Рішення

від 24.09.2007 по справі 7/671

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/671

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  7/671

24.09.07

За позовом    Дочірньої  компанії  «Газ  України» Національної  акціонерної  компанії

                        «Нафтогаз України»

до                    1) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

                         2) Закритого акціонерного товариства "Укргаз - Енерго"

3-я особа,  яка не

заявляє самостійних

вимог на  предмет  

спору на стороні

відповідача    Кабінет Міністрів України

про                   зобов'язання вчинити дії

Суддя Гумега  О. В.

Представники:

Від  позивача: Мицько  Р.  М.

Від  відповідача 1: Тютюнник В.  Я.

Від  відповідача 2: Смиковський В. П.

Від третьої  особи: не  з‘явилися.

П                       СУТЬ  СПОРУ:

Дочірня  компанія  «Газ  України» Національної  акціонерної  компанії                       «Нафтогаз України»(позивач)  звернулася  з  позовом  про зобов'язання Національної  акціонерної  компанії   „Нафтогаз України" (відповідача 1) протягом 20 днів з моменту набрання чинності рішення по даній справі документально оформити факт поставки природного газу, отриманого позивачем за договором №06/06-4 від 03.01.06р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу у червні 2006 року у обсязі 122 111,112 тис. куб. м.  газу та у липні 2006 року у обсязі 151 386,717 тис. куб. м. газу та   про зобов'язання НАК „Нафтогаз України" документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з ЗАТ "Укргаз - Енерго" з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ "Укргаз - Енерго" шляхом укладання відповідних договорів та актів приймання - передачі природного газу у цей період.

Позовні вимоги  позивач  обґрунтовує  тим,  що  27.12.2001  року Кабінет  Міністрів  України  прийняв  постанову   № 1729 «Про забезпечення  споживачів природним  газом»,  якою  передбачив,  що  потреба  в  природному  газі   для  промислових   споживачів  задовольняється   з  ресурсів  НАК  «Нафтогаз України»,  отриманих   за  зовнішньоекономічними  контрактами  та договорами   купівлі-продажу. 03.01.2006  року  між  позивачем  та  відповідачем  1    був  укладений договір купівлі-продажу   природного  газу     № 06/06-4,  відповідно  до  якого  відповідач  1 зобов‘язувався передати   позивачу   в 2006  році  імпортований   природний  газ, отриманий відповідачем  1  за  зовнішньоекономічними  контрактами для  потреб  промислових   підприємств. Позивач  вказує, що відповідач, в порушення Положення про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого Мінпаливенерго України № 677 від 24.12.2001 року та умов  договору № 06/06-4 від 03.01.06 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1 та вимог чинного законодавства відмовився підписати та надати позивачу акти приймання - передачі газу за договором №06/06-4 від 03.01.06 року за червень та  липень 2006 року.

Позивач  також  вказує, що   підписання актів приймання-передачі газу між позивачем  та відповідачем  1 неможливе без укладання договорів  купівлі-продажу  газу   між  відповідачем  1  та  відповідачем  2,  а  тому  просить  задовольнити його  позовні  вимоги  в  повному  обсязі.   

Ухвалою Господарського  суду  м.  Києва  від 06.11.06 року  порушено провадження  у   справі № 7/671  та залучено до участі у справі в якості третьої  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України.

Ухвалою Господарського  суду  м.  Києва  від 27.11.06 року залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Закрите акціонерне товариство "Укргаз - Енерго".

13.12.2006  року  представник відповідача-1 заявив клопотання в порядку ст. 79 ГПК України про зупинення провадження у справі  № 7/671 до вирішення пов‘язаної з нею справи, яка розглядається Господарським судом міста Києва за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Закритого акціонерного товариства "Укргаз - Енерго" про зобов‘язання ЗАТ "Укргаз - Енерго" укласти договір купівлі - продажу  природного газу.

Ухвалою Господарського  суду м.  Києва   від 14.12.2006 року зупинено провадження у справі № 7/671 до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Закритого акціонерного товариства "Укргаз - Енерго" про зобов‘язання ЗАТ "Укргаз - Енерго" укласти договір купівлі-продажу природного газу.

Відповідач  2  оскаржив Ухвалу Господарського  суду м.  Києва   від 14.12.2006 року до Київського  апеляційного  господарського   суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2007 року залишено без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 року  у  справі  № 7/671.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року  прийнято відмову   від  касаційної  скарги Закритого  акціонерного  товариства  «Укргаз-Енерго»на  постанову   Київського апеляційного   господарського   суду  від  16.03.2007  року, якою   залишена  без змін   ухвала   Господарського   суду   м. Києва   від 14.12.2006 року  у  справі № 7/671.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2007 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.08.2007 року.

Згідно розпорядження № 15 від 15.08.2007 р. В.о. заступника Голови Господарського суду міста Києва в зв‘язку із закінченням строку повноважень судді Якименко М.М. справу № 7/671 за позовом  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до 1) Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 2) Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго”, третя особа - Кабінет Міністрів України про зобов'язання вчинити дії, передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського  суду   м.  Києва  від  21.08.2007 року, справу №  7/671 прийнято до  провадження   судді  Гумеги  О. В.  для розгляду спору по суті.

В  судовому  засіданні, призначеному  на  11.09.2007 року,  представник  позивача  підтримав позовні вимоги в  повному  обсязі.

Відповідач 1  надав  відзив на позовну  заяву,  в  якому  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував  з  огляду  на  те,  що  в  червні  та  липні  2006  року відповідач 1  не  мав  права  власності  на необхідні  обсяги  природного  газу,  а  отже  не міг  передати  це  право позивачу.  Відповідач  1 також вказує, що   відповідачу  1  було  відмовлено  в  задоволенні  позову  про  зобов‘язання  ЗАТ «Укргаз-Енерго» укласти  договори  купівлі-продажу  природного  газу  (справи  № 7/765  та  № 7/767).

В  судовому  засіданні, призначеному  на 11.09.2007  року,  відповідач  2  проти  задоволення позову  заперечував  та    повідомив суд  про   укладення  між  позивачем    та  відповідачем  2 договору  № 06/07-488 купівлі-продажу   природного  газу  від 16.08.2007  року.

Представник  третьої особи  надав    пояснення  по справі.  

В  судовому  засіданні, призначеному  на 11.09.2007  року,  на  підставі  ст. 77 ГПК України,  оголошувалася  перерва   до 24.09.2007 року.

В  судовому  засіданні, призначеному  на   24.09.2007  року  оголошено   повний  текст  рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2001 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом".

30.12.2005 року на виконання вищевказаної постанови відповідачем 1 видано наказ № 762 „Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році".

Відповідно до пункту 3 зазначеного  наказу, підприємства  що  здійснюють   постачання  та  розподіл  природного  газу,  забезпечують  потреби  в  природному газі на  виробничо-технологічні  витрати ,  нормовані  і  понаднормовані   втрати  за  власні  потреби з  ресурсів газу  НАК «Нафтогаз  України», отриманого  за  зовнішньоекономічними  контрактами,  за  договорами  з  ДК «Газ  України».

03.01.2006 року між відповідачем 1 (постачальник) та позивачем (покупець) було  укладено договір купівлі-продажу природного газу №06/06-4,  відповідно до умов якого відповідач 1 зобов'язується передати у власність позивача в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами для потреб  промислових   підприємств,  а    позивач  зобов‘язувався  приймати  та оплачувати  газ  на  умовах  цього договору.

Відповідно до п.3.4  цього договору  приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.01р. № 677. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання- передачі газу.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають та підписують до 13 числа, наступного за місяцем продажу.

На підтвердження факту отримання та розподілу природного газу у червні та липні 2006 року, позивачем надано суду  інформацію  про  реалізацію  природного  газу   позивачем  в  червні  та  липні   2006  року.   

Акти  приймання-передачі природного газу за  червень  та  липень  2006  року відповідачем 1 не підписані.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(із змінами та доповненнями) в редакції, що діяла у червні-липні 2006 року, та в редакції, що діє на даний час, передбачено, що потреба промислових  споживачів   та  інших  суб‘єктів   господарської  діяльності  в  природному  газі  задовольняється  з  ресурсів  НАК «Нафтогаз  України», отриманих  за  зовнішньоекономічними контрактами та  договорами купівлі-продажу.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу природного газу №06/06-4 від 03.01.06 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, було передбачено, що продавець (НАК "Нафтогаз України") зобов'язувався передати у власність покупцеві (ДК «Газ України») в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньо економічними контрактами для  потреб   промислових   підприємств.

Наведене  свідчить,  що передумовою  продажу  природного  газу  позивачу  відповідачем  1  є  отримання зазначеного  природного  газу  відповідачім  1  за зовнішньоекономічними  контрактами.

Зібрані    у  справі  докази свідчать, що  відповідач  1  звернувся  до  Господарського  суду  м.  Києва  з  позовом  до відповідача  2  про зобов'язання укласти договори купівлі - продажу природного газу  з  ресурсів  червня  та  липня  2006  року (справи  № 7/765  та  № 7/767)  та про зобов'язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.

Рішеннями Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах № 7/765 та № 7/767 позови НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ «Укргаз-Енерго»про  спонукання   укласти   договори  купівлі-продажу   природного  газу задоволено.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 року у справах № 7/765 та № 7/767 скасовані, у позовах НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ «Укргаз-Енерго»про  спонукання   укласти   договори  купівлі-продажу   природного  газу відмовлено.

Постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справах № 7/765 та № 7/768 мотивовані тим, що спірні договори між відповідачем 1 та  відповідачем 2 не засновані на державному замовленні, у чинному законодавстві України відсутні посилання на обов'язковість для ЗАТ «Укргаз-Енерго»укладення з відповідачем договору купівлі-продажу природного газу. А отже ЗАТ «Укргаз-Енерго»в силу ст. 6, 627 Цивільного кодексу України є вільним при укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зазначені постанови набрали законної сили.

Наведене  свідчить,  що  відповідач 1 в липні та червні 2006 року не  мав права власності на відповідний ресурс природного газу для передачі його за договором купівлі-продажу №06/06-4 від 03.01.06р.  позивачу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, акт приймання-передачі природного газу за договором купівлі-продажу, який підтверджує здійснення передачі природного газу з власності однієї особи у власність іншої,  є первинним документом.

Виходячи з того, що в червні та липні 2006 року відповідач  1 не мав права власності на необхідні обсяги природного газу, а отже не міг передати таке право власності на користь позивача, то первинні документи про передачу права власності (акти приймання-передачі природного газу) не можуть бути складені та підписані, оскільки відповідна господарська операція не відбулася і не могла відбутися.

Таким чином, підписання актів прийому-передачі природного газу не міститиме відомостей про здійснену господарську операцію та не підтверджуватиме її здійснення, що суперечитиме природі первинного документа, передбаченій статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».                                                                                               

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача  до відповідача 1 про зобов'язання  відповідача  1  документально оформити факт поставки природного газу, отриманого позивачем за договором №06/06-4 від 03.01.06р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу у червні 2006 року у обсязі 122 111,112 тис. куб. м.  газу та у липні 2006 року у обсязі 151 386,717 тис. куб. м. газу є  необгрунтованими  та  задоволенню не  підлягають.

Позивач також  звернувся  з  позовними  вимогами про зобов'язання відповідача 1 документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з відповідачем 2 з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ «Укргаз-Енерго»шляхом укладення відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 11 Цивільного кодексу України також  визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Так, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;  інші юридичні факти.

Звертаючись  з  позовом, позивач  не  надав  суду  доказів,  які  б свідчили   про  наявність   підстав виникнення  у  відповідача 1 перед позивачем зобов'язання документально оформити правовідносини, що фактично сталися у червні та липні 2006 року з ЗАТ «Укргаз-Енерго»з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить ЗАТ «Укргаз-Енерго»шляхом укладення відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період.

Крім того, як вже зазначалося, постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справах № 7/765 та № 7/767, які набрали законної сили та якими НАК "Нафтогаз України" було відмовлено у позовах про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу природного газу, вже було встановлено, що ЗАТ «Укргаз-Енерго»в свою чергу не має відповідного зобов'язання перед НАК "Нафтогаз України".

За  таких обставин,  позовні вимоги є необґрунтованими    та  задоволенню  не  підлягають.

Судом  також враховано, що 16.08.2007  року  між  позивачем  та  відповідачем 2   укладено договір № 06/07-488   купівлі-продажу  газу,  відповідно  до  умов  якого   відповідач 2  зобов‘язувався  передати   позивачу,  а  позивач  зобов‘язувався  прийняти   від  відповідача 2 та  оплатити  на  умовах  цього   договору  природний газ в  обсязі  831 700 755 кубічних  метрів.

На  виконання цього  договору   23.08.2007  року  між позивачем  та  відповідачем 2  підписано  акт  № 346(04)  приймання-передачі  природного  газу   в  ПСГ ДК «Укртрансгаз»,  про  те  що, відповідно  до договору від 16.08.2007  року  № 06/07-488   відповідач  2  передав,  а  позивач  прийняв   природний  газ   для  покриття  дефіциту   червня 2006  року  в  обсязі  411 182 498 куб м., який  був  закачаний   у  ПГС ДК «Укртрансгаз»в  червні  2006 року,  в  тому  числі   обсяг   страхового  запасу   складає 0,0 тис.  куб. м.

На  виконання зазначеного  договору   23.08.2007  року  між позивачем  та  відповідачем 2  підписано  акт  № 347(04)  приймання-передачі  природного  газу   в  ПГС ДК «Укртрансгаз»,  про  те  що, відповідно  до договору від 16.08.2007  року  № 06/07-488   відповідач  2  передав,  а  позивач  прийняв   природний  газ   для  покриття  дефіциту   в  липні 2006  року  в  обсязі  420 518 257 куб м., який  був  закачаний   у  ПСГ ДК «Укртрансгаз»в  липні  2006 року,  в  тому  числі   обсяг   страхового  запасу   складає 0,0 тис.  куб. м.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Позивач  не надав  суду  доказів, на  які він  посилається  як  на  підставу  своїх  позовних вимог. За  таких  обставин,  позовні  вимоги  не  підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.