Постанова

від 04.08.2021 по справі 488/89/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.08.21

22-ц/812/1520/21

Справа №488/89/15-ц

Провадження № 22-ц/812/1520/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретері судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участі позивача - ОСОБА_1 та її представника адвоката Труби К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника позивача ОСОБА_1 -

адвоката Труби Клавдії Борисівни

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2021 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чернявською Я.А., повний текст складено 12 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 серпня 2013 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто 100 302 грн.46 коп. сплачених грошових коштів по кредитному договору № 29/МК/2006-840 від 09 жовтня 2006 року та 1003 грн.00 коп. судового збору. Але виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого за вказаним рішенням, закрито у зв`язку із тим, що у ОСОБА_2 відсутнє майно, за рахунок якого може бути стягнуто вказану суму боргу.

Вона ( позивач) та відповідач ОСОБА_2 є учасниками ТОВ "Золотий ангел" та для забезпечення діяльності товариства ними було сформовано статутний фонд (капітал) в розмірі 11800 грн.00 коп. За статутом частка кожної із них у статутному фонді складає по 50% , а саме: по 5900 грн.00 коп.

Враховуючи вищевикладене та уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просила виділити в натурі частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Золотий ангел" (далі - ТОВ Золотий Ангел ), пропорційну частці ОСОБА_2 у статутному фонді цього товариства в розмірі 5900 грн.00 коп., а саме 1/2 частини комплекту офісної меблі та 1/2 частини комп`ютерного комплексу; звернути стягнення на виділене майно та припинити участь ОСОБА_2 у ТОВ "Золотий ангел".

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

У листопаді 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення у цій цивільній справі, яка ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2019 року задоволена, заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2015 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку викликавши сторони по справі в судове засідання.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до порядку передбаченому ст. 22 Закону України Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (який є чинним та замінив собою ст. 149 ЦК України та ст. 57 Закону України Про господарські товариства ), звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів. Також, законом передбачено, що саме під час відкритого виконавчого провадження та безпосередньо Виконавець повинен звертатись до Товариства із вимогами щодо звернення частки в порядку, який чітко зазначений ст. 22 Закону.

Зважаючи на те, що 18 грудня 2014 року виконавче провадження було закрито, а виконавчий лист, виданий на підставі судового рішення від 28 серпня 2013 року, за яким із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто грошову суму в розмірі 100 302, 46 грн. та 1003,00 грн. судового збору, повернуто без виконання через відсутність у боржника (відповідача) майна на яке можливо було звернути стягнення, позивачем в порушення вищевказаних норм законодавства обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Більш того, на думку суду, всі перевірки державних виконавців щодо наявності майна боржника на яке можливо звернути стягнення за місцем проживання останньої фактично не здійснювались (або здійснювались зовсім за невірною адресою), оскільки за матеріалами виконавчого провадження, адреса боржника - ОСОБА_2 вказана як невірна: АДРЕСА_1 , позаяк така адреса проживання або реєстрації відповідача не підтверджена жодними належними доказами.

В той же час, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що у відповідача відсутнє особисте майно на яке можливо звернути стягнення, оскільки органами ДВС всі належні та передбачені законом заходи щодо виявлення такого майна в рамках відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом №2/489/799/2013, здійснювались не за адресою фактичного проживання ОСОБА_2 , а тому такі висновки є недостовірними.

Також, суд не погодився із самим визначенням позивачем розміру його частки у товаристві, оскільки вартість частини майна боржника - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, на яку можливо звернути стягнення, повинна визначатися із розрахунку вартості усього майна, що належить Товариству та обліковується на його балансі, де відображається вартість активів Товариства та джерел їх формування. А тому, в основу розрахунку вартості частини майна боржника - учасника Товариства, що підлягає виділу, та на яку можливо звернути стягнення, за загальним правилом повинна братись балансова вартість майна такого товариства (активи підприємства).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ТОВ Золотий ангел станом на момент звернення позивача з вказаним позовом знаходилось нежитлове приміщення кафе-закусочна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 296 кв. м.

Отже, вартість зазначеного активу підприємства (у вигляді кафе-закусочної) та прибуток від нього - входять до складу балансової вартості ТОВ Золотий Ангел , а тому повинні враховуватись під час визначення вартості частини майна боржника, учасника Товариства - відповідача ОСОБА_2 .

В той же час, позивач не надав суду жодних достовірних доказів щодо наявності у приватній власності ТОВ Золотий ангел на момент подачі позову зазначеного нерухомого майна, його балансової вартості та відомостей про отримання від такого активу прибутку (податкові та фінансові звітності, бухгалтерська документація, тощо).

Не погодившись з рішенням суду першої представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Труба К.Б. оскаржила його в апеляційному порядку, та посилалась на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Так, зокрема вказувала, що суд першої інстанції, як на одну з підстав для відмови в задоволенні позову, послався на ст.22 Закону України № 2275-VIII Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ( далі - Законом № 2275-VIII), де визначені особливості звернення стягнення на частку учасника товариства. Саме цим суд і обґрунтував своє рішення у частині визнання неналежності способу захисту своїх прав, що був обраний позивачем.

Проте, на її думку суд не прийняв до уваги те, що позовна заява була подана позивачем до суду в січні 2015 року, та 08 грудня 2015 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст.149 ЦК України (в редакції, чинній на той час), за вимогами якої, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

В свою чергу, Законом № 2275-VIII, який було прийнято 06 лютого 2018 року, ст. 149 ЦК України була виключена.

Зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову та визнаючи обраний позивачем спосіб захисту своїх прав неналежним на підставі ст.22 Закону № 2275-УІІІ від 06 лютого 2018 року, порушив приписи ст. 58 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, застосувавши ретроспективну (зворотну) дію закону - законодавчого акту, що скасовує право, належне учаснику судового процесу.

Також, вказує, що позивач, зі свого боку, надала суду всі можливі належні, достовірні та допустимі докази, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, які підтверджують відсутність іншого майна у відповідача, в тому числі і постанови третьої особи про закриття виконавчих проваджень, які були закриті саме на цій підставі - відсутність майна у відповідача, на яке може бути звернуто стягнення. До того ж суду, в якості доказу було надано і фінансовий звіт ТОВ Золотий ангел .

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо ненадання суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача особистого майна, на яке можливо звернути стягнення, а також ненадання достовірних доказів щодо наявності у приватній власності 'ГОВ Золотий ангел на момент подачі позову нерухомого майна, його балансової вартості та відомостей про отримання від такого активу прибутку є таким, що не відповідає обставинам справи.

Правом на подачу відзиву відповідач, третя особа не скористалися.

У суді апеляційної інстанції позивач, її представник апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону у повній мірі не відповідає.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами.

Аналогічне положення міститься у ч.1 ст.57 Закону України Про господарські товариства .

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі, з огляду на положення ст.15 ЦК України.

Разом з тим, виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100302 грн.46 коп. сплачених грошових коштів по кредитному договору № 29/МК/2006-840 від 09 жовтня 2006 року та 1003 грн.00 коп. судового збору (т.1 а.с.6-7).

17 грудня 2013 року та повторно 25 листопада 2014 року відкривалось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2/489/799/2013, виданого 12 вересня 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 100 302 грн.46 коп. (т.1 а.с.8,11).

В рамках виконавчого провадження державним виконавцем з метою виявлення у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості були вжиті заходи, передбачені Законом України Про виконавчу службу .

Встановлено, що згідно відповіді податкової інспекції, пенсійного фонду України боржник доходів та пенсії не отримує. Рахунку банківських та інших фінансових установ немає, відповідно до БД НАІС ДДАІ МВС України та реєстру цивільних повітряних суден транспортні засоби та повітряні судна за боржником не зареєстровані а інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ОСОБА_2 відсутнє нерухоме майно, на які можливо звернути стягнення у виконавчому провадженні . Відповідно до БД АІС Автомобіль за боржником зареєстровано ТЗ, який знаходиться в заставі ОСОБА_4 .

Постановами державного виконавця від 30 жовтня 2014 року та 18 грудня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.47,50 Закону України Про виконавче провадження , оскільки в ОСОБА_2 відсутнє майно, за рахунок якого може бути стягнуто борг ( т.1 а.с.9-10,13).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказувала, що відповідач ОСОБА_2 та вона (позивач) є учасниками ТОВ "Золотий ангел". Проте жодних відомостей стосовно реєстрації цієї юридичної особи, її учасників, які були б актуальними на січень 2015 року матеріали справи не містять. Для забезпечення діяльності товариства ними було сформовано статутний фонд (капітал) в розмірі 11800 грн.00 коп. Кожен із них має в статутному фонді цього товариства частку в розмірі 50% (т.1 а.с. 44 - 48).

Із наявної в матеріалах справи детальної інформації про юридичну особу ТОВ Золотий ангел (яка була актуальна на дату звернення ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення 08 листопада 2019 року) вбачається, що вказана юридична особа була зареєстрована 30 жовтня 2000 року. Будь-яких відомостей про припинення діяльності юридичної особи надана інформація не містить. В той же час, зі слів позивача та її представника у суді апеляційної інстанції, на теперішній час Товариство перебуває у стані припинення. (т.1 а.с.103-105).

Реалізуючи передбачене ст.55Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України( 2004 року), ч.1 ст. 48 ЦПК України (2017 року) сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач- це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Згідно ч.1 ст.32 ЦПК України (2004 року), ст.50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Відповідно до ст.33 ЦПК України (2004 року) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.51 ЦПК України (2017 року ) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядкуст.33 ЦПК України (2004 року) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).

У справі, що розглядається предметом спору є вимога ОСОБА_1 про виділення в натурі частки майна ТОВ "Золотий ангел", пропорційної частці його учасника ОСОБА_2 у статутному фонді Товариства, звернення стягнення на майно Товариства та припинення участі ОСОБА_2 у Товаристві.

Тому такі вимоги за своїм суб`єктним складом за вказаного предмету спору та змісту правовідносин мають пред`являтися ОСОБА_1 до ТОВ Золотий ангел учасником якого є ОСОБА_2 , а не до неї особисто, оскільки безпосередньо стосуються прав та обов`язків цього Товариства.

Отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з іншою особою - ОСОБА_2 , за наявності особи, яка в такій ситуації має бути залучена відповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Проте, ТОВ Золотий Ангел до участі у справі у якості відповідача або співвідповідача не залучений, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляла, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок їх пред`явлення до неналежного відповідача.

У цій справі залучення належного відповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов`язане також з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.

Суд першої інстанції, хоча і відмовив у задоволені позову, при цьому фактично вирішував питання про права Товариства, яке має відповідати за пред`явленим ОСОБА_1 позовом, проте до участі у справі у якості відповідача залучено не було.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положенням ст.ст.30, 119 ЦПК України (2004 року), не зазначив відповідача, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення справи судом першої інстанції з неналежним складом учасників, який не має відповідати за ними.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не виконав свій обов`язок, передбачений ч.4 ст. 10 ЦПК України( 2004 р.), ч.5 ст.12 ЦПК України( 2017 р.), і не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, а саме: не роз`яснив позивачу його права щодо залучення до участі у справі вказаного співвідповідача, не попередив його про наслідки вчинення або не вчинення вказаної процесуальної дії і не сприяв позивачу здійсненню його процесуальних прав. Натомість, суд розглянув справу по суті у неналежному (неповному) суб`єктному складі осіб, які повинні брати участь у спірних правовідносинах.

Отже, у порушення указаних норм процесуального права суд першої інстанції не вирішив питання про можливість залучення до участі у справі як відповідача ТОВ Золотий ангел , без участі якого, висновок суду про підставність по суті позовних вимог не може вважатися обґрунтованим.

У суду апеляційної інстанції відсутня можливість залучити до участі у справі ТОВ Золотий ангел , оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених ст.367 ЦПК України.

Вищенаведене також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 725/4244/18 (провадження № 61-7752св19).

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами п.1 ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України у редакції Закону№2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, в даній справі судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що потягло неправильне вирішення спору, вирішення питання про права особи, що не брала участі у справі як відповідач, що в силу наведених норм процесуального права є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача доводи заявника про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є передчасними.

У такому разі обґрунтованість позовних вимог по суті не перевіряється.

Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб`єктному складу, в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку ст.51 ЦПК України, то виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно п. 4 ч.3 ст.376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, що не перешкоджає позивачу звернутися з новим позовом, правильно визначивши суб`єктний склад сторін.

Також слід зауважити, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення порушив приписи ст.58 Конституції України та ст.3 ЦПК України, застосувавши ретроспективну (зворотну) дію закону - законодавчого акту, що скасовує право, належне учаснику судового процесу, а тому посилання в апеляційної скарги про безпідставне застосування до правовідносин, які склалися між сторонами на дату звернення до суду з цим позовом положень Закону № 2275- VIII від 06.02.2018 р. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю є слушними.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Труби Клавдії Борисівни задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 04 серпня 2021 року.