Рішення

від 08.07.2021 по справі 761/49151/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/49151/19

Провадження № 2/761/1322/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гусака А.М. ,

представника відповідача 1 - Кудіна О.М.,

представника відповідача 2 - Василенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна про визнання заповіту недійсним.

У своїй позовній заяві позивачка просила суду визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 та зареєстрованого 17 травня 2019 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (Спадкодавець). На момент смерті Спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , за заявою якої 03 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. було заведено спадкову справу №4/2019. ОСОБА_1 , дочкою Спадкодавця, у передбачений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк було подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гречаній Р.Т. заяву про прийняття спадщини. Також до спадкової справи були подані заяви усіма іншими спадкоємцями за законом: дочкою померлого ОСОБА_6 , сином померлого ОСОБА_4 , сином померлого ОСОБА_5 . Будь-які інші спадкоємці першої черги за законом окрім дружини та чотирьох дітей у Спадкодавця відсутні. Подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями першої черги підтверджується довідкою нотаріуса Гречаної Р.Т. № 51 від 11.11.2019. З огляду на відсутність на час заведення спадкової справи інформації у Спадковому реєстрі щодо будь- яких заповітів чи спадкових договорів, спадщина Спадкодавця повинна була бути поділена в рівних частинах між спадкоємцями першої черги, а саме: дружиною померлого ОСОБА_3 та дітьми померлого - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Однак, після спливу 6 місячного терміну, встановленого для прийняття спадщини, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. в процесі оформлення прав на майно за даною спадковою справою було виявлено наявність заповіту від померлого ОСОБА_7 . Наявність відомостей про заповіт померлого батька Позивача - ОСОБА_7 підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори). Такий заповіт, начебто, датований ІНФОРМАЦІЯ_6 (за два дні до смерті спадкодавця), однак відомості про нього в Спадковому реєстрі внесено лише 17 травня 2019 року, тобто понад як 20 днів з моменту його посвідчення. Як відомо Позивачу, заповіт складений на користь ОСОБА_3 , а інші спадкоємці першої черги в нього не зазначені. Як стверджує Позивач, за життя Спадкодавця останній не складав та не збирався складати заповіт, і на момент його смерті та відкриття спадщини відомостей про наявність такого заповіту також не було. Усе вищевикладене, що стосується складання та появи заповіту вказує на наявність порушень закону та на його недійсність. На момент відкриття спадщини (день смерті Спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і на момент відкриття спадкової справи за заявою дружини померлого ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відомості про заповіт в Спадковому реєстрі не існували. Крім того, сам факт наявності заповіту не відповідає волі Спадкодавця. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить визнати заповіт недійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2019 року матеріали цивільної справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_8 про забезпечення, у якій просила шляхом накладення арешту та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо наступного майна: земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0095, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований на земельній ділянці; земельної ділянки площею 0,085 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0014, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок, що розташований на земельній ділянці; автомобіля марки Peugeot модель 5008, рік випуску 2018, держ. номер НОМЕР_1 ; VIN-код НОМЕР_2 ; автомобіля марки Peugeot модель 3008, рік випуску 2017 держ. номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_12; частки ОСОБА_7 у розмірі 305 184,00 грн., що складає 48 % в статутному капіталі ТОВ АТП-13562 , код ЄДРПОУ 31564435; а також, заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гречаній Руслані Тарасівні ( АДРЕСА_3 ) видавати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) чи будь-яким іншим особам свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з заповітом посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 26.04.2019 року та зареєстрованого 17.05.2019 року у спадковій справі № 4/2019.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року було відмовлено у забезпеченні позову.

10 лютого 2020 року на адресу суд надійшла копія матеріалів спадкової справи №4-2019, заведеної 03 травня 2019 року.

26 травня 2020 року на адресу суду надійшло пояснення від приватного нотаріуса ОСОБА_15 щодо заповіту ОСОБА_7

27 травня 2020 року представником відповідача було подано письмові пояснення по справі, у яких остання просила суд відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засідання, яке відбулося 28 травня 2020 року представником позивача було заявлено клопотання про залучення співвідповідача, а саме ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року було задоволено вказане клопотання. Судом було залучено у справі співвідповідача - ОСОБА_3 .

21 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_3 , відповідно до якого просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року витребувано у АТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001. м. Київ, вул. Грушевсъкого, 1Д ) відомості, а за наявності документи, які підтверджують те: чи здійснював ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) бюджетний платіж на суму 68 гривень 00 копійок з цільовим призначенням за реєстрацію заповіту в приватного нотаріуса ОСОБА_15; якщо здійснював, то коли (дата, час) і де адpeca відділення банку або терміналу самообслуговування).

Також Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року було вирішено тимчасово вилучити у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 ( АДРЕСА_4 ; моб. тел. НОМЕР_7 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) оригінал для огляду та копію для долучення до матеріалів справи заповіту (або його дублікату), складеного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 26.04.2019 року та який перебуває в неї на зберіганні згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), а також всі наявні матеріали вчинення такої нотаріальної дії (посвідчення заповіту).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року витребувано у Київському державному нотаріальному архіві (код ЄДРПОУ 43030363, адреса: 03151. м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 76-Г ) наступні документи: оригінал заповіту, складеного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 26.04.2019 р. для огляду; копію заповіту, складеного ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 26.04.2019 р., а також всі наявні матеріали вчинення такої нотаріальної дії (посвідчення заповіту), в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15.

На адресу суду надійшов лист з Київського державного нотаріального архіву за вих. №2752/01-20 від 06 жовтня 2020 року за підписом завідувача Київського державного нотаріального архіву Л.О. Гуль.

Із відповіді Київського державного нотаріального архіву було встановлено, що відповідно до справи 02-12 Заповіти (у тому числі секретні заповіти) приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_15, міститься протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.09.2020 року та оригінал опису речей і документів, які були вилучені в Київському державному нотаріальному архіві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного судді м. Києва Писанця В.А. від 10 серпня 2020 року по справі №757/30376/20-к, в якій зазначено, що слідчий СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Кузнецов Олександр Вікторович, провів виїмку заповіту та документів на підставі яких він був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 від 26.04.2019 року за реєстровим номером №544, який був посвідчений від імені ОСОБА_7 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року витребувано у Київському державному нотаріальному архіві (код ЄДРПОУ 43030363, адреса: 03151. м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 76-Г ) наступні документи: копію ухвали, на підставі якої слідчий СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Кузнецов Олександр Вікторович, провів виїмку заповіту та документів на підставі яких він був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 від 26.04.2019 року за реєстровим номером №544, який був посвідчений від імені ОСОБА_7 ; копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.09.2020 року копію опису речей і документів, які були вилучені в Київському державному нотаріальному архіві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного судді м. Києва Писанця В.А. від 10 серпня 2020 року по справі №757/30376/20-к; всі інші наявні документи, щодо проведення вказаної виїмки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року витребувано у СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві (адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська , 30) наступну інформацію: надати копію кримінального провадження, в рамках якого слідчий СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Кузнецов Олександр Вікторович на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного судді м. Києва Писанця В.А. від 10 серпня 2020 року по справі №757/30376/20-к, провів виїмку заповіту та документів на підставі яких він був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 від 26.04.2019 року за реєстровим номером №544, який був посвідчений від імені ОСОБА_7 , в Київському державному нотаріальному архіві.

Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року витребувано у Печерському районному суді м.Києва (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15 ) наступну інформацію: чи виносилася суддею Печерського районного суду м. Києва Писанцем В.А. ухвала від 10 серпня 2020 року по справі №757/30376/20-к; у разі наявності ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020, справа №757/30376/20-к, просимо надіслати на адресу Шевченківського районного суду м. Києва належним чином завірену копію ухвали.

Одночасно з цим ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року витребувано у АТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001. м. Київ, вул. Грушевсъкого, 1Д ) відомості, а за наявності документи, які підтверджують те: чи здійснював ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) бюджетний платіж на суму 68 гривень 00 копійок з цільовим призначенням за реєстрацію заповіту в приватного нотаріуса ОСОБА_15; якщо здійснював, то коли (дата, час) і де адpeca відділення банку або терміналу самообслуговування).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року витребувано у Слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві (адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена , 9), яке здійснює досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100100012605 від 24.12.2019р. копії наступних документів: заповіту складеного ОСОБА_7 26.04.2019р., а також всіх наявних матеріалів вчинення такої нотаріальної дії (документів нотаріальної справи); ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, щодо тимчасового доступу до речей, виїмки, призначення експертиз та інших, які були отримані під час здійснення досудового розслідування, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження не зашкодить досудовому розслідуванню; експертних висновків, відповідей експертних установ щодо заповіту складеного ОСОБА_7 26.04.2019р.

22 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов лист з Київського державного нотаріального архіву на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року витребувано у АТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001. м. Київ, вул. Грушевсъкого, 1Д ) опис вмісту сейфової скриньки за номером НОМЕР_8 , за адресою знаходження К5OS у АТ КБ Приватбанк , відкритої на підставі референс договору - 20170622000020 на ім`я ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) станом на дату після його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

09 листопада 2021 року на адресу суду надійшов лист з АТ КБ Приватбанк на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року, відповідно до якого було повідомлено, що за наданими даними платіж не знайдено.

02 грудня 2020 року на адресу суду на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року надійшла відповідь з Печерської УП ГУНП у м. Києві, з якої вбачається, що ухвала № 757/30376/20-к до канцелярії Печерського УП ГУНП не надходила. Також повідомили, що слідчий Кузнецов О.В. в штаті слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві не рахується.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року витребувано у Київському державному нотаріальному архіві (код ЄДРПОУ 43030363, адреса: 03151. м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 76-Г ) для огляду у судовому засіданні наступні документи: усі матеріалі нотаріальної дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрованої в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 543; довіреність на розпорядження майном, видану ОСОБА_9 26.04.2019 р. та зареєстровану в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 545; заяву про надання згоди на укладення ОСОБА_10 договору купівлі - продажу квартири, зареєстрованої в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 546, усі матеріали нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2019 р., який зареєстрований під № 547.

04 грудня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь з СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, а саме було надано витребуванні документи відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року.

04 січня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь з АТ КБ Приватбанк на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року.

03 березня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь з Київського державного нотаріального архіву, саме було надано витребуванні документи відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року витребувано у Державного підприємства Національні інформаційні системи (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39787008) відомості, які містять інформацію який код витрачання бланку серії ННЕ № 876227 було першопочатково внесено до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, та чи вносились в подальшому зміни до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів стосовно коду витрачання бланку серії ННЕ № 876227 та з яких причин.

У судовому засіданні, яке відбулося 25 березня 2021 року протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні заяві представника позивача - Гусака А.М. про зміну предмету позову.

09 квітня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь з Державного підприємства Національні інформаційні системи на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року

У судовому засіданні, яке відбулося 27 квітня 2021 року протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - Гусака А.М. про призначення посмертної почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 зі своїм представником - адвокатом Гусаком А.М. в судовому засіданні просили суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 ПНКМНО ОСОБА_15 - адвокат Кудін О.М. щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 ОСОБА_3 - адвокатка Василенко А.В. щодо задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні позову.

Треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПНКМНО Гречана Р.Т. у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки не повідомили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчого судового засідання.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України Про нотаріат , Про міжнародне приватне право , іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 Про судову практику у справах про спадкування та іншими нормативно-правовими актами.

Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25 жовтня 2019 року .

На момент смерті спадкодавець перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , за заявою якої 03 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. заведено спадкову справу 4/2019.

У встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк позивачем було подано нотаріусу Гречаній Р.Т. заяву № 12 про прийняття спадщини. Також до спадкової справи були подані заяви усіма іншими спадкоємцями за законом. Вказане підтверджується довідкою нотаріуса Гречаної Р.Т №51 від 11 листопада 2019 року.

03 грудня 2019 року нотаріусом Гречаною Р.Т. в процесі оформлення прав на спадщину за законом, а саме при видачі свідоцтв за заявою ОСОБА_3 було зроблено повторно запит до спадкового реєстру та виявлено запис про заповіт померлого ОСОБА_7 , який було зареєстровано 17 травня 2019 року, тобто через 20 днів після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою від 28 грудня 2019 року було витребувано оригінал вказаного заповіту в нотаріуса ОСОБА_15 , але нотаріус на вимогу суду його не надала, проте 03 березня 2020 року надала свої пояснення, в яких зазначила, що 26 квітня 2019 року від ОСОБА_7 була прийнята заява про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів, яка була ним власноруч підписана. Згідно вимог закону за допомогою програмного модуля АРМ Спадковий реєстр заповіт ОСОБА_7 був зареєстрований в спадковому реєстрі № 544 та внесений до алфавітної книги обліку заповітів.

Далі, в своїх поясненнях нотаріус зазначає, що при спробі сформувати витяг цього не вдалося, а внесені відомості про заповіт не збереглися в спадковому реєстрі.

Враховуючи вищезазначене 29 квітня 2019 року нотаріусом було проінформовано технічного адміністратора Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України Державне підприємство Національні інформаційні системи повідомленням від 26 квітня 2019 року про проведену реєстраційну дію, факт незбереження внесених відомостей про заповіт в спадковому реєстрі та відсутність витягу у зв`язку з технічним збоєм програмного забезпечення спадкового реєстру.

Державним підприємством Національні інформаційні системи нотаріуса було повідомлено , що 26 квітня 2019 року проводилися планові регламентні роботи з технічного обслуговування обладнання .

У зв`язку з тим, що в свої поясненнях нотаріус ОСОБА_15 пояснила , що витребувані у неї докази вона передала до Київського державного нотаріального архіву, то ухвалою суду від 30 вересня 2020 року, в державному архіві були витребувані оригінал заповіту та всі документи щодо вчинення відповідної нотаріальної дії.

Однак, за результатами виконання ухвали суду про витребування документів від державного архіву надійшла відповідь, що за ухвалою суду про тимчасовий доступ до речей і документів вказаний заповіт був вилучений.

Згідно з копією сторінки реєстру для реєстрації нотаріальних дій та відповідно до копії заповіту нотаріальна дія з посвідчення заповіту начебто була вчинена на бланку серії ННЕ № 876227.

У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій нотаріальна дія під реєстровим номером 546 вчинена на бланку серії ННЕ № 876227.

Під час дослідження єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів встановлено, що код витрачання бланку серії ННЕ № 876227 значиться 4 - як заповіт.

Згідно з відповіді ДП НАІС від 01 квітня 2021 року № 1779/16.3-13, 26 квітня 2019 року о 21 годині 26 хвилин код витрачання бланку серії ННЕ № 876227 був 8 - заява, а вже 17 травня 2019 року о 17 годині 23 хвили код витрачання бланку було змінено на 4 - заповіт.

17 травня 2019 року о 17 годині 18 хвилин в Спадковому реєстрі з`явились відомості про заповіт від імені ОСОБА_7 . Дана дія вчинена на 3 хвилини раніше ніж зміна коду витрачання бланку нотаріального документа із заява на заповіт.

Наявність у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій запису про заповіт від імені ОСОБА_7 на бланку серії ННЕ № 876227 порушує порядкову послідовність використання бланків нотаріальних документів, а саме:

№ 543 - бланк серії ННЕ № 876224 (довіреність);

№ 544 - бланк серії ННЕ № 876225 (заповіт );

№ 544 - бланк серії ННЕ № 876227 (заповіт);

№ 545 - бланк серії ННЕ № 876226 (довіреність);

№546 - бланк серії ННЕ № 876227 (заява);

№ 547 - бланк серії ННЕ № 876228 (договір купівлі - продажу).

В матеріалах справи міститься копія сторінки реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 26 квітня 2019 року із записами стосовно нотаріальних дій 544, 545, 546, 547. Згідно з вказаним реєстром нотаріальна дія з посвідчення заповіту записана за реєстровим номером 544.

Згідно з матеріалами, які містяться у справі, нотаріальні дії з посвідчення довіреності були послідовно вчинені та зареєстровані в Єдиному реєстрі довіреностей, №543 - 26 квітня 2019 року о 18:58, № 544 - 26 квітня 2019 року о 19:01.

Враховуючи зазначене, для суду є незрозумілим як нотаріальна дія з посвідчення заповіту за реєстровим номером 544 могла вчинятися 26 квітня 2019 року о 17:00.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія квитанції Приватбанку з призначенням платежу реєстрація/зміна/скасування/дублікат заповіту ОСОБА_7 , яка підтверджує здійснення оплати за вчинення нотаріальної дії з посвідчення заповіту.

Відповідно до дублікату вказаної квитанції (том 3, а.с. 48) встановлено, що платіж з відповідним призначенням від імені ОСОБА_7 був здійснений не 26 квітня 2019 року , а лише 17 травня 2019 року о 18:56 годин.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Положення про спадковий реєстр, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 1810/5 від 7 липня 2011 року плата за формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про посвідчення заповіту справляється в розмірах, що встановлюються Міністерством юстиції України.

Тобто , якщо 26 квітня 2019 року о 17 годині приватний нотаріус ОСОБА_15 посвідчила заповіт ОСОБА_7 , то відповідний платіж мав би з`явитися раніше реєстрації заповіту.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено того, що ОСОБА_7 складався заповіт від 26 квітня 2019 року. Не було під час розгляду справи у суді відповідачем надано оригіналу заповіту. Так, дублікат нотаріусом ОСОБА_15 був виданий ОСОБА_3 , проте, враховуючи, що під час розгляду справи в суді оригінал заповіту так і не було знайдено, то суд критично відноситься до дублікату вказаного заповіту.

Відповідачем було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_13 , який був допитаний під час розгляду справи у суді, але підтвердження факту складання заповіту, дотримання вимог щодо його посвідчення та форми, встановлення відповідності змісту заповіту волевиявленню заповідача не може встановлюватися на підставі показань свідків.

Такі обставини мають доводитися виключно письмовими доказами.

На спростування підстав позову нотаріус ОСОБА_15 не надала оригіналу заповіту. Усі надані нотаріусом ОСОБА_15 пояснення та документи спростовуються іншими матеріалами справи.

На підтвердження тієї обставини, що заповіт ОСОБА_7 складався , нотаріус ОСОБА_15 надала до суду роздруківку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 30 листопада 2020 року відповідно до якої бланк серії ННЕ № 876227 було використано для посвідчення заповіту.

Однак, зазначений доказ містить неповну інформацію, а лише дані станом на дату формування відповіді з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, що й було підтверджено повідомленням ДП НАІС від 01 квітня 2021 року № 1779/16.3-13.

Так, зазначеним доказом ДП НАІС підтвердило, що до даних стосовно бланку серії ННЕ № 876227 в Єдиному реєстрі спеціальних бланків були внесені зміни, відповідно до яких бланк, який першопочатково 26 квітня 2019 року було фактично використано для посвідчення нотаріальної заяви з 17 травня 2019 року став рахуватися бланком, на якому було викладено заповіт.

В матеріалах справи містяться пояснення нотаріуса ОСОБА_15 від 03 березня 2020 року та від 12 травня 2021 року.

У поясненнях від 03 березня 2020 року нотаріус вказувала на те, що факт відсутності відомостей про заповіт у Спадковому реєстрі нею було встановлено одразу 26 квітня 2019 року у зв`язку з технічною помилкою.

У додаткових поясненнях від 12 травня 2021 року нотаріус ОСОБА_15 стверджує, що факт технічної помилки в роботі Спадкового реєстру був встановлений лише 17 травня 2019 року шляхом перевірки та візуального огляду первинних розділів Спадкового реєстру.

Також, відповідно до пояснень від 03 березня 2020 року щодо заповіту ОСОБА_7 після складання заповіту від імені ОСОБА_7 не вдалося сформувати витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі заповітів, а внесені відомості про заповіт не збереглися, у зв`язку з чим 29 квітня 2019 року було проінформовано ДП НАІС про вказані вище обставини.

Доказів звернення до ДП НАІС , так само як і відповіді від ДП НАІС нотаріус ОСОБА_15 не надала.

27 серпня 2020 року на адвокатський запит представника позивача, ДП НАІС відповіло, що із повідомленням від 26 квітня 2019 року № 22/01-16 нотаріус взагалі не зверталася. Факти звернення до будь - яких органів та установ не можуть братися судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що мали місце технічні проблеми зі Спадковим реєстром.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним заповіту, укладеного ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 26 квітня 2019 року та зареєстрованого 17 травня 2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).

Тобто, Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлено обов`язковий порядок досудового врегулювання.

Із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

При зверненні до практики ЄСПЛ (справа Марченко М. В. проти України ) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо права як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

У пункті 52 рішення Меньшакова проти України (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд , яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (див., наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia, заява № 48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Отже, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною третьою статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, відповідно до частини першої статті 1248 ЦК України.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (частина друга статті 1248 ЦК України).

З огляду на частину другу статті 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність вимогам закону, незалежно від визнання його таким.

Наказом Міністерства Юстиції України від 7 липня 2011 року № 1810/5 затверджено Положення про Спадковий реєстр, в якому п. 2.9 передбачено строки внесення відповідних відомостей реєстратором. Реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Під час розгляду справи у суді, не було встановлено фактів, які б підтвердили неможливість реєстрації заповіту саме 26 квітня 2019 року, на неодноразові витребування оригіналу заповіту останній так і не був витребуваний.

Враховуючи наявність такого значного проміжку часу, який минув з дати начебто складання та посвідчення заповіту Спадкодавцем до моменту появи відомостей у Спадковому реєстрі та подальшого виявлення заповіту, а також неможливістю огляду безпосереднього оригіналу заповіту вказують на відсутність відомостей того, що померлий ОСОБА_14 підписував вказаний заповіт, а отже і те, що його воля була направлена на відповідне його підписання.

Таким чином позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо вирішення вимог, заявлених до приватного нотаріуса, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободу та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом із цим, суддя вважає за необхідне роз`яснити, що положеннями частин першої та другої статті 1 Закону України Про нотаріат визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Виходячи із аналізу вказаних норм судом зроблено висновок про те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Таким чином у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

У зв`язку з наведеним, нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК України не є особами, прав і обов`язків, яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19).

Враховуючи зазначені обставини, в частині позовних вимог до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання заповіту недійсним слід відмовити.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна про визнання заповіту недійсним, є обґрунтованим та таким, що підлягає часткову задоволенню.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 384,20 грн. (50% від сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.) стягнути з відповідача-2 ( ОСОБА_3 ) на користь позивача.

На підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 203, 204, 215, 1232, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, а також Закону України Про нотаріат , з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про спадкування , Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна про визнання заповіту недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 26 квітня 2019 року та зареєстрованого 17 травня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, адреса місцезнаходження - АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 ,

ОСОБА_5 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_11 ,

ОСОБА_6 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_6 , РНОКПП невідомий,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, адреса місцезнаходження - АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 28 липня 2021 року.

Суддя: