Постанова

від 04.08.2021 по справі 359/9885/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/9885/19

головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

провадження № 22-ц/824/5816/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати

з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Сергія Васильовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що 14 липня 2001 року між нею та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб.

За час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року шлюб між ними був розірваний. На сьогодні сторони проживають окремо, при цьому неповнолітня дочка проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

ОСОБА_1 є особою працездатного віку, має постійне місце роботи, офіційно працевлаштований в ТОВ Укртранслоджистік та має можливість надавати допомогу на утримання спільної неповнолітньої дитини, проте постійно ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

У зв`язку з цим, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його заробітку, доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 22 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрощук С.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Апелянт зазначає, що провадження у справі має бути закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджували проживання дитини станом на момент звернення з позовом саме з позивачем, а також відсутній предмет спору, тому позивач не має права на стягнення аліментів.

У разі не задоволення вказаних вимог про закриття провадження у справі, апелянт просить фактично змінити судове рішення, виклавши його в іншій редакції, зокрема, стягнути з відповідача 1/32 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 травня 2023 року і до досягнення нею повноліття.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми частини 1 статті 180 та частини 2 статті 182 СК України при розрахунку суми аліментів, що підлягали стягненню з відповідача, внаслідок чого стягнута сума значно перевищує встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів на неповнолітню дитину.

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції порушує баланс між обов`язками позивача і відповідача щодо утримання неповнолітньої доньки та принцип рівності обов`язків батьків.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у матеріалах справи відсутні докази витрат позивача на дитину та обґрунтування саме заявленої до стягнення суми аліментів, а також суд першої інстанції, вирішуючи питання про розмір аліментів, безпідставно взяв до уваги лише розмір доходів відповідача. Апелянт вказує, що фактично суд поклав обов`язки по утриманню неповнолітньої дитини лише на її батька.

Суд першої інстанції помилково відхилив доводи відповідача про наявність на утриманні відповідача дружини та неповнолітньої дитини від нового шлюбу, а також доводи щодо наявності нерухомого майна у позивача та не врахував вказані обставини, в той же час вони вже були встановлені у судових рішеннях в межах інших проваджень.

Сума аліментів у розмірі 50% від прожиткового мінімуму, на думку апелянта, була б достатньо, іншу частину витрат на утримання неповнолітньої дитини зобов`язана забезпечити мати дитини, позивач у справі.

Проте, суд першої інстанції не навів мотивів, чому саме 8-ти кратний розмір прожиткового мінімуму для визначення суми аліментів у розмірі 22 022 грн., складатиме достатній рівень забезпечення та щоденних і поточних потреб дитини. Суд першої інстанції також зобов`язаний був, на думку заявника, врахувати суми раніше сплачених аліментів, які значно перевищують визначений законом розмір.

Представником позивача - адвокатом Осадчою Н.М. було подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, рішення суду першої інстанції вважає законним і просить залишити його без змін.

У відповіді на відзив, представник відповідача додатково посилається на невиконання судом першої інстанції вимог частини 4 статті 265 ЦПК України у зв`язку з відсутністю обґрунтування визначеної ним суми аліментів, що підлягають стягненню.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та частини 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно статті 12 Закону України Про охорону дитинства на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони у справі з 14 липня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/9293/14-ц від 05 листопада 2014 року (а.с. 7-8 т.1).

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджуються Свідоцтвом про народження, виданого на її ім`я, серії НОМЕР_1 (а.с. 9 т. 1).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що неповнолітня дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 24 вересня 2019 року неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15 т. 1).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 вересня 2019 року вказаний будинок належить матері неповнолітньої дитини, позивачу у справі (а.с. 16 т. 1).

Належних та допустимих доказів того, що неповнолітня дитина проживає з батьком або будь-якими іншими третіми особами, а не з матір`ю, відповідачем подано не було.

Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції неповнолітня дитина проживала разом з позивачем та знаходилась на її утриманні.

Звертаючись з цим позовом, позивач також стверджувала, що відповідач взагалі припинив сплачувати кошти на утримання дитини після ухвалення Київським апеляційним судом постанови у справі № 753/1117/18 від 03 жовтня 2019 року, якою було скасовано судовий наказ Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року про стягнення з відповідача аліментів.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують сплату відповідачем у добровільному порядку на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у т.ч. з урахуванням судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року за період 2018-2019 років. Сплата відповідачем та отримання вказаних коштів позивачем, - не заперечується сторонами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, остання сплата аліментів у розмірі 8 407 грн 04 коп. на користь позивача відбулася 17 вересня 2019 року, доказів сплати аліментів, починаючи з жовтня 2019 року, матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів не надано.

Таким чином, існування між сторонами спору щодо порядку та розміру аліментів, які підлягають сплаті на неповнолітню дитину, до досягнення нею повноліття, підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія апеляційного суду відхиляє доводи апелянта щодо відсутності спору у цій справі та відсутності підстав для звернення позивача до суду з позовом у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем аліментів до подачі позову, та вважає, що обставини з якими закон (пункт 2 частини 1 статті 255 ЦПК України) пов`язує можливість закриття провадження у справі, - відсутні.

Звертаючись з позовом, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду, і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є особою працездатного віку, має постійне місце роботи, офіційно працевлаштований в ТОВ Укртранслоджистік , а тому він має можливість надавати допомогу на утримання спільної неповнолітньої дитини, проте постійно ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ Укртранслоджистік та отримав дохід за період з 01 січня 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 1 971 776 грн 22 коп., що підтверджується довідкою ТОВ Укртранслоджистік б/н від 01 червня 2020 року.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з першого кварталу 2019 року по третій квартал 2019 року відповідач отримав дохід, зокрема, у І кварталі 2019 року у розмірі 59103 грн., у ІІ кварталі 2019 року - 59275 грн 63 коп., у ІІІ кварталі 2019 року - 59089 грн 92 коп. (а.с. 150 т. 1).

В матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я платника аліментів та відповідач на такі обставини не посилався, заперечуючи проти позовних вимог.

Отже, на виконання вимог пункту 2 частини 1 статті 182 СК України, оцінивши стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відповідача у справі, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є особою працездатного віку, має постійне місце роботи та офіційно працевлаштований, має стабільний та регулярний дохід та задовільний стан здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 2018-2019 років ОСОБА_1 перераховував грошові кошти на користь позивача на утримання їхньої спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 318 587 грн 66 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 85 -131 т.1.).

Отже, обставини, викладені у позовній заяві щодо ухилення відповідача від матеріального утримання неповнолітньої дочки, за період 2018-2019 років, спростовані матеріалами справи.

Разом цим, доводи відповідача на те, що він добровільно приймає участь в утриманні дитини, не свідчать про відсутність спору між сторонами у справі щодо утримання їхньої спільної дитини. Так, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому, добровільні щомісячні грошові перекази не знімають з батька обов`язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/23085/16-ц.

З огляду на це, колегія апеляційного суду вважає, що спір між сторонами щодо утримання їхньої спільної дитини існує та підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини. Згідно з наявними у матеріалах справи документами стан здоров`я дитини є задовільним, винятком є певні проблеми з зором, які потребують періодичного контролю, у зв`язку з чим мати дитини зверталася до відповідних закладів за наданням медичних послуг. Докази, що дають можливість оцінити матеріальне становище дитини в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у справі № 753/1117/18 та постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року було встановлено, що 19 липня 2016 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 , від цього шлюбу у подружжя народилась донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина ОСОБА_4 перебуває на утриманні чоловіка до досягнення дитиною 3-х років.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на те, що на утриманні відповідача знаходяться неповнолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , від іншого шлюбу та дружина ОСОБА_4 , що встановлено судовими рішеннями в межах іншого провадження.

Таким чином, зазначені представником відповідача обставини щодо перебування на утриманні відповідача малолітньої дитини та дружини мають в силу частини 3 статті 61 ЦПК України та п. 3 частини 1 статті 182 СК України істотне значення для правильного вирішення цієї справи і не підлягають доказуванню в межах цього провадження повторно.

Отже, висновок суду першої інстанції, що відповідач вказані обставини не довів належними доказами, є помилковим та не відповідає обставинам справи. Вказані обставини суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги при визначенні розміру аліментів, що вплинуло на визначення їх розміру.

Позивач, як вбачається з довідки про доходи, за період з січня 2019 року по лютий 2020 року працювала доцентом Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та сума нарахованого їй доходу складає 231 358 грн 63 коп.

Згідно з довідок ТОВ МЦ Герц відповідач працювала за сумісництвом на посаді лікаря УЗ-діагностики та за період з 01 січня 2019 року по 20 березня 2020 року її дохід становив 31 421 грн 59 коп., за період з 23 березня 2020 року по 18 червня 2020 року її дохід становив 6466 грн 67 коп.

Згідно з довідки ТОВ Укрспецекспрес на посаді директора дохід позивача за період з січня 2019 року по травень 2020 року становив 36 450 грн.

Як вже було встановлено вище, позивачу на праві приватної власності належить будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м. (а.с. 16 т. 1).

Отримання додаткового доходу у сумі 8 000 грн від здачі позивачем в оренду майна сторонами також не спростовано, але й не доведено належними і допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно наявності у отримувача аліментів, позивача у справі, великої кількості нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказувала, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.

Позивач вважає, що з урахуванням потреб дитини та її гармонійного розвитку з відповідача належить стягнути ј всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Представник відповідача зазначав, що стягнення такого розміру аліментів з урахуванням чималого офіційного доходу відповідача та обов`язку позивача по утриманню дитини в рівній з відповідачем мірі, порушуватиме принцип рівності обов`язків батьків та справедливий баланс між обов`язками сторін. Зокрема, представник відповідача наголошував на тому, що позивач має нести обов`язки щодо утримання дитини у розмірі аналогічному до того, який вона просить стягнути з відповідача.

Додатково представник відповідача посилався одночасно на той факт, що позивач не витрачає достатньо коштів на утримання дитини у зв`язку з їх відсутністю та фактично проживає за рахунок відповідача, оскільки ним було сплачено дуже велику суму аліментів. В той же час, представник відповідача неодноразово посилався на наявність достатнього доходу позивача від здачі в оренду нерухомості, а також наявності у власності позивача нерухомого майна. Зазначені доводи протирічать одне одному, а тому з урахуванням вимог статті 182 СК України відхиляються колегією апеляційного суду.

Також, колегія апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про призначення судом саме мінімально гарантованого державою розміру аліментів, встановленого законодавцем для неповнолітньої дитини відповідного віку, оскільки суперечить приписам статті 182 СК України та інтересам самої дитини, виходячи із обставин цієї справи.

Вказані доводи апеляційної скарги слід відхилити також з підстав їх невідповідності вимогам частини 3 статті 181 СК України, відповідно до яких за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Оскільки вибір форми стягнення у вигляді частки чи у твердій грошовій сумі, є правом позивача, яке не може бути обмежено ані платником аліментів, ані судом.

Крім того, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що встановлення такого розміру аліментів, як не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини, не є автоматичним і у випадку наявності спору, розмір аліментів підлягає встановленню саме з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Разом з тим, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що положення статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів встановленню підлягають, серед іншого, обставини матеріального становища, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових вкладів, доведені витрати платника аліментів на придбання нерухомого або рухомого майна у платника аліментів, а не їх одержувача.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дитину сторін у справі.

Однак, при цьому суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме щодо знаходження на утриманні відповідача малолітньої дитини від іншого шлюбу та дружини, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення в частині розміру аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини сторін у справі, колегія апеляційного суду виходить з такого.

Так дійсно державою встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

А мінімальний рекомендований державою розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Станом на день звернення з цим позовом у жовтні 2019 року, Законом України Про державний бюджет на 2019 рік встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить: з 01 січня 2019 року - 2 027 грн., з 01 липня - 2 118 грн., з 01 грудня - 2 218 грн.

Разом з тим, колегія апеляційного суду вважає, що закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує.

Колегія апеляційного суду також звертає увагу на те, що відповідач повинен приймати заходи для можливості утримувати свою дитину на достатньому для дитини рівні. Ефективне забезпечення матеріального і як наслідок соціального добробуту власної дитини, що виховується у неповній сім`ї, пом`якшує наслідки повсякденної відсутності батька поряд з неповнолітньою дитиною та надає такій дитині більше можливостей та підвищує доступність її гармонійного розвитку.

Отже, зважаючи на матеріальний та сімейний стан сторін, вік відповідача та його дохід, а також вік спільної дитини сторін у справі та дитини відповідача від іншого шлюбу, їх потреби в існуванні (їжа, одяг, комфорт, користування житлово-комунальними та медичними послугами) та потреби в реалізації освітнього, соціального та духовного розвитку, колегія суддів вважає, що після утримання аліментів у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, доходу відповідача щомісячно, у відповідача залишається сума, яка забезпечує прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років (до вікової категорії якої відноситься дитина відповідача від іншого шлюбу) та прожитковий мінімум на працездатних осіб (до категорії якої відноситься відповідач та дружина відповідача у іншому шлюбі).

Визначений апеляційним судом розмір аліментів буде відповідати як інтересам неповнолітньої дитини, так і можливостям її батька, відповідача у справі, такий розмір аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав дітей відповідача, обов`язок по утриманню яких покладений на нього як батька. Саме вказаний розмір аліментів є доцільним до стягнення, що відповідає інтересам сторін у справі та чинному законодавству.

При цьому, встановлення аліментів у такому розмірі не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки держава забезпечує контроль за цільовим витрачанням аліментів та у разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України відповідно до положень статті 186 СК України.

Отже, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відповідачем доведено підстави для зміни оскаржуваного рішення, у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміни з визначенням нового розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача - у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину.

Отже, при подачі позову ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Оскільки за цими вимогами позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до частини 9 статті 10, частин 1, 6 статті 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави у розмірі 768 грн 40 коп., від якого був звільнений позивач при зверненні до суду у жовтня 2019 року.

Також, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги у розмірі 50 % від ціни позову, частина судових витрат відповідача у розмірі 576 грн 30 коп (1152 грн 60 коп. - 1152 грн 60 коп. * 50 %) у зв`язку з поданням апеляційної скарги у порядку статті 141 ЦПК України компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Сергія Васильовича задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку, доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 22 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 576 грн 30 коп.

Інформація про стягувача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Є.М. Суханова