Окрема думка

від 29.07.2021 по справі 120/8374/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

Справа № 120/8374/20-а

29 липня 2021 року

м. Вінниця

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" звернувся до суду Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Подільської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Подільської митниці Держмитслужби щодо невідновлення преференційного режиму відносно товару сідлового тягача марки DAF, модель CF85.410 № шасі НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308;

- зобов`язати відповідача відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308;

- стягнути з відповідача надмірно сплачені митні платежі в сумі 18802,72 грн, з яких мито - 15668,60 грн, податок на додану вартість - 3133,72 грн на вказаний позивачем розрахунковий рахунок.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №120/8374/20 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Подільської митниці Держмитслужби щодо невідновлення преференційного режиму відносно товару сідлового тягача марки DAF, модель CF85.410 № шасі НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308;

- зобов`язано Подільську митницю Держмитслужби відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308;

- у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №120/8374/20 апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 - без змін.

Відповідно до ч.3 ст.34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Не погоджуюсь із позицією колегії суддів щодо залишення апеляційної скарги Подільської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 - без змін, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку у даній справі.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "Транссигнал ОЛК" придбало у фірми "Sanjar Kfz Handel" сідловий тягач марки DAF, модель CF85.410, № шасі НОМЕР_1 , про що останнім було оформлено відповідний рахунок від 20.04.19 №DAF- 115/2019. Митне оформлення вказаного товару позивач здійснив за митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308. У зв`язку із ненаданням під час митного оформлення вищезазначених документів, митне оформлення МД від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308 було здійснено без застосування преференційного режиму.

25.06.2019 ТОВ "Транссигнал ОЛК" звернулося до відповідача з листом № 67/2019, в якому зазначило, що на адресу підприємства з Німеччини від фірми "Sanjar Kfz Handel", Hans Bunte Str.7b, 79108 Freiburg, згідно рахунку №115/2019 від 20.04.2019 надійшов вживаний сідловин тягач марки: DAF модель: CF 85.410, № шасі: НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2009. 12.06.2019 було оформлено ЕМД № UA401010/2019/032308, сплачено у повному обсязі кошти у сумі 50 139,53 грн. (мито 15 668.60 грн. та ПДВ 34 470,93 грн.). Вказало, що митними органами Німеччини (Hauptzollamt Lomach) після вивезення товару було видано сертифікат EUR.1 №А 404270 від 11.06.2019, підставою для оформлення сертифікату EUR.1 є підтвердження виробника, видане щодо преференційного походження товару компанією DAF Taicks Deutschland GmbH від 17.05.2019). У зв`язку з цим позивач просив відновити преференційний режим та повернути надмірно сплачені кошти в сумі 18802,72 грн. (мито 15668,60 грн. та ПДВ 3133,72 грн. До листа додано копію МД №UA401010/2019/032308 від 12.06.2019, оригінал сертифікату форми EUR. 1 № А 404270 від 11.06.2019, Підтвердження країни виробника DAF Trucks Deutschland GmbH від 11.05.2019.

10.06.2020 позивач звернувся із листом №35 на ім`я керівника Подільської митниці Держмитслужби з вимогою відновлення преференційного режиму та повернення надмірно сплачених коштів, оскільки для вчинення відповідачем цих дій було надано всі необхідні документи, обумовлені вимогами чинного законодавства.

За результатами вказаного звернення позивачу направлено лист від 25.06.2020 № 7.12-08-1/15/13/4772, в якому зазначено, що згідно надісланого на його (позивача) адресу листа Вінницької митниці ДФС від 04.07.2019 № 5572/8/02-80-19-02 повідомлено про направлення запиту до уповноваженого органу Німеччини з метою встановлення достовірності сертифіката з перевезення товару форми ЕUR.1 від 11.06.2019 № А 404270, статусу походження зазначених у ньому товарів та виконання інших вимог Регіональної конвенції пан-евро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2017 № 1678-VІІ (далі - Доповнення І Угоди). Причиною направлення такого запиту, як зазначено позивачу, було встановлення порушення вимог Примітки 1 Додатку ІІІа Доповнення І Угоди, оскільки у сертифікаті форми ЕUR.1 від 11.06.2019 №А404270 наявне виправлення (що не є формальною помилкою друку), яке не засвідчене у відповідний спосіб. У листі також звернуто увагу, що у відновленні преференційного режиму позивачу не відмовлено, а повідомлено про направлення запиту до уповноваженого органу іноземної держави з метою проведення перевірки. Зазначено, що рішення про відновлення преференційного режиму буде прийнято у разі отримання позитивного висновку від митного органу Німеччини за результатами перевірки сертифіката з перевезення товару форми ЕUR.1 від 11.06.2019 № А 404270 та зазначених у ньому даних, про що буде обов`язково повідомлено позивача.

Листом від 06.07.2020 №7.12-08-1/15/13/5026 у відповідь на звернення позивача від 25.06.2019 №67/2019 Подільська митниця Держмитслужби повідомила позивача про те, що відповідно до статті 32 "Перевірка підтверджень походження" Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, здійснено перевірку сертифіката з перевезення товару форми ЕUR.І від 11.06.2019 № А 404270. На направлений запит отримано відповідь Держмитслужби України, згідно з якою уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне походження вказаного у сертифікаті товару відповідно до Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09,2014 №1678-VII. Враховуючи викладене, як зазначено у листі, преференційний режим в рамках Доповнення 1 Угоди не може бути застосований (відновлений) на підставі сертифіката від 11.06.2019 № А 404270. З указаним листом позивачу повернуто оригінал сертифікату EUR.1 №А404270 від 11.06.19.

З метою встановлення обставин, що зумовили відмову позивачу у відновленні преференційного режиму, ТОВ "Юридичне агентство "Радник" в інтересах позивача звернулось до Державної митної служби України та Подільської митниці Держмитслужби з адвокатськими запитами № 5 та №6 від 23.07.2020 щодо надання копії листа уповноваженого органу Німеччини,

Листом від 03.08.2020 № 7/2-08-1/15/13/5790 у відповідь на адвокатський запит Подільська митниця Держмитслужби стосовно надання, в тому числі, копій відповідей уповноважених органів іноземних держав та листів ДФС України, якими надсилались відповіді на запити ДФС України, зазначила, що згідно з вимогами статті 37 МК України інформація конфіденційного характеру або інформація, надана в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару, не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді. При цьому відповідач надав лист із підтвердженням країни виробника DAF Trucks Deutschland GmbH від 17.05.2019 № 6487, який надсилався ТОВ "Транссигнал ОЛК" митниці листом від 25.06.2019 № 67/2019.

Державна митна служба України розглянула адвокатський запит та листом від 06.08.2020 № 08-3/16-01/8.19/9251 повідомила, що запитувана інформація щодо надання копії листа уповноваженої органу Німеччини є інформацією, наданою в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару, і не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію (митне адміністрації Німеччини), крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді. Разом з цим, направлено копію листа Держмитслужби від 27.05.2020 № 16-3/16-01/7.12/1255.

Вважаючи протиправною бездіяльність Подільської митниці Держмитслужби щодо невідновлення преференційного режиму відносно товару сідлового тягача марки DAF, модель CF85.410 № шасі НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308, позивач звернувся до суду.

Залишаючи без рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що:

- наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита;

- наявність формальної помилки друку в сертифікат з перевезення товару EUR.l №A404270 за наявності інших документів не повинна впливати на правомірність вимог позивача щодо відновлення преференційного режиму;

- відповідачем не надано перекладу листа, як стверджує відповідач, Уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, яким, як стверджує відповідач, повідомлено, що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу № 1 не підтверджено, однак жодного перекладу цього листа матеріали справи не містять, а тому не можливо стверджувати, що цей лист містить інформацію, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності.

Не погоджуюсь із вказаними висновками апеляційного суду, вважаю, що відповідачем не порушено права позивача в межах спірних правовідносин та правомірно не вжито заходів для відновлення преференційного режиму до товару згідно з митною декларацією від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 є незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України).

Вказана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Проаналізувавши наведені норми колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 дійшла висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених норм та обов`язкових до врахування висновків Верховного Суду, у контексті спірних правовідносин вважаю, що отримання відповідачем інформації від уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина щодо не підтвердження преференційного походження товару, митне оформлення яких здійснював позивач на підставі митної декларації від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308, безумовно зобов`язує відповідача не застосовувати пільги в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди під час митного оформлення таких товарів.

При цьому, у даному випадку відповідач не повинен досліджувати надані декларантом документи на підтвердження походження товару.

За приписами норм МК України, а також за змістом висновків Верховного Суду у постанові від постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, яка надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, спірним у даній справі є питання походження товару, як підстави для застосування відповідних митних преференцій, а не правильність та наявність документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та її складових.

Посилання апеляційного суду на відсутність офіційного перекладу на українську мову листа уповноваженого органу Німеччини вважаю безпідставними, адже жодною нормою МК України не передбачено використання митними органами України виключно інформації на українській мові.

Вимоги щодо офіційного перекладу документів на українську мову містяться лише у статті 254 МК України, яка, однак, визначає вимоги до документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення, та передбачає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

До того ж, аналіз листа Уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина свідчить, що навіть без його перекладу на українську мову з нього можливо встановити, що преференційне походження товару, митне оформлення яких здійснював позивач на підставі митної декларації від 12.06.2019 №UA401010/2019/032308, не підтверджено.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Суддя Залімський І. Г.