Ухвала

від 28.07.2021 по справі 905/1456/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1456/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лиманської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є., Н.В. Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 (суддя Величко Н.В.)

за позовом Фермерського господарства "Олександрівська Рів`єра"

до: 1) Лиманської міської ради,

2) Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 ,

про визнання права оренди на земельну ділянку, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Олександрівська Рів`єра" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Лиманської міської ради (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач-2), в якій просило суд:

- визнати за Фермерським господарством "Олександрівська Рів`єра" право оренди земельної ділянки кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, запис у державному реєстрі земель від 21.12.2012 № 142300004003449);

- визнати протиправним та скасувати рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відновити запис в поземельній книзі та державному земельному кадастрі про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_10 після отримання за договором від 21.12.2012 земельної ділянки в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства, зареєстрував Фермерське господарство "Олександрівська Рів`єра"; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер; відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_11 прийняла у спадщину вказане фермерське господарство; загальними зборами членів ФГ "Олександрівська Рів`єра" вирішено припинити членство та повноваження голови фермерського господарства Гупал О.Г. у зв`язку зі смертю та обрано до складу учасників фермерського господарства й відповідно головою ОСОБА_11, також затверджено статут цього фермерського господарства в новій редакції.

Позивач зазначає про те, що під час вчинення дій щодо реєстрації за ФГ "Олександрівська Рів`єра" права оренди на земельну ділянку, він довідався про наявність рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012", підставою для припинення договору оренди зазначено смерть орендаря. Також позивач довідався про видалення в національній кадастровій системі (Поземельний книзі) земельної ділянки з кадастровим №142308200:12:000:0393, що належить ФГ "Олександрівська Рів`єра" на праві оренди.

Вважаючи рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 протиправним, а також не погоджуючись з видаленням в національній кадастровій системі (поземельний книзі) земельної ділянки з кадастровим №142308200:12:000:0393, що належить ФГ "Олександрівська Рів`єра" на праві оренди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, позов задоволено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що у разі смерті громадянина - засновника селянського фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику для ведення фермерського господарства, зберігаються за зареєстрованим фермерським господарством як юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, тому оскаржене рішення відповідача-1 щодо припинення права оренди є незаконним і підлягає скасуванню з визнанням за позивачем права користування земельною ділянкою. Також суди визнали, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відновити запис у Поземельній книзі та Державному земельному кадастрі про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 142308200:12:000:03093, є належним, а рішення суду є підставою для внесення відповідних записів до Поземельної книги та Державного земельного кадастру. Суди вказали, що відповідно до законодавства записи у Поземельній книзі скасовуються (поновлюються) на підставі рішення суду, а внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати прийняті у справі рішення та ухвалити нове, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.3. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.4. У справі, що розглядається, позов поданий Фермерським господарством до Міської ради та Головного управління Держгеокадастру з вимогами про визнання права оренди земельної ділянки; визнання протиправним та скасування рішення Міської ради про припинення договору оренди; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру відновити запис в Поземельній книзі та Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, що перебувала в оренді позивача.

Вказані вимоги були судами попередніх інстанцій задоволені з мотивів, вказаних вище.

4.5. У касаційній скарзі відповідач-1 в якості підстав для скасування оскаржених рішень посилається на порушення судами норм матеріального права без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Між тим у справі №922/2589/19 позов бу поданий Міською радою до Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме в Державному реєстрі додано навіси до нежитлової будівлі. Позов обґрунтовано тим, що вказані навіси самочинно побудовані, зміни до реєстру внесені без прийняття їх до експлуатації, на підставі неналежних документів.

Верховний Суд в даній справі скасував постанову апеляційного суду про відмову у позові через обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права і направив справу на новий апеляційний розгляд посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими і такими, що не відповідають чинному законодавству в сфері реєстрації речових прав і не можуть призвести до відновлення порушеного права через зміни у законодавстві щодо реєстрації прав.

4.6. Отже, правовідносини у справі, що розглядається, і справі, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, є неподібними, ухвалені за результатами розгляду різних правовідносин з застосуванням різних нормативно-правових актів.

4.7. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.8. Таким чином, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою відповідача-1.

4.9. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Лиманської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 у справі № 905/1456/20 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич