністю належить ОСОБА_7 та чоловік ОСОБА_11 вже не є власником частини даного приміщення. Як їй стало відомо, 07.05.2020 начебто ОСОБА_10 відчужив свою частину власності на дане приміщення на користь ОСОБА_7 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно приміщення 34 будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності в розмірі 1/1 належить ОСОБА_7 .

З метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання можливості його відчуження, дізнавач просив накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

Слідчий суддя з посиланням на ч.1 ст.170 КПК задовольнив зазначене клопотання, посилаючись на те, що у судовому засіданні доведено обґрунтованість поданого клопотання.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що до ЄРДР було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.358КК за ознакою використання завідомо підробленого документу. За іншими складами кримінальних правопорушень відомості до ЄРДР в даному провадженні не вносились.

Предметом передбаченого ст.358КК кримінального проступку є виключно документи, печатки, штампи та бланки. Об`єкт нерухомості не може бути предметом складу даного кримінального правопорушення. Відтак зазначене нежитлове приміщення не може бути визнано речовим доказом, оскільки з огляду на ст.98 КПК воно не є знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, не зберігало на собі його сліди, не містить у собі відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, не є предметом кримінально протиправних дій, за вчинення яких до ЄРДР внесено відомості. Більш того, навіть не зазначено й характер даних документів (правовстановлюючі чи то якась технічна документація).

На переконання апеляційного суду така мета накладення арешту не узгоджується з положеннями ч.2 ст.170 КПК, оскільки до того ж згідно до абз.2 ч.10 ст.170КПК не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні, а стороною обвинувачення не надані будь-які відомості щодо наявності цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор до апеляційного суду не з`явився, про результати досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні нічого не повідомив суду, зокрема щодо доцільності подальшого арешту майна.

Також в матеріалах провадження відсутні відомості, які б спростовували твердження власника майна стосовно того, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2021 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання дізнавача СД Відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 про накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4