Постанова

від 16.08.2021 по справі 922/3949/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. Справа № 922/3949/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.

за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.

за участі представників учасників справи:

позивача - Судаков Д.О., (посвідчення №1797, дійсне до 31.12.2025) в порядку самопредставництва на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;відповідача - Країз О.І., ордер серія АХ №1051495 від 14.05.2021;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" (вх. №1619 Х/1)

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 (повний текст складено 29.04.2021, суддя Бринцев О.В.) у справі 922/3949/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА", м.Харків,

про стягнення 829942,08 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" про стягнення з відповідача 829942,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0579 га (кадастровий номер 6310136600:02:012:0036) по вул. Чернишевського, 66 у м Харкові.

Позовна заява з посиланням на приписи ст.ст. 12, 80, 189 Земельного кодексу України та ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" у період з 01.05.2018 по 30.11.2020 без достатніх правових підстав фактично використовувало спірну земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, та на якій розташовано належна відповідачу нежитлова будівля літ. "А-4" (банк), внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/3949/20 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 708196,40 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10622,95 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку розміру безпідставно збереженого майна (грошових коштів), про який ним було вказано в письмових поясненнях від 10.03.2021 дійшов висновку, що позивач довів належними доказами факт безпідставного збереження коштів у результаті використання земельної ділянки комунальної власності відповідачем та правомірність здійснення розрахунку стягуваної суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 01.05.2018 по 30.11.2020 у сумі 708196,40 грн. за користування земельною ділянкою загальною площею 0,0579 га (кадастровий номер 6310136600:02:012:0036) по вул. Чернишевського, 66 у місті Харкові.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/3949/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що господарським судом першої інстанції безпідставно не було враховано наступні обставини: відповідачем було придбано нежитлову будівлю літ. "А-4" (банк) за адресою: вул. Чернишевського, 66 у місті Харкові у попереднього власника - Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", який користувався спірною земельною ділянкою загальною площею 0,0579 га (кадастровий номер 6310136600:02:012:0036) на підставі договору оренди від 09.09.2013, укладеного між Банком та Харківською міською радою та діючого до 01.12.2017; після придбання ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" нежитлової будівлі до останнього, у відповідності до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений цей об`єкт нерухомості на тих самих умовах, що були чинними для попереднього користувача - на підставі договору оренди та в силу Закону; з моменту переходу до відповідача права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 27.12.2016, договір оренди припинив свою дію щодо ПАТ "ВТБ Банк", однак, він діяв на тих самих умовах по відношенню до нового власника ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА", та строк дії договору оренди земельної ділянки для відповідача поновив свою дію на той самий строк, на який він був укладений з Банком (на 4 роки 2 місяці та 22 дні), а отже, такий договір був чинним для нового власника нерухомості (відповідача) до 20.03.2021. Враховуючи наведені обставини щодо переходу права оренди за договором, апелянт стверджує про наявність договірних зобов`язань між сторонами в період, за який Харківська міська рада просить стягнути грошові кошти, що свідчить про відсутність між сторонами кондиційних зобов`язань та виключає можливість застосування ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, які виникли в період дії договору оренди землі.

Крім того, апелянт стверджує про неможливість врахування судом обставин припинення договору оренди землі на підставі підписаного між ПАТ "ВТБ Банк" та Харківською міською радою акту повернення земельної ділянки від 28.03.2018, оскільки після того як відповідач став стороною договору оренди землі, тобто правовий набув статус нового орендаря, з 27.12.2016 року Банк вже не мав повноважень підписувати будь-які документи до такого договору оренди земельної ділянки та вносити на підставі цих документів записи до державних реєстрів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 25.05.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/3949/20 залишено без руху. Встановлено апелянту усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 15934,42 грн. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

10.06.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору.

Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С.для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/3949/20. Встановлено учасникам справи строк до 30.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Призначено справу до розгляду на 06.07.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.06.2021 Харківська міська рада проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про неможливість для ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" автоматичного поновлення права оренди на земельну ділянку після 01.12.2017 в силу закону та яка повернута до земель запасу міста на підставі акту приймання-передачі від 28.03.2018 №59/18, який на даний час є чинним та не визнаний у судовому порядку незаконним. На думку позивача, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та Харківською міською радою,договір оренди земельної ділянки від 09.09.2013 після закінчення своє дії не міг бути поновлений по відношенню до нового власника об`єкта нерухомого майна (відповідача) на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки останнім не вчинялось визначених цим Законом дій, направлених на продовження орендних правовідносин. За твердженням міської ради, у спірному випадку право оренди припинилось у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, поверненням земельної ділянки та вчиненням відповідних реєстраційних дій. Оскільки в заявлений до стягнення період (з 01.05.2018 по 30.11.2020) був відсутній будь-який правочин, який посвідчує речове право відповідача на земельну ділянку, а отже, у останнього були відсутні правові підстави для користування цією ділянкою. Зважаючи на те, що на спірну земельну ділянку протягом позовного періоду не обліковувався жодний правовстановлюючий документ, який би посвідчував законне право ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" користування земельною ділянкою загальною площею 0,0579 га (кадастровий номер 6310136600:02:012:0036), тому посилання в апеляційній скарзі на автоматичне виникнення права користування земельною ділянкою після 01.12.2017 в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України є необґрунтованим.

Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021, у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2021.

Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021, у зв`язку з відпустками головуючого судді Склярук О.І. та судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.08.2021 року.

В письмових поясненнях Харківської міської ради від 09.08.2021 на розширення своєї правової позиції щодо відсутності підстав для автоматичного переходу права на спірну земельну ділянку, яка була надана на праві оренди ПАТ "ВТБ Банк" позивач додатково зазначив про те, що оскільки відповідач належним чином не оформив речове право на спірну земельну ділянку, а саме не дотримався процедури поновлення договорів оренди землі, передбаченої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому вказаний договір припинив свою дію в силу закону та пункту 8 Договору оренди землі від 09.09.2013 після закінчення строку, на який його було укладено, тобто після 01.12.2017. Позивач вказує, що за місяць до закінчення строку оренди до міської ради не надходив лист-повідомлення відповідача з пропозицією поновити договір оренди землі на новий строк, до якого було б додано проект додаткової угоди, що відповідає процедурі поновлення договору за ч.ч. 1 - 5 ст. 33 цього Закону, а також після закінчення дії договору оренди землі відповідач належним чином не виконував умови договору, зокрема, ним, як новим орендарем не сплачувалась орендна плата за договором (сплачувався земельний податок), що виключає можливість поновлення дії договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону.

В письмових поясненнях ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" від 10.08.2021 відповідач посилається на те, що договір оренди було поновлено на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки сторони застосували ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та за мовчазною згодою підтвердили факт продовження дії договору оренди землі. На підтвердження обґрунтованості своєї правової позиції відповідач посилається на правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №903/1030/19, якою передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення правової проблеми щодо неоднакового застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та відступлення від висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц. З посиланням на зазначені висновки відповідач вважає, що поновлення договору оренди землі відбулося автоматично на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивачем не було надіслано протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а наявності будь-яких інших умов для поновлення договору ст. 33 цього Закону не вимагає. Щодо підписаного між Банком та міською радою акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2018 №59/18, на підставі якого було вчинено реєстраційні дії, відповідач, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 зазначає, що правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна і його права та обов`язки як орендаря. І для припинення договору оренди у даному випадку необхідний не сам по собі факт державної реєстрації розірвання такого договору, а в першу чергу, правочин про його розірвання, вчинений згідно вимог відповідного законодавства та дійсними на момент розірвання сторонами цього договору.

12.08.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" надійшло клопотання, в якому відповідач просить повернути матеріали справи №922/3949/20 до Господарського суду Харківської області для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, та для ухвалення місцевим судом додаткового рішення щодо їх розгляду. Мотивуючи зазначене клопотання, заявник посилається на те, що ним було подано 12.08.2021 до господарського суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак, на даний час додаткового рішення щодо їх розгляду прийнято не було, у зв`язку з чим відповідач просить повернути матеріали справи №922/3949/20 до Господарського суду Харківської області з метою вирішення даного питання. Окрім цього, у зв`язку з відсутністю ухваленого додаткового рішення за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач вважає неможливим подальший розгляд Східним апеляційним господарським судом поданої ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі 922/3949/20.

13.08.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" надійшов супровідний лист, до якого додано заяву про ухвалення додаткового рішення від 12.08.2021 у справі №922/3949/20, яка подавалась відповідачем до господарського суду першої інстанції.

Розглянувши вищевказане клопотання від 12.08.2021 та супровідний лист від 13.08.2021 разом із доданими до нього документами, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на те, що Господарським процесуальним кодексом України на стадії апеляційного перегляду рішення суду не передбачено таких повноважень суду апеляційної інстанції як направлення справи до суду першої інстанції для вирішення цим судом питання щодо розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

При цьому будь-якого правового обґрунтування з (посиланням на відповідні норми) для наявності підстав для вчинення такої процесуальної дії заявником не наведено.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно ч. 3 ст. 267 ГПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить, зокрема, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

У даному випадку апеляційним судом не встановлено наявності невирішеного місцевим судом (станом на момент подання апеляційної скарги) питання про ухвалення додаткового рішення. Заява відповідача про ухвалення додаткового рішення подана до Господарського суду Харківської області 12.08.2021, тобто одночасно з поданням до Східного апеляційного господарського суду клопотання про повернення матеріалів справи до місцевого суду для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні 16.08.2021 наполягав на доводах апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 16.08.2021 після доповіді судді-доповідача в порядку ст. 270 ГПК України (на стадії надання учасниками справи своїх пояснень та у судових дебатах) представник відповідача заявляв усні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, мотивуючи їх тим, що він не ознайомлений із змістом поданих до суду пояснень Харківської міської ради від 09.08.2021.

Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання дійшла висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З моменту надходження до Східного апеляційного господарського суду пояснень Харківської міської ради (09.08.2021) до проведення судового засідання (16.08.2021) відповідач мав достатньо часу для забезпечення належного представництва інтересів в суді апеляційної інстанції та для реалізації передбаченого чинним процесуальним законом права на ознайомлення з матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення представника відповідача із змістом пояснень позивача, оскільки у розумінні ч. 2 ст. 161 ГПК України такі письмові пояснення не є заявами по суті справи, вони не змінюють і не доповнюють правову позицію Харківської міської ради щодо суті позовних вимог, яка наведена нею у відзиві на апеляційну скаргу та відома відповідачу. Також ці письмові пояснення не містять посилання на нові докази, та наведені в цих поясненнях аргументи дублюють висновки місцевого суду в оскаржуваному рішенні, а також були висловлені представником позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду 16.08.2021, в якому також був присутній представник відповідача.

Щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з письмовими поясненнями Харківської міської ради від 09.08.2021, яке було заявлено у судових дебатах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, чинним процесуальним законом не передбачено можливість заявлення клопотань про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи під час проведення судових дебатів на стадії апеляційного провадження.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 №225274492 нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові з 27.12.2016 належить на праві приватної власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА".

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га, яка є власністю територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 №225273414 інше речове право на земельну ділянку по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га припинено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2018 №59/18.

В обґрунтування позовних вимог Харківська міська рада зазначила про те, що в період з 01.05.2018 по 30.11.2020 право користування (оренди) чи інші речові права Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" на земельну ділянку за кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. не були зареєстровані за відповідачем.

З урахуванням вимог п. "а" ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові належить територіальній громаді міста Харкова на праві комунальної власності, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005248722020 від 14.07.2020.

Як зазначає позивач, вказана земельна ділянка у період з 01.05.2018 по 30.11.2020 перебувала у фактичному володінні і користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА".

Зважаючи на те, що Договір оренди земельної ділянки від 09.09.2013 з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові між позивачем - Харківської міською радою та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" у період 01.05.2018 по 30.11.2020 не було укладено та, відповідно, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачувалась, внаслідок чого відповідач зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:012:0036) від 17.05.2018 №507/0/45-18 та від 04.09.2020, видані Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а також листа Головного управління ДПС України від 27.04.2020 №9226/9/20-40-04-03-17.

Наведені обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 829942,08 грн.

В процесі розгляду справи Харківською міською радою надано письмові пояснення від 10.03.2021, в яких позивач пояснив про те, що після врахування ним доказів сплати відповідачем земельного податку до стягнення підлягає 708196,40 грн.

Як вже зазначалось вище, Господарським судом Харківської області 20.04.2020 ухвалено рішення у справі №922/3949/20, яким позов задоволено частково на суму 708196,40 грн. з підстав, зазначених вище.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм Глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" 27.12.2016 набув у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові, котра знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га, яка є власністю територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 №225273414 інше речове право на земельну ділянку по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га припинено 04.04.2018 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2018 №59/18.

Апеляційний господарський суд зауважує, що приписи ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер, а отже, передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на земельну ділянку, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлову будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га, отримав право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а також на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування, в обсязі та на умовах, які були передбачені для попереднього землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що між Харківською міською радою та Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" було укладено договір оренди землі від 09.09.2013 №б/н, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036, загальною площею 0,0579 га для експлуатації та обслуговування розташованого на ній нерухомого майна (нежитлову будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові. Право оренди на земельну ділянку зареєстровано в реєстрі 18.12.2013 за №3918820.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі від 09.09.2013 цей договір укладено строком до 01.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

У відповідності до п. 37 договору, дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 27.12.2016) передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Виходячи із встановлених обставин у справі, судова колегія зазначає, що з моменту переходу до ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 27.12.2016, відбулась автоматична заміна сторони договору оренди землі від 09.09.2013 - орендаря (з ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА") та саме з цього часу відповідач став новим користувачем земельної ділянки (з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036) на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - попереднього власника об`єкта нерухомості, в тому числі на нього розповсюджувались умови п.п. 8, 37 цього Договору.

Законом України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1 - 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 2 - 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Разом із тим у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (ч.ч. 2 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до вказаного договору. Право на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, встановивши обставини відсутності доказів: направлення відповідачем позивачу у встановлений строк повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі; доказів направлення проекту відповідної додаткової угоди; доказів узгодження істотних умов договору оренди; доказів прийняття позивачем рішення про поновлення договору оренди; доказів укладення відповідної додаткової угоди про поновлення Договору оренди та/або доказів оскарження зволікання в укладенні додаткової угоди, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується колегія суддів про припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто після 01.12.2017.

Судова колегія зауважує, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, дотримання встановленої процедури, а також погодження усіх істотних умов договору, чого у цій справі судом встановлено не було.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги й те, що враховуючи перехід з 27.12.2016 прав і обов`язків орендаря за Договором оренди землі від 09.09.2013 до відповідача, то останній повинен з цієї дати сплачувати орендну плату безпосередньо позивачу згідно із реквізитами, які визначаються ДПС в порядку п. 9 Договору оренди.

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження належного виконання ним обов`язків орендаря за Договором оренди землі від 09.09.2013.

Надані відповідачем платіжні доручення не можуть бути оцінені судом як докази належного виконання обов`язків орендаря за Договором оренди землі, оскільки: призначення платежу цих платіжних доручень не містить посилання на Договір оренди та строк, за який здійснюється платіж, як передбачено п.12 Договору оренди; одержувачем цих коштів є не позивач, а ПАТ "ВТБ Банк", який з 27.12.2016 вже не є стороною договору; в платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено не Договір оренди, а п. 4.3.3. договору купівлі-продажу, який до матеріалів справи відповідачем надано не було.

За таких обставин, у суду відсутня можливість встановити дійсні правові підстави здійсненого відповідачем платежу за Договором купівлі-продажу, укладеним з ПАТ "ВТБ Банк", а також вважати ці докази оплатою саме за Договором оренди, укладеним з Харківською міською радою.

Крім того, окремі з платіжних доручень взагалі вчинені ще до переходу права власності на нерухоме майно до відповідача, що унеможливлює визнання їх доказами компенсації орендної плати.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору оренди землі від 09.09.2013 в частині особи, яка повинна сплачувати орендну плату - орендаря. Інших доказів погодження позивачем перерахування відповідачем орендної плати не на рахунок позивача, а на рахунок ПАТ "ВТБ Банк" з наступною компенсацією також не надано, як і не надано доказів того, що ПАТ "ВТБ Банк" дійсно своєчасно перераховував одержані від відповідача кошти Харківській міській раді, у разі якщо таке виконання проводилось у відповідності до ст. 528 ЦК України.

Таким чином, відповідачем не підтверджено особистого виконання обов`язків за Договором оренди землі від 09.09.2013, зокрема, виконання зобов`язання відповідно до умов договору щодо сплати грошових коштів на визначений банківський рахунок, що підтверджує відсутність правових підстав для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з належним виконанням орендарем обов`язків за умовами договору оренди.

Разом з тим, дослідивши наявний в матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру від 14.07.2020 №НВ-0005248722020, судом з`ясовано, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:012:0036 визначено для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-4" (банк), яка, в свою чергу, перебуває у власності ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА".

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.05.2018 №507/0/45-18, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:012:0036 становить 3.3850.269,00 грн. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 2,5, цільове призначення: 03.09 - Для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ.

Як також встановлено із витягу з Державного земельного кадастру від 14.07.2020 №НВ-0005248722020, державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,0579 га, яка знаходиться по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові, проведено 13.12.2013, присвоєно кадастровий номер 6310136600:02:012:0036 та внесено до Державного земельного кадастру, у зв`язку із чим така земельна ділянка вважається сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом з`ясовано, що дія Договору оренди землі від 09.09.2013 закінчилась 01.12.2017 та земельна ділянка площею 0,0579 га по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові передана від ПАТ "ВТБ Банк" до земель запасу міста на підставі акту приймання-передачі від 28.03.2018 №59/18. Державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку проведено 04.04.2018.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА", набувши у власність вищевказане нерухоме майно, не оформило документально за собою право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310136600:02:012:0036, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна відповідача: нежитлова будівля літ. "А-4" загальною площею 2301,7 кв.м. по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що діючим законодавством України закріплено принцип цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, що означає неможливість користування відповідним нерухомим майном без користування земельною ділянкою, яка знаходиться під таким майном.

Зважаючи на те, що ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" є власником нежитлової будівлі літ. "А-4" (банк) площею 2301,7 кв.м., яке знаходиться у місті Харкові по вул. Чернишевській, 66, зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки під вказаною будівлею та ділянкою, яка необхідна для обслуговування відповідного нерухомого майна.

Крім того, факт використання земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:012:0036 без оформленого права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, підтверджується Актом обстеження земельної ділянки, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради від 28.09.2020, який є належним та допустимим доказом на підтвердження вищевказаних обставин.

Отже, ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" в заявлений позивачем період з 01.05.2018 по 30.11.2020 використовувало земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:02:012:0036 без укладення договору оренди землі та не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

За таких обставин, ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а Харківська міська рада (потерпілий) втратила належне йому майно (кошти від орендної плати).

Перевіривши розрахунок суми позову, судова колегія апеляційного зазначає, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає положенням діючого земельного законодавства та вихідним даним, які потрібні для розрахунку суми безпідставно збережених коштів.

Цей розрахунок безпідставно збережених коштів проведено на підставі ставки орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, що відповідає Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016 №489, наказу Мінагрополітики від 27.01.2006 №18/15/21/11, рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 та від 03.07.2013 №1209/13.

Під час здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми Харківською міською радою було враховано відомості, зазначені в листі Головного управління ДПС у Харківській області від 27.04.2020 №9226/9/20-40-04-03-17 в частині сплати земельного податку за січень - лютий 2020 року в розмірі 14041,22 грн.

В той же час судом першої інстанції обґрунтовано враховано надані відповідачем до матеріалів справи докази сплати земельного податку в розмірі 121745,68 грн., з обґрунтованістю яких також погодилась Харківська міська рада. Наведені обстави дають підстави для врахування імовірності подвійного стягнення з відповідача розміру безпідставно збережених коштів з орендної плати та висновку про можливість його зменшення на суму фактично сплаченого відповідачем у спірний період земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:02:012:0036 загальною площею 0,0579 га.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за землю в період з 01.05.2018 по 30.11.2020 ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" за рахунок Харківської міської ради отримало дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів у сумі 708196,40 грн., що свідчить про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача та часткового задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги у якості підстав для скасування рішення місцевого суду доводи апеляційної скарги про наявність у спірний період договірних зобов`язань між сторонами, що виключає можливість застосування ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, які виникли в період дії договору оренди землі.

Як вже зазначалось вище, за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 Земельного кодексу України і ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що з моменту набуття відповідачем об`єкту нерухомого майна дія договору оренди земельної для нього як нового орендаря була поновлена на той самий строк, на який він був укладений з Банком (на 4 роки 2 місяці та 22 дні) та такий договір був чинним для відповідача до 20.03.2021, є необґрунтованими, оскільки від однієї особи до іншої особи за правилами ст. 120 цього Кодексу та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке відсутнє у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці.

Відтак, оскільки з моменту набуття відповідачем (27.12.2016) у власність об`єкту нерухомого майна відбулась автоматична заміна сторони договору оренди землі від 09.09.2013 - орендаря, тому з цього часу до ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" перейшли права та обов`язки за вказаним договором в обсязі та на умовах, які були передбачені для попереднього землекористувача (ПАТ "ВТБ Банк").

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі від 09.09.2013 цей договір укладено строком до 01.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували продовження орендних правовідносин між Харківською міською радою та первісним (ПАТ "ВТБ Банк") або новим власником нерухомого майна (ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА") після закінчення дії договору оренди землі, колегія суддів вважає, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 09.09.2013 та норм Закону України "Про оренду землі" вказаний договір припинив свою дію саме після 01.12.2017.

Оскільки судом не встановлено факту укладення додаткової угоди про поновлення вищевказаного договору оренди, зазначене свідчить про те, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 09.09.2013 вказаний договір припинив свою дію відповідно до умов цього договору та в силу Закону саме після 01.12.2017, та спростовує доводи відповідача в цій частині.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 27.12.2016 нерухоме майно по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові зареєстровано за ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА". Однак, доказів того, що відповідачем вчинялися дії, спрямовані на укладення договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:012:0036, яка розташована по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові, в установленому законом порядку, суду не надано.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про те, відповідач не оформивши відповідно до чинного законодавства право користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості, порушив зазначені вище норми Закону.

Тобто, в порушення ст. 125 Земельного кодексу України, ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" користується земельною ділянкою кадастровий номер 6310136600:02:012:0036, яка розташована по вул. Чернишевській, 66 у місті Харкові без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19, та твердження про незаконність припинення орендних правовідносин на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2018 №59/18, оформленого між попереднім власником нерухомого майна ПАТ "ВТБ Банк", яке після 27.12.2016 вже не було стороною договору оренди землі та не мало укладати будь-яких правочинів щодо земельної ділянки із подальшим (незаконним) проведенням державної реєстрації речового права, то судова колегія зазначає, що правовідносини у цій справі не є подібними із правовідносинами, що склалися у даній справі №922/3949/20.

Так, у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 Верховний Суд надавав оцінку встановленим судами попередніх інстанції наступним обставинам справи: міськрада прийняла рішення про припинення договору оренди земельної ділянки та уклала з попереднім власником нерухомого майна договір про припинення вищезазначеного договору до закінчення дії договору оренди землі , за наявності нового власника нерухомості (орендаря землі), у зв`язку з чим Суд дійшов наступних висновків:

- оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки;

- правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна і його права та обов`язки як орендаря.

Однак, у даній справі, на відміну від справи №904/5968/19, обставини справи свідчать про те, що сам договір припинив свою дію після 01.12.2017 відповідно до умов цього договору (п.п. 8, 37) та в силу вимог Закону у зв`язку з закінченням строку на який було укладено цей правочин, а оформлення акту здачі-приймання земельної ділянки відбулось не в період дії договору оренди земельної ділянки, а після його припинення. Колегія суддів вважає, що само по собі оформлення акту здачі-приймання землі від 28.03.2018, як форми правочину з припинення договору оренди, вчинене між відчужувачем нерухомого майна (ПАТ "ВТБ Банк"), який на час його вчинення вже не був орендарем земельної ділянки та Міською радою, хоча і було реалізовано неналежним суб`єктом правовідносин зі сторони орендаря, проте, зазначені обставини ніяким чином не впливають на припинення орендних правовідносин після 01.12.2017 у зв`язку із закінченням строку дії договору та відсутністю зі сторони нового орендаря (ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА") вчинення належних та достатніх дій, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення дії цього договору.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі 922/3949/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВААГРО УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 у справі №922/3949/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов

Повний текст постанови складений 26.08.2021.