Ухвала

від 30.07.2021 по справі 172/596/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 172/596/20

провадження № 61-10594ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства РІЙ-25 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Рій-25 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено.

Зобов`язано Селянське фермерське господарство РІЙ-25 повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту земельну ділянку цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,8661 га кадастровий номер 1220787700:01:011:0042, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акта на право власності серії ЯЛ № 929774.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Рій-25 задоволено. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року скасовано.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Рій-25 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

До Верховного Суду у червні 2021 року ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року.

Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України .

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року, вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У липні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали подані ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 року, з яких вбачається, що заявником недоліки касаційної скарги не було усунуто.

У наданих матеріалах заявником надано відповідь з Укрпошти з якої вбачається, що копію постанови апеляційного суду заявником отримано 07 травня 2021 року, також заявником надано довідку та виписку із медичної амбулаторного (стаціонарного) хворого з яких вбачається, що заявник перебувала на стаціонарному лікуванні з 12 червня 2021 року по 18 червня 2021 року про те, касаційну скаргу подано заявником 23 червня 2021 року , що не можна вважати поважними причинами , оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень

у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона,

яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд

не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження

не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією

із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа Олександр Шевченко проти України

від 26 квітня 2007 року, справа Трух проти України від 14 жовтня

2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися

від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи,

а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ

є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили,

є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним

з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими

і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,

що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Оскільки, недоліки касаційної скарги не усунуто, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства РІЙ-25 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова