Ухвала

від 10.04.2009 по справі 3374

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 3374

 Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.

Категорія 30 Доповідач Ювченко Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої: Ювченко Л.П.

Суддів: Постолової В. Г., Азевича В.Б.

При секретарі: Приходько В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Апеляційною скаргою оскаржується рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14 листопада 2008 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1стягнено на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15 000грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 1997 року він працював на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими умовами праці: на шахті ім. Леніна, яка реорганізована у відокремлений підрозділ «Шахтоуправління ім. В.І.Леніна» державного підприємства «Артемвугілля» працюючи з повним робочим днем під землею.

Робота в шахті під землею пов»язана з тяжкою фізичною працею в несприятливих метеорологічних умовах з постійним контактом з пилом, токсичними газами, з постійними фізичними навантаженнями і перевантаженнями, пов»язана з шумом і вібраціями, це стало причиною розвитку у позивача професійного захворювання вібраційної хвороби другої стадії та хронічного бронхіту.

У зв»язку з професійним захворюванням був складений Акт розслідування професійного захворювання від 21 лютого 2002 року, де комісія по розслідуванню професійного захворювання дійшла висновку, що вказане захворювання виникло внаслідок довгочасного впливу вугільного пилу на органи дихання, та складено акт від 04.05.2001 р. про вплив вібрації, що в 3-5 раз перевищувала норми.

За висновком МСЕК від 22.09.2003 року, вперше позивач визнаний інвалідом 3 групи у зв»язку з професійним захворюванням зі стійкою втратою працездатності 50%, а саме 25% за вібраційною хворобою та 25% за хронічним бронхітом.

2002 року позивач був звільнений з роботи за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я.

Йому визначена заборона працювати в підземних умовах, тяжка фізична праця, у зв»язку з професійним захворюванням на виробництві.

Втрата здоров"я спричинила йому моральні страждання, він довгий час лікувався, здоров»я не відновлене, в результаті обмежена нормальна життєдіяльність, втрачені звичні життєві зв»язки, це вимагає значних додаткових зусиль для організації свого життя, весь свій час витрачає на лікування в амбулаторних чи стаціонарних медичних установах, чи проходження медичних консультацій, постійно відчуває біль, це привело до порушення в життєвих, особистих, побутових змінах і виробничих відносинах. Тому просив стягнути моральну шкоду в сумі 50 000грн.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на Закон України „Про державний бюджет України на 2008 рік", за яким відшкодування Фондом моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припиняється з 1 січня 2008 року. Крім того, просив врахувати пропуск строку позовної давності.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв"язку з роботою на підприємствах вугільної промисловості, позивачу встановлено за висновком МСЕК від 22.09.2003р., вперше втрату професійної працездатності на 50%.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановления нового рішення про відмов в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановляючи рішення. Суд врахував, що відповідно до вимог ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, " який діяв на момент встановлення позивачу втрати працездатності за висновком МСЕК, при настанні страхового випадку, потерпілому проводиться відшкодування шкоди, спричиненої працівнику у повному об"ємі в тому числі виплачується грошова компенсація за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння цієї шкоди.

Прийняття Законами України Про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 p.p. норм, якими зупинено дію абзацу 4 ст. 1 відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту „є" пункту 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 ЗУ „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не поширюється на правовідносини, які виникли до їх прийняття.

Суд обгрунтовано встановив спричинення позивачу моральної шкоди у зв"язку зі ступеню втрати професійної працездатності позивачем. Щодо позовної давності, то вона не поширюється на вказані правовідносини.

Рішення суду відповідає рекомендаціям п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зі змінами і доповненнями, відповідно до яких необхідно врахувати що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

З врахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди у сумі 15 тисяч грн.

Рішення суду постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не встановлено. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити..

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.