Ухвала

від 10.08.2021 по справі 2-333/11

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-333/11

Номер провадження 6/585/13/21

У Х В А Л А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , 26 лютого 2021 року, звернувся в суд з заявою і просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області внаслідок невиконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі 2-333/11. 2. Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внаслідок невиконання в повному обсязі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі 2-333/11. 3. Зобов`язати державного виконавця перевірити чи передавалась міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами (в тому числі забудовниками), установами та організаціями у розпорядження виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області жила площа та чи виділялись субвенції з державного бюджету для придбання житла з 21 березня 2011 року по цей час. Якщо виділялись, вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких на протязі 10 років не виконується рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі 2-333/11 та рішення Європейського Суду з прав людини в справі Бурмич та інші проти України (заяви №№46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року. 4. Зобов`язати державного виконавця вирішити питання про відповідальність посадових осіб Кабінету Міністрів України, які за двома зверненнями виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 23.11.2012 року №03-26/3556 та від 03.02.2015 року поданими у відповідності до статті 116 та частини 3 статті 143 Конституції України про виділення коштів для придбання 3-х кімнатної квартири площею 94,5 кв.м. для забезпечення житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї у відповідності до рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 не виділили кошти. 5. Змінити порядок та спосіб виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2- 333/11, а саме, змінити резолютивну частину судового рішення та викласти в такій редакції: зобов`язати виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, негайно після набрання чинності судовим рішенням про зміну порядку та способу виконання судового рішення в справі №2-333/11, надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї житло, для постійного проживання, загальною площею 94,5 квадратних метри , або за його бажанням, негайно після звернення надати грошову компенсацію замість належного, до отримання житла загальною площею 94,5 квадратних метри. Відповідачами у заяві вказав виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області та відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). В обґрунтування заяви вказано, що Рішення в справі, №2-333/11 від 21 березня 2011 року Роменський міськрайонний суд Сумської області виніс на підставі чіткого посилання та в спосіб встановлений статтею 47 Конституції України, абз. 2 п. 14) ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", абз. 7 ч.І ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому це рішення не може не виконуватися в країні де визнається та діє принцип верховенства права. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в справі № 6-17285св13 від 07 серпня 2013 року дійшов висновку що фактичним виконанням рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 є надання ОСОБА_1 та членам його родини житла. Доводи щодо відсутності бюджетних асигнувань як підстави для невиконання обов`язку щодо забезпечення ОСОБА_1 та членів його родини житлом, були досліджені та відхилені судом у межах розгляду справи за його позовом про визнання бездіяльності щодо забезпечення житлом протиправною, зобов`язання надати жиле приміщення. За вимогою державного виконавця, виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області двічі листами від 23.11.2012 року №03-26/3556 та від 03.02.2015 року на підставі статті 116 та частини 3 статті 143 Конституції України звертався до Кабінету Міністрів України про виділення коштів для придбання 3-х кімнатної квартири площею 94,5 кв.м. для забезпечення житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї. З пояснень боржника, кошти за цими зверненнями виділені не були. Крім цих запитів ніякі інші заходи направлені на виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 вжиті не були. Невиконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 та відсутність ефективних засобів національного правового захисту порушили мої права гарантовані статтями 6,13 та статтею 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини, тому він звернувся до Європейського суду з прав людини. Його заяву було зареєстровано за № 49511/12. Пунктом 3 резолютивної частини рішення Європейського Суду з прав людини в справі Бурмич та інші проти України (заяви №№46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року, Європейський Суд з прав людини постановив що його заява №49511/12, яка стосується невиконання державою Україна рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11, повинна розглядатися відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (№ 40450, 15 жовтня 2009 року), в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу №1. Відповідно до пункту 4 резолютивної частини рішення Європейського Суду з прав людини в справі Бурмич та інші проти України (заяви № № 46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року, його заяву № 49511/12 було вилучено із реєстру справ Суду відповідно до параграфу 1(с) статті 37 Конвенції та передано до Комітету Міністрів Ради Європи, з тим щоб вона розглядалася в рамках загальних заходів щодо виконання рішення в справі Іванова, у тому числі надання відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, як це передбачено у п`ятому пункті резолютивної частини цього рішення, та сплати боргу, присудженогонаціональним судовим рішенням. П`ятим пунктом резолютивної частини остаточного рішення в справі Іванов проти України (заява №40450/04), Європейський Суд з прав людини постановив, що держава - відповідач повинна невідкладно - не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, - запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів до принципів, встановлених практикою Суду. Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року в справі № 1-247/2018(3393/18) визнав неконституційність законів та інших правових актів що скасовують чи обмежують пільги для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації. За юридичною позицією Конституційного Суду України, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави... Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту« (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018). В рішенні від 18 грудня 2018 року№ 12- р/2018 Конституційний Суд України уже наголошував, що, забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини). У відповідності до статті 151 2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Але незважаючи рішення Європейського Суду з прав людини в справі Бурмич та інші проти України (заяви №№46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року в справі № 1-247/2018(3393/18) у відповідності до яких мало бути виконане національне судове рішення щодо поновлення порушених прав гарантованих Законом №3551, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 в спосіб встановлений цим судовим рішенням не виконується вже на протязі 10 (десяти) років. Висновки зроблені вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в справі №6-17285св13 від 07 серпня 2013 року особами відповідальними за виконання даного судового рішення до уваги не беруться . 01 жовтня 2020 року Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив проміжну резолюцію CM /ResDH(2020)211, якою фактично засудив Україну за відсутність прогресу у виконанні рішень Європейського Суду з прав людини в справах Бурмич та Іванов. В справі Комнацький проти України (заява №40753/07) Європейський Суд з прав людини наголосив , що держава-відповідач повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією (995 004 ), і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Антонюк проти України" (Antonyuk v. Ukraine), N 17022/02, п. 38 від 11 грудня 2008 року). В справі Комнацький проти України (заява №40753/07) Європейський Суд з прав людини піддав критиці рішення національного суду який відмовився змінювати порядок та спосіб виконання національного судового рішення про зобов`язання надати житло. В цій же справі Європейський Суд з прав людини зазначив, що Уряд не навів жодних правдоподібних пояснень щодо того, чому державний виконавець звернувся за зміною способу виконання рішення майже через півтора року після відкриття виконавчого провадження. Цей строк є надто тривалим з огляду на обставини справи. Рішенням від 13.10.2020 року в справі №585/2426/20 Роменський міськрайонний суд Сумської області повністю задовільнив мої позовні вимоги та вирішив: Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 31.07.2015 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області в справі № 2- 333/11 від 21 березня 2011 року. Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відновити виконавче провадження з примусового виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області в справі № 2-333/11 від 21 березня 2011 року. 23.12.2020 року на виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.10.2020 року в справі №585/2426/20 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виніс постанову з відновлення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року справі №2-333/11. У відповідності до Закону України Про виконавче провадження передбачено що виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов`язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і домагатися виконання рішення в повному обсязі. Але з часу винесення постанови про відновлення виконавчого провадження судове рішення не виконане. Державним виконавцем не перевірено за моєю заявою чи передавалась міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами (в тому числі забудовниками ), установами та організаціями у розпорядження виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області жила площа та чи виділялись субвенції з державного бюджету для придбання житла з 21 березня 2011 року по цей час. В зв`язку із тим що Кабінет Міністрів України двічі проігнорував звернення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 23.11.2012 року №03-26/3556 та від 03.02.2015 року поданих у відповідності до статті 116 та частини 3 статті 143 Конституції України про виділення коштів для придбання 3-х кімнатної квартири площею 94,5 кв.м. для забезпечення житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї у відповідності до рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11, я просив вжити відповідні заходи реагування щодо перешкоджання Кабінетом Міністрів України виконанню судового рішення яким зобов`язано виконати Закон №3551 в зв`язку із невиконанням норм частини 3 статті 143 Конституції України. Відповіді я не отримав. В зв`язку з тим що виконати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області в справі №2-333/11 від 21 березня 2011 року( яке мало бути виконане на протязі 6 (шести) місяців) в порядок та спосіб встановлений цим рішенням не вдається вже на протязі 10 років, державний виконавець у відповідності до підпункту 10 пункту 3 Закону України Про виконавче провадження зобов`язаний звертатися до суду який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. 11 лютого 2021 року він надіслав на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заяву про вжиття державним виконавцем заходів, у відповідності до підпункту 10 пункту 3 Закону України Про виконавче провадження , щодо зміни порядку та способу виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року справі №2-333/11. Відповідно до повідомлення УКРПОШТИ відділ заяву отримав 15.02.2021 року. Він, ОСОБА_1 військовослужбовець Збройних Сил України (Додаток 1). Має сім`ю із 4-х осіб ( Додаток 2 ). Ні він ні члени його родини житлом не володіють (Додаток 3) . Має вислугу більше 25 років (Довідка 4) . У відповідності до санітарних норм які діяли на час набуття чинності судовим рішенням від 21 березня 2011 року в справі №2-333/11 , загальна площа житла для сім`ї із 4-х осіб складає 94,5 кв.м. (21 кв.м на людину і додатково 10,5 кв.м. на сім`ю). Цей факт був визнаний відповідачем в справі так як саме про фінансування придбання житла площею 94,5 кв.м. для забезпечення ОСОБА_1 та членів його родини виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області звертався до Кабінету Міністрів України листами від 23.11.2012 року №03-26/3556 та від 03.02.2015 року. У відповідності до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до правових висновків Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року в справі № 1-247/2018(3393/18), у разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. У відповідності до статті 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. У відповідності до статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Наказом № 311 від 16.12.2020 року міністерство громад та територій затверджено показник опосередкованої вартості спорудження житла в Сумській області який складає 12 413 грн. за кв.м. та береться для розрахунку компенсації замість не наданого житла. У відповідності до національного законодавства України грошова компенсація замість ненаданого житла становитиме 1 173 028, 5 грн. (94,5 кв.м * 12 413 грн). Як військовослужбовець Збройних Сил України який має вислугу більше 20 років він має право на отримання жилого приміщення для постійного проживання, або за бажанням отримати грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення.Європейський Суд з прав людини напрацював обширну прецедентну практику з питань тривалого невиконання судових рішень які зобов`язують державу виконати позитивні зобов`язання щодо надання житла військовослужбовцям. ( Справи «Кравченко та інші (справи про надання житла військовослужбовцям) проти Россійскої Федерації» (Kravchenko and Others (military housing)у. Russia) від 16 вересня 2010 рок та інші.). Роменська міська рада Сумської області вже приймала рішення про виплату компенсації за належні до отримання жилі приміщення.

23 березня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог за заявою від 23 лютого 2021 року та про об`єднання позовів про зміну порядку та способу виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2021 року в справі № 2-333/11. Відповідачами у заяві вказав виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області та відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). В заяві просить: 1. Зменшити розмір позовних вимог заявлених в заяві від 23 лютого 2021 року. Скасувати всі позовні вимоги крім вимоги змінити порядок та спосіб виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2-333/11. 2. Змінити порядок та спосіб виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2/333/11, а саме, змінити резолютивну частину судового рішення та викласти в такій редакції: зобов`язати виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області негайно після набрання чинності судовим рішенням про зміну порядку та способу виконання судового рішення в справі № 2-333/11, надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї житло, для постійного проживання, загальною площею 94,5 квадратних метрів, або за його бажанням, негайно після звернення надати грошову компенсацію заміть належного до отримання житла загальною площею 94,5 квадратних метри. 3. Об`єднати в одне провадження його заяву від 23 лютого 2021 року про зміну порядку та способу виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2-333/11 до заяви про зміну порядку та способу виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2-333/11 поданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), так як ці дві заяви з одних і тих же підстав.

Сторони виконавчого провадження до суду не прибули, про місце і час розгляду повідомлені, їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви.

При цьому вказана відповідачем особа - Північно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції надало письмові пояснення, в яких заперечувало проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 крім вимоги про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , в частині об`єднання в одне провадження його заяви та заяви виконавця про зміну порядку та способу виконання рішення, суд не вбачає законних підстав для задоволення такого клопотання, оскільки об`єднуватися, згідно вимог ЦПК України, можуть лише позовні вимоги, а в даному випадку суд розглядає заяву в порядку виконання рішення суду, а не цивільну справу за позовом особи.

В рішенні Роменського міськрайоного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської обл., Державного комітету в справах ветеранів України, про визнання бездіяльності щодо забезпечення житлом неправомірною та зобов`язання відповідачів надати житлове приміщення, яке винесене 21 березня 2011 року, вказано, що позивач звернувся в суд з позовом і просить: визнати бездіяльність виконкому Роменської міськради, щодо незабезпечення його та його сім`ї жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік - протиправною; зобов`язати виконком Роменської міської ради надати йому та членам його сім`ї житло, для постійного проживання, згідно до існуючих норм житлової площі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 (шести) місяців з дня набрання чинності судовим рішенням. Позов суд задоволив частково. В резолютивній частині рішення суд зазначив: визнати бездіяльність виконавчого комітету Роменської міськради, щодо незабезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік - протиправною; зобов`язати виконавчий комітет Роменської міської ради надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї житло, для постійного проживання, згідно до існуючих норм житлової площі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 (шести) місяців з дня набрання чинності судовим рішенням. В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав що відповідно абз. 7 ч.1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно ч. 1 ст. 3 Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, що затверджена ПКМУ № 114 від 29 січня 1999 року, держкомветеранів є відповідальним за виконання Програми органом, який координує роботу її учасників та виконавців, організовує розв`язання завдань, виконує функції замовника з будівництва та придбання житла для звільнених військовослужбовців, вживає заходів щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення виконання Програми і здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, що виділяються на зазначену мету, за дотриманням місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства з питань забезпечення житлом цієї категорії населення, а також формує зведену базу даних про квартирний облік звільнених військовослужбовців. Згідно ч. 3 ст. 1 Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.3. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється вжиття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках. Тобто зміна способу та порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 435 ЦПК України може мати місце виключно в межах ухваленого судового рішення, при цьому суд не може змінити свого рішення.

З рішення Роменського міськрайсуду від 21 березня 2011 року вбачається, що позивач просив, а суд, в межах заявлених вимог, вирішив - зобов`язати виконавчий комітет Роменської міської ради надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї житло, для постійного проживання, згідно до існуючих норм житлової площі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 (шести) місяців з дня набрання чинності судовим рішенням. Тобто саме позивач сформулював заявлені ним вимоги і поставив виконання рішення суду в залежність від наявності жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або наявності субвенцій з державного бюджету. Тобто позивач не просив винести рішення про зобов`язання надання житла саме Роменською міськрадою, за будь-який рахунок. Тобто, спосіб і порядок виконання рішення суду визначений самим позивачем в конструкції позовних вимог і поставлений ним же в залежність від настання певних подій. Саме з огляду на таку конструкцію позовних вимог та їх обґрунтування суд і виходив виносячи рішення, оскільки вимоги ОСОБА_1 узгоджувалися з чинним на той час законодавством. В той же час питання надання житла ОСОБА_1 Роменською міською радою за рахунок інших коштів, аніж у спосіб про який зазначав позивач, судом не вирішувалося і не бала предметом доказування в цивільній справі. А тому встановлення порядку виконання рішення суду в такому формулюванні, як просить виконавець, буде виходити за межі судового рішення як за суттю так і за змістом.

Суд вважає, що при зміні способу виконання судового рішення передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог. Проте суд не може змінювати змісту резолютивної частини самого судового рішення та способу захисту порушеного права, обраного самим позивачем при зверненні до суду.

Крім цього, слід звернути увагу і на ті обставини що в рішенні від 21 березня 2011 року суд взагалі не визначав площу житла, яке має бути виділено ОСОБА_1 , а тим більше можливість виплати грошової компенсації, що взагалі не було передбачено на час винесення рішення. Дані питання не були предметом розгляду і доказування в суді. В той же час в самій заяві про зміну способу і порядку виконання рішення не обґрунтовано яким саме нормативним актом регламентовано вирішення даного питання на сьогодні та шляхом встановлення порядку і способу виконання рішення.

Окремо слід відмітити, що 25 березня 2021 року суд виніс ухвалу за результатами розгляду заяви відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми, про зміну способу та порядку виконання рішення Роменського міськрайсуду в цивільній справі № 2-333/11 від 21 березня 2011 року, якою у задоволення заяви відділу відмовив. В той же час, постановою Сумського апеляційного суду від 8 червня 2021 року, справа № 2-333/11, № провадження 22-ц/816/721/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково Ухвалу Роменського міськрайоного суду від 25 березня 2021 року змінено та доповнено резолютивну частину ували реченням наступного змісту: В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2011 року в справі № 2-333\11 відмовити за наведених в ухвалі мотивів .

Виходячи з вимог заяви та їх обґрунтування, суд відмічає, що ОСОБА_1 ставить перед судом питання про зміну змісту резолютивної частини судового рішення, про що вказує безпосередньо у заяві датованій 18 березня 2021 року, яка надійшла до суду 23 березня 2021 року, що є неприпустимим.

За таких обставин, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення не можливе і в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 435 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Роменського міськрайонного суду В. О. Шульга