Ухвала

від 29.07.2021 по справі 520/9073/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/9073/2020

адміністративне провадження № К/9901/26402/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 520/9073/2020 за позовом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", треті особи: Державна екологічна інспекція у Харківській області, Державна екологічна інспекція України про анулювання дозволів на викиди,

УСТАНОВИВ:

У 2020 році Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - відповідач), треті особи: Державна екологічна інспекція у Харківській області, Державна екологічна інспекція України, у якому просило:

- анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.09.2014 №6310138200-88, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України КП Харківські теплові мережі ;

- анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.09.2014 №6310136900-92, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України КП Харківські теплові мережі ;

- анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 30.12.2015 №6310138500-136, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України КП Харківські теплові мережі (філія ТЕЦ-3).

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020, позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, апеляційну скаргу відповідача задоволено, внаслідок чого:

- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 520/9073/2020 скасовано;

- у задоволенні позову відмовлено.

19.07.2021 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 520/9073/2020.

За змістом частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Суд, надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшов висновку, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин).

Відповідно до частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, щодо забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Натомість, подана касаційна скарга не містить ані (1) конкретизації того, яку норму права суди неправильно застосували та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися або яка правова норма застосована не була, ані (2) деталізації того, порушення якої норми процесуального права припустився суд під час ухвалення оскаржуваного судового рішення і у чому саме полягає таке порушення відповідної норми права та як воно вплинуло на ухвалення цього судового рішення.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть шкоди самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95).

За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд зауважує, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норм права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на те, що скаржник не навів передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судового рішення, передбаченого частиною 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 520/9073/2020 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко