Ухвала

від 16.08.2021 по справі 826/16737/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа №826/16737/18

адміністративне провадження №К/9901/28601/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Громадської організації "Екопарк Осокорки"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року

у справі №826/16737/18

за позовом Громадської організації "Екопарк Осокорки"

до Київської міської ради,

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 cерпня 2021 року Громадська організація "Екопарк Осокорки" (далі -скаржник, ГО "Екопарк Осокорки") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримано 07 липня 2021 року, що підтверджується конвертом, яким вказане судове рішення було надіслано, доданим до касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та враховуючи те, що скаржником надано докази, що підтверджують доводи вказаного клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у цій справі є визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 695/2764 Про затвердження детального плану території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва .

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що детальний план території району Осокорки у Дарницькому адміністративному районі м. Києва відповідає положенням Генерального плану міста Києва, а експертиза детального плану території проведена з дотриманням вимог законодавства України є хибним, з огляду на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без дотримання судами норм матеріального права, зокрема, положень статей 10, 13, 30-2 Закону України Про планування та забудову територій від 20 квітня 2000 року № 1699-III (далі - Закон № 1699-III, чинний на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 2.1.1., 2.3.15 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року №11/2587 (далі - Правила №11/2587), статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III, чинний на час виникнення спірних правовідносин), пункту 3.1 Порядку громадського обговорення містобудівної документації у місті Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 16 червня 2005 року №438/3014 (далі - Порядок №438/3014).

Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій, не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 21 червня 2018 року у справі №826/4504/17 про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Крім того, зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 761/1554/13-ц, у зелених зонах міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.

Водночас, касатор наголошує на необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №826/4485/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №826/9175/18, з огляду на позицію, яку висловив Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17 і вказав, що преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру.

На противагу висновкам судів попередніх інстанцій про належність проведених громадських обговорень, скаржник зазначає про неврахування правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 369/8195/17, від 30 січня 2020 року у справі № 127/17274/17, від 18 березня 2020 року у справі № 372/2503/16-а про необхідність забезпечення органом місцевого самоврядування повної процедури проходження громадського обговорення.

Щодо дотримання судами загальних принципів адміністративного судочинства скаржник зазначає, що судами не враховано висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 29 листопада 2019 року у справі №818/154/16 ( Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. ) та від 27 серпня 2020 року у справі № 540/427/19 про те, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Правова процедура прийняття міською радою відповідного рішення, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, з метою з`ясування правильності застосування судами положень статей 10, 13, 30-2 Закону № 1699-III, пунктів 2.1.1., 2.3.15 Правил №11/2587, статті 32 Закону № 1805-III, пункту 3.1 Порядку №438/3014, а також з метою перевірки необхідності урахування судами висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 761/1554/13-ц, від 21 червня 2018 року у справі №826/4504/17, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 20 березня 2019 року у справі № 369/8195/17, від 30 січня 2020 року у справі № 127/17274/17, від 18 березня 2020 року у справі № 372/2503/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі №818/154/16 та від 27 серпня 2020 року у справі № 540/427/19 та перевірки необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №826/4485/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №826/9175/18.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

1. Задовольнити клопотання Громадської організації "Екопарк Осокорки" та поновити строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №826/16737/18.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Екопарк Осокорки" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №826/16737/18 за позовом Громадської організації "Екопарк Осокорки" до Київської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення.

3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/16737/18.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи строк до 06 вересня 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

І.В. Желєзний