Постанова

від 18.08.2021 по справі 809/1431/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 809/1431/14

адміністративне провадження № К/9901/58477/18 К/9901/59162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у складі колегії суддів: Большакової О.О. (суддя-доповідач), Глушка І.М., Макарика В.Я. у справі №809/1431/14 за позовом Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Вигодське лісове господарство", за участю першого заступника прокурора Івано-Франківської області, про зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області (далі - позивач, Малотур`янська сільрада) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" (далі - ДП "Вигодське лісове господарство"), за участю першого заступника прокурора Івано-Франківської області, в якому просила зобов`язати відповідача внести зміни та уточнення до чергової кадастрової карти та форми 6-зем на земельну ділянку площею 1,4 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка до змін станом на 2007 рік обліковувалася, як земельна ділянка лісогосподарського призначення за ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва виділ 20 квартал 12, та знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Тур`я Долинського району, відобразивши її як земельну ділянку земель запасу Малотур`янської сільради.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо обліковування згідно кадастрової документації та статистичної звітності (форми 6-зем) земельної ділянки площею 1,4 га в селі Мала Тур`я, АДРЕСА_1 квартал 12 за ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва на праві користування.

3.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести зміни до кадастрової документації та статистичної звітності (форми 6-зем) та виключити дані щодо обліковування земельної ділянки площею 1,4 га в селі Мала Тур`я, АДРЕСА_1 за ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва на праві користування.

3.3. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3.4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь Малотур`янської сільради 73,80 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1058,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

4.1. Згідно з пунктом 1 розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 07.02.1996 №85, державним лісогосподарським підприємствам надано у постійне користування із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства згідно з додатком 1. Зокрема, ДП "Вигодське лісове господарство" надано в постійне користування 59951 га земель лісового фонду, в тому числі по Малотур`янській сільській раді 498 га. Пунктом 3 цього розпорядження сільським, селищним, міським радам народних депутатів рекомендовано розглянути питання передачі в користування державним лісогосподарським підприємствам земель лісового фонду, які знаходяться в межах населених пунктів.

4.2. 07.02.2007 Малотур`янська сільрада звернулась до ДП "Вигодське лісове господарство" з відношенням №15 про надання згоди на передачу сільськогосподарських угідь Малотур`янського лісництва в урочищі Липова площею 1,4 га у фонд сільської ради з метою передачі жителям села Мала Тур`я для ведення особистого селянського господарства.

4.3. 04.02.2008 ДП "Вигодське лісове господарство" погодило передачу земель, а 11.03.2008 Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило Малотур`янську сільрада про відсутність заперечень щодо передачі їй земель.

4.4. Рішенням сесії Малотур`янської сільради "Про вилучення земельної ділянки" від 02.04.2008 №331-13/08 з постійного користування ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва вилучено земельну ділянку загальною площею 1,4 га виділ АДРЕСА_1 за власним погодженням та переведено її до земель запасу позивача.

4.5. 27.07.2011 Малотур`янська сільрада прийняла рішення №159-06/11 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в с. Мала Тур`я", пунктом 1 якого надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

4.6. 13.05.2013 ОСОБА_1 звернулась до Відділу Держземагенства в Долинському районі з проханням видати довідку з форми 6-зем, викопіювання з чергової кадастрової карти на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак 23.05.2013 ОСОБА_1 отримала відповідь №523/09/15, згідно якої Відділ Держземагенства в Долинському районі повідомив, що за інформацією ДП "Вигодське лісове господарство" земельна ділянка в даному місці належить до земель лісогосподарського призначення (держлісфонду).

4.7. 13.06.2013 Малотур`янська сільрада звернулась до Відділу Держземагенства в Долинському районі з листом №130/02-29, в якому просила внести зміни в форму 6-зем згідно рішень сесії сільради від 02.04.2008 №331-13/08 "Про вилучення земельної ділянки", від 06.02.2013 №462-15/13 "Про затвердження проекту детального планування земельної ділянки" в с. Мала Тур`я, урочище "Розсадник", загальною площею 1,36 га.

4.8. Поряд з цим, судами попередніх інстанції досліджено, що Львівською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного комітету лісового господарства України виготовлено планово-картографічні матеріали по Малотур`янському лісництву, у відповідності до яких в 1997 році та в 2008 році планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земельна ділянка площею 1,4 га, що знаходиться в межах населеного пункту села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області виділ 12 квартал 24 (за матеріалами від 2008 року) квартал 20 (за матеріалами від 1997 року) належить до земель лісового фонду (підлісок, розсадник), перебуває в користуванні ДП "Вигодське лісове господарство".

4.9. Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що за інформацією, наданою листом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-9-0.2-3550/0/2-18 від 07.06.2018, відповідно до державної статистичної звітності (форми 6-зем) станом на 1 січня 2016 року запитувана земельна ділянка площею 1,4000 га обліковується у користуванні Малотур`янського лісництва ДП "Вигодське лісове господарство" - рядок 88, графа 10 - інші багаторічні насадження (розсадник). Землі державного лісового фонду надані в постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство" на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №85 від 07.02.1996.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення Малотур`янської сільради від 02.04.2008 №331-13/08 про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП "Вигодське лісове господарство", фактично, залишилось нереалізованим, а сама земельна ділянка, яка не входила в межі села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, - у постійному користуванні даного державного підприємства. При цьому, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача слугуватиме звернення ним до суду з позовом саме до ДП "Вигодське лісове господарство" щодо права користування спірною земельною ділянкою. Натомість, внесення змін до кадастрової карти та до статистичної звітності не може змінити відомості про право власності чи користування спірною земельною ділянкою.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції послався на те, що спірна земельна ділянка знаходилася в межах села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області на момент винесення розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85 про її надання у постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство". Тому, на думку суду апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка не могла бути передана даному державному підприємству на права постійного користування, а відтак безпідставно обліковувалася згідно кадастрової документації та статистичної звітності за ним. З метою повного захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції вирішив вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо обліковування згідн кадастрової документації та статистичної звітності (форми 6-зем) спірної земельної ділянки за ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва на праві користування та зобов`язати внести відповідні зміни до кадастрової документації та статистичної звітності (форми 6-зем).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85 про надання земельної ділянки у постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство" на даний час є чинним і ніким не оскаржувалось, а у відповідача відсутні повноваження перевіряти його законність. З огляду на це, обліковуючи спірну земельну ділянку за вказаним державним підприємством на підставі даного розпорядження, відповідач діяв на підставі та в межах власних повноважень. Також, прокурор ставить під сумнів встановлену судом апеляційної інстанції обставину, що спірна земельна ділянка входила до меж села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області.

8. ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу, не передаючи справи на новий розгляд.

8.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення втрутився в дискреційні повноваження відповідача. Водночас, суд першої інстанції, на думку скаржника, дійшов хибного висновку, про те, що спірна земельна ділянка не входить в межі села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області. Скаржник стверджує, що земельна ділянка не могла бути вилучена з постійного користування ДП "Вигодське лісове господарство" на підставі рішення сільської ради, оскільки належала до земель державної власності.

9. Позивач подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Зокрема, позивач зазначає про те, що спірна земельна ділянка знаходилась в межах села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, а відтак не могла бути передана у постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство" на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Як передбачено статтею 1 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України, в редакції, чинній на час винесення розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85), лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України. Земельні, водні та гірничі відносини, а також відносини щодо охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу в частині, не врегульованій цим Кодексом, регулюються відповідним законодавством України.

12. Згідно з частинами 1-2 статті 9 ЛК України у вказаній вище редакції, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (надалі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

13. Також частинами 1-2, 5 статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (чинного до 01.01.2002) визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі, для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам (абзац 8 частини 5 цієї статті).

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 07.02.1996 №85 вирішено надати у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства згідно додатку 1 (пункт 1). Сільським, селищним, міським радам народних депутатів рекомендовано розглянути питання передачі в користування державним лісогосподарським підприємствам земель лісового фонду, які знаходяться в межах населених пунктів (пункт 3).

15. У відповідності до додатку №1 до цього розпорядження, ДП "Вигодське лісове господарство" надано в постійне користування 59951 га земель лісового фонду, в тому числі по Малотур`янській сільській раді 498 га, до яких, як досліджено судами попередніх інстанцій, увійшла і спірна земельна ділянка площею 1,4 га.

16. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову про часткове задоволення позовних вимог, зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що на час прийняття розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 №85 спірна земельна ділянка входила у межі села Мала-Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, а відтак не могла бути передана на підставі цього розпорядження, яке стосувалось виключно земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів, у постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство".

17. Водночас, згідно з пунктом "г" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (чинного з 01.01.2002, надалі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

18. Частинами 1-3, 9 статті 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що отримавши погодження ДП "Вигодське лісове господарство" погодило передачу земель, Малотур`янська сільрада прийняла рішення "Про вилучення земельної ділянки" від 02.04.2008 №331-13/08, яким вилучила з постійного користування ДП "Вигодське лісове господарство" Малотур`янського лісництва земельну ділянку загальною площею 1,4 га виділ АДРЕСА_1 за власним погодженням та перевела її до земель запасу даної сільської ради.

20. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог зазначив, що у Малотур`янської сільради були відсутні повноваження вирішувати питання вилучення спірної земельної ділянки, яка перебувала у державній власності, з постійного користування ДП "Вигодське лісове господарство".

21. Таким чином, суди попередніх інстанцій вирішуючи дану адміністративну справу виходили, у першу чергу, із законності прийняття відповідними органами рішень з питань передачі спірної земельної ділянки у постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство" та її подальшого вилучення з постійного користування даного підприємства.

22. Колегія суддів Верховного Суду, надаючи оцінку правильності застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій приходить до наступних висновків.

23. Предметом заявленого адміністративного позову було зобов`язання відповідача внести зміни та уточнення до чергової кадастрової карти та форми 6-зем щодо спірної земельної ділянки шляхом відображення її як земельної ділянки земель запасу Малотур`янської сільради, тобто, земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, а не земельної ділянки державної власності, що перебуває на праві постійного користування у ДП "Вигодське лісове господарство".

24. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

26. Згідно з частиною 3 статті 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

27. Частиною 1 і пунктом "а" частини 2 статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

28. У свою чергу, як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №3613-VI), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

29. Статтею 15 Закону №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30. Статтею 33 Закону №3613-VI встановлено, що облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь. Облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок. Облік кількості земель відображає дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами). Облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів. Відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Узагальнена інформація про кількість та якість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

31. Статтею 35 Закону №3613-VI встановлено, що кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим). Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі. Зміст та вимоги щодо відображення інформації на кадастровій карті (плані) встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Складовою частиною кадастрової карти (плану) є індексна кадастрова карта (план), порядок складання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

32. У свою чергу, процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок).

33. Відповідно до пункту 3 Порядку, Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, зокрема, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

34. Згідно з пунктами 12-13 Порядку, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом. Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру (якими за змістом пункту 31 цього Порядку, є серед іншого кадастрові карти (плани) адміністративно-територіальних одиниць, кадастрових зон і кварталів та інші тематичні карти (плани)).

35. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відомості щодо власників (користувачів) земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, а відтак є офіційними до моменту доведення судом протилежного. Варто зауважити, що інформація до кадастрових карт та державної статистичної звітності вноситься на підставі відомостей Державного земельного кадастру та не повинна суперечити їм. Кадастрові карти та державна статистична звітність відображають виключно ті відомості, що вже існують у Державному земельному кадастрі та не слугують самостійним джерелом цих відомостей.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до інформації, наданої листом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-9-0.2-3550/0/2-18 від 07.06.2018, станом на 01.01.2016 спірна земельна ділянка обліковувалась як землі державного лісового фонду надані в постійне користування ДП "Вигодське лісове господарство" на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №85 від 07.02.1996.

37. При цьому, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №85 від 07.02.1996, яким спірну земельну ділянку було надано ДП "Вигодське лісове господарство" на праві постійного користування не є предметом заявленого адміністративного позову, а з`ясування судом апеляційної інстанції питання щодо законності його прийняття виходило за межі предмету доказування у даній справі, оскільки це питання не стосується тих правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та відповідачем, а стосується тих правовідносин, які виникли між Малотур`янською сільрадою та ДП "Вигодське лісове господарство" щодо права власності (користування) спірною земельною ділянкою і які за своєю суттю є приватно-правовими.

38. У відповідача, з метою обліковування спірної земельної ділянки чи відображення даних про неї на кадастровій карті, були відсутні повноваження перевіряти правомірність набуття ДП "Вигодське лісове господарство" права постійного користування земельною ділянкою та/або ставити його під сумнів. Крім того, зазначене розпорядження залишається чинним та не було скасоване у встановленому законодавством порядку.

39. Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, у зв`язку з чим оскаржуване судові рішення підлягає скасуванню.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Малотур`янська сільрада звернулась до Відділу Держземагенства в Долинському районі з листом від 13.06.2013 №130/02-29, в якому просила внести зміни в форму 6-зем згідно рішень сесії сільради від 02.04.2008 №331-13/08 "Про вилучення земельної ділянки" та від 06.02.2013 №462-15/13 "Про затвердження проекту детального планування земельної ділянки", фактично, зазначивши у ній про належність спірної земельної ділянки до земель запасу Малотур`янської сільської ради.

41. Наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228, було затверджено і введено в дію форми державної статистичної звітності, зокрема, №6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності".

42. 01.03.2016 набрав чинності Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.12.2015 №337 "Про затвердження форм адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та Інструкцій щодо їх заповнення", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №133/28263, пунктом 2 якого Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зобов`язано до 01.07.2016 забезпечити перенесення даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) до передбаченої цим наказом звітності з кількісного обліку земель (форми №№11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та забезпечити, починаючи з 01.07.2016 кількісний облік земель відповідно до затверджених цим наказом форм адміністративної звітності.

43. Водночас, як вже зазначалося вище системний аналіз норм Порядку і Закону №3613-VI дає підстави для висновку, що відомості щодо власників (користувачів) земельних ділянок вказуються як у довідках державної статистичної звітності, в тому числі за формою №6-зем, так і на кадастровій карті, виключно на основі інформації Державного земельного кадастру.

44. Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на час подання позову), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

45. Положення аналогічного змісту закріплені у статті 5 КАС України в редакції, чинній станом на даний час.

46. Позивач у цій справі обрав в якості способу захисту свого порушеного права зобов`язання відповідача внести зміни та уточнення до чергової кадастрової карти та до форми 6-зем щодо спірної земельної ділянки.

47. При вирішенні питання про належність обраного способу захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

48. Оскільки у відповідача відсутні визначені законодавством підстави для внесення змін до даних кадастрової карти та/або довідки державної статистичної звітності за формою №6-зем до моменту внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру в частині зміни відомостей про власника (користувача) спірної земельної ділянки, то колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є неналежним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

49. За приписами статті 351 КАС України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

50. В силу вимог статті 352 КАС України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020), суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

51. Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, проте, з інших мотивів, вказане судове рішення підлягає залишенню в силі зі зміною його мотивувальної частини, шляхом її викладення у редакції цієї постанови Верховного Суду.

52. З огляду на наведене, касаційні скарги підлягають до задоволення частково.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Львівської області та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №809/1431/14 - скасувати.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі №809/1431/14 - залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину шляхом її викладення у редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа С.Г. Стеценко С.М. Чиркін